Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №592/7680/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 592/7680/25

Провадження № 2/369/4504/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до Ковпаківського районного суду м. Суми із вищевказаним позовом.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.05.2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

18.06.2025 року цивільна справа надійшла до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Як убачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 70906,70 грн, сплачений судовий збір та витрати на професійну правову допомогу на користь позивача.

В обґрунтування позову вказує, що 03.07.2020 року, між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2031547217. Відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 45334,00 грн на строк до 03 липня 2025 року на споживчі потреби під 40 % річних. Вказує, що банком було видано кредит відповідачу, що підтверджується випискою по рахунку. В свою чергу позичальник не виконав умови договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 70906,70 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 37661,15 грн та заборгованості за відсотками у сумі 33245,55 грн.

21.06.2024 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №21/06/24, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином вказує, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором №2031547217 від 03.07.2020 року. Оскільки відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.06.2025 відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Надав суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином. Відповідач повідомлений про дату та час судового розгляду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників в силу ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8ст.178ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі рішення.

У відповідності до ч. 5ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено, що 03.07.2020 року, між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2031547217, який підписаний позичальником власноручним підписом.

За умовами договору сума кредиту становить 45334,00 грн, строком до 03 липня 2025 року, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 40 % річних.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України за договором позики передбачено повернення боргу (позики) частинами (в розстрочку). В цьому випадку, якщо позичальник порушить строк повернення наступної частини позики, то це дає право позикодавцю вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася і належних йому відсотків.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом з тим, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

У відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Отже, для виникнення у позичальника обов`язку з повернення кредиту має бути встановлено факт виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні

Так, 21 червня 2024 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №21/06/24 за умовами якого клієнт (Первісний Кредитор) передає, а Фактор (Новий Кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості згідно Реєстру Боржників. Типи Кредитних договорів, право вимоги за якими передається Фактору: договори про випуск та обслуговування платіжних карток, до яких встановлено кредитну лінію та/або кредитні договори, виконання зобов`язань за якими забезпечено та/або не забезпечено заставою/іпотекою.

Разом із тим у розділі 2 договору факторингу №21/06/24 сторони визначили основні терміни, що використовуються у договорі. Вказано, що право вимоги це право грошової вимоги Клієнта до боржників строк платежу за якою настав (наявна вимога) щодо погашення заборгованості, що виникла на підставі укладених між Клієнтом та Боржником договорів, що підтверджена документацією.

Так у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній, повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копії документів щодо укладення кредитного договору, графік платежів, паспорт споживчого кредиту, анкету-заяву на отримання кредиту, договір факторингу та документи на підтвердження переходу права вимоги, виписку по рахунку відповідача, а також розрахунок заборгованості.

При цьому суд не може погодитися з доводами позивача щодо доведеності факту надання відповідачу кредитних коштів у заявленому розмірі.

Згідно з умовами кредитного договору, а саме п. 3 Кредитного договору №2031547217 датою надання Банком та отримання Позичальником Кредиту вважається дата підписання Кредитного договору, а кредит надається шляхом видачі суми кредиту у вигляді готівкових коштів через касу Банку.

Водночас позивачем не надано належного первинного документа, з якого можливо достовірно встановити факт видачі відповідачу готівкових коштів саме у розмірі 45 334,00 грн.

Надана позивачем анкета-заява у наявній у матеріалах справи копії не дає можливості суду достовірно встановити суму фактично виданого кредиту, спосіб його видачі та відповідні реквізити операції, а надані виписки з рахунку не містять відомостей, які б дозволяли ідентифікувати операцію з надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 45 334,00 грн відповідно до умов спірного кредитного договору.

Сам по собі графік платежів підтверджує погоджений сторонами порядок та розміри платежів, однак не є належним доказом фактичної передачі позичальнику грошових коштів у заявленому кредитором розмірі.

Також наданий позивачем розрахунок заборгованості, складений в односторонньому порядку правонаступником первісного кредитора, сам по собі не може підтверджувати ані факт фактичної видачі кредитних коштів, ані їх розмір, ані рух коштів за кредитом.

Верховний Суд звертав увагу на те, що розрахунок заборгованості, складений кредитором в односторонньому порядку, сам по собі не є первинним документом та за відсутності первинних документів не може підтверджувати суму кредиту, виданого позичальнику, суми траншів, дати та суми повернення кредитних коштів і, як наслідок, загальну суму заборгованості. Водночас виписка з рахунку може бути належним доказом заборгованості за тілом кредиту за умови, що з неї можливо встановити відповідні операції та рух коштів за кредитним договором.

На підтвердження факту виконання Банком своїх зобов`язань щодо надання кредиту позивачем надано виписку про рух коштів, яка, за твердженням позивача, підтверджує користування відповідачем кредитними коштами.

Однак із наданої позивачем виписки з рахунку не вбачається здійснення операції з видачі відповідачу кредитних коштів у розмірі 45 334,00 грн, що є предметом спірного Кредитного договору. Виписка не містить відомостей про зарахування або видачу зазначеної суми кредиту, а також не містить операції, яка б дозволяла ідентифікувати факт надання відповідачу саме 45 334,00 грн за спірним Кредитним договором.

Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ними не підтверджено належними та допустимими доказами факт фактичного надання відповідачу кредитних коштів саме у розмірі 45 334,00 грн, що унеможливлює достовірне встановлення первісного розміру кредитної заборгованості та перевірку правильності здійсненого позивачем розрахунку.

Вивчивши наявні у справі письмові докази суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт видачі відповідачу кредитних коштів.

За таких обставин, за відсутності належних та достатніх доказів фактичного перерахування відповідачу кредитних коштів у заявленому розмірі та їх руху за відповідним рахунком, суд позбавлений можливості перевірити факт виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту, а також обґрунтованість визначеного ним розміру заборгованості та правильність проведеного розрахунку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема факт фактичного надання відповідачу кредитних коштів у заявленому розмірі, а тому підстави для стягнення з відповідача заявленої заборгованості відсутні.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором через їх недоведеність та необґрунтованість.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК