Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №346/2597/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2597/26

Провадження № 2/346/2535/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Третьякової І.В.

секретаря судового засідання Гжибовського А.А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська Залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні із роботи та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

21.05.2026 позивач звернулася з позовом до відповідача АТ «Українська Залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні із роботи та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтовувала тим, що вона працювала з серпня 1988 року по 30.04.2025 на різних посадах в локомотивному ( з січня 2009 року – моторвагонному) депо Коломия. Наказом начальника виробничого структурного підрозділу «Моторвагонне депо Коломия» філії «Приміська пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» №39/ос від 30.04.2025 про припинення трудового договору вона була звільнена з роботи з посади начальника відділу оплати та нормування праці у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років на підставі ст.38 КЗпП України. В наказі зазначено, що виплати, передбачені п.5.1.3 Колективного договору в розмірі 8 середньомісячних заробітків (посадових окладів) при стажі роботи в галузі 36 років 8 місяців 11 днів провести після окремого розпорядження правління АТ «Укрзалізниця». Водночас, при звільнені позивача з роботи їй не було виплачено матеріальне заохочення на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 8192,25 грн. та за 2024 рік в розмірі 10942,50 грн., передбачені п.8.3 Колективного договору, що підтверджується довідкою від 17.03.2026 №13, виданою виробничим структурним підрозділом «Моторвагонне депо Коломия» філії «Приміська пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця». Згідно наказів №167 від 02.08.2023, №26 від 20.03.2024 позивачу надавалися щорічні відпустки за 2023 та 2024 роки, але матеріальна допомога на оздоровлення не надавалася. Також при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію позивачу не було виплачено матеріальну допомогу до ювілейної дати у зв`язку із звільненням на пенсію у розмірі одного посадового окладу, що складає 18040,00 грн. (п.3.15 Колективного договору).

Невиплату належних позивачу виплат відповідач мотивував посилаючись на ст. 10, 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та на пункт 1.1.4 рішення правління АТ «Українська залізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.), яким призупинено виплату додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Вважає, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» набрав чинності лише 24.03.2022, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14.03.2022 у правління АТ «Українська залізниця» не було через відсутність зворотної дії у часі вказаного Закону. За приписами ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни до колективного договору можуть бути внесені тільки за взаємною згодою сторін та з дотриманням певної процедури. В свою чергу, рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024 у справі №211/7338/23, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 05.02.2025, визнано незаконним та скасовано п.1.1.4 протокольного рішення №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 в частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Отже, на час звільнення позивача 30.04.2025 вказане рішення відповідача було визнане незаконним та скасоване, а тому відповідач повинен виплатити позивачу всі належні суми при звільненні.

В день звільнення відповідач не повідомив позивача письмово про нараховані та невиплачені при звільненні суми виплати, виплативши після звільнення лише компенсацію за невикористані 120 днів відпусток. Тільки 17.03.2026 на вимогу позивача виробничим структурним підрозділом «Моторвагонне депо Коломия» філії «Приміська пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» їй було видано довідку № 13 про нараховані та не виплачені суми матеріального заохочення на оздоровлення за 2023 розмірі 8192,25 грн. та 2024 роки в розмірі 10942,50 грн. 07.05.2026 на її вимогу виробничим структурним підрозділом «Моторвагонне депо Коломия» філії «Приміська пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» було видано довідку № 20 про те, що відповідно до п. 5.1.3 Колективного договору Моторвагонного депо Коломия сума одноразової грошової допомоги при стажі роботи в галузі 36 років 08 місяців 11 днів в розмірі трьох середньомісячних заробітків складає 82136, 85 грн., а сума додаткової одноразової грошової допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі п`ятьох середньомісячних заробітків складає 136894,75 грн. Крім того, згідно вищевказаної довідки № 20 від 07.05.2026 її було повідомлено, що відповідно до п. 3.15 Колективного договору Моторвагонного депо Коломия сума матеріальної допомоги до ювілейної дати у зв`язку із звільненням на пенсію складає один посадовий оклад 18040,00 грн.

Згідно довідки про доходи та розрахунку оплати середньої зарплати за лютий-березень 2025 року середньомісячна заробітна плата позивача складає 27378,95 грн.

Тому позивач вважає, що до стягнення з відповідача підлягають:

- Невиплачена матеріальна допомога передбачена п. 5.1.3 Колективного договору в розмірі 8 середньомісячних заробітків (посадових окладів), що становить 27378,95*8 = 219031,60 грн.

