Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №398/3295/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3295/26

провадження №: 2/398/3441/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"18" вересня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі:головуючої судді Голосеніної Т.В.,

за участю секретаря Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу),

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта» звернулася до Олександрійського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) в розмірі 25000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.09.2024 року між ОСОБА_2 та позивачем укладено договір обов`язкового старування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АТ-5259939), згідно якого забезпеченою є цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Geely CK», днз НОМЕР_1 . 15.11.2024 року о 19:00 год. у м.Олександрія сталася ДТП за участі транспортних засобів Opel Omega, днз НОМЕР_2 , та «Geely CK», днз НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дочкою ОСОБА_1 . Відповідальність за вказане правопорушення передбачена ст.124 КУпАП.

Відповідно до постанови Олександрійського міськрайонного суду №398/6203/24 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, оскільки відповідач є матір`ю ОСОБА_3 , яка не досягла 16-річного віку, а тому за вчинення неповнолітнім віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачена цим кодексом, тягне за собою накладення стягнення на його батьків.

20.11.2024 року до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою звернувся власник пошкодженого майна транспортного засобу Opel Omega, днз НОМЕР_2 , з приводу виплати страхового відшкодування у зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія Geely CK, днз НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило за даним страховим випадком страхове відшкодування в розмірі 25000 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 25000 грн. та судові витрати.

Ухвалою від 19.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого розгляду справи.

Ухвалою від 05.08.2026 року справу призначено до судового розгляду .

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до поданої заяви просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, відповідно до поданої заяви просила справу розглянути без її участі, з позовними вимогами згодна.

Суд на підставі ст.223 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених осіб на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Судом встановлено, що 16.09.2024 року ОСОБА_2 уклав договір обов`язкового старування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АТ-5259939) з ПАТ «НАСК «Оранта».

Відповідно до постанови Олександрійського міськрайонного суду від 21.11.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.184 КУпАП. У описовій частині постанови зазначено, що 15.11.2024 року о 19:00 год. неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керувала транспортним засобом Geely CK, днз НОМЕР_1 , в результаті чого скоїла зіткнення з іншим автомобілем Opel Omega, днз НОМЕР_2 . Відповідальність за вказане правопорушення передбачено ст.124 КУпАП. ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не досягла 16-річного віку, а тому за вчинення неповнолітнім віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП, тягне за собою накладення стягнення на його батьків.

Відповідно до довідки про ДТП №3024323525091901 від 18.11.2024 року зазначено про пошкодження транспортних засобів – учасників ДТП, а також зазначено, що ДТП сталося внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху.

У матеріалах справи також наявне повідомлення до ПАТ «НАСК «Оранта» про ДТП від 19.11.2024 року; заява про страхове відшкодування від 20.11.2024 року; протокол огляду транспортного засобу від 15.11.2024 року; звіт №44003 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 03.12.2024 року, де зазначена вартість матеріального збитку 56027,69 грн.; узгодження суми відшкодування за страховим випадком за договором ОСЦПВВНТЗ від 07.09.2021 року, де узгоджена сума складає 25000 грн.; страховий акт №ОЦВ-У-24-11-23186/1 від 17.01.2025 року; платіжна інструкція №4144 від 17.01.2025 року про виплату ОСОБА_4 25000 грн. страхового відшкодування.

Також, матеріалами справи підтверджено факт досудового врегулювання спору з боку позивача, а саме: претензією від 11.02.2025 року, а також досудовим попередженням від 08.01.2026 року.

Суд зазначає, що позивач самостійно обирає коло відповідачів при поданні позову до суду. Це є одним із ключових проявів принципу диспозитивності в цивільному процесі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 713/1153/23 (провадження № 61-17202сво23)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 713/1153/23 (провадження № 61-17202сво23)).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом встановлено, що позивачем дійсно відшкодовано шкоду за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в розмірі 25000 грн. та, відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України, позивач має право зворотної вимоги до винної особи.

