Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №373/2442/26 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/2442/26

Провадження № 2/373/1786/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебедя В.В.,

за участі секретаря судових засідань Герасько К.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Пархомчук С.В. звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 276323 від 04.02.2025 у розмірі 15241,60 грн, судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.02.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем було укладено кредитний договір № 276323 (далі - кредитний договір), за умовами якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 8000,00 грн. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» було укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача за цим кредитним договором.

Відповідач не повернув своєчасно кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених кредитним договором. Загальний розмір заборгованості становить 15241,60 грн, що складається з такого: заборгованість за кредитом - 8000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 5241,60 грн, комісія за надання, обслуговування і повернення кредиту - 2000,00 грн.

Ухвалою судді від 23.06.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

14.07.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про розподіл судових витрат, у якій він просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн, на підтвердження чого ним подані відповідні докази.

Позивач не направив у судове засідання свого представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача у позовній заяві просив справу розглядати у його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Відзиву на позов, будь-яких заяв (клопотань) до суду не направляв.

Суд, дослідивши письмові докази, що є допустимими, належними та достовірними, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

04.02.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем укладено кредитний договір № 276323. Відповідачу було направлено одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі? ?8000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід».

Відповідно до змісту договору сторони погодили такі його істотні умови, а саме: сума кредиту - 8000,00 грн (п. 1.1), строк кредитування - 90 днів (п. 1.2), процентна ставка - 0,72% у день (п. 1.3).

Крім того, відповідно до п. 1.4 кредитного договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту.

19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

До позову додані копії витягу з реєстру боржників, платіжної інструкції № 212 від 22.01.2026.

Відповідно до доданої до позову виписки заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 20.02.2026 складає 15241,60 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 5241,60 грн - заборгованість за процентами, 2000,00 грн - комісія за надання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до норм ст. 526, 527, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд, аналізуючи зібрані письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що 04.02.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем був укладений кредитний договір № 276323, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 8000,00 грн.

Здійснення переказу кредитних коштів на виконання умов укладеного кредитного договору із використанням платіжної системи узгоджується з приписами Закону України «Про платіжні послуги».

Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

З копії кредитного договору вбачається, що сторони погодили такі його істотні умови : сума кредиту - 8000,00 грн (п. 1.1), строк кредитування - 90 днів (п. 1.2), процентна ставка - 0,72% у день (п. 1.3).

Разом з тим, розмір нарахованих за договором процентів не відповідає погодженим сторонами договору умовам. Доказів наявності обставин щодо подальшого продовження строку кредитування та зміни процентної ставки суду не представлено.

З урахуванням викладеного вище, суд уважає правомірним нарахування первісним кредитором відсотків в межах строку кредитування (90 днів) за ставкою 0,72 % від суми кредиту в день на загальну суму 5184,00 грн (8000,00 грн : 100 % х 0,72% х 90 днів).

Крім цього, представник позивача просив стягнути з відповідача комісію за надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Як вбачається із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено право товаритсва нараховувати комісію за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення у розмірі 25 % від суми фінансового кредиту.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, що викладений у постанові від 06.09.2017 у справі № 531/648/15-ц, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 дійшов висновку, згідно з яким, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зі змісту позовної заяви та поданих доказів неможливо встановити вид комісії, за яким (якими) була нарахована сукупна заборгованість за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту. Будь-яких доказів того, що зазначена комісія спрямована на оплату будь-яких послуг позивача у зв`язку з укладеним між сторонами кредитним договором не надано, а тому в цій частині позовна вимога задоволенню не підлягає.

Представником подані належні, допустимі та достатні докази набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Враховуючи викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 13184,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за кредитом, 5184,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору пропорційно задоволених судом позовних вимог (86,5 % від ціни позову).

Відповідно ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст. 15 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), «Двойних проти України» (заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого адвокатом часу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн, що узгоджується з принципом розумності та об`єктивності.

Керуючись ст. 263 -265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 276323 від 04.02.2025 у розмірі 13184,60 грн (тринадцять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 60 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судовий збір у розмірі 2302,98 грн (дві тисячі триста дві гривні 98 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», місцезнаходження: вул. Львівська, 23, офіс 703, м. Київ, 03115; код ЄДРПОУ 43561872;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