Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №536/206/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 536/206/26

Провадження №2/524/7225/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді – Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судових засідань – Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі – ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 (далі – відповідач, ОСОБА_1 ) 50985,88 грн заборгованості за договором № 2105566571160 від 25 лютого 2021 року, 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору; 16000,00 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову ТОВ «Коллект Центр» вказувало, що 25 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (далі – ТОВ «Служба миттєвого кредитування») та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг № 2105566571160, за умовами якого останній отримав кредити на суму 4400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на один рік.

01 грудня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі – ТОВ «Вердикт Капітал») уклали договір факторингу № 1-12, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 2105566571160.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір відступлення права вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 2105566571160.

Заочним рішенням від 29 травня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука задовольнив позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 2105566571160 від 25 лютого 2021 року у сумі 50985 грн 88 коп., судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн 00 коп.

У липні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Горбуля О. О. звернувся до Автозаводського районного суду міста Кременчука з заявою про перегляд заочного рішення від 29 травня 2026 року, яку ухвалою від 24 липня 2026 року суд задовольнив, скасував це заочне рішення та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

Так, відповідач не погоджується з твердженнями позивача в частині заявленої суми, оскільки підписана відповідачем заява-анкета не містить відомостей про розмір процентної ставки та штрафних санкцій, а тому вимоги позивача щодо стягнення відсотків у заявленому розмірі є безпідставними. Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості, вбачається, що до суми тіла кредиту зараховано також відсотки, тоді як домовленості між сторонами щодо такого зарахування відсутні.

До матеріалів заяви долучив, зокрема, довідку ВЧА4638 від 09 липня 2025 року про перебування ОСОБА_1 на військовій службі з 28 червня 2025 року.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача адвокат Горбуля О. О. у заяві просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених в заяві про скасування заочного рішення.

Суд виходить із відсутності підстав у цьому випадку для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки представник відповідача не висловив заперечень щодо розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина перша статті 1056-1 ЦК України).

За правилами частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі з використанням КЕП, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Суд установив, що № 2105566571160 від 25 лютого 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 уклали договір в електронній формі про надання фінансових послуг № 2105566571160, за умовами якого останній отримав кредит без конкретної споживчої мети на суму 4400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності; з орієнтовним строком повернення 16 днів; зі сплатою 2,0 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту, починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з попередньою процентною ставкою, починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з попередньою процентною ставкою, починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з попередньою процентною ставкою.

На обґрунтування заявлених вимог позивач до позовної заяви додав, зокрема копію договору про надання фінансових послуг № 2105566571160 від 25 лютого 2021 року та Паспорт споживчого кредиту.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

01 грудня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі – ТОВ «Вердикт Капітал») уклали договір факторингу № 1-12, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 2105566571160.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали договір відступлення права вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 2105566571160.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою–третьою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи представника відповідача, викладені у заяві про скасування заочного рішення, спростовуються матеріалами справи. Так, ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора підписав заяву-анкету на отримання кредиту (додаток № 1до договору), яким визначено строк дії договору 365 днів, та розмір процентних ставок, а також паспорт споживчого кредиту (додаток № 3 до кредитного договору). Отже, матеріалами справи підтверджується, що сторони погодили конкретні умови кредитування, сплату відсотків за користування кредитними коштами; відповідач ознайомлений з умовами кредитування під підпис.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку, сума заборгованості за договором становить 69547,28 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням – 4400,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами – 65147,28 грн.

Ураховуючи наведене, відповідач, як позичальник, взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений у договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційному позивач просить стягнути заборгованість у сумі 50985,88 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням – 4400,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами – 46585,88 грн.

Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову – на відповідача.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві, зокрема просив стягнути витрати на правову допомогу у сумі 16000,00 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви копії: договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладеного із Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістант», прайс-листа цього об`єднання, а також заявку на надання юридичної допомоги та акт про надання юридичної допомоги.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмі р таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес

Так, суд враховує, що у розумінні статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, виходячи з критерію співмірності можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас у статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 і підтримані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 та Додатковій постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 340/8675/23.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України (критерії співмірності) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені, зокрема, частиною третьою статті 141 ЦПК України (критерії пропорційності і обґрунтованості), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20 Верховний Суд зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Ураховуючи зміст наданої позивачем заявки на надання юридичної допомоги № 2063, в якій 6 годин відведено на усну консультацію з вивченням документів та складання позовної заяви, у той час як поданий позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не представляє значної складності, є типовим та має шаблонний характер, оскільки стосується надання позивачем стандартних для нього фінансових послуг та грошового посередництва, тому, керуючись визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України критеріями із врахуванням змісту спірних правовідносин (які не є надто складними), обсягу та характеру наданої правничої допомоги, суд вважає, що обґрунтованою і пропорційною до предмета спору у цій справі буде сума 4000,00 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-78, 81, 89, 128, 131, 133, 141, 259, 263–265, 279, 280–284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 2105566571160 від 25 лютого 2021 року у сумі 50985 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн 88 коп., судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. М. Ковальчук