Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №557/1357/26 — Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження 2/557/1074/2026

Справа 557/1357/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року с-ще Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області у складі:

судді Оленич Ю.В.,

секретар судового засідання Дацюк І.С.,

номер справи 557/1357/26,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Гоща в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дітьми повноліття.

Свої вимоги мотивує тим, що під час перебування у шлюбі у сторін народились діти, двоє з яких - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на даний час є неповнолітніми. Позивач зазначає, що самостійно не може забезпечити належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного та соціального розвитку дітей, тому просить стягнути з відповідача аліменти на їх утримання, вказуючи на те, що останній є здоровим і працездатним, а отже, спроможний сплачувати аліменти у визначеному розмірі.

Відповідач відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову не надав.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала та наполягала на його задоволенні, вказуючи на відсутність між нею та відповідачем згоди щодо розміру аліментів. Пояснила, що як вона, так і відповідач утримують дітей, проте, коштів, які надає останній, є недостатньо та вона односібно не спроможна забезпечити належний рівень такого утримання, оскільки має лише тимчасові підробітки і не має змоги повноцінно працевлаштуватися через потрубу вести господарство та здійснювати догляд за дітьми.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що проживає разом з колишньою дружиною та дітьми, при цьому забезпечує останніх продуктами харчування, за потреби надає кошти на придбання одягу, оплачує комунальні послуги. Зазначив, що офіційно не працює, однак має тимчасові підробітки за рахунок яких проживає та надає кошти на утримання дітей. При цьому зауважив, що між ним та позивачем дійсно відсутня згода щодо розміру аліментів.

Процесуальні дії у справі

14 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 31 травня 2002 року, судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 31 травня 2002 року зареєстрували шлюб у Липківській сільській раді Гощанського району Рівненської області, про що було зроблено актовий запис № 7.

Сторони по справі є батьками неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується даними їх свідоцтв про народження.

За даними витягів з реєстру територіальної громади № 2022/002262560 та № 2022/002262604 від 22 грудня 2022 року, а також даних паспортів громадянина України сторін по справі, позивач та відповідач, а також їх діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Виходячи з аналізу наведених норм закону, які імперативно закріплюють обов`язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття, та встановлених судом обставин - відсутності домовленості між сторонами по справі, які є батьками дітей, щодо визначення розміру аліментів, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом постановлення рішення про стягнення аліментів.

При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на дітей, суд у відповідності до вимог ст. 182 СК України, враховуючи відсутність даних щодо наявності у платника аліментів зобов`язань утримувати інших осіб, відсутність негативних даних щодо його стану здоров`я та матеріального становища, погоджується із запропонованим позивачем до стягнення розміром аліментів.

При цьому, суд враховує те, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Причому обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Також, суд виходить з розумності та достатності заявленого позивачем розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб на утримання дитини, виходячи з реальної можливості відповідача такий розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього.

За наведених обставин вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим підлягають до задоволення.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів підлягає обов`язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Розподіл судових витрат

Що стосується стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Позивач просила стягнути з відповідача 1000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу, водночас доказів понесених витрат не надала, тому відсутні підстави для стягнення таких із відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач при зверненні до суду з даним позовом була звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331,20 грн на користь держави.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно аліменти на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08 вересня 2026 року та до досягнення дітьми повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

-відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя Оленич Ю.В.