Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №367/8044/15-ц — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8044/15-ц

Провадження №2/367/1755/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

26 червня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Зайцевої А.В.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, припинення порушення правил добросусідства, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду звернулась ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, припинення порушення правил добросусідства, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, зазначивши, що вона спільно з чоловіком ОСОБА_4 володіють на праві спільної сумісної власності земельною ділянкою площею 0,757кв.м. на АДРЕСА_1 , а також будинком, який знаходиться на вказаній земельній ділянці. Їх садиба межує з іншою земельною ділянкою, яка розташована на АДРЕСА_2 . Власниками якої є ОСОБА_6 та його матір ОСОБА_3 . Відносини сусідства не склалися. Попередня власниця їхнього будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_7 ще з 2010 року домагалася від ОСОБА_6 відновити паркан, що розділяв їхні земельні ділянки, і які він самостійно зруйнував. За нотаріальним дорученням ОСОБА_7 і від її імені вони зверталися до різних інстанцій, про те ситуація залишалася не вирішеною. Упродовж 2011-2014 років її чоловік неодноразово телефоном й особисто звертався до відповідача ОСОБА_6 з настійною вимогою відновити знищений паркан, оскільки з його вини всі мешканці їхнього будинку практично кожного дня повинні були відбиватися від зграї собак, яких принадили його квартиранти, оскільки своє житло здавали квартирантам, які змінювали одне одного надзвичайно часто. ОСОБА_6 обіцяв з квартирантами розібратися, вирішити питання з встановленням паркану, однак далі його слів справа не просувалася. На той час до ОСОБА_7 часто приходили її знайомі, а також потрібно було викликати лікарів з поліклініки, швидку допомогу спочатку до її сторічної матері, а дещо пізніше і до неї самої. Були непоодинокі випадки, коли собаки по 3-5 особин накидалися на лікарів, гостей, а також і на них. Побачивши, що жодні просьби на відповідача не діють, влітку 2012 року вирішили за власні кошти встановити новий паркан і закупили дороговартісні матеріали (бетонні плити, стовпці, щебінь, цемент). Перед початком встановлення огорожі викликала представника кадастрового бюро Ірпеня, який відновив межові знаки і відзначив крайні точки належної ним земельної ділянки. Отримавши на руки всі необхідні документи про передачу межових знаків, вони домовилися з бригадою майстрів про встановлення паркану. 22 червня 2012 року у першій половині дня робітники почали здійснювати підготовчі роботи (розміряти відстані між опорами, викопувати ями під стовпці, розвантажувати матеріали). Приблизно в 13 год., коли робота щодо викопування ям була практично завершена і робітники вже приступили до встановлення стовпців, на своєму подвір`ї з`явився ОСОБА_8 зі своєю матір`ю ОСОБА_9 , забіг на їхню територію, накинувся з лайкою на її з чоловіком і робітників, пошкодив межові знаки і почав звинувачувати їх, що вони зайняли його земельну ділянку. Йому було повідомлено, що є всі документи на встановлення межових знаків, на право власності на землю і вони жодним чином не порушують прав відповідачів. Між ними спочатку виникла словесна перепалка з криками, образами зі сторони відповідачів, що перейшло в хуліганські дії, та нанесення тілесних ушкоджень їй з боку відповідачки. Були викликані працівники правоохоронних органів та швидка допомога, оскільки, вона зазнала різного ступеня травм. За цим фактом відкрито та ведеться кримінальна справа. Не дивлячи на протиправні дії відповідачів вона все-таки намагалася вирішити питання про огородження своєї земельної ділянки від сусідньої. Проте зі сторони відповідачів, жодної позитивної реакції та дій не було. Відповідачі грубо порушують правила добросусідства та ігнорують її право на вільне і безпечне перебування на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці. ОСОБА_6 та його матір умисно заважають її сім`ї жити в нормальних, людських умовах, через своє брутальне ставлення до виконання вимог закону постійно створюють для небезпечні для здоров`я ситуації, перешкоджають тому, щоб можна було безпечно і комфортно почувати себе на своєму подвір`ї: не боятися нападу собак, щоб пройти від хвіртки до дверей, кожного ранку не збирати подвір`ям розтягнені собаками з подвір`я будинку АДРЕСА_2 поліетиленові кульки зі сміттям, які купами понаскладували їх квартиранти, а також зазнавати чималих матеріальних втрат від того, що собаки їх квартирантів знищують їхній урожай на городі. Більше того, у її будинку постійно проживає її донька з маленьким сином та чоловіком. Вона дуже переживає, що може постраждати маленька дитина, чи будь хто з її членів родини. Діями ОСОБА_6 та ОСОБА_10 завдано їй матеріальну шкоду в розмірі 4270грн, які були витрачені на придбання бетонного паркану і який лежить на землі, замокає від дією дощу та снігу вже понад три роки втратив та продовжує втрачати свій товарний вигляд і міцність. Її втрати через знецінення коштів (інфляцію), а також додаткове придбання зіпсованих частин становлять 7858грн. Підлягає також відшкодуванню моральна шкода, яка полягає у завданні їй тривалих душевних страждань через постійне переживання за власну безпеку і боязні нападу собак з території Федосенків, за збереження урожаю, які постійно знищували собаки, які зграями жили на їхньому подвір`ї, принизливого ставлення до себе з боку відповідачів, а також систематичні звернення до лікарів та придбання ліків, що з 22 червня 2012 року стало для неї щоденною необхідністю, у неї стався гіпертонічний криз, в результаті чого вона потрапила в лікарню. Моральну шкоду вона оцінює в розмірі 10000,00грн. Просить суд зобов`язати ОСОБА_6 та ОСОБА_10 за власні кошти встановити зруйнований ОСОБА_2 паркан між їхніми земельними ділянками (сторона між точками А і Б згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки, зазначеного в державному акті на право власності на земельну ділянку, власником якої є позивач); відшкодувати завдані їхніми протиправними діями збитки щодо перешкоджання позивачеві повною мірою згідно з наданими конституційними правами користуватися її приватною власністю (земельною ділянкою); відшкодувати завдані матеріальні збитки в розмірі 300 грн. від знищення упродовж 2011 - 2015 років саджанців і насіння городніх рослин, які витоптуються собаками і котами, яких утримують і принаджують квартиранти відповідача; відшкодувати вартість елементів бетонного паркану, який ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перешкодили встановити 22.06.2012 року, і який до цього часу утримується під відкритим небом і губить свої якості, а окремі його частини стали непридатними. Сума розрахованих збитків становить 3288грн.; Зобов`язати ОСОБА_6 та ОСОБА_10 дотримуватися правил добросусідства, як це передбачено статтею 103 Земельного кодексу України. Також просить суд стягнути з відповідачів 7858грн. матеріальних збитків та 10000грн. моральної шкоди на її користь.

