Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №372/4899/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4899/25

Провадження 2-др/372/37/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

22 липня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Кравченко М.В.,

при секретарі Ільїній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області заяву представника відповідачки ОСОБА_1 – Бутенка Олексія Андрійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частини нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частини нерухомого майна відмовлено повністю.

Під час ухвалення рішення судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачкою.

01 липня 2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 — адвокат Бутенко О.А. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з позивача на користь відповідачки судові витрати у загальному розмірі 37 500 грн, з яких 7 500 грн — витрати на професійну правничу допомогу та 30 000 грн — витрати, пов`язані з виготовленням висновку експертів від 23 квітня 2026 року № С2357/04-2026.

Заяву обґрунтовано тим, що до закінчення судових дебатів представником відповідачки було заявлено про намір подати докази на підтвердження понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу заявником надано договір № 10/12/2025 про надання правової допомоги від 10 грудня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Левіафан», рахунки на оплату послуг та відповідні платіжні документи.

Зі змісту договору вбачається, що ОСОБА_1 доручила Адвокатському об`єднанню «Левіафан» надавати їй професійну правничу допомогу та представляти її інтереси, зокрема, у судах.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору надання правової допомоги здійснюється оплатно, а розмір гонорару визначається адвокатським об`єднанням залежно від складності виконання доручення та необхідного для цього робочого часу.

На виконання договору Адвокатським об`єднанням «Левіафан» виставлялися рахунки за представництво інтересів ОСОБА_1 в Обухівському районному суді Київської області у справі № 372/4899/25 у судових засіданнях 02 березня 2026 року, 29 квітня 2026 року та 17 червня 2026 року.

Вказані послуги були оплачені ОСОБА_1 , на підтвердження чого суду надані відповідні платіжні документи.

Матеріалами справи підтверджується, що представництво інтересів ОСОБА_1 у зазначених судових засіданнях здійснював адвокат Бутенко О.А., який входить до складу Адвокатського об`єднання «Левіафан».

Загальний розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу становить 7 500 грн.

Крім того, відповідачка просить відшкодувати 30 000 грн витрат на виготовлення висновку експертів від 23 квітня 2026 року № С2357/04-2026.

На підтвердження цих витрат заявником надано договір від 17 березня 2026 року на виконання робіт із проведення експертизи №17/03-2026, укладений із ФОП Свістуновим І.С., заяву про проведення експертизи, рахунок від 17 березня 2026 року, платіжну інструкцію від 23 березня 2026 року та акт здачі-приймання від 23 квітня 2026 року.

Згідно з договором вартість робіт із проведення експертизи становила 30 000 грн.

За результатами виконання відповідних робіт складено висновок експертів від 23 квітня 2026 року № С2357/04-2026, який відповідачкою було подано до суду та приєднано до матеріалів справи.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення, додані до неї докази та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, згідно з частиною третьою цієї статті належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів — договорів, рахунків тощо.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Із матеріалів справи вбачається, що представник відповідачки до закінчення судових дебатів повідомив суд про намір подати докази понесених відповідачкою судових витрат після ухвалення рішення.

Заява про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесених витрат сформована в системі «Електронний суд» 01 липня 2026 року, тобто з дотриманням передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України порядку подання таких доказів.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із критеріїв реальності таких витрат, їх необхідності, розумності та співмірності з урахуванням складності справи, виконаних адвокатом робіт, часу, необхідного для надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та значення справи для сторони.

Судом встановлено, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 грн фактично понесені, підтверджені договором про надання правової допомоги, рахунками та документами про їх оплату.

Надання відповідних послуг підтверджується також матеріалами цивільної справи, відповідно до яких адвокат Бутенко О.А. здійснював представництво інтересів відповідачки та брав участь у судових засіданнях.

При цьому справа стосувалася спору щодо реального поділу нерухомого майна, оцінки технічної можливості поділу житлового будинку, правового режиму земельної ділянки та дослідження експертних висновків.

З огляду на характер і складність спору, тривалість його розгляду, обсяг виконаної представником роботи, участь адвоката у судових засіданнях, а також результат розгляду справи — повну відмову у задоволенні позову до ОСОБА_1 — заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 500 грн суд вважає реальним, необхідним, розумним та співмірним.

Підстав для зменшення зазначеного розміру судових витрат судом не встановлено.

