Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №357/15705/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15705/25

Провадження № 2/357/1765/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя – Цукуров В.П.,

секретар судового засідання – Чайка О.В.,

за участю представника позивача - адвоката Грибенникова С.О., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача – адвоката Дейнеки С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини за минулий період та стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі –

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

29.09.2025 року Позивач, в інтересах якого діє представник, звернулася до суду з даним позовом, який подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд». В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на такі обставини.

Сторони зареєстрованого шлюбу між собою не укладали. За твердженням Позивача, з грудня 2010 року по лютий 2022 року вони перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали однією сім`єю. Від цих відносин народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 24.12.2013 року. На момент звернення до суду сину сторін виповнилося одинадцять років, тобто він належить до вікової групи дітей від шести до вісімнадцяти років.

Позивач зазначає, що під час спільного проживання Відповідач надавав матеріальну допомогу та брав участь в утриманні дитини. Однак ближче до фактичного припинення спільного проживання він перестав належним чином виконувати свій батьківський обов`язок, відмовився від надання Позивачу необхідної допомоги, самоусунувся від виховання сина та перестав цікавитися його життям. Починаючи з 2023 року Позивач проживає із сином окремо від Відповідача і, за її твердженням, самостійно та в повному обсязі забезпечує його утримання без будь-якої участі Відповідача у вихованні дитини.

На підтвердження обставин отримання коштів від Відповідача Позивач надала довідку про рух коштів по картковому рахунку від 19.09.2025 року, видану АТ «Універсал Банк», з якої вбачається, що за період з 01.01.2023 року по 19.09.2025 року Відповідач перерахував на утримання дитини загалом 37200,00 гривень. Позивач пояснює, що в тих випадках, коли вона зверталася з проханням, Відповідач здійснював перекази, проте приблизно за півроку до звернення до суду він повідомив про відмову від подальшої матеріальної допомоги на утримання дитини, а останній платіж у розмірі 5000,00 гривень здійснив 19.03.2025 року. Одержана сума, на переконання Позивача, є вкрай недостатньою для задоволення потреб дитини у харчуванні, одязі, медичному обслуговуванні та навчанні. У листуванні від 14.07.2025 року Позивач зверталася до Відповідача з вимогою надати матеріальну допомогу у визначеній сумі, проте Відповідач відмовився від виконання обов`язку з утримання сина, припинив будь-яке спілкування з Позивачем та фактично ухиляється від контактів із дитиною.

Позивач вказує, що Відповідач є працездатною особою, інших осіб на утриманні не має, за станом здоров`я може працювати, є діючою фізичною особою – підприємцем та отримує офіційний дохід. Оскільки дохід підприємця є нерегулярним і мінливим, визначити розмір аліментів у частці від його заробітку неможливо, а тому, на думку Позивача, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі відповідає інтересам дитини та забезпечить стабільність і своєчасність виплат. Сума 10000,00 гривень щомісячно, за твердженням Позивача, відповідає реальним потребам дитини та забезпечує її гармонійний розвиток.

Посилаючись на приписи статей 141, 150, 180, 181, 182, 184, 191, 195 СК України, статті 3 та 27 Конвенції ООН про права дитини, статтю 8 Закону України «Про охорону дитинства», Позивач просила суд:

стягнути з Відповідача на її користь аліменти за минулий період на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 10000,00 гривень за кожен місяць у період з 01.01.2023 року по 29.09.2025 року;

стягувати з Відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі 10000,00 гривень щомісячно, починаючи з 29.09.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рух справи. Позиції сторін.

13.11.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

05.11.2025 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній частково заперечував проти задоволення позову, а саме: просив відмовити у повному обсязі у задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь Позивача аліментів за минулий період;

щомісячний розмір аліментів просив визначити у частці від доходу Відповідача, а саме в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

