Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №378/1136/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/1136/26

Провадження № 3/378/379/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року селище Ставище

Суддя Ставищенського районного суду Київської області Марущак Н. М., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.173-2 КУпАП притягувався 29.12.2025, за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яку постановою судді Ставищенського районного суду від 20 серпня 2026 року визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, 06.09.2026 близько 19 год. 50 хв. за адресою АДРЕСА_1 повторно вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме виражалась нецензурною лайкою, чим спричинила шкоду його психологічному здоров`ю, правопорушення вчинила повторно протягом року, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

За протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 331007 від 23.08.2026 ОСОБА_1 23.08.2026 за адресою АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме виражалась нецензурною лайкою та штовхала, правопорушення вчинила повторно протягом року, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою від 06 жовтня 2026 року відповідно до ст. 36 КУпАП об`єднано в одне провадження справи: ЄУН 378/1136/26, провадження № 3/378/379/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, ЄУН 378/1217/26, провадження № 3/378/410/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та присвоєно адміністративній справі єдиний унікальний номер 378/1136/26, провадження № 3/378/379/26.

В судове засідання ОСОБА_1 не прибула, про час і місце розгляду справи повідомлена шляхом доставки SMS-повідомлення на підставі її заяви про отримання судової повістки в електронному вигляді (а. с. 38, 46). Клопотання про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Оскільки частиною 2 ст. 268 КУпАП не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ст. 173-2 КУпАП, та враховуючи, що клопотання про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило, суд вважає за можливе розглянути вказану справу у відсутність останньої, яка належним чином повідомлений про розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі – це умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Частиною 3 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень ст. 1 розділу І Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIIІ, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 974427 від 15.09.2026 року підтверджується:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 974427 від 15.09.2026 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, при цьому протокол був підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 , яка в протоколі зазначила "посварилась з чоловіком , вину визнаю" (а. с. 24),

- заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 06.09.2026, відповідно до яких 06.09.2026 в нього з дружиною ОСОБА_1 виник конфлікт, тому що хтось сказав дружині, що в нього є син 14 років і він з ним спілкується, на грунті чого вона почала ображати йорго, підіймати на нього руку, налаштовувала старших дітей проти нього, коли він викликав поліцію, забрала трьох старших дітей, залишивши менших та пішла з дому (а. с. 26, 27),

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 15.09.2026, відповідно до яких 06.09.2026 між нею та її чоловіком ОСОБА_2 виник словесний конфліктна побутовому грунті, під час якого вона висловлювала на його адресу зневажливі та принизливі слова, оскільки перебувала в емоційному стані. Фізичну силу до чоловіка не застосовувала, погроз фізичною розправою не висловлювала. у подальшому усвідомила, що її висловлювання могли образити чоловіка, зазначила, що вину визнала (а. с. 29),

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 06 вересня 2026 року (а. с. 28), якими визначено ОСОБА_2 як постраждалу особу, а ОСОБА_1 як кривдника, та відповідно до якої працівником поліції встановлено, що ОСОБА_1 вчиняла раніше психологічне насильство щодо постраждалої особи.

Вищенаведені докази на переконання суду є належними, допустимими та достовірними.

Постановою судді Ставищенського районного суду від 20 серпня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за протоколом ВАД № 974427 від 15.09.2026 року.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, не встановлено.

Відносно ОСОБА_1 також складено протокол ВАД № 331007 від 23.08.2026, згідно якого ОСОБА_1 23.08.2026 за адресою АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме виражалась нецензурною лайкою та штовхала, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 3 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

До протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 331007 від 23.08.2026 не додано заяви потерпілого та його письмових пояснень. Також разом з протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 суду надано не було інших доказів (пояснень інших осіб тощо).

Тобто до протколу не додано доказів на підтвердження вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_1 до свого чоловіка ОСОБА_2 .

Виходячи з положень ст. 8 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах,одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за протоколом ВАД № 331007 від 23.08.2026, в діях ОСОБА_1 не встановлена «поза розумних сумнівом», а наявність побутового конфлікту між нею та чоловіком ОСОБА_2 , про який останні повідомляли працівникам поліції під відеозапис, не є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Санкцією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачено накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб.

Вирішуючи питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173- 2 КУпАП за протоколом ВАД № 974427 від 15.09.2026, враховуючи дані про особу останньої, суд дійшов висновку, що в даному випадку застосування виду адміністративного стягнення у виді штрафу є достатньою мірою відповідальності з метою її виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП, одночасно із вирішенням питання про накладення стягнення за вказане правопорушення вирішується питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство на проходження Типової програми для кривдників, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 01.10.2018 № 1434, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2018 за № 1222/32674.

Згідно із ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України"Про запобігання та протидію домашньому насильству" чи Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIIІ запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП одночасно із вирішенням питання про накладення стягнення за вказане правопорушення вирішується питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство на проходження Типової програми для кривдників, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 01.10.2018 № 1434, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2018 за № 1222/32674.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIIІ програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.

Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.

Згідно із п. 8 розділу 1 Типової програми для кривдників, кривдника може бути направлено на проходження цієї Типової програми на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.

Порядок направлення на проходження програми для кривдника визначено пунктом 3.3.Інструкції щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім`ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім`ї, затвердженої Наказом Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ України 07.09.2009 № 3131/386, згідно з якою, у разі вчинення особою насильства в сім`ї, служба дільничних інспекторів поліції або кримінальна поліція у справах дітей видає цій особі під розписку направлення на проходження корекційної програми та в триденний строк надсилає до відповідного кризового центру повідомлення про направлення особи на проходження корекційної програми.

На виконання приписів ч. 5 ст. 283 КУпАП, суд дійшов висновку щодо відсутності необхідності направлення правопорушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 КУпАП, з мотивів того, що відповідно до форми оцінки ризиків, уповноваженим працівником поліції визначено рівень небезпеки ОСОБА_1 , як низький.

Керуючись ст. ст. 245, 280, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2, та накласти на неї стягнення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП за протоколом ВАД № 974427 від 15.09.2026 року у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень,

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-8 КУпАП за протоколом серії ВАД № 331007 від 23.08.2026 закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Роз`яснити, що штраф, відповідно до ст. 307 КУпАП має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП стягується подвійний розмір штрафу, який визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя Н. М. Марущак