Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №949/1153/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1153/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1581-5603 від 28 липня 2025 року, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 17933,50 грн, яка складається з: 4500,00 грн заборгованості за кредитом, 9598,50 грн заборгованості за нарахованими процентами, 3700,00 грн заборгованості за процентами річних, нарахованими на підставі ст.625 ЦК України, та 135,00 грн заборгованості по комісії, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 липня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту позивача було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1581-5603.

Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1535. За первісними умовами договору сума кредиту становила 2000,00 грн, строк кредитування - 365 календарних днів, базовий період - 14 календарних днів, комісія за видачу кредиту - 15 % від суми кредиту, стандартна процентна ставка - 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів та 0,74 % за кожен день користування кредитом, починаючи зі 181 календарного дня.

У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до вказаного договору, якими відповідачу надавалися додаткові кредитні кошти, а саме: 08 вересня 2025 року - 1500,00 грн, 11 вересня 2025 року - 1000,00 грн, 12 вересня 2025 року - 2000,00 грн та 22 вересня 2025 року - 900,00 грн.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором та додатковими угодами виконав, кредитні кошти відповідачу перераховані, однак відповідач належним чином умов договору не виконав, унаслідок чого виникла заявлена до стягнення заборгованість.

Разом із позовною заявою представник позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, у якому зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та проти заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи двічі належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про його виклик (а.с. 17, 19), у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, тобто постановляє заочне рішення.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про можливість проведення заочного розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1581-5603.

Згідно з умовами договору кредитодавець відкриває позичальнику кредитну лінію шляхом надання кредитних коштів на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом й інші передбачені договором платежі.

Відповідно до п.4.8 договору базовий період становить 14 календарних днів.

Пунктом 4.9 договору передбачено, що проценти за користування кредитом та комісія за видачу кредиту підлягають сплаті не пізніше останніх днів відповідних базових періодів у складі обов`язкового платежу.

Відповідно до п.4.10 договору нарахування процентів здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна процентна ставка становить 1 % за кожен день протягом перших 180 календарних днів та 0,74 % за кожен день починаючи зі 181 календарного дня і до закінчення строку кредитування або фактичного повернення кредиту, залежно від того, яка подія настане раніше.

Пунктом 4.11 договору передбачено комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми виданого кредиту.

Первісно п.4.14 договору строк кредитування було визначено тривалістю 365 календарних днів, а датою повернення кредиту - 27 липня 2026 року. При цьому сторони передбачили можливість продовження строку кредитування виключно за взаємною згодою шляхом укладення додаткової угоди.

Договір укладений в електронній формі.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною шостою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено способи прийняття пропозиції укласти електронний договір, зокрема шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону, заповнення формуляра заяви про прийняття пропозиції в електронній формі або вчинення відповідних дій в інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а волю сторін виражено за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною другою ст.639 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Матеріали справи містять договір із зазначенням електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором А1535, відомостей про позичальника, його номер телефону, електронну адресу та реквізити платіжної картки.

Крім того, після укладення первісного договору відповідач неодноразово укладав із позивачем додаткові угоди та отримував додаткові кредитні кошти, що також свідчить про фактичне виконання сторонами укладеного договору та визнання відповідачем договірних правовідносин.

За таких обставин суд вважає доведеним факт укладення сторонами договору про відкриття кредитної лінії №1581-5603 від 28 липня 2025 року та подальших додаткових угод до нього.

Факт фактичного надання кредитних коштів підтверджується також письмовими доказами щодо проведення платіжних операцій.

З довідки про перерахування суми кредиту вбачається, що на платіжну картку відповідача через платіжну систему EasyPay було перераховано: 28 липня 2025 року - 2000,00 грн, 08 вересня 2025 року - 1500,00 грн, 11 вересня 2025 року - 1000,00 грн, 12 вересня 2025 року - 2000,00 грн та 22 вересня 2025 року - 900,00 грн, всього 7400,00 грн.

Зазначені операції також підтверджуються наданими ТОВ «ФК «Контрактовий дім» документами про успішне проведення відповідних платіжних операцій на картковий рахунок, зазначений відповідачем.

Водночас із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснював платежі на виконання договору.

Так, 06 серпня 2025 року відповідачем сплачено 2500,00 грн, після зарахування яких було повністю погашено на той момент суму основного боргу, нарахованих процентів та комісії.

Надалі після отримання додаткових кредитних коштів 21 вересня 2025 року відповідач здійснив платіж у сумі 1783,00 грн, який відповідно до встановленої договором черговості зараховано на погашення нарахованих процентів, комісій та частини основного боргу.

Загальна сума здійснених відповідачем платежів за договором, відображена у розрахунку позивача, становить 4283,00 грн.

22 вересня 2025 року між сторонами укладено останню за часом додаткову угоду до договору №1581-5603, відповідно до якої позивач надав відповідачу додаткові кредитні кошти у розмірі 900,00 грн.

На момент укладення цієї додаткової угоди неповернута сума кредиту становила 3600,00 грн, а після видачі додаткових 900,00 грн погоджена сторонами сума кредиту становила 4500,00 грн.

Вказаною додатковою угодою сторони також погодили новий строк повернення цієї суми - 365 календарних днів з моменту укладення додаткової угоди від 22 вересня 2025 року. Отже, узгоджений сторонами строк кредитування після укладення останньої додаткової угоди закінчувався 22 вересня 2026 року.

Таким чином, на день звернення позивача до суду у червні 2026 року остаточний передбачений договором строк повернення всієї непогашеної суми кредиту ще не настав.

Стосовно заявленої до стягнення основної суми кредиту у розмірі 4500,00 грн суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим умовами договору передбачено право кредитодавця за певних обставин вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

У матеріалах справи міститься вимога ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від 07 травня 2026 року про дострокове повернення кредиту.

У цій вимозі кредитодавець посилається на прострочення відповідачем сплати платежів більш як на один календарний місяць і вимагає протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги сплатити заборгованість. Сам позивач у тексті вимоги також зазначив, що відповідно до ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» 30-денний строк обчислюється саме з дня одержання споживачем повідомлення про вимогу.

До матеріалів позову на підтвердження направлення цієї вимоги додано список рекомендованих поштових відправлень. Водночас доказів, які б підтверджували дату фактичного вручення ОСОБА_1 вимоги від 07 травня 2026 року, матеріали, надані суду позивачем, не містять. Доданий список відправлень сам по собі підтверджує факт оформлення поштового відправлення, однак не підтверджує отримання відповідачем його вмісту.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», якщо кредитодавець вимагає повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, повернення здійснюється споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі №766/2926/23 зроблено висновок щодо застосування ст.16 Закону України «Про споживче кредитування»: за відсутності доказів завчасного направлення та одержання позичальником вимоги про дострокове повернення кредиту у нього не виникає обов`язку достроково повернути всю суму кредиту. Верховний Суд також звернув увагу, що саме праву кредитора на дострокове судове стягнення споживчого кредиту має передувати дотримання передбаченого ст.16 Закону порядку.

Отже, на момент звернення позивача до суду остаточний строк повернення кредиту за останньою додатковою угодою не настав, а належних і допустимих доказів того, що до подання позову позивач у встановленому законом порядку змінив строк виконання основного зобов`язання шляхом пред`явлення та вручення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту, суду не надано.

Сам по собі факт того, що передбачений додатковою угодою остаточний строк повернення кредиту настав уже під час розгляду справи, не свідчить про існування порушеного права позивача щодо стягнення всієї суми кредиту саме на момент звернення з відповідною позовною вимогою.

Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023 року у справі №753/23427/19 виходив із необхідності оцінювати обґрунтованість вимоги про стягнення всієї суми позики з урахуванням строків виконання зобов`язання, які настали на момент звернення до суду, та визнав передчасною вимогу про стягнення частини основного боргу, строк повернення якої на цей момент не настав.

За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача 4500,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту є передчасною та задоволенню в межах цього позову не підлягає.

Стосовно заявленої до стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 9598,50 грн суд виходить із наступного.

Частиною першою ст.1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Згідно зі ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Частиною п`ятою ст.8 цього Закону встановлено максимальний розмір денної процентної ставки - не більше 1 %.

Останньою додатковою угодою від 22 вересня 2025 року сторони погодили, що на залишок суми кредиту проценти нараховуються за ставкою 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди та за ставкою 0,74 % за кожен день користування кредитом, починаючи зі 181 календарного дня.

Наведені ставки не перевищують встановленої законом максимальної межі.

За розрахунком позивача після укладення останньої додаткової угоди на неповернуту суму кредиту 4500,00 грн за період з 22 вересня 2025 року по 20 березня 2026 року включно, тобто за 180 календарних днів, нараховувались проценти у розмірі 1 % на день.

При сумі кредиту 4500,00 грн розмір процентів за один день становив: 4500,00 грн ? 1 % = 45,00 грн.

За 180 календарних днів сума процентів становить: 45,00 грн ? 180 = 8100,00 грн.

Починаючи з 21 березня 2026 року позивач здійснював нарахування процентів за ставкою 0,74 % на день.

Розмір процентів за один день становив: 4500,00 грн ? 0,74 % = 33,30 грн.

За період з 21 березня 2026 року по 04 травня 2026 року включно, тобто за 45 календарних днів, розмір процентів становить: 33,30 грн ? 45 = 1498,50 грн.

Отже, сукупний розмір несплачених процентів становить: 8100,00 грн + 1498,50 грн = 9598,50 грн.

Наведений розрахунок арифметично відповідає умовам останньої додаткової угоди та наданому позивачем розрахунку заборгованості.

Водночас ці проценти є саме платою за фактичне користування кредитними коштами відповідно до ст.1048 ЦК України, а не мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин вимога позивача про стягнення 9598,50 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно заявлених до стягнення 3700,00 грн процентів річних на підставі ст.625 ЦК України суд виходить із наступного.

Із розрахунку заборгованості встановлено, що позивачем, крім договірних процентів за користування кредитом, нараховано окремий вид заборгованості, який прямо визначено як «проценти за ст.625 ЦК України», у загальному розмірі 3700,00 грн.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Разом з тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальне правило, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому надано кредит чи позику, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

Станом на час виникнення спірної заборгованості та на час вирішення справи в Україні продовжує діяти воєнний стан. Законом України від 14 липня 2026 року №4928-IX затверджено чергове продовження строку його дії.

У постанові Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі №751/4086/24 наголошено, що п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України має спеціальний характер саме щодо відповідальності позичальників за кредитними та позиковими зобов`язаннями та звільняє таких позичальників від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, за період дії воєнного стану.

Спірні 3700,00 грн позивачем прямо нараховано саме як відповідальність за прострочення на підставі ст.625 ЦК України у період дії воєнного стану.

Наявність у договорі погодженого сторонами іншого розміру процентів річних не усуває дії спеціальної імперативної норми п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки звільнення стосується відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України як такої.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3700,00 грн процентів річних на підставі ст.625 ЦК України слід відмовити.

Стосовно заявленої до стягнення комісії у розмірі 135,00 грн суд виходить із наступного.

Пунктом 4.11 первісного договору передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми виданого кредиту.

Останньою додатковою угодою від 22 вересня 2025 року передбачено надання відповідачу додаткових кредитних коштів у сумі 900,00 грн та нарахування комісії за видачу таких додаткових коштів.

Розмір комісії становить: 900,00 грн ? 15 % = 135,00 грн.

Надання позивачем відповідачу 22 вересня 2025 року додаткових кредитних коштів у сумі 900,00 грн підтверджене доказами фактичного проведення платіжної операції.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. При цьому споживач не зобов`язаний сплачувати платежі, які не зазначені у договорі та/або не враховані при розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки.

У даному випадку комісія за видачу додаткових кредитних коштів прямо передбачена додатковою угодою, її розмір визначений у договорі, вона включена до розрахунку загальних витрат за кредитом та є одноразовою платою, пов`язаною саме з наданням додаткової суми кредиту.

Зазначена комісія не є штрафом, пенею чи іншим платежем, нарахованим за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, у зв`язку з чим положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до неї не застосовуються.

Доказів її сплати відповідачем матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога про стягнення 135,00 грн заборгованості по комісії підлягає задоволенню.

Отже, із заявленої позивачем до стягнення заборгованості у загальному розмірі 17933,50 грн обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню, є: 9598,50 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 135,00 грн - заборгованість по комісії. Всього підлягає стягненню 9733,50 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 4500,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 3700,00 грн процентів річних на підставі ст.625 ЦК України слід відмовити.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №47100 від 10 червня 2026 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено на суму 17933,50 грн, задоволенню підлягають вимоги у розмірі 9733,50 грн, що становить 54,2755 % від ціни позову.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі: 2662,40 грн ? 54,2755 % = 1445,03 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.8, 12, 16 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.207, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1581-5603 від 28 липня 2025 року у загальному розмірі 9733,50 грн (дев`ять тисяч сімсот тридцять три гривні 50 копійок), з яких:

- 9598,50 грн (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім гривень 50 копійок) - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 135,00 грн (сто тридцять п`ять гривень 00 копійок) - заборгованість по комісії.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 1445,03 грн (одна тисяча чотириста сорок п`ять гривень 03 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи, згідно з п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.