- Невиплачені суми матеріального заохочення на оздоровлення за 2023 розмірі 8192,25 грн. та 2024 роки в розмірі 10942,50 грн., що становить: 8192,25 грн. + 10942,50 грн. = 19134,75.

- Матеріальна допомога до ювілейної дати у зв`язку із звільненням на пенсію у розмірі одного посадового окладу, що складає 18040,00 грн.

Крім того, позивач вважає, що з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію за шість місяців, що становить 164273,70 грн. (27378,95 грн. (середньомісячний заробіток)*6 місяців).

На підставі наведено позивач просить стягнути з відповідача невиплачену при звільненні одноразову грошову допомогу в розмірі 82136,85 грн., додаткову одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті і у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 136894,75 грн. , невиплачене при звільненні матеріальне заохочення на оздоровлення в розмірі 19134,75 грн., невиплачену при звільненні матеріальну допомогу до ювілейної дати в розмірі 18040,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 164273,70 грн., судові витрати.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження по даній цивільній справі з повідомленням сторін.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» скористався правом подання відзиву на позов, в якому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними, необґрунтованими та безпідставними, пред`явленими з порушенням встановленого законом 3-місячного строку. свою позицію обґрунтовує наступним. Позивач звільнився з роботи 30.04.2025, в цей же день отримав повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільнені. До суду з позовом звернувся 21.05.2026, майже через 13 місяців після звільнення з роботи, тобто з порушенням встановленого ч.2 ст.233 КЗпП тримісячного строку, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог. Крім того, зауважив, що усі види матеріальної допомоги не входять до структури заробітної плати. Під час вирішення питання про виплату вказаних невиплачених сум при виході на пенсію повинні бути враховані нижчезазначені заходи залізниці, прийняті в зв`язку з запровадженням в країні правового режиму воєнного стану та заходи щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності АТ «Укрзалізниця». Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця») встановлено: виплату одноразової грошової допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.)., відновлювати поетапно відповідно до п.3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця2, які звільнилися/будуть звільнені в період з січня лдро грудня 2024 в порядку черговості, згідно з пунктом 2,3 цього рішення . нарахування та виплату матеріальної допомоги провести в хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника , починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення. Нарахування і виплата позивачу матеріальної допомоги при звільненні на пенсію буде проведена в хронологічній послідовності, з урахуванням інших виплат, відповідно до їх виникнення, а також нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення згідно положень Колективного договору буде можливе після прийняття відповідного рішення правління АТ «Укрзалізниця». Крім того, листом АТ «Укрзалізниця» №Ц-5-1.5-25/122-25 від 04.04.2025 зазначено про те, що починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено. У вказаному листі також зазначено, що призупинення зазначених виплат це тимчасові, превентивні дії для забезпечення сталої роботи товариства та при стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово.

Окремо зазначає, що відсутні підстави для виплат згідно зупинених положень Колективного договору на теперішній час немає, відповідно й відсутні підстави для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки цих виплат.

На підставі зазначеного, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, були належним чином повідомленні про час, день та місце розгляду справи.

Представник позивача адвокат Бежук С.М. подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити в його, та позивача відсутності на підставі наявних доказів, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача, повідомлений належним чином в судове засідання не з`явився повторно, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності, відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Трудові права підлягають захисту в конституційному вимірі. Зокрема, частина сьома статті 43 Конституції України встановлює, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Винагорода за працю безпосередньо пов`язана з людською гідністю та соціальною справедливістю, адже право на винагороду за працю є складовою права на працю і водночас гарантією поваги до людської гідності. Обмеження можливості працівника вимагати належну винагороду за працю в судовому порядку під час дії трудових відносин фактично нівелює цю гарантію.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функції.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно y колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно ст. 13 КЗпП України, ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та інше).

Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Відповідно до ст. 18 КЗпП України та ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Згідно ст. 10, 16 К3пП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціальних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників і уповноважених ними органів, умови колективного договору, що погіршує порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, умови запровадження та розміри надбавок доплат, премій, винагород та інших заохочувальних компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 К3пП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з серпня 1988 року працювала на різних посадах в локомотивному (з січня 2009 року - моторвагонному) депо Коломия, що підтверджується біографічною довідкою( а.с.13)

Між державною адміністрацією залізничного транспорту України та радою профспілки залізничників та транспортних будівельників укладено Колективний договір на 2009-2012 роки, дію колективного договору продовжено до 2015, на 2015-2016 роки., постановою адміністрації виробничого структурного підрозділу моторвагонне депо Коломия та профспілкового комітету ППО виробничого структурного підрозділу моторвагонне депо Коломия № 43 від 28.01.2025 продовжено дію Колективного договору на 2025 рік.