Позивачем через канцелярію суду подано заяву (про уточнення позовних вимог), в якій уточнено дані відповідача ОСОБА_6 , 1971 року народження, в якій просить суд зобов`язати ОСОБА_6 та ОСОБА_10 за власні кошти встановити зруйнований ОСОБА_11 паркан між земельними ділянками, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 (сторона між точками А і Б згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки, зазначеного в державному акті направо власності на земельну ділянку, співвласником якої є позивач; зобов`язати ОСОБА_6 та ОСОБА_10 дотримуватися правил добросусідства, як це передбачено статтями 103 і 108 Земельного кодексу України; стягнути з відповідачів 7858 грн. матеріальних збитків та 10000 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_5 ; відшкодувати завдані матеріальні збитки в розмірі 300 грн. від знищення упродовж 2011 - 2015 років саджанців і насіння городніх рослин, які витоптуються собаками і котами, яких утримують і принаджують квартиранти відповідачів.

Судом 22.09.2017 року залучено до справи третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є співласником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 через канцелярію суду подала заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначає, що з обставин викладених в позовній заяві, випливає, що моментом коли позивач довідалася про завдану матеріальну шкоду є чітко вказана дата - 22 червня 2012 року. Згідно з даними зазначеними в позовній заяві вона була складена 15 листопада 2015 року, а зареєстрована в суду 17 листопада 2015 року. З цього випливає, що строк позовної давності є простроченим. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Просить застосувати строк позовної давності до вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та відмовити у задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 7858 грн.

Відповідач ОСОБА_3 через канцелярію суду подала також письмові заперечення проти позову, в яких зазначає, що вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими. Відповідно Інструкції «Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Відповідно до наявних документів по страві, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не було повідомлено, тому Акт про передачу на зберігання встановлених межових знаків ОСОБА_7 є доказом порушення права відповідачів. Тому виходячи з вище вказаного матеріальна шкода в розмірі 7558 є необґрунтованою. Згідно вимог ст. 1167 ЦК України моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодуванню повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. Таким чином виходячи з вищесказаного у разі відсутності факту вини зі сторони відповідачів, а також через необґрунтованість розміру моральної шкоди та відсутність чіткого причинно-наслідкового зв`язку просить відмовити у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. Відшкодування збитків завданих внаслідок знищення саджанців та насіння городніх рослин протягом 2011-2015 років є необґрунтованою вимогою відповідно до ст. 27 ЦПК України. Для підтвердження даної частини позовних вимог не надано жодного доказу, тому вважає, що дана вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 300 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з`явилась, в матеріалах справи міститься ряд заяв, в яких позивач просить проводити розгляд справи у її відсутності, крім того, її представник подав заяву про розгляд справи у відсутності позивача.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заяву про слухання справи за їх відсутності не надали, причини неявки суду не повідомили. Про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

Третя особа – ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заяв клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 29 лютого 2000 року ОСОБА_7 , на підставі рішення виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів від 22.02.2000 року № 34/9 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0757га в межах згідно з планом, земельна ділянка розташована на території Ірпінської міської ради, АДРЕСА_1 . Землю передано для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд. За даними плану зовнішніх меж земельної ділянки вбачається, що опис меж від А до Б - землі надані гр. ОСОБА_12 .

З копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний ) житловий будинок по АДРЕСА_1 від 19.07.2010 року власниками будинку була ОСОБА_7 , а потім ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частки. В описі характеристики будинку, господарських будівель та споруд є запис № 2 огорожа, опис: дерев`яна в дерев. стовпах, вартість заміщення 1518грн., фіз.знос 50%, інвентаризаційна вартість 349грн.

З копії відповіді Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 26.09.2013 № К-2484.2 адресованої ОСОБА_7 вбачається, що звернення ОСОБА_7 від 23.08.2013р. щодо порушень з боку ОСОБА_6 положень Земельного кодексу України. За результатами обстеження житлового будинку по АДРЕСА_3 було встановлено порушення добросусідських відносини між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Роз`яснено право звернення до суду з позовом про захист порушеного права.

Також додано копію акту про передачу на зберігання встановлених межових знаків власнику (користувачу) земельної ділянки гр. ОСОБА_7 в межах Ірпінської міської ради, вул. Витутіна,5 Київської області, складеного та підписаного представником КП «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» Яценко С.Д., землевласником ОСОБА_7 , інженер-землевпорядником ОСОБА_13 , з якої вбачається, що виконані роботи по встановленню межових знаків земельної ділянки, що надана вище вказаному власнику (користувачу) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0457 га, землевласник ОСОБА_7 , - що межові знаки земельної ділянки встановлені (відновлені) на місцевості в кількості 8 шт. від точки 4 до точки 5 розміром 21,40 м від точки 5 до точки 6 розміром 17,47 м, від точки б до точки 7 розміром 2,00 м, від точки 7 до точки 8 розміром 4,05 м, від точки 8 до точки 9 розміром 3,94 м, від точки 9 до точки 10 розміром 2,26 м, від точки 10 до точки 11 розміром 3,09 м і передані на зберігання землевласнику ОСОБА_7 .

