Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №344/15543/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15543/26

Провадження № 2/344/7417/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

05 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» у серпні 2026 року звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та судових витрат.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20.10.2025 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №59570743, який укладено в електронній формі шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Підписуючи кредитний договір відповідач підтвердив, що ознайомився з усіма його умовами, повністю їх розуміє, погоджується з ними та зобов`язується неухильно їх дотримуватись. Загальний розмір (сума) кредиту: 15 000 грн.. Кредит надається строком на 30 днів, повернення кредиту 19.11.2025 року. На виконання умов кредитного договору кредитодавцем було належним чином здійснено видача грошових коштів у розмірі, визначеному умовами договору, шляхом їх видачі з каси кредитодавця. Проте, всупереч взятим на себе договірним зобов`язанням , відповідач належним чином свої обов`язки не виконав, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернув та проценти за користування кредитом у повному обсязі не сплатив. 18.02.2026 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено договір факторингу №18-02/2026, відповідно до умов якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» за плату належні йому права грошової вимоги. Станом на дату відступлення заборгованість за кредитним договором складає 22 470 грн., з яких: 15 000 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 7 470 грн. – заборгованість за відсотками/штраф, які позивач просить стягнути та судові витрати в розмірі 3 328 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 грн..

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі без виклику сторін.

Водночас, у строк встановлений судом ухвалою відповідач, його представник відзив на позов не подали, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

20.10.2025 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 59570743, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку встановлених цим договором.

Відповідно до п.1.2.-1.8. договору тип кредиту: кредит. Загальний розмір (сума) кредиту: 15 000 грн.. Дата надання/видачі кредиту – в день укладання цього договору. Кредит надається строком на 30 днів (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту: 19.11.2025 року. Позичальник сплачує проценти за кожний день користування кредитом у такому розмірі та порядку: за 1-ий день користування кредитом – 0,9900% в сумі 2 970 грн., термін оплати 09.11.2025 року. з 2-го п 15-ий день користування – 1,000% в сумі 1 500 грн., термін оплати 19.11.2025 року. У разі відсутності змін щодо строку кредитування, встановленого п.15 договору, розмір процентної ставки встановлено п.17. договору.

Відповідно до п.1.9. договору, позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

У п.1.10. договору зазначено, що ініціювання позичальником продовження (елонгації, пролонгації) строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для позичальника.

Згідно п.1.15. договору, строк кредитування за цим договором (з урахуванням всіх пролонгацій) не може перевищувати 1 року.

Із п.1.16. договору вбачається, що на дату укладення кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 20751,70%, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 19 470 грн.

Відповідно до по.2.1. договору, кредитодавцеь надає позичальнику фінансовий кредит шляхом видачі готівки з каси кредитодавця (за замовчуванням). Якщо позичальник обирає спосіб надання кредиту: «шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника», у п.2.2. договору зазначаються реквізити електронного платіжного засобу позичальника. У випадку перерахування кредитних коштів на банківську картку кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит не пізніше 3 (трьох) робочих (операційних) днів з моменту укладення цього договору. У разі якщо день укладення договору не співпадає з днем зарахування коштів – строку кредитування починається з дати зарахування коштів на картку позичальника та відпвідним чином переноситься в строки в договорі.

Згідно п.2.2. договору, реквізити банківської картки позичальника для перерахування кредиту кредитодавцем: НОМЕР_1 .

У п.4.7. договору зазначено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 50% від суми кредиту, одержаною позичальником за цим договором. У разі виконання позичальником грошових зобов`язань в повному обсязі протягом15 календарних днів з моменту настання строку оплати, визначеного договором, кредитодавець має право зменшити суму штрафу, що застосовується до позичальника, до 1 500 грн.. Сукупна сума неустойки (штрафу), нарахованих за порушення зобов`язань позичальником, не може перевищувати 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до додатку №1 до кредитного договору №59570743 від 20.10.2025 року, що є графіком платежів, дата повернення кредиту – 19.11.2025 року, реальна річна процентна ставка – 2751,70%, загальна вартість кредиту 19470 грн.

Вказаний кредитний договір, графік платежів та паспорт підписані одноразовим ідентифікатором 215229.

Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 15 000 грн. підтверджується квитанцією №2729084534 від 20.10.2025 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» за кредитним договором №59570743 від 20.10.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 22 470 грн. з яких: 15 000 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 4 470 грн. – заборгованість за відсотками (за період з 20.10.2025 року по 18.11.2025 року), 3 000 грн. – штраф.

18.02.2026 року між ТОВ "Бі Ел Джи Мікрофінанс" та ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" було укладено Договір факторингу №18-02/2026, за умовами якого до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №59570743 від 20.10.2025 року.

Згідно з реєстру боржників до Договору факторингу №18-02/2026 від 18.02.2026 року сума заборгованості відповідача становить 22 470 грн.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);2) правонаступництва;3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналізуючи зміст наданого позивачем розрахунку суд погоджується з розміром вказаної у ньому заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15 000 грн. та за процентами в розмірі 4 470 грн., що разом становить 19 470 грн.

Окрім того, згідно розрахунку, до заборгованості включено штраф у розмірі 3 000 грн. вирішуючи питання щодо стягнення якої, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.ст.549, 551 ЦК України, за якими неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не взмозі платити по кредитних зобов`язаннях. У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IXП «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) за кредитним договором не несе відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, з нього не може бути стягнуто нараховані штрафи за укладеним договором, тобто у період воєнного стану.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 000 грн. штрафу - слід відмовити.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованість за кредитним договором №59570743 від 20.10.2025 року в розмірі 19 470 грн. з яких: 15 000 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 4 470 грн. – заборгованість за відсотками.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Встановлено, що до матеріалів справи стороною позивача долучено договір №26/11/2025 про надання правничої допомоги від 26.11.2025 року укладеного між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та Адвокатським бюро «Титаренко Лігал Груп», довіреність від 26.05.2025 року, замовлення №2207 від 16.07.2026 року до договору про надання правничої допомоги від 26.11.2025 року №26/11/2025 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) до замовлення №2207 від 16.07.2026 року до договору про надання правничої допомоги від 26.11.2025 року №26/11/2025 року в якому зазначено перелік послуг, що входять до складу правової (правничої) допомоги на суму 7 500 грн..

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 у справі № 681/947/24, постанові Верховного Суду 16 березня 2026 року у справі № 522/7662/23.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На думку суду, зазначені витрати є фактично понесеними, а їх розмір належно обґрунтований стороною позивача, проте виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, складність та категорію справи, суд дійшов висновку про те, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 4 000 грн., які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь позивача з відповідача слід стягнути оплачений судовий збір в розмірі 2 883,37 грн., відповідно до частки задоволених позовних вимог (86,64 %).

Керуючись ст.ст.264, 265, 268, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ: 39508708, адреса: 04053, Україна, місто Київ, Січових Стрільців, будинок 37-41) заборгованість за кредитним договором №59570743 від 20.10.2025 року в розмірі 19 470 грн. (дев`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят гривень), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 883,37 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят три гривні 37 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. (чотири тисячі гривень).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 06 жовтня 2026 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА