Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №362/6254/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/6254/26

провадження № 2-о/362/188/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого – судді Поповича О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові за правилами окремого провадження цивільну справу

за заявою ОСОБА_1 ,

заінтересована особа – Калинівська селищна рада,

про встановлення факту, що має юридичне значення.

У розгляді справи взяли участь:

заявник ОСОБА_1 ;

представник заявника – адвокат Вареник А.М.

Суд установив:

Суть і підстави заяви. Процедура

Заявник звернувся до суду з указаною заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі своєю бабусею, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на момент своєї смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На день її смерті після неї залишилось майно, в тому числі квартира за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем як онук померлої, оскільки його батько – ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначену спадщину ОСОБА_1 приймає за законом. Інші спадкоємці ОСОБА_2 відсутні. Станом на день смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 постійно проживав з нею за адресою: АДРЕСА_1 . 27.06.2023 ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Сидоренку А.В. 27.06.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренком А.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.06.2023, яким ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті його бабусі – ОСОБА_2 , оскільки заяву було подано після спливу шестимісячного строку з дня її смерті і нотаріусу необхідно було належним чином підтвердити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.

Ухвалою від 06 серпня 2026 року суд відкрив провадження у справі.

Цією ж ухвалою суд витребував у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренка Андрія Васильовича належним чином засвідчену копію спадкової справи № 12/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

24 серпня 2026 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко Андрія Васильовича надійшла копія спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Представник заінтересованої особи до суду не прибув, про причини неприбуття не повідомив, про дату й час судового засідання повідомлявся належним чином, пояснень щодо заяви, заяв чи клопотань до суду не подавав.

У судовому засіданні заявник і його представник заяву підтримали.

Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення 29 вересня 2026 року.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 01 жовтня 2026 року.

Встановлені судом фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 помела ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12 травня 2022 року серія НОМЕР_1 .

Заявник є онуком ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 23 червня 2023 року серія НОМЕР_2 та свідоцтвом про народження батька заявника, який є сином померлої, від 26 лютого 1968 року серія НОМЕР_3 .

Заявник є єдиним спадкоємцем померлої бабусі, оскільки син останньої, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 14 січня 2020 року серія НОМЕР_4 .

Після смерті ОСОБА_2 заявник звернувся до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав. 27 червня 2023 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватний нотаріус відмовив заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, оскільки було встановлено, що на час відкриття спадщини ОСОБА_1 разом зі спадкодавицею не проживав, заяву у встановлений законодавством строк для прийняття спадщини не подав, а строк для прийняття спадщини ним пропущений.

Звернувшись до суду, заявник зазначив, що фактично проживав разом із матір`ю – ОСОБА_4 , дружиною – ОСОБА_5 та померлою бабусею - ОСОБА_2 , про що свідчать: Акт обстеження № 351, видана селищним головою Калинівської селищної ради від 08 травня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно на момент смерті проживав з матір`ю, дружиною та бабусею сумісно та вели спільне господарство.

Крім того, вказаний Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , яким встановлено, що останній дійсно проживав не за місцем реєстрації, а за адресою АДРЕСА_1 .

Актом обстеження депутата Калинівської селищної ради від 30 червня 2025 року № 605 також встановлено, що ОСОБА_6 проживає без реєстраційного обліку за вказаною адресою.

У судовому засіданні судом було допитано свідків, а саме : ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які підтвердили стверджувані заявником фактичні обставини. У ході допиту свідкам на підставі частини першої статті 229 ЦПК України було надано на ознайомлення акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 08 травня 2026 року. Ознайомившись із зазначеним документом, свідки підтвердили факт наявності їхніх підписів на ньому та зазначили, що всі відомості в акті викладені з їхніх слів правильно і відповідають дійсності, а обстеження було проведено об`єктивно.

З аналізу матеріалів справи висновується, що від встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна її майнових і немайнових прав, що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса оформлення спадщини.

Нормативно-правове регулювання та мотиви суду

Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина перша-третя).

Отже, законодавець у даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Частиною першою статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з підпунктом 4.12 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Тобто, спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Як випливає з пункту 3.20 пункту 3 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пунктах 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Матеріалами справи підтверджено, що заявник постійно проживав зі своєю бабусею на момент його смерті. У суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо правдивості повідомлених заявником і свідками фактичних обставин справи.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Аналіз наведених норм національного права й обставин справи дають підстави для висновку про обґрунтованість заяви та наявність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 259, 263-265, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд

ухвалив:

1. Задовольнити заяву.

2. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття її спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана заявником, заінтересованою особою протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Дата складення повного судового рішення: 05 жовтня 2026 року.

Суддя О.В. Попович