Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №398/5939/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5939/26

провадження №: 2/398/5048/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"05" жовтня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Косєй Катерина Віталіївна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ

Адвокат Косей К.В., яка представляє інтереси позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог грудня

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 липня 2025 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Відділі ЗАГС Пінського міськвиконкому Брестської області, зроблено актовий запис про шлюб №300. Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у позивача і відповідача відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Сторони втратили почуття любові, довіри та поваги один до одного. Будь-які спроби в свій час примиритися не дали бажаних результатів. Таким чином, подружні відносини між позивачем та відповідачем припинилися. Сторони не проживають разом із січня 2026 року, спільне господарство не ведуть, спільного бюджету не мають. Подальше збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача.

Враховуючи, що сторони є громадянами різних держав, представник позивача зазначає, що якщо подружжя, що є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу здійснюється за законодавством України. У випадку відсутності такої ситуації - правові наслідки шлюбу визначаються правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. У даній справі відповідач є громадянкою України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони перебуваючи у шлюбі, проживали в Україні, в домоволодінні відповідача, яка є громадянкою України та проживає в Україні, тож вважає за доцільне до даних правовідносин застосувати норми сімейного законодавства України як національного права держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, що узгоджується з положеннями статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Рух справи у суді

Ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Позиція учасників справи

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про визнання нею позовних вимог, у заяві також зазначила, що фактично шлюбні відносини між ними з позивачем припинено, вони проживають окремо і подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, нормативно-правове обґрунтування та позиція суду

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04.07.2025 уклали шлюб, який зареєстрований відділом загса Пінського міськвиконкому Брестської області Республіки Білорусь, про що складено актовий запис № 300 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Вказане свідоцтво про шлюб засвідчено апостилем 09.07.2025 в Міністерстві закордонних справ Республіки Білорусь за № BLR1-36-25-UW0T2432L.

Позивач ОСОБА_1 є громадянином Республіки Білорусь, що підтверджується копією паспорта НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_3 .

Відповідно до частин першої, другої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Між Україною та Республікою Білорусь наразі не діють міжнародні договори у сфері правової допомоги у цивільних і сімейних справах.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Визначаючи підсудність справи судам України, необхідно керуватися загальними правилами, визначеними у статті 76 вказаного Закону.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлені підстави визначення підсудності справ судам України, зокрема, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2020 року у справі № 357/12676/18 вказав на те, що визначаючи матеріальне право якої держави підлягає застосуванню національним судом під час вирішення спору про розірвання шлюбу з іноземним елементом, суди мають керуватися правилами статей 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу (стаття 63 Закону).

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.

Аналіз положень статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» дає підстави дійти висновку, що законодавець України визначив чотири колізійні прив`язки у визначенні закону, яким має керуватися подружжя під час вирішення питання про припинення шлюбу, зокрема:

1) спільний особистий закон подружжя (lex patrie);

2) закон спільного місця проживання подружжя, за умови, що один з подружжя продовжує проживати у цій державі (lex domicilii);

3) право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином (proper law);

4) закон, обраний подружжям (lex voluntatis).

Під час визначення матеріального права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом. Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право іноземної держави (стаття 7 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Судом встановлено, що позивач є громадянином Республіки Білорусь, а відповідач - громадянкою України, то відповідно до частини першої статті 16 згаданого Закону у сторін відсутній спільний особистий закон подружжя.

Також судом встановлено, що подружжям спільно не обрано право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу.

Також відсутні підстави за встановлених фактичних обставин і для висновку, що є право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Разом з тим, судом встановлено, що останнім спільним місцем проживання є Україна та відповідач, яка є громадянкою України, зареєстрована за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, за встановлених фактичних обставин справи при розірванні шлюбу суду слід керуватися національним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що шлюбно-сімейні відносини сторонами не підтримуються, вони спільно не проживають, а подальше збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя.

Враховуючи зазначені норми права та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Враховуючи позицію позивача, висловлену у позовній заяві, про залишення судових витрат по сплаті судового збору за позивачем, суд вважає за можливе судові витрати у справі залишити по фактично понесеним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 81, 141, 142, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 04.07.2025 відділом загса Пінського міськвиконкому Брестської області, актовий запис № 300.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.10.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Білорусь, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Косєй Катерина Віталіївна, адреса: Черкаська область, м. Умань, вул. Європейська, буд. 33;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.П. Шинкаренко