Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №338/1368/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1368/26

Провадження №2/338/1218/26

05 жовтня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за договором кредитної лінії №FSC727523429 від 22.10.2025 у розмірі 8896 грн, з яких 3200 грн – заборгованість за кредитом, 5696 грн – заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що 22.10.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір кредитної лінії №FSC727523429, на виконання якого відповідачці надано кредит у розмірі 3200 грн. Відповідачка належним чином не виконувала обов`язків щодо сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість. За договором факторингу №МВ-ТП79 від 23.12.2025 первісний кредитор відступив право вимоги за цим кредитним договором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», яке надалі за договором факторингу №08/0526-01 від 08.05.2026 відступило його позивачу. У зв`язку з простроченням сплати процентів позивач повідомив відповідачку про дострокове розірвання договору та необхідність повернення кредиту і сплати заборгованості. Однак відповідачкою вимогу не виконано, заборгованість не погашено.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідачка про розгляд справи повідомлялася належним чином, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подала.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи, відзиву не подала, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 22.10.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №FSC727523429, за умовами якого кредитодавець установив кредитний ліміт у розмірі 3800 грн та надав відповідачці перший транш у розмірі 3200 грн для задоволення поточних споживчих потреб.

Пунктом 3.1 договору визначено початковий дисконтний період тривалістю 30 днів. Водночас відповідно до пункту 11.1 договір діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання чи припинення, а в частині розрахунків – до повного виконання зобов`язань. Пунктом 11.2 передбачено право позичальника користуватися кредитом від дати фактичного отримання коштів до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання. Кінцеву дату повернення кредиту пунктом 7.3 визначено 21.11.2030.

Відповідно до пункту 8.3 договору базова процентна ставка становить 1% на день від фактичного залишку кредиту. Пунктом 8.7.1 передбачено можливість застосування дисконтної ставки 0,8% на день за визначених договором умов. Комісія за надання першого траншу відповідно до пункту 8.5 становить 0 грн.

За пунктом 7.4.1 договору проценти протягом дисконтного періоду підлягають сплаті не пізніше його останнього дня, а після закінчення цього періоду згідно з пунктом 7.4.2 – щоденно.

Згідно зі статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в письмовій, у тому числі електронній, формі. Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, зокрема електронