Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №545/3621/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3621/26

Провадження № 2/545/2948/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.

за участю секретаря судового засідання Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, стягнення коштів, сплачених за туристичні послуги та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 18.06.2026 року між нею та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір № 7003 про надання туристичних послуг. Відповідно до умов договору я повністю виконала свої зобов`язання та сплатила вартість туристичного продукту в розмірі 93474,00 грн. Після отримання коштів відповідач взяті на себе договірні зобов`язання не виконав.

Враховуючи вищенаведене, просить: стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь 93474,00 грн., сплачені за договором про надання туристичних послуг № 7003 від 18.06.2026 року; інфляційні втрати та три відсотки річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України; моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 29.07.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач- ФОП ОСОБА_2 в судові засідання двічі не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду невідомі.

За таких обставин, суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 18.06.2026 року між нею та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір № 7003 про надання туристичних послуг. Згідно п. 2.1.Агентство відповідно до завдання (замовлення Туриста за встановлену Договором плату зобов`язується забезпечити надання йому та особам, які подорожують з ним чи супроводжують його, комплексу туристичних послуг, а саме організувати подорож за вибраним маршрутом, включаючи бронювання транспорту, проживання, екскурсійні та інші послуги (надалі- «туристичні послуги»), а Турист зобов`язується прийняти такі послуги, своєчасно сплатити та здійснити подорож.

Відповідно до п. 2.2. Агентство самостійно формує туристичний продукт і несе повну відповідальність за організацію туру.

Згідно п. 4.1. Загальна вартість туристичних послуг (туру) становить: 93474.00 грн. (дев`яносто три лисячі чотириста сімдесят чотири) що на дату укладення цього Договору за офіційним курсом Національного Банку України становить еквівалент 1800 Євро. Всі витрати, пов`язані з перерахуванням коштів за замовлені Туристом туристичні послуги, включені у вартість туру (турпродукту) і підлягають оплаті Туристом.

Пунктом 4.2. Договору передбачений порядок оплати: 50% передоплата, решти 50% оплачується за 21 день до початку туру.

Згідно п. 4.2.1. Передплата підлягає сплаті протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення Договору в гривні в сумі 50% від визначеної в п.4.1 Договору. У випадку, якщо протягом вказаного строку Турист не оплатить вартість туру, а за погодженням з Агентством строк оплати буде продовжено, вартість туру підлягає оплаті в гривні в сумі, еквівалентній сумі в Євро, вказаній в п. 4.1 цього Договору, за курсом, встановленим Національним Банком України на дату здійснення платежу.

Відповідно до квитанції № 3089554606 від 19.06.2026 року позивачкою було оплачено 46737,00 грн. (а.с. 17), яку ФОП ОСОБА_2 було підтверджено (а.с. 18), про що свідчать і скріншоти листування (а.с. 19).

На виконання умов Договору № 7003 про надання туристичних послуг від 18.06.2026 року ОСОБА_1 було здійснено другу частину вартості послуг в сумі 46737,00 грн., що підтверджується квитанцією № 3093965980 від 22.06.2026 року (а.с. 21), яку ФОП ОСОБА_2 було підтверджено (а.с. 23), та скріншотами листування (а.с. 22).

Однак, послуги зазначені в договорі позивачу надані не були, у зв`язку з чим, 18.07.2026 ОСОБА_1 на ім`я відповідача ОСОБА_2 надіслано заяву-вимогу про повернення коштів (а.с. 43-44).

Згідно п. 5 Договору, агентство зобов`язовувалося:

5.1.1. Забезпечити Туристу необхідні документи: ваучери, квитки, страховий поліс, інформаційні матеріали тощо.

5.1.2. Надати туристичні послуги у повному обсязі та у встановлені терміни згідно з умовами цього договору

5.1.3. Інформувати Туриста про організацію туру, умови перебування, правила поведінки, митні та прикордонні правила, вимоги щодо візового режиму.

5.1.4. Нести відповідальність за свої дії та дії партнерів, залучених до надання туристичних послуг.

5.1.5. Відшкодувати Туристу збитки, заподіяні ненаданням або наданням неякісних туристичних послуг з вини Агентства.

Позивач стверджує, що кошти відповідачем повернуті не були.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Спеціальним законом, що регламентує відносини у сфері організації/надання туристичних послуг, є Закон України «Про туризм».

За змістом статті 20 ЗУ «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, зокрема, вартість туристичного обслуговування і порядок оплати, форма розрахунку.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування (ч. 8 ст. 20 ЗУ «Про туризм»).

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити (ч. 12 ст. 20 ЗУ «Про туризм»).

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Відповідно до статті 30 ЗУ «Про туризм» порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є, зокрема, порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Пунктом 6.1. Договору закріплена відповідальність агентства:

6.1.1. За неналежне виконання або невиконання зобов`язань за цим Договором Агентство несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України.

6.1.2. Агентство не несе відповідальності у випадка

6.1.2.1. Настання форс-мажорних обставин (розділ 9).

6.1.2.2. Затримок чи змін у розкладі транспорту, що сталися не з вини Агентства.

У статті 25 ЗУ «Про туризм» встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов`язання» не є тотожними.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договору про надання послуг.

Проте, умови договору відповідачем не виконанні, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з абз. 6, 9 ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про туризм», туристи і екскурсанти, серед іншого, мають право на отримання туристичних послуг, передбачених договором, та на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Матеріалами справи підтверджено здійснення ОСОБА_1 оплати за туристичні послуги в сумі 93474,00 грн на рахунок ФОП ОСОБА_2 .

Доказів, що неможливість виконання умов туристичного договору відбулася саме внаслідок відмови туриста від цього договору, матеріали справи не містять.

Таким чином, як положеннями спеціального ЗУ «Про туризм», так і умовами договору прямо передбачено обов`язок виконавця послуг повернути грошові кошти, які були сплачені замовнику за послугу, яка не була надана.

Суд звертає увагу на те, що закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Так, навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання. А тому можливим є виконання як позивачем, так і відповідачем зобов`язань за договором.

З урахуванням встановлених обставин та норм матеріального і договірного права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що право вимоги позивача до відповідача щодо повернення сплачених коштів є доведеним.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Оскільки у відповідача існує обов`язок повернути кошти в результаті порушення ним договірних зобов`язань, що передбачено законодавством в сфері туризму (надання послуг), позивачем правомірно застосовано положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підлягає задоволенню, у зв`язку з її необґрунтованістю на непідтвердженням відповідними доказами (розрахунками).

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позову про відшкодування понесених позивачем збитків у розмірі 93474,00 грн.

Щодо вимоги позову про стягнення моральної шкоди в сумі 30000,00 грн. суд зазначає наступне.

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст.1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21).

Суд ураховує, що позивачу була спричинена моральна шкода, яка полягає у психологічних стражданнях, душевних хвилюваннях, через втрату значної суми коштів та докладені додаткових зусиль щодо їх повернення, зрив довгоочікуваної спільної відпустки у Греції.

Разом з тим, суд ураховує, що позивач належним чином не підтвердила обсягу заподіяних їй моральних страждань, а також належним чином не обґрунтувала заявлений розмір моральної шкоди.

Враховуючи засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовільнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 98474,00 грн., з яких: 93474,00 грн. кошти, що сплачені за договором № 7003 на туристичне обслуговування від 18.06.2026 року; 5000,00 грн., як відшкодування моральної шкоди.

Щодо розподіл судових витрат.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1061,67 грн.(98474,00 грн. х 1331,20 грн./123474,00 грн.) пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, стягнення коштів, сплачених за туристичні послуги та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , кошти, що сплачені за договором № 7003 на туристичне обслуговування від 18.06.2026 року в сумі 93474 (дев`яносто три тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн., 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1061 (одна тисяча шістдесят одна) грн. 67 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т. О. Зуб