Згідно копії витягу з державного реєстру правочинів № 11192814 від 06.04.2012 наданого Ірпінською міською державною нотаріальною конторою вбачається, що правочин № 4953192 – договір довічного утримання нотаріально засвідчений 06.04.2012 року № 1-364. Предмет правочину: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; відчужувач ОСОБА_7 . Набувачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Згідно копії витягу з державного реєстру правочинів №11192924 від 06.04.2012 наданого Ірпінською міською державною конторою вбачається, що правочин № 44953256 – договір довічного утримання нотаріально засвідчений 06.04.2012 року № 1-368. Предмет правочину: земельна ділянка, кадастровий номер: 3210900000-:01:038:0039, за адресою: АДРЕСА_4 , площею 0,0457га.житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; відчужувач ОСОБА_7 . Набувачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Зі свідоцтва про зміну імені від 24 січня 2017 року вбачається що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 змінила ім`я, про що 24 січня 2017 року складено відповідний актовий запис № 04. Прізвище, власне ім`я, по батькові після державної реєстрації зміни імені « ОСОБА_14 .

Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 16361300 від 18.01.2014 , виданого Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області вбачається, що земельна ділянка , за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210900000:01:038:0039 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,045га належить на праві приватної спільної часткової власності в розмірі 1/2 частки ОСОБА_5 , на підставі: договору довічного утримання серія та номер: 1-368, виданий 06.04.2012.

Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 16361528 від 18.01.2014, виданого Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області вбачається, що земельна ділянка , за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210900000:01:038:0039 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,045га належить на праві приватної спільної часткової власності в розмірі 1/2 частки ОСОБА_4 , на підставі: договору довічного утримання серія та номер: 1-368, виданий 06.04.2012.

На запит суду Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області було надано копії документів, що надані гр. ОСОБА_2 на розгляду узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Ірпінської міської ради.

Зокрема згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ІБТІ № 1818913 від 25.10.2003 реєстраційний номер: 160558, тип об`єкта: будинок, адреса об`єкта: АДРЕСА_2 , номер запису: 3195 в книзі 15-120 вбачається, що власниками на праві приватної спільної часткової власності є: ОСОБА_2 згідно договору дарування 2-3559 від 04.10.2003 року в розмірі 1/4 частки та ОСОБА_2 згідно договору дарування1682 від 22.03.2003 в розмірі 3/4 частки.

Також міститься нотаріально засвідчена заява від 10 травня 2018 року ОСОБА_2 , зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно без будь-якого впливу, обману, розуміючи значення своїх дій, та їх правові наслідки просить розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з присвоєнням кадастрового номеру на земельну ділянку, площею 0,0736 га., та провести державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Копія технічного паспорту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , власник будинку ОСОБА_2 від 07.02.03р. з підписом начальника БТІ Л.Т. Гаєва, що складається зі схеми будинку; зведеного плану; кадастровий план земельної ділянки за номером 3210900000:01:038 , площею – 0,0736га з відображенням відповідних схем, координатів поворотних точок меж земельної ділянки, опис меж сумісних співвласників (землекористувачів); схеми розташування земельної ділянки.

Відповідно до ст. 41. Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів "г", "е" частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст. 152 ч.3 ЗК України).

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

За ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Позивач зазначає, що відповідачами порушуються правила добросусідства зруйновано паркан, між їхніми земельними ділянками (між точками А і Б згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки, зазначеного в державному акті на право власності на земельну ділянку, власником якої вона є.