Пунктом 5.1.3 Колективного договору передбачено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову грошову допомогу в залежності від стажу роботи в галузі: до 5 років - 1 середньомісячний заробіток, від 5 до 10 років - 2 середньомісячні заробітки, більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію, а саме: за віком, за вислугу років, за віком на пільгових умовах - на одну із пенсій, за якою передбачено зниження пенсійного віку, протягом двох місяців після виникнення вперше цього права, виплачувати додаткову одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію в таких розмірах при стажі роботи в галузі для жінок з 15 до 20 років 1 середньомісячний заробіток, з 20 до 25 - 2 середньомісячних заробітки, з 25 до 30 - 3 середньомісячних заробітки, з 30 до 35- 4 середньомісячних заробітки, понад 35 - 5 середньомісячних заробітків.

Пунктом 3.15 Колективного договору передбачено, що працівникам залізниці виплачується одноразова премія за багаторічну сумлінну працю до їх ювілейних дат вперше до 50-річчя з дня народження, наступну через 10 років (для жінок і до 55-річчя). Встановити розмір премії до ювілейних дат, а також у зв`язку із звільненням на пенсію незалежно від віку – посадовий оклад (місячна тарифна ставка).

Пунктом 8.3 Колективного договору передбачено, що в межах фінансового плану надавати працівникам депо за матеріальну допомогу на оздоровлення допомогу в розмірі не менше 30% тарифної ставки (посадового окладу).

Положенням про надання одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам регіональної філії «Львівська залізниця», затвердженого Наказом директора виконавчого регіональної філії від 07.06.2018 №297/од зі змінами, внесеними наказом від 21.02.2019 №129/од визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення надається працівникам регіональної філії один раз на календарний рік. У разі звільнення у зв`язку із виходом на пенсію, якщо працівник має право на компенсацію за невикористану відпустку і не отримував цієї допомоги в поточному році. Матеріальна допомога на оздоровлення надається на підставі заяви працівника на ім`я начальника виробничого структурного підрозділу. Розмір матеріальної допомоги на оздоровлення становить 75% тарифної ставки (посадового окладу) на момент подання заяви. (а.с.27-30)

Наказом (розпорядженням) №39/ос від 17.04.2025 начальника виробничого структурного підрозділу «Моторвагонне депо Коломия» філії «Приміська пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» Романа Ожги № 39/ос від 17.04.2025 про припинення трудового договору, ОСОБА_1 30.04.2025 звільнена з роботи з посади начальника відділу оплати та нормування праці за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на підставі ст.38 КЗпП України. Компенсувати за невикористані 120 днів відпустки.

У виданій 30.04.2025 ОСОБА_1 копії наказу (розпорядженні) №39/ос від 17.04.2025 зазначено: «виплати передбачені колективним договором 5.1.3; 8 середньомісячних заробітків (посадових окладів), згідно ст.ст.10, 11 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та п. 1.1.4 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.03.2022 (протокол№Ц-54/31 Ком.т.) виплати, відповідно до п.5.1.3 Колективного договору при стажі роботи в галузі 36 років 08 місяців 11 днів, одноразової грошової допомоги за роботу в галузі в розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків (посадових окладів, а також додаткової одноразової грошової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 5 (п`ять) середньомісячних заробітків (посадових окладів), провести після окремого розпорядження. (а.с.14).

Відповідно до копії наказу (розпорядження) №167 від 02.08.2023 ОСОБА_1 надано основну щорічну відпустку за період роботи з 22.01.2021 по 21.01.2022 тривалістю 24 календарних днів з 14.08.2023, без надання матеріальної допомоги на оздоровлення(а.с.20)

Відповідно до копії наказу (розпорядження) №26 від 20.03.2024 ОСОБА_1 надано основну щорічну відпустку за період з 01.11.2022 по 31.10.2023 тривалістю 14 календарних днів з 26.03.2024, без надання матеріальної допомоги на оздоровлення.(а.с.21)

З довідки №13 від 17.03.2026 виданої виробничим структурним підрозділом «Моторвагонне депо Коломия» філії «Приміська пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 вбачається, що до наказів від 02.08.2023 №167 та від 20.03.2024 №26 про щорічну відпустку ОСОБА_1 було надано заяви на матеріальну допомогу на оздоровлення відповідно до положення про надання матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 75% до посадового окладу. У зв`язку із вказівкою від 25.02.2022 №ЦЦУП-10/195 дані суми не виплачено відповідно до норм ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ. Сума заборгованості по матеріальній допомозі склала за 2023 рік 8192,25 грн (75% від окладу), за 2024 рік - 10942,50 грн. (75% від окладу) (а.с.18)

