Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №351/652/25 — Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/652/25

Номер провадження №2/351/47/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Сегіна І.Р.,

за участі секретаря - Бабшинська К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Снятинської міської ради, про визнання права власності на 1/5 частку будинковолодіння у спільному сумісному майні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Снятинської міської ради про визнання права власності на 1/5 частку будинковолодінняу спільному сумісному майні.

Позовні вимоги мотивувала тим, що будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , відносилося до колгоспного двору. Членами цього колгоспного двору станом на 15.04.1991р. були: ОСОБА_4 - голова сім`ї; ОСОБА_5 - дочка; ОСОБА_2 - зять, ОСОБА_6 - онука, ОСОБА_3 - онука.

Дане будинковолодіння належало членам колгоспного двору на праві спільної сумісної власності (їхні частки у будинковолодінні були рівними).

З дня свого народження і до грудня місяця 2005р. вона була зареєстрована і постійно проживала в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало до колгоспного двору і їй по праву належить 1/5 частка житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами.

19.10.2002р. у неї було весілля. Після весілля, з відома за згоди членів колгоспного двору, до 2005р. вона з чоловіком продовжували проживати в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 , вкладали разом з чоловіком в розбудову вказаного господарства грошові кошти та особисту працю.

05.11.2005р. її сім`я перейшла проживати в розпочате батьками будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 , в якому проживають по даний час.

15.01.2024р. вона звернулася до державного реєстратора Снятинської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на 1/5 частину у будинковолодінні, що за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало до колгоспного двору.

19.01.2024р. вона отримала від державного реєстратора відмову у державній реєстрації права власності, у зв`язку з тим, що у неї відсутні належні правовстановлюючі документи, а також будинок належав колгоспному двору, частки в якому не визначені.

Просить визнати за нею право власності на 1/5 частину будинковолодіння у спільному сумісному майні по АДРЕСА_1 , як за членом колишнього колгоспного двору.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали повністю, просили його задоволити. Представник позивачки пояснив, що позивачка з дня свого народження і до грудня місяця 2005р. була зареєстрована та постійно проживала в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало до колгоспного двору і їй по праву належить 1/5 частка житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами. Питання щодо визначення вартості частки позивачки в колгоспному дворі, який було знесено, та вартість у новому господарстві на частку позивачка не ініціює. Земельна ділянка під спірним житловим будинком є неприватизована. Житловий будинок, що по АДРЕСА_1 не був зареєстрований в МБТІ до 2013р. та не зареєстрований в ЄДРНМ. Представник позивачки та позивачка визнали наявність добудов до житлового будинку після 1991р. та наполягали на існуванні в 1991р. житлового будинку під літ. "А" та певних прибудов.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та їхній представник в судовому засіданні проти позову заперечили. Представник відповідачів пояснив, що в 1991р. існував тільки один житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , позначений в технічній докуметації літ. "А". Після 1991р. були добудовані господарські споруди, які не входили до даного господарства.

Представник відповідача Снятинської міської ради подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти позову не заперечив.

Суд, вислухавши позивачку, її представника, відповідачів та їх представника, дослідивши та перевіривши зібрані докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно довідки Старостинського округу № 9 с. Підвисоке Снятинської міської ради від 03.04.2025р. в господарстві, що за адресою, АДРЕСА_1 , станом на 15.04.1991р. були зареєстровані: голова сім`ї- ОСОБА_4 , дочка- ОСОБА_5 , зять – ОСОБА_2 , онуки – ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .. Гоподарство відносилось до суспільної групи «колгоспний двір».

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Маценко М.С. від 19.01.2024р. ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстрації права власності за заявою, у зв`язку з тим, щшо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: відсутній розподіл часток права власності між членами колгоспного двору.

Відповідно до інвентаризаційної справи № 1511 на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , вбачається, що до даного житлового будинку входять господарські споруди та прибудови: підвал –А1, прибудова – А2, веранда – А3, вбиральня-Б, сарай- В, сарай- Г, криниця- №1, ворота- №2, ворота -№3, огорожа- № 4, огорожа- № 5. Відповідно до Дозволу районного архітектора № 5/135 Чиплику І.І. надано дозвіл на будівництво одноповерхового індивідуального жилого будинку за проектом- типовий ІФ-01 та інших будівель згідно з планом забудови на земельній ділянці по АДРЕСА_3 на підставі рішення виконкому Снятинської районної ради народних депутатів від 11.04.1990р. № 72; дата початку будівельних робіт – 11.04.1990р.; дата закінчення будівельних робіт – 11.04.1994р.. Згідно Витягу з рішення № 1 від 16.01.1990р. виконкому Підвисоцької сільської ради народних депутатів, вирішено відмінити рішення сільвиконкому № 2 від 16.02.1988 р. про будівництво житлового будинку гр.. ОСОБА_4 на старому місці; Згідно затвердженого проекту планування та забудови с. Підвисоке і погодження районного архітектора дозволено будівництво індивідуального житлового будинку гр.. ОСОБА_2 ; ОСОБА_2 після завершення нового житлового будинку старий знести в місячний строк.

Відповідно до листа Першої Снятинської державної нотаріальної контори , на адресу МБТІ від 15.11.2024р. у зв`язку із зверненням ОСОБА_5 по питанню оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживала в с. Підвисоке, державний нотаріус просить виготовити їй технічний паспорт та виписку з інвентаризаційних матеріалів на нерухоме майно, яке належало померлій. Спадкова справа № 458/2011р.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2025р. право власності на житловий будинок, що в АДРЕСА_1 не зареєстровано, відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої цієї статті).

Згідно зіст.328ЦК України - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно дороз`яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України (2003 р.) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Як зазначено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. За змістом зазначених нормативних актів виникнення правав ласності на житлові будинки, споруди незалежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили). Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів) ,що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову, тощо.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСРвід 25 травня 1990 року № 69.

Цими Вказівками передбачено, що визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі, відомостей щодо членів та майна колгоспного двору було покладено на сільські ради. Суспільна група господарства визначалась сільською радою залежно від роду занять голови господарства (сім`ї).

Колгоспні двори, виникнення та існування яких пов`язувалося зі спільним вкладом у створення даного майна членами колгоспного двору, належали до спільної сумісної власності членів колгоспного двору.

Згідно Виписки з інвентаризаційних матеріалів Коломийського МБТІ від 15.11.2024р. право власності на житловий будинок, що в АДРЕСА_1 згідно архівних даних в Коломийському МБТІ станом на 31.12.2012р. в реєстраційних книгах не зареєстровано. Рік побудови житлового будинку: 1994р.. Матеріал стін будівель та споруд: дерево, цегла.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , відносився до суспільної групи "колгоспний двір". Пізніше, у 1994р. на його місці був побудований новий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Даний житлвой будинок не був введений в експлуатацію, не був зареєстрований ні в органах БТІ, ні в Державному реєстрі речових прав. Земельна ділянка під спірним житловим будинком не приватизована.

Згідно ч.2, ч.3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.

А тому, суд вважає, що вирішення питання про належність житлового будинку чи частини в об`єкті нерухомого майна може мати місце тільки після введення даного будинку в експлуатацію.

Додатково суд зазначає, що позивачка була членом колгоспного двору, який 15 квітня 1991 року був припинений, коли відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР від 26 березня 1991 року № 885-ХІІ був введений в дію Закон України "Про власність". ОСОБА_2 в 1990 р. отримав право на знесення старого будинку та будівництво на його місці нового житлового будинку.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази щодо вартості частки позивачки ОСОБА_1 в майні колгоспного двору станом на 15.04.1991р., а також, вартість новозбудованого житлового будинку.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З вказаних підстав, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та ст.ст. 15, 16, 321, 328, 1217, 1218, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Снятинської міської ради про визнання права власності на 1/5 частку будинковолодінняу спільному сумісному майні - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Ігор СЕГІН