Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №949/509/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/509/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від ВП №1 Сарненського РВП ГУНП України в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця Збройних сил України, проживаючого по АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 19 листопада 2014 року Рокитнівським РС УДМС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2026 року о 17 годині 03 хвилини по вул. Центральна у с. Переброди Сарненського району Рівненської області ОСОБА_1 , повторно протягом року, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 219000», державний номерний знак НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. На законну вимогу працівників поліції пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу «Алкофор-507» ОСОБА_1 відмовився, а також відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився, про що свідчить відповідний запис у протоколі (а.с. 2).

Після надходження адміністративних матеріалів до суду ОСОБА_1 неодноразово викликався у судові засідання шляхом направлення судових повісток за місцем його проживання. Частина поштових відправлень була вручена адресату, тоді як інші повернулися до суду неврученими з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 32-37, 39-40).

З метою повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 05 жовтня 2026 року, судом було розміщено оголошення про його виклик на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с. 41). Однак у зазначене судове засідання він не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Водночас ОСОБА_1 був обізнаний про перебування у провадженні Дубровицького районного суду Рівненської області справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, що, зокрема, підтверджується поданою ним до суду письмовою заявою, у якій він виклав свої заперечення щодо складених стосовно нього адміністративних матеріалів та просив закрити провадження у справі.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнаватися про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи, а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перешкодам для руху справи може свідчити про порушення вимог ч.1 ст.6 Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною другою ст.268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 цього Кодексу.

З огляду на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про перебування справи про притягнення його до адміністративної відповідальності у провадженні Дубровицького районного суду Рівненської області, подав до суду письмову заяву, у якій виклав свою позицію щодо складених стосовно нього адміністративних матеріалів, викликався у судове засідання, у тому числі шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційному веб-порталі судової влади України, однак у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та клопотання про відкладення розгляду справи не подав, а положеннями ч.2 ст.268 КУпАП обов`язкової участі особи під час розгляду справ за ст.130 КУпАП не передбачено, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає з`ясуванню, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування такими транспортними засобами та огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, передбачено, що водій, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія від проведення огляду у закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі неможливості їх застосування - у присутності двох свідків, складає протокол про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, вчиненій повторно протягом року, підтверджується сукупністю належних та взаємоузгоджених доказів, зокрема:

– протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №616683 від 16 березня 2026 року, складеним уповноваженою службовою особою, у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та, маючи ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку (а.с. 2);

– письмовими поясненнями інспектора прикордонної служби, відповідно до яких 16 березня 2026 року близько 17 години під час несення служби по вул. Центральна у с. Переброди Сарненського району Рівненської області було зупинено транспортний засіб марки «ВАЗ 219000», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , у якого були наявні ознаки алкогольного сп`яніння. Про подію було повідомлено керівництво та працівників поліції (а.с. 6);

– рапортом працівника поліції, складеним за результатами реагування на повідомлення від 16 березня 2026 року, з якого вбачається, що на мобільному блокпості у с. Переброди Сарненського району Рівненської області було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з ним працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, після чого йому було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку. За результатами реагування відносно нього було складено протокол за ч.2 ст.130 КУпАП та винесено постанову за ч.4 ст.126 КУпАП (а.с. 7);

– актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 16 березня 2026 року, згідно з яким огляд на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу не проводився у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від його проходження, про що зроблено відповідний запис (а.с. 8);

– направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був направлений до закладу охорони здоров`я для проходження огляду, однак у зв`язку з його відмовою такий огляд проведено не було (а.с. 9);

– зобов`язанням до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №616683 від 16 березня 2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом до повного витвереження (а.с. 14);

– довідкою, складеною уповноваженою службовою особою, відповідно до якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року у справі №571/2606/25 позбавлений права керування транспортними засобами, а також протягом року вже притягувався до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП (а.с. 10);

– дослідженими у ході судового розгляду відеозаписами, долученими до матеріалів справи працівниками поліції та військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, з яких судом встановлено, що 16 березня 2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 219000», державний номерний знак НОМЕР_3 , та був зупинений працівниками Державної прикордонної служби України. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомив свої анкетні дані - прізвище, ім`я та по батькові, дату народження і місце проживання, які відповідають відомостям, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах справи. Також він повідомив, що є військовослужбовцем та перебуває у відпустці, надав пояснення щодо обставин свого перебування на місці події та підтвердив факт вживання алкогольних напоїв, зазначивши, що вживав їх після зупинки транспортного засобу на блокпості. На відеозаписах зафіксовано, як працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, однак від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я він відмовився. Після цього йому було роз`яснено процесуальні права та відсторонено від керування транспортним засобом (а.с. 15, 16, 20).

Таким чином, досліджені судом письмові докази та відеозаписи узгоджуються між собою, містять відомості щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення та у своїй сукупності підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а також його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

При цьому твердження ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції про вживання алкогольних напоїв після зупинки транспортного засобу не спростовує встановленого факту його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Незалежно від висловленої ним версії щодо часу вживання алкогольних напоїв, за наявності виявлених у нього ознак алкогольного сп`яніння та відповідної вимоги працівника поліції особа, яка керувала транспортним засобом, була зобов`язана пройти огляд у встановленому законом порядку.

Оцінюючи доводи, наведені ОСОБА_1 у письмовій заяві, суд зазначає наступне.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він з серпня 2025 року проходить військову службу, військову частину не залишав, у відпустці чи відрядженні не перебував та з огляду на це не міг перебувати на місці події 16 березня 2026 року, не підтверджуються долученими ним до заяви матеріалами та не узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Долучені до заяви копія паспорта та фотознімки не містять відомостей щодо місця перебування ОСОБА_1 16 березня 2026 року та самі по собі не підтверджують його тверджень про те, що у день вчинення адміністративного правопорушення він перебував у військовій частині та не міг бути присутнім на місці події.

Натомість із безпосередньо досліджених судом відеозаписів встановлено, що саме ОСОБА_1 перебував на місці події, повідомив працівникам поліції свої анкетні дані — прізвище, ім`я та по батькові, дату народження і місце проживання, які відповідають відомостям, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах справи. Крім того, він повідомив, що є військовослужбовцем та перебуває у відпустці, надав пояснення щодо обставин свого перебування на місці події, а також щодо вживання алкогольних напоїв.

Доводи ОСОБА_1 про можливе використання його персональних даних іншою особою також не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються змістом досліджених відеозаписів. Зокрема, ОСОБА_1 особисто повідомляє працівникам поліції персональні дані, які повністю узгоджуються з відомостями, зазначеними у складених щодо нього адміністративних матеріалах, повідомляє про проходження військової служби та перебування у відпустці, а також надає пояснення щодо обставин події.

Долучені до заяви фотознімки та посилання на матеріали у соціальній мережі самі по собі не містять об`єктивних відомостей, які б спростовували встановлені безпосередніми відеозаписами обставини події або свідчили про те, що адміністративні матеріали складено стосовно іншої особи. Вказані матеріали суд оцінює у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема відеозаписами безпосередньої події, письмовими поясненнями інспектора прикордонної служби, рапортом працівника поліції, актом огляду, направленням на медичний огляд та протоколом про адміністративне правопорушення.

Таким чином, наведені у заяві заперечення не спростовують встановлених судом на підставі сукупності досліджених доказів обставин, а саме того, що ОСОБА_1 16 березня 2026 року керував транспортним засобом, після його зупинки мав ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Отже, сукупність досліджених доказів дає суду підстави для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП.

Санкцією частини другої статті 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення на водіїв у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Разом з тим, як установлено матеріалами справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України. Відповідно до положень статті 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах, при цьому адміністративний арешт до них не застосовується.

Таким чином, при вирішенні питання про вид адміністративного стягнення до ОСОБА_1 підлягає застосуванню передбачене санкцією частини другої статті 130 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Європейським судом з прав людини у численних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» визначено критерії, за якими встановлюється, чи має провадження характер «кримінального обвинувачення» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

До таких критеріїв належать правова кваліфікація правопорушення за національним законодавством, характер самого правопорушення, а також характер і ступінь суворості стягнення, яке може бути застосоване до особи. Вказані критерії отримали подальший розвиток у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Лутц проти Німеччини», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.

Аналіз характеру правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП, та суворості передбаченого за його вчинення адміністративного стягнення свідчить про необхідність забезпечення особі відповідних гарантій справедливого судового розгляду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв`язку з наведеним, при розгляді цієї справи, оцінці доказів та вирішенні питання про доведеність вини особи суд виходить із необхідності дотримання відповідних гарантій справедливого судового розгляду.

Вирішуючи питання щодо застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами до особи, яка посвідчення водія не отримувала, суд приймає до уваги висновки Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладені у постанові від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20, згідно з якими особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Крім того, у зазначеній постанові наголошено, що правова природа позбавлення права керування транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія, а полягає у встановленні на визначений судом строк заборони керувати транспортними засобами.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що факт того, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, не є перешкодою для застосування до нього передбаченого санкцією частини другої статті 130 КУпАП адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Вирішуючи питання стосовно додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу чи без такого, суд зазначає, що відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим лише як додаткове адміністративне стягнення та не може бути застосоване до особи, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Разом з тим, до матеріалів справи не долучено належних доказів того, що транспортний засіб марки «ВАЗ 219000», державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , належить саме йому на праві власності, а тому суд не вбачає підстав для накладення на нього додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім буде призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Як уже встановлено судом, постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року у справі №571/2606/25 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Зазначена постанова набрала законної сили 18 листопада 2025 року.

Положеннями частини третьої статті 30 КУпАП визначено, що якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Оскільки постанова Рокитнівського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року набрала законної сили 18 листопада 2025 року та ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік, станом на 18 вересня 2026 року невідбута частина зазначеного стягнення становить 2 (два) місяці.

Таким чином, на підставі частини третьої статті 30 КУпАП до стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП, слід приєднати невідбуту ОСОБА_1 частину стягнення за постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що становить 2 (два) місяці.

Відповідно до вимог статті 40-1 КУпАП особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір.

Керуючись ст.ст.15, 23, 30, 40-1, 130, 251, 252, 266, 268, 280, 283, 284, 287, 294, 307, 308 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки та без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі частини третьої статті 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення до стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки приєднати невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року, та остаточно призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці без оплатного вилучення транспортного засобу.

Реквізити для оплати штрафу:

- отримувач коштів: ГУК у Рівненській області (21081300)

- код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 38012494

- банк отримувача: Казначейство України ЕАП

- рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001

- код класифікації доходів бюджету: 21081300

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.) грн.

Реквізити для оплати судового збору:

- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106;

- код за ЄДРПОУ: 37993783;

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП):

- код банку отримувача 899998;

- рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;

- код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, що становить 68000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень).

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.