Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №367/10943/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/10943/26

Провадження №2/367/8851/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі судді Мерзлого Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог. ТОВ «Селфі Кредит» (далі – позивач) в особі начальника відділу претензійно-позовної роботи Малиш Т.О., яка діє в порядку самопредставництва, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 2996834 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 10.04.2026 у розмірі 64 750,00 грн, з яких: 25 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 27 250,00 грн – заборгованість за процентами, 12 500,00 грн – заборгованість за штрафом, а також судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.04.2026 між позивачем та відповідачем в електронній формі укладено договір № 2996834, за яким відповідачу надано кредит у сумі 25 000,00 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1 % на день. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 64 750,00 грн.

Щодо штрафу позивач зазначив, що з 22.04.2024 на підставі наказу № 21-ФК від 19.04.2024 відновив нарахування неустойки за договорами, укладеними з 24.01.2024. На думку позивача, між п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 3498-IX і п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України існує колізія, яку слід вирішити на користь Закону України «Про споживче кредитування» як спеціального і пізнішого закону.

Рух справи. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02.09.2026 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву з дня вручення ухвали.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів направлялася відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 .

Поштове відправлення повернулося до суду без вручення з відміткою відділення поштового зв`язку про невдалу спробу вручення. Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач належним чином повідомлений, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом, та норми права, які підлягають застосуванню

Укладення договору. Судом встановлено, що 10.04.2026 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 2996834 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» (далі – Договір). Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором K441 10.04.2026 о 17:55:46. Відповідно до довідки про ідентифікацію одноразовий ідентифікатор було надіслано на фінансовий номер телефону позичальника НОМЕР_1 . Цим самим ідентифікатором підписано Додаток № 1 (графік платежів) та Додаток № 2 до Договору. Перед укладенням Договору відповідачу надано паспорт споживчого кредиту.

Згідно з умовами Договору сума кредиту становить 25 000,00 грн (п. 1.2), строк кредиту – 360 днів (п. 1.3), періодичність сплати процентів – кожні 30 днів (п. 1.4). Тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1 % на день і застосовується в межах строку кредиту (п. 1.5.1). Згідно з Графіком платежів (Додаток № 1) відповідач мав щомісяця сплачувати проценти по 7 500,00 грн, починаючи з 10.05.2026, а тіло кредиту повернути разом з останнім платежем 05.04.2027.

Відповідно до ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ст. 639 ЦК України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Аналогічний підхід викладено в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19. Отже, Договір є укладеним, а його умови – обов`язковими для сторін (ст. 629 ЦК України).

Надання кредиту. Згідно з п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_2 . Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 06.08.2026 вих. № 20260806-87, на виконання договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 01.04.2024, 10.04.2026 о 17:57:13 на платіжну картку НОМЕР_4 успішно перераховано 25 000,00 грн з призначенням платежу «Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 2996834 від 2026-04-10»; код авторизації – 769373, банк-еквайр – АТ «ПУМБ». Реквізити картки збігаються з реквізитами, зазначеними відповідачем у Договорі.

Відповідач відзиву не подав, факт отримання коштів не спростував. За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається. Оцінивши надані докази в сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач виконав свій обов`язок і надав відповідачу кредит у сумі 25 000,00 грн.

Тіло кредиту. Відповідно до ст.ст. 526, 530, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 5.4 Договору у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Споживач зобов`язаний здійснити повне дострокове повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги, а якщо протягом цього строку він усуне порушення, вимога втрачає чинність.

Відповідач жодного платежу за Графіком не здійснив. Строк сплати першого платежу настав 10.05.2026, тобто прострочення перевищує один календарний місяць. Позивач направив відповідачу досудову вимогу від 11.08.2026 про погашення заборгованості. Станом на день ухвалення рішення тридцятиденний строк з дня направлення вимоги сплив, доказів усунення порушення відповідач не надав.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 виснувала, що пред`явлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту змінює строк виконання основного зобов`язання. Тому з відповідача підлягає стягненню 25 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту.

Проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048, ст. 1056-1 ЦК України розмір і порядок сплати процентів встановлюються договором. Відповідно до п. 3.1 Договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту.

Стандартна процентна ставка за Договором становить 1 % на день, що не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Позивач нарахував проценти в сумі 27 250,00 грн (109 днів ? 250,00 грн), тобто в межах строку кредитування, до пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Ця сума не перевищує розміру процентів, які згідно з Графіком платежів підлягали сплаті до 08.08.2026 (4 ? 7 500,00 грн = 30 000,00 грн). Розрахунок відповідає умовам Договору, відповідач його не спростував. Отже, з відповідача підлягає стягненню 27 250,00 грн заборгованості за процентами.

Штраф. Вимога про стягнення 12 500,00 грн штрафу задоволенню не підлягає. Штраф нараховано на підставі п. 6.4 Договору: 1 500,00 грн на третій день прострочення та по 300,00 грн за кожен наступний день прострочення.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня), нарахована включно з 24.02.2022 за прострочення виконання таких зобов`язань, підлягає списанню кредитодавцем.

У постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 Верховний Суд виснував, що дія цієї норми поширюється на договір позики та кредитний договір, у тому числі на договір про споживчий кредит. Прострочення відповідача та нарахування штрафу мали місце у травні–серпні 2026 року, тобто в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який триває досі.

Доводи позивача про колізію норм суд відхиляє. Пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 3498-IX звільняє споживача від відповідальності за договорами, укладеними до 23.01.2024 включно, за прострочення з 01.03.2020. Ця норма визначає лише власну сферу дії. Вона не встановлює права кредитодавця нараховувати неустойку в період воєнного стану за договорами, укладеними пізніше, і не скасовує п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Отже, ці норми не суперечать одна одній, а колізії, яку слід долати за правилами lex posterior чи lex specialis, немає.

Крім того, ЦК України є основним актом цивільного законодавства, і за ч. 2 ст. 4 ЦК України інші закони приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинним, змін до нього Законом № 3498-IX не вносилося. Внутрішній наказ позивача № 21-ФК від 19.04.2024 не може змінити дію закону. Пункт 6.4.6 Договору також обмежує розмір неустойки межами, встановленими законом.

Висновок. Оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 52 250,00 грн (25 000,00 грн + 27 250,00 грн). У стягненні 12 500,00 грн штрафу слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено на 52 250,00 грн із заявлених 64 750,00 грн, тобто на 80,69 %.

Позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору. Пропорційно задоволеним вимогам з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 148,42 грн судового збору (2 662,40 ? 52 250,00 / 64 750,00). Інших судових витрат позивач не заявляв.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 259, 263–265, 268, 272, 273, 274, 279, 280–284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» заборгованість за договором № 2996834 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 10.04.2026 у розмірі 52 250 (п`ятдесят дві тисячі двісті п`ятдесят) грн 00 коп., з яких: 25 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 27 250,00 грн – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» судовий збір у розмірі 2 148,42 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не було подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо заяву про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення, або якщо рішення залишено в силі апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», код ЄДРПОУ 43979069, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївський узвіз, буд. 1А.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л.В. Мерзлий