Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №398/123/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/123/26

провадження №: 2/398/1628/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"23" вересня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі :

головуючої судді Голосеніної Т.В.

з участю секретаря судових засідань Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Олександрії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7605460 від 20.02.2024 у розмірі 26183,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 20.02.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 7605460, підписаний відповідачкою електронним підписом, відтвореним з використанням одноразового ідентифікатора (електронного підпису). При чому, відповідач самостійно обрав бажані сови кредитування, суму та строк.

20.02.2024 року ТОВ «Авентус Україна» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Пейтек» на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 . В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 11000 грн. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів, перерахувавши їх на банківську карту, яка зазначена відповідачем.

23.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) за плату ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 7605460 від 20.02.2024 року до відповідача ОСОБА_3

16.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладений договір факторингу № 16/05/25, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передало (відступило) за плату ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 7605460 від 20.02.2024 до відповідачки ОСОБА_3 на суму 29823,58 грн., з яких: 6249,47 грн. - заборгованість по кредиту та 19934,11 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 3640,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями.

Проте, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 7605460 від 20.02.2024 у сумі 26183,58 грн. та судові витрати.

Ухвалою від 26.01.2026 відкрите провадження у справі та справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить розглянути справу за відсутності представника позивача,позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала суду заяву відповідно до якої просила справу розглядати без її участі, зазначила, що з позовними вимогами згодна частково лише в частині стягнення тіла кредиту, з нарахованими відсотками не згодна та вважає їх завищеними. Також надала актовий запис про шлюб №465, де зазначено, що відповідач ОСОБА_3 після шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.

Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до положень ч. 1, ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Судом встановлено, що 20.02.2024 року між ТОВ «Авентус Україна»» та ОСОБА_3 укладений договір про надання споживчого кредиту № 7605460, підписаний відповідачкою електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора А6781.

Відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту ТОв «Авентус «Україна» надало ОСОБА_3 кредит в розмірі 4000 грн. строком на 360 днів шляхом перерахування на банківську карту № НОМЕР_2 .

Пунктом 1.5 передбачена процентна ставка фіксована: стандартна ставка становить 2,20% в день та застосовується в межах строку кредитування; занижена процентна ставка 0,99% в день та застосовується, якщо споживач до 06.03.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Окрім цього, 23.02.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до Договору №7605460 про надання споживчого кредиту від 20.02.2024 року, відповідно до умов якого сторони домовилися про збільшення кредиту на 7000 грн. та внесли наступні зміни: сума кредиту 11000 грн., дена процентна ставка на весь строк кредитування 2,20% в день; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування заниженої процентної ставки 2,15% в день.

Зазначена додаткова угода підписана відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора С4203 23.02.2024 року.

Пунктом 6,4 договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 200 грн. на 4 день такого невиконання; у розмірі 40,00 грн. починаючи з 5 дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання.

Листом ТОВ «Пейтек» від 13.11.2024 року ТОВ «Авентус Україна» повідомлено про успішне перерахування коштів на користь фізичних осіб де під номером 1925 зазначено переказ 20.02.2024 року на суму 4000 грн. на маску карти НОМЕР_2 .

Згідно Листа АТ КБ «Приватбанк» від 26.01.2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 та 20.02.2024 року на карту надійшов грошовий переказ в розмірі 4000 грн., 23.02.2024 року – 7000 грн.

Отже, договір №7605460 від 20.02.2024 року про надання споживчого кредиту є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки ОСОБА_5 була ознайомлена з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення кредитного договору і волевиявлення учасників договору було вільним.

Окрім цього, суд приймає до уваги визнання відповідачем позову в частині основної суми заборгованості, жодних заперечень від відповідача щодо неотримання кредитних коштів до суду не надійшло.

З розрахунків заборгованості за договором №7605460 від 20.02.2024 року встановлено, що відповідачем частково сплачувалася заборгованість: 06.03.2024 року – 1426,00 грн, 21.03.2024 року – 6000 грн., 19.07.2024 року – 2380 грн., що в свою чергу, підтверджує факт визнання відповідачем умов договору про надання споживчого кредиту.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 вказану заборгованість перед кредитодавцем TOB «Авентус України» в повному обсязі не сплатила.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом... боржник, який не отримав повідомлення про передачу прав вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

23.10.2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс», як фактором, укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф. За умовами даного договору, ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалось відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалось їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.1 перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до витягу реєстру боржників до договору факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 29823,58 грн., з яких заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) – 6249,47 грн., заборгованість за відсотками – 19934,11 грн., сума заборгованості за пенею/штрафами – 3640 грн.

16 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладений договір факторингу № 16/05/25/Е, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передало (відступило) за плату ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

З Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 16/05/25/Е від 16.05.2024 встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №7605460 на суму 29823,58 грн., з яких: 6249,47 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 19934,11 грн. - заборгованість за відсотками, заборгованість за пенею/штрафом – 3640 грн.

Враховуючи наведене, позивачем доведено перехід права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №7605460 від 20.02.2024 року від первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 26183,58 грн., з яких 6249,47 грн. - заборгованість по кредиту та 19934,11 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позовній заяві ТОВ «ФК «Ейс» просить стягнути на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн., які підтверджуються копією договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, копією додаткової угоди №25771113546 від 11.09.2025 року, копією акту прийому-передачі наданих послуг, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю Соломка О.В., копією довіреності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, яка також зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2021 по справі №620/1958/19, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

При цьому, судом враховано незначну складність даної категорії справ, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено у спрощеному провадженні з повідомленням сторін у справі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що спів став на з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг) із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 4500,00 грн.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 133, 137, 141, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №7605460 від 20.02.2024 року в загальному розмірі: 26183 (двадцять шість тисяч сто вісімдесят три) 58 грн., з яких 6249,47 грн. - заборгованість по кредиту та 19934,11 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956, 2 662,40 грн. судового збору та 4500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», юридична адреса: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Голосеніна