У відзиві зазначено, що Відповідач, беручи до уваги інтереси та почуття свого сина, жодним чином не відмовляється від обов`язку його утримувати, адже має до нього сильні батьківські почуття. Водночас із вимогою про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 10 000,00 гривень щомісячно Відповідач погодитися не може, оскільки розмір аліментів має визначатися відповідно до потреб дитини відповідного віку та матеріального становища батьків, а встановлена Позивачем сума є завідомо завищеною та необґрунтованою. Відповідач є фізичною особою – підприємцем, реалізує свою здатність до праці шляхом самостійної діяльності на власний ризик, а тому не впевнений, що матиме дохід, достатній для сплати аліментів у визначеній Позивачем сумі, адже на ньому лежить сплата податків та обов`язкових платежів, а в умовах воєнного стану – ще й обслуговування транспортного засобу та витрати на паливо. Відповідач стверджує, що готовий забезпечувати і забезпечує кошти у розмірі, який був обговорений із Позивачем, а за можливості навіть більшу суму дає на утримання сина, а також піклується про стан його здоров`я та оплачує послуги лікарів. Відповідач просив визначити розмір аліментів у 1/4 частині від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Щодо вимоги про стягнення аліментів за минулий період з 01.01.2023 року по 29.09.2025 року Відповідач заперечував проти позову повністю. Він посилався на те, що відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються від дня пред`явлення позову, що за усною домовленістю з Позивачем він перераховував кошти на її карткові рахунки в сумі, значно більшій за ту, яка зазначена в позовній заяві, що від сплати аліментів він не ухилявся, а сплачував їх добровільно. На виконання вимог статті 134 ЦПК України Відповідач повідомив, що орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу становить 20000,00 гривень, а докази понесених витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

08.01.2026 року до суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що обов`язок батьків утримувати дитину випливає безпосередньо з Конституції України, статей 141, 150 та 180 СК України, статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» та статей 3 і 27 Конвенції ООН про права дитини, є безумовним і не залежить ані від перебування батьків у шлюбі, ані від суб`єктивної оцінки платником аліментів своїх фінансових можливостей. Указав, що відповідно до частини третьої статті 181 СК України право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, з ким проживає дитина, а не платнику аліментів, що Відповідач як фізична особа – підприємець отримує мінливий дохід і має можливість самостійно формувати податкову звітність та мінімізувати офіційний дохід, а тому визначення аліментів у частці від доходу створює ризик штучного заниження аліментних зобов`язань. Заявлений розмір аліментів є співмірним віку дитини, її фактичним витратам та фінансовим можливостям Відповідача.

19.02.2026 року представник Позивача подав до суду клопотання про долучення доказів та клопотання про витребування доказів. У першому з них він просив визнати поважними причини неподання доказів разом із позовною заявою, поновити строк на їх подання та долучити до матеріалів справи витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належність Відповідачу на праві приватної власності квартири загальною площею 39,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а також двох земельних ділянок за цією ж адресою з кадастровими номерами 3210300000:04:038:0167 (площею 0,1 га) та 3210300000:04:038:0170 (площею 0,0388 га). Потребу в поданні цих доказів представник Позивача пов`язував із доводами відзиву щодо обмеженості доходів Відповідача та наявності в нього значних витрат. У другому клопотанні представник Позивача просив витребувати у Головного сервісного центру МВС України відомості про зареєстровані за Відповідачем транспортні засоби за період з 01.01.2023 року по 14.01.2026 року та у Державної податкової служби України інформацію про доходи Відповідача як фізичної особи – підприємця за той самий період, зазначаючи, що адвокатські запити до цих органів залишилися без відповіді по суті, а податковий орган повідомив про можливість надання інформації з обмеженим доступом лише на вимогу суду.

25.02.2026 року судове засідання проведено без участі сторін та їхніх представників, які подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Представник Позивача підтримав клопотання про витребування доказів, представник Відповідача заперечив проти його задоволення. У заяві, зареєстрованій у канцелярії суду того ж дня, представник Відповідача також просив долучити до матеріалів справи копії електронного квитка та банківської квитанції як докази оплати Відповідачем проїзду дитини та пов`язаних із цим витрат.

25.02.2026 року ухвалою суд задовольнив клопотання представника Позивача, витребував у Головного сервісного центру МВС України та Державної податкової служби України зазначену інформацію, встановив строк виконання ухвали десять днів з дня її отримання та відклав розгляд справи на 09.04.2026 року.

17.03.2026 року на адресу суду надійшов лист Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Київській та Чернігівській областях, у якому повідомлено, що за Відповідачем зареєстровано транспортний засіб MERCEDES-BENZ GL 450, 2014 року випуску, право власності на який набуто 01.04.2023 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в територіальному сервісному центрі, а також транспортний засіб BYD TANG L EV, 2025 року випуску, зареєстрований 28.11.2025 року на підставі вантажної митної декларації від 07.11.2025 року.

24.03.2026 року на адресу суду надійшли листи Державної податкової служби України від 12.03.2026 року та Головного управління ДПС у Київській області від 19.03.2026 року. З них вбачається, що Відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області (Білоцерківська державна податкова інспекція) як фізична особа – підприємець з 25.10.2005 року; у період з 01.01.2023 року по 30.09.2024 року він застосовував спрощену систему оподаткування (друга група, 17% до розміру мінімальної заробітної плати), а з 01.10.2024 року перебуває на загальній системі оподаткування. В інформаційній системі ДПС України відсутні податкові декларації Відповідача як фізичної особи – підприємця за період з 01.01.2023 року по 31.12.2024 року. Інформацію за 2025 рік та за період з 01.01.2026 року по 14.01.2026 року податковий орган надати не мав можливості, оскільки строк подання декларації за 2025 рік на той час не настав, а податковий період 2026 року не завершився. За даними інформаційної комунікаційної системи «Податковий блок» Відповідачем сплачено податків, зборів та обов`язкових платежів у 2023 році – 8 941,50 гривень, тоді як інформація про сплату за 2024 рік, за 2025 рік та за період з 01.01.2026 року по 14.01.2026 року відсутня.

09.04.2026 року представник Відповідача подав заяву, у якій просив розглядати справу за відсутності Відповідача та його представника, врахувати позицію, викладену у відзиві, долучити до матеріалів справи копії квитків та квитанції, а також згадав у тексті щодо доказів розміру витрат на правничу допомогу, які будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

10.04.2026 року сторони та їхні представники до суду не з`явилися. Ухвалою суду суд визнав явку Позивача та Відповідача у судові засідання обов`язковою, зобов`язав сторони надати суду відомості про отримані ними доходи за період з 01.01.2023 року по 14.01.2026 року, а також за перший квартал 2026 року, та відклав розгляд справи на 27.05.2026 року на 15 годину 45 хвилин. Підставами для цього суд визначив необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, наявність сумнівів у добросовісному виконанні сторонами процесуальних обов`язків, а також те, що у відзиві на позовну заяву Відповідач посилається на нерегулярність доходів від підприємницької діяльності, однак відомостей про розмір своїх доходів суду не надає.

26.05.2026 року представник Позивача подав заяву, у якій просив долучити до матеріалів справи довідки форм ОК-5 та ОК-7 щодо Позивача, сформовані 26.05.2026 року, та просив визнати поважними причини своєї неявки в судове засідання, призначене на 27.05.2026 року.

27.05.2026 року сторони та їхні представники до суду знову не з`явилися. Ухвалою суду повторно визнано явку сторін обов`язковою, повторно зобов`язано їх надати відомості про доходи за період з 01.01.2023 року по 31.12.2025 року та за перший і другий квартали 2026 року, зобов`язав кожну зі сторін надати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, повторно попередив сторони про застосування заходів процесуального примусу та відклав розгляд справи на 16.07.2026 року.

16.07.2026 року представник Позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів. У ході розгляду справи сторонами обговорювалося питання щодо можливості укладення мирової угоди, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 04.08.2026 року. Мирову угоду сторони не уклали.

04.08.2026 року представник Відповідача подав до суду два клопотання про долучення доказів. У першому він просив долучити довідки форм ОК-5 та ОК-7, копію договору купівлі-продажу житлового будинку, копії квитанцій про оплату аліментів, копії квитанцій про придбання ліків для сина, про придбання речей для сина та продуктів харчування, копію паспорта споживчого кредиту, виписку з дитячої картки та скриншот банківської картки. У другому клопотанні він просив долучити копії квитанцій та виписок із лабораторних досліджень і консультацій.

06.08.2026 року представник Позивача подав заяву, у якій заперечив проти долучення цих доказів. Він послався на те, що докази подано поза межами встановлених стадій процесу без клопотання про поновлення пропущеного строку, а довідки форм ОК-5 та ОК-7 сформовані станом на 08.07.2024 року, а тому не містять відомостей про доходи Відповідача за 2024, 2025 та 2026 роки і не можуть вважатися належним виконанням ухвал суду, якими сторони зобов`язано надати відомості про доходи за період з 01.01.2023 року.

23.09.2026 року представник Відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи копій квитанцій про оплату аліментів у сумі 8000,00 гривень за серпень та вересень 2026 року та виписки з карткового рахунку, відкритого на ім`я дитини з 17.07.2026 року.

23.09.2026 року представник Позивача подав до суду заяву про залишення позову в частині позовної вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача аліментів за минулий період на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 10000,00 гривень за кожен місяць у період з 01.01.2023 року по 29.09.2025 року без розгляду.

23.09.2026 року представник Відповідача подав до суду заяву про часткове визнання позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача аліментів, а саме – про готовність сплачувати аліменти в загальному розмірі 8000,00 гривень щомісячно (4000,00 гривень на картку Позивача та 4000,00 гривень на картку дитини).

06.10.2026 року ухвалою суду позовну вимогу ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення з Відповідача на користь Позивача аліментів за минулий період на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 10000,00 гривень за кожен місяць у період з 01.01.2023 року по 29.09.2025 року залишено без розгляду.

У судовому засіданні Відповідач пояснив, що він і раніше матеріально утримував дитину, а 16.07.2026 року він відкрив сину у банку дитячу картку та перераховує туди кошти, що підтверджується відповідною випискою про рух коштів по рахунку. Не заперечував проти стягнення з нього аліментів у сумі 8000,00 грн. щомісячно. Представник Відповідача підтримав позицію свого довірителя.

У судовому засіданні представник Позивача не заперечував проти стягнення з Відповідача на користь Позивача аліментів на утримання дитини в сумі 8000,00 грн. щомісячно.

2. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 24.12.2013 року. Зареєстрованого шлюбу між сторонами не укладено, однак вони проживали однією сім`єю, а після припинення спільного проживання дитина проживає разом із Позивачем. Батьківство Відповідача щодо дитини ним не заперечується, так само Відповідач у відзиві не заперечував того, що дитина проживає разом із Позивачем. На день ухвалення рішення дитині виповнилося дванадцять років.

Відповідно до довідки про рух коштів по картковому рахунку від 19.09.2025 року, виданої АТ «Універсал Банк», за період з 01.01.2023 року по 19.09.2025 року, тобто протягом близько тридцяти трьох місяців, Відповідач перерахував Позивачу кошти на утримання дитини в загальній сумі 37 200,00 гривень. Останній платіж у сумі 5000,00 гривень здійснено 19.03.2025 року. Позивач також зазначає, що в тих випадках, коли вона зверталася до Відповідача з проханням, Відповідач здійснював перекази коштів. У листуванні від 14.07.2025 року Позивач звернулася до Відповідача з вимогою про надання матеріальної допомоги у визначеній сумі. Доказів звернення Позивача до Відповідача з вимогою про сплату аліментів у якийсь інший час до 14.07.2025 року, а також доказів звернення до суду, органів опіки та піклування чи виконавчої служби у період з 01.01.2023 року до дня подання цього позову до матеріалів справи не долучено.

Відповідач є фізичною особою – підприємцем з 25.10.2005 року, до 30.09.2024 року застосовував спрощену систему оподаткування, а з 01.10.2024 року перебуває на загальній системі оподаткування.

На праві приватної власності Відповідачу належать квартира загальною площею 39,5 кв.м. у АДРЕСА_1 , житловий будинок у АДРЕСА_2 , та дві земельні ділянки за цією ж адресою з кадастровими номерами 3210300000:04:038:0167 (площею 0,1 га) і 3210300000:04:038:0170 (площею 0,0388 га), що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За Відповідачем зареєстровано транспортний засіб MERCEDES-BENZ GL 450, 2014 року випуску, придбаний 01.04.2023 року, та транспортний засіб BYD TANG L EV, 2025 року випуску, зареєстрований 28.11.2025 року на підставі вантажної митної декларації від 07.11.2025 року.

Відповідач надав суду копію електронного квитка на автобусний рейс за маршрутом Катовіце – Київ від 06–07.12.2025 року на ім`я Damir Nishchehlodov вартістю 2160,00 гривень та скриншот банківської операції від 05.12.2025 року на суму 18 885,63 гривень (1 186,00 GEL) з категорією «Подорожі», які, за його твердженням, підтверджують оплату проїзду дитини та пов`язаних із цим витрат. Зі змісту скриншота вбачається лише найменування отримувача платежу, його сума та категорія, тоді як призначення платежу не зазначено.

Відповідач також надав довідки форм ОК-5 та ОК-7, які, як убачається з їх змісту, сформовані станом на 08.07.2024 року, копію договору купівлі-продажу житлового будинку, копію паспорта споживчого кредиту, квитанції про придбання ліків, речей та продуктів харчування для сина, документи щодо лабораторних досліджень та консультацій, а також копії квитанцій про сплату аліментів у сумі 8000,00 гривень за серпень та вересень 2026 року і виписку з карткового рахунку, відкритого на ім`я дитини 17.07.2026 року.

Позивач на виконання ухвали суду надала довідки форм ОК-5 та ОК-7, сформовані 26.05.2026 року.

Норми права, які застосовує суд.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, а згідно з ч.7 ст.81 ЦПК України суд може витребувати докази з власної ініціативи, якщо має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу, відповідно до частин третьої і четвертої якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17; аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 150 СК України на батьків покладено обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Стаття 180 СК України встановлює, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 3 ст.182 СК України передбачено, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Згідно з ч.2 цієї статті розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

За правилами ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Відповідно до ч.2 цієї статті аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати; у цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Верховний Суд у постановах від 06.08.2018 року у справі № 748/2340/17 та від 18.05.2020 року у справі № 215/5867/17 виснував, що для присудження аліментів за минулий час позивач повинен довести як вжиття заходів щодо одержання аліментів, так і ухилення відповідача від їх сплати. Разом із тим у постанові від 12.11.2025 року у справі № 523/18770/23 Верховний Суд наголосив, що поняття «вжиття заходів» та «ухилення» слід оцінювати всебічно, з урахуванням усіх обставин справи та найкращих інтересів дитини, без надмірного формалізму.

Відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 27 Конвенції визначено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналогічні положення закріплені у ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток. Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини дитині мають належати права на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Висновки суду.

Відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживає разом із Позивачем.

Доводи представника Позивача про неприйняття доказів, поданих Відповідачем 04.08.2026 року, суд відхиляє, оскільки ці докази надійшли на виконання ухвал суду від 10.04.2026 року та 27.05.2026 року, постановлених на підставі ч. 2 ст. 13 та ч. 7 ст. 81 ЦПК України з метою захисту інтересів дитини, а не в порядку реалізації права на подання доказів разом із відзивом, а тому ч. 4 ст. 83 ЦПК України до них не застосовується. Заперечення Позивача щодо того, що довідки форм ОК-5 та ОК-7 сформовані станом на 08.07.2024 року, стосуються не допустимості, а належності та достатності доказів і враховуються судом при їх оцінці. Докази щодо майнового стану Відповідача, подані представником Позивача 19.02.2026 року, а також докази сплати аліментів у серпні та вересні 2026 року, які з`явилися вже після початку розгляду справи по суті, також прийняті судом.

Вибір способу присудження аліментів – у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі – належить тому з батьків, з ким проживає дитина (ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 184 СК України), а тому заперечення Відповідача щодо стягнення аліментів у частці від доходу суд відхиляє.

З огляду на викладене, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, ураховуючи фактичне часткове визнання Відповідачем позовних вимог, виходячи з справедливих і розумних критеріїв належного розміру аліментів, з метою забезпечення умов для повноцінного розвитку дитини, враховуючи вік і потреби дитини, майновий стан та можливості батьків, необхідно стягнути з Відповідача на користь Позивача аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі 8000,00 гривень щомісячно.

Щодо судових витрат.

Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору позивач звільнена. На підставі ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1211,20 гривень необхідно стягнути з Відповідача на користь держави.

3. Резолютивна частина.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини за минулий період та стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 8000,00 гривень (вісім тисяч гривень 00 копійок) щомісячно, починаючи з 29.09.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 . РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено та підписано 06.10.2026 року.

СуддяВ. П. Цукуров