Так, звертаючись до суду з зазначеним позовом ПАТ «НАСК «Оранта» обрала відповідачем мати неповнолітньої ОСОБА_3 (винної особи) – ОСОБА_1 .

На підтвердження факту вини саме ОСОБА_1 , позивачем надано постанову Олександрійського міськрайонного суду від 21.11.2024 року, відповідно до якої останню притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.184 КУпАП.

Проте, з огляду на викладене суд зазначає наступне.

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах (частина перша статті 1179 ЦК України).

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини (частина друга статті 1179 ЦК України).

Касаційний суд вже вказував, що:

батьки відповідають за шкоду, завдану неповнолітньою дитиною, за наявності одночасно двох умов: 1) у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування завданої шкоди; б) має місце вина батьків. При цьому вина батьків презюмується, а це означає, що тягар доказування власної невинуватості покладено на батьків. Вина в деліктному праві означає невжиття особою усіх заходів, яких від неї було розумним очікувати для того, щоб запобігти завданню шкоди. У зазначеному контексті батьки є опосередковано причетними до шкоди, завданої їхньою дитиною. Їх вина полягає не в тому, що вони спільно з дитиною завдали шкоди, а в тому, що вони неналежно наглядали за дитиною чи неналежно її виховували, наслідком чого стало те, що дитина допустила шкідливу поведінку, недбало ставлячись до інтересів оточуючих або й свідомо посягала на них. Тобто значення має не те, чи є безпосередній деліквент неповнолітнім на момент пред`явлення позову, а те, чи був він неповнолітнім на момент завдання шкоди. Підсумовуючи наведене, слід зробити висновок про те, що батьки (усиновлювачі) мають відшкодовувати шкоду, завдану їхньою неповнолітньою дитиною, за наявності одночасно двох умов: 1) станом на момент завдання шкоди дитини була неповнолітньою (незалежно від віку дитини станом на момент пред`явлення позову); б) станом на момент пред`явлення позову і розгляду справи судом у дитини немає майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2025 року в справі № 442/1290/23 (провадження № 61-17961св23)).

Відповідно до норм КУпАП особи до 16 років до адміністративної відповідальності не притягуються. Усі заходи впливу застосовуються до їхніх батьків (або осіб, що їх замінюють) за невиконання обов`язків щодо виховання (наприклад, за ст. 184 КУпАП).

Підсумовуючи зазначене вище суд зазначає, що на момент скоєння ДТП – 15.11.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була неповнолітньою, постановою Олександрійського міськрайонного суду від 21.11.2024 року визнано той факт, що ОСОБА_1 неналежно наглядала за дитиною, неналежно її виховувала, наслідком чого стало те, що дитина допустила шкідливу поведінку, недбало ставлячись до інтересів оточуючих або й свідомо посягала на них та останню притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.184 КУпАП.

Проте, як зазначено вище, у судовому засіданні позивачем не надано доказів, що станом момент пред`явлення позову і розгляду справи судом у ОСОБА_3 немає майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди.

Відповідно до частин 1,2 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У зазначеній справі позивач пред`явив позов лише до ОСОБА_1 , клопотань про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 не заявляв.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді справи суд має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутності визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Так, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, а саме те, що неповнолітня ОСОБА_3 не була залучена до участі у справі у якості співвідповідача, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Щодо визнання відповідачем позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позву. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно роз`яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Таким чином, наявність хоча б однієї з визначених законом підстав, (суперечність закону або порушення прав третіх осіб), а у даному випадку наявна суперечність закону, є достатньою умовою для того, щоб суд не прийняв таке визнання та продовжив загальний розгляд справи, а тому, на підставі зазначеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2-5, 7, 10-13, 76-82, 89, 95, 141, 247, 258, 259, 263-265, 272, 352 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Публічне Акціонерне Товариство «Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта», ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: м.Київ, вул.Здолбунівська, 7-д;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Голосеніна