За таких обставин витрати відповідачки на професійну правничу допомогу у сумі 7 500 грн підлягають стягненню з позивача.

Щодо вимоги про стягнення 30 000 грн витрат, пов`язаних із виготовленням висновку експертів від 23 квітня 2026 року № С2357/04-2026, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно зі статтею 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплату робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта повинен бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на її виконання.

Разом із тим віднесення певного виду витрат законом до судових витрат саме по собі не означає, що вся фактично сплачена стороною сума автоматично підлягає стягненню з іншої сторони.

При вирішенні питання про їх розподіл суд повинен встановити зв`язок відповідних витрат із розглядом справи, їх необхідність для належного здійснення стороною своїх процесуальних прав та обов`язків, обґрунтованість їх розміру, а також врахувати інші критерії, визначені статтею 141 ЦПК України.

Судом встановлено, що висновок експертів № С2357/04-2026 був виготовлений не на виконання ухвали суду про призначення експертизи, а за власною ініціативою відповідачки та на її замовлення.

Водночас на момент його замовлення у справі вже був наявний висновок експертів №471/08-2025 від 28 жовтня 2025 року, на який посилався позивач та який містив дослідження технічного стану спірного будинку, варіанти його поділу та вирішення пов`язаних із цим земельно-технічних питань.

Саме із дослідницької частини зазначеного висновку №471/08-2025 судом при вирішенні спору по суті були встановлені обставини щодо 85-відсоткового фізичного зносу житлового будинку, його непридатності для проживання, технічного стану конструктивних елементів та необхідності їх підсилення при реалізації запропонованого варіанта поділу.

Отже, обставини, які мали визначальне значення для висновку суду про недоведеність технічної можливості безпечного реального поділу житлового будинку, могли бути та фактично були встановлені на підставі сукупності доказів, які вже містилися у матеріалах справи.

Сам факт того, що додатково замовлений відповідачкою висновок № С2357/04-2026 був прийнятий судом та приєднаний до матеріалів справи, свідчить про його належність до доказового матеріалу справи, однак не є безумовною підставою для покладення повної вартості його виготовлення на процесуального опонента.

Заявником не наведено достатнього обґрунтування того, чому для захисту від заявленого позову було об`єктивно необхідним замовлення ще одного експертного дослідження вартістю 30 000 грн за наявності у справі попереднього експертного висновку, який уже містив відомості щодо технічного стану будинку та умов можливості його поділу.

Не доведено також, що без виготовлення висновку № С2357/04-2026 відповідачка була позбавлена можливості належним чином обґрунтувати свої заперечення проти позову на підставі доказів, які вже містилися у матеріалах справи, або що встановлення відповідних обставин вимагало саме проведення нового експертного дослідження.

Таким чином, хоча понесення відповідачкою витрат у сумі 30 000 грн документально підтверджене та відповідний висновок був долучений до матеріалів справи, суд не знаходить достатніх підстав вважати доведеною необхідність покладення цих витрат у повному обсязі на позивача.

Суд враховує, що сторона є вільною у виборі засобів та способів доведення своєї процесуальної позиції, у тому числі вправі за власною ініціативою замовити додатковий висновок експерта. Водночас реалізація стороною такого процесуального права не створює безумовного обов`язку іншої сторони компенсувати всі понесені у зв`язку з цим витрати.

Крім того, при оцінці доводів заяви суд вважає доцільним зважати на майновий стан позивача, який є особою похилого віку, а спір виник щодо спадкового будинку неналежного технічного стану та незначної вартості, тому завеликий розмір судових витрат не відповідав би критеріям справедливості судового розгляду.

За наведених обставин суд вважає, що заявником не доведено необхідності та неминучості витрат на виготовлення висновку експертів № С2357/04-2026 у сумі 30 000 грн саме як витрат, які у цій справі повинні бути покладені на позивача.

Тому в цій частині заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.

Таким чином, із загальної заявленої відповідачкою суми судових витрат 37 500 грн стягненню з позивача підлягають 7 500 грн витрат на професійну правничу допомогу, а у стягненні 30 000 грн витрат на виготовлення висновку експертів слід відмовити.

Керуючись ст. ст.133, 138, 141, 270 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Ухвалити додаткове рішення у справі № 372/4899/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частини нерухомого майна.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 7 500 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.В.Кравченко