З довідки №20 від 07.05.2026 виданої виробничим структурним підрозділом «Моторвагонне депо Коломия» філії «Приміська пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 вбачається, що при звільненні ОСОБА_1 30.04.2025 суми передбачені Колективним договором не нараховувалися і не виплачені в розмірі 8 середньомісячних заробітків та матеріальна допомога до ювілейної дати у зв`язку із звільненням на пенсію в розмірі посадового окладу, на підставі п.1.1.4 рішення правління АТ «Укрзалізниця» про деякі питання оплати праці працівників від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.) При стажі роботи в галузі 36. Років 8 місяців 11 днів сума одноразової допомоги за роботу в галузі в розмірі 3 середньомісячних заробітків складає 82136,85 грн., а також сума додаткової одноразової грошової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 5 середньомісячних заробітків складає 136894,75. Сума матеріальної допомоги до ювілейної дати у зв`язку із звільненням на пенсію складає один посадовий оклад 18040,00. (а.с.19)

З довідки про доходи ОСОБА_1 вбачається, що нарахована їй заробітна плата у лютому 2025 року складала 26790,48 грн., у березні 2025 року 28091,87 грн. (а.с.24)

З розрахунку оплати середньої зарплати ОСОБА_1 вбачається, що середня зарплата за лютий-березень 2025 року складає 27378,95 грн. (а.с.25)

З розрахунку вихідної допомоги ОСОБА_1 вбачається, що середній заробіток з окладу/тарифу або МЗП складає 18040,00 грн. середній заробіток за лютий-березень 2025 року складає 27378,95 грн. (а.с.26)

Згідно витягу з протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 ухвалено на період дії воєнного стану в Україні інші додаткові виплати, передбачені галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (п. 1.1.4) (а.с.80)

Відповідно до листа від 06.09.2022 АТ «Укрзалізниця» та Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України повідомили, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить за працівниками, які після 14.03.2022 не подали заяву на звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців (або іншого терміну, встановленого колективним договором) після настання цього права, право на отримання додаткової матеріальної допомоги зберігається протягом терміну, встановленого колективним договором, починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану, або у разі зміни зазначеного рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану.(а.с.88)

Згідно витягу з протоколу №Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 07.06.2024 по питанню впорядкування виплат матеріальної допомоги на оздоровлення в період дії правового режиму воєнного стану ухвалено: на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами) починаючи з 01.07.2024 зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбаче6но надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками – 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). Виплату матеріальної допомоги на оздоровлення здійснювати згідно з наказами АТ «Укрзалізниця». Регіональних філій, філій та їх структурних підрозділів за письмовою заявою працівників, які безперервно пропрацювали в АТ «Укрзалізниця» шість і більше місяців при виході працівника у щорічну відпустку (тривалість якої становить не менше 14 календарних днів) один раз на календарний рік в межах одного облікового періоду відпустки.(а.с.81-82)

Згідно витягу з протоколу №Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 по питанню поновлення виплат одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Українська залізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року ухвалено: виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), відновлювати поетапно відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились/будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 в порядку черговості згідно з пунктом 2 цього рішення та з урахуванням пункту 3 цього рішення; нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики (а.с.85).

Відповідно до графіку виплат працівникам АТ «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік згідно з п. 3.2.21. Галузевої угоди, затвердженого 16.10.2024 директором з управління персоналом та соціальної політики АТ «Укрзалізниця», для Регіональної філії «Львівська залізниця» передбачено виділення коштів відповідно: у березні 2025 року за травень 2024 року. При цьому виділення коштів у квітні 2025 року за червень 2024 року, у травні 2025 року за липень 2024 року відсутнє (а.с.84).

З урахуванням встановлених обставин справи, суд при вирішенні спору між сторонами, зазначає наступне.

Згідно з частиною першою ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

За змістом частини першої ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно з частиною першою ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до частини другої ст. 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг.

Згідно з частиною першою ст. 14 Закону України «Про колективні договори» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Відповідно до п. 1.4., 1.5 Колективного договору укладеного між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту України і профспілковим комітетом апарату Укрзалізниці на 2002 - 2006 роки, який є чинним по цей час, сторони погодили, що за спільною домовленістю сторін в Договір можуть вноситься зміни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цим договором.

Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Відповідачем АТ «Укрзалізниця» передбачені Колективним договором виплати були призупинені на період дії воєнного стану в Україні. Вказане рішення було прийнято відповідачем на засіданні правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, що підтверджується наявним у справі витягом з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року.

Суд зауважує, що постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року при перегляді справи № 211/7338/23, залишено без змін рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким власне визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

У вказаній постанові суд касаційної інстанції виснував, що «товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року. Натомість вказаний Закон Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як оспорюване рішення АТ «Українська залізниця», та яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не могли застосовуватися судом при розгляді цієї справи».

Таким чином, твердження представника відповідача про те, що у товариства були підстави для призупинення виплат одноразової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію, до ювілейної дати та на оздоровлення є безпідставними.

Отже, судом встановлено, що станом на день звільнення позивача з роботи 30.04.2025 відповідач протиправно та безпідставно не виплатив належних позивачу сум, а саме не виплатив: одноразову грошову допомогу при звільнені вперше з роботи в зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 3 середньомісячних заробітків в сумі 82136,85 грн., додаткову одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті і зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 5 середньомісячних заробітків в сумі 136,894,75 грн., матеріальну допомогу до ювілейної дати у зв`язку із звільненням на пенсію в сумі 18040,00 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 та 2024 роки в сумі 19134,75 грн.

Щодо розрахунку вказаних сум, то такі позивачем здійснено правильно. Так, при розрахунку до уваги взято довідки про розрахунок заробітної плати за лютий та березень 2025 року, в яких вказано, що середньомісячна заробітна плата 27378,95 грн. З урахуванням вказаної суми, одноразова матеріальна допомога при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію у відповідності до Колективного договору в залежності від стажу роботи в галузі (у випадку ОСОБА_1 36 років 8 місяців 11 днів, а отже більше 10 років) становить 3 середньомісячні заробітки, тобто – 82136,85 грн. (27378,95грн. х 3); додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію (для жінок при наявності стажу від 35 до 40 років (у випадку ОСОБА_1 - 36 років 8 місяців 11 днів) становить 5 середньомісячних заробітки, тобто – 136894,75 грн. (27378,95грн. х 5).

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 підтверджено, що згідно зі ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Судом встановлено, що станом на день звільнення позивача з роботи 30.04.2025 відповідач не провів виплату всіх належних їй сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більше як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №810/451/17.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зважаючи на те, що з часу звільнення ОСОБА_1 з роботи пройшло більше шести місяців становить: 164273,70 грн. (27378,95 грн. (середньомісячний заробіток)*6 (місяців).

Щодо пропуску строку звернення до суду .

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як встановлено судом, 30.04.2025 року ОСОБА_1 було надано наказ (розпорядження) про припинення трудового договору, в якому зазначено про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні (зокрема за невикористані 120 днів відпустки), про що свідчить її власноручний підпис на даному наказі (розпорядженні). Проте, таке повідомлення не містить відомостей про нараховані та невиплачені суми одноразової та додаткової матеріальної допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення та допомоги до ювілейної дати, з приводу яких виник спір, а тому дата вручення такого повідомлення не може братися до уваги при розрахунку тримісячного строку для звернення до суду із даним позовом.(а.с.14)

Натомість позивач самостійно зверталася до відповідача для надання письмового повідомлення про нараховані суми, на які вона має право відповідно до вимог законодавства та Колективного договору.

Відповідно до довідок від 17.03.2026 року та 07.05.2026 року ОСОБА_1 повідомлено про нараховані та не виплачені суми, зокрема про суми матеріальної допомоги пр. звільненні, на оздоровлення, до ювілейної дати.(а.с.18,19)

З позовом ОСОБА_1 звернулася 21.05.2026 року, тобто в межах тримісячного строку, визначеного ст. 233 КЗпП України.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, тому суд дійшов висновку про стягнення судового збору у розмірі 4204,80 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 80 коп.) з відповідача в дохід держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 9, 10-13, 76-81,89,133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) одноразову матеріальну допомогу при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в сумі 82136,85 грн., додаткову одноразову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в сумі 136894,75 грн. матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 19134,75 грн., матеріальну допомогу до ювілейної дати в сумі 18040,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 164273,70 грн., а всього разом 420480,05 грн. (чотириста двадцять тисяч чотириста вісімдесят гривень 05 коп.)

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) судовий збір у дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) в розмірі 4204,80 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 80 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 05.10.2026 р.

Суддя:Третьякова І. В.