У відповідності до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно положень частини 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до положень частини 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В підтвердження, права власності на спірну земельну ділянку позивач надає копію державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_7 від 29.02.2000 року, зі змісту якого вбачається земельна ділянка площею 0,0757га за адресою: АДРЕСА_1 в плані зовнішніх меж земельної ділянки міститься закреслення напису площі 0,0757га та зазначено 0,457га. Проте в подальшому з поданих копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.01.2014р. вбачається, що 21.12.2013 року за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:038:0039 площею 0,045га по 1/2 частки за кожним. Тому, позивачем не в повному обсязі підтверджено право власності на земельну ділянку, право власності на яку мала ОСОБА_7 згідно державного акту на право приватної власності на землю від 29.02.2000 року.

Правовстановлюючих документів на право власності земельної ділянки, що межує зі сторони відповідачів з позивачкою суду не надано. В матеріалах справи міститься копія витягу про реєстрацію права власності лише на будинок, а саме: на нерухоме майно № 1818913 від 25.10.2003 реєстраційний номер: 160558, тип об`єкта: будинок, адреса об`єкта: АДРЕСА_2 , номер запису: 3195 в книзі 15-120 вбачається, що власником будинку є ОСОБА_2 згідно договорів дарування 2-3559 від 04.10.2003 року та № 1682 від 22.03.2003. Щодо земельної ділянки за зазначеною адресою є інформація лише з кадастрового плану земельної ділянки за № 3210900000:01:038, площею 0,0736га.

Що стосується факту руйнування паркану відповідачами. Факт наявності паркану, який за словами позивача був зруйнований відповідачем ще в 2010 році, попередньому власнику домоволодіння, за адресою АДРЕСА_2 при розгляді судової справи жодним належним доказом стороною позивача не підтверджено.

З копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний ) житловий будинок по АДРЕСА_1 від 19.07.2010, в описі характеристики будинку, господарських будівель та споруд міститься лише запис « № 2 огорожа, опис: дерев`яна в дерев. стовпах, вартість заміщення 1518грн., фіз.знос 50%, інвентаризаційна вартість 349грн.», - проте встановити, зазначена огорожа є тим самим парканом про який зазначає позивач, суд позбавлений можливості, у зв`язку з відсутності належних доказів.

Крім того, твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що раніше вони зняли паркан, бо він був із дерев`яних штахет і зовсім зігнив, так як його робив його дід дуже давно та те що вони поставили паркан із металевої сітки, але поки відступили від межі, стороною позивача жодним чином не спростовано.

Тому в суді на час розгляду справи відсутні належні дані, щодо відсутності паркану між суміжними земельними ділянками учасників розгляду, в тому числі і між точками А і Б згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки, власником якої є позивач.

Також не знайшов підтвердження і визначений позивачем розмір збитків в сумі 300,00 грн. від знищення упродовж 2011 - 2015 років саджанців і насіння городніх рослин, які витоптуються собаками і котами, яких утримують і принаджують квартиранти відповідачів, жодних документів, належних доказів, що підтверджують факт знищення будь якої рослинності, в тому знищення упродовж 2011 - 2015 років саджанців і насіння городніх рослин, так які не доведено утримання і принаджування квартирантами відповідачів собак та котів, які витоптували зазначені насадження у зазначеному розмірі, позивачем до суду не надано.

Суд не бере до уваги подані фото на яких зображені собаки, дані фото, не відображають інформації, щодо місця ( АДРЕСА_1 ) та дати фіксування зображеного, що позбавляє суд можливості ствердити, що зображені тварини є тими самими собаками, що утримувалися чи принаджувалися квартиранти відповідачів та своїм перебуванням створювали позивачу та її членам сім`ї будь якої шкоди чи небезпеки.

Також суд не бере до уваги приєднану позивачем до позову копію накладної № 22/06 від 22 червня 2012 р., в якій відображено інформацію щодо товару, а саме: панель секційна стовпчики секційні та послуга доставка, в загальному сума витрат 4270грн., дана копія не підтверджує факту купівлі позивачем зазначеного товару та витрати коштів на суму 4270грн. Так як і подана копія з роздруківки відображення елементів частин огорожі та стовпців, що складені під дерев`яним штахетним парканом та стіною приміщення, не містить жодних належних даних щодо місця знаходження даних речей та їх відношення як до позивача так і до її земельної ділянки.

Враховуючи відсутність будь-яких належних доказів щодо завдання матеріальної шкоди в тому числі в розмірі 7858 грн. позивачу зі сторони відповідачів, позовні вимоги про стягнення з відповідача 7858 грн. матеріальних збитків є необґрунтованими та недоведеними та такими, що не підлягаю задоволенню.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як роз`яснено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судова практика щодо стягнення (відшкодування) моральної шкоди в цивільних, господарських спорах у галузі адміністративного судочинства фундаментально побудовано на постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №4 (з урахуванням внесених змін 2009 року), однак під час розгляду кожної конкретної справи рішення ґрунтується на різних правозастосовних висновках, оскільки залежить від сукупності обставин і наявних у справі доказів.

Позивач зазначає, що їй завдано тривалих душевних страждань через постійне переживання за власну безпеку і боязні нападу собак з території Федосенків, за збереження урожаю, які постійно знищували собаки, які зграями жили на їхньому подвір`ї, принизливого ставлення до себе з боку відповідачів, а також систематичні звернення до лікарів та придбання ліків, що з 22 червня 2012 року стало для нею щоденною необхідністю, через що, у неї стався гіпертонічний криз, в результаті чого вона потрапила в лікарню. Моральну шкоду вона оцінює в розмірі 10000грн., при цьому жодних належних доказів, щодо протиправності діянь відповідачів, наявності їх вини у спричинені моральної шкоди, в тому числі і в розмірі 10000,00грн. суду не надано.

Суд не бере до уваги подану позивачем копію довідки № 13378 головного лікаря СШНМД від 11.11.2013 року за вих № 111, так як вона стосується виклику швидкої 23 26.06.2012р. об 11:15 до ОСОБА_15 , 1932 року народження за адресою: АДРЕСА_5 ,, зазначена особа не має жодного відношення до справи.

Так, позивачем не надано суду жодних належних за допустимих доказів підтвердження завданої їй тривалих душевних страждань, а також доказів щодо систематичних звернень до лікарів придбання ліків, перебування у лікарні, і в чому саме полягає винність дій відповідача у завданні такої шкоди.

Зважаючи на недоведеність у порушенні відповідачами прав позивачки в користуванні її земельною ділянкою є також відсутнім причинний зв`язок між протиправністю їх дій на труднощі у житті позивачки, що могли б бути наслідком завдання їм моральної шкоди.

Таким чином вимоги позивача про стягнення із відповідачів моральної шкоди у розмірі 10000 грн. 00 коп. є безпідставними та недоведеними.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, позицію позивача, який не заявляв жодних клопотань, щодо витребування доказів, чи проведення відповідних експертиз, заперечення відповідачів на позовні вимоги та відсутність в матеріалах справи будь-яких належних доказів щодо встановлення меж між спірними земельними ділянками сторін справи в натурі (на місцевості), здійснененого відповідно до Порядку відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначений в Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, суд приходить до висновку, що дії відповідачів не створюють жодних перешкод для організації свого життя, здійснення нормальної життєдіяльності та не порушують жодних прав позивача, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що заявлений позов є не доведеним та не обґрунтованим, таким що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 15, 16, 23, 321, 391, 1162 ЦК України, ст. 91, 152, 153 ЗК України, ст. 4, 10, 76, 141, 247, 259, 264, 265, 268, 273, 281-282, 283-289, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, припинення порушення правил добросусідства, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Н.Ф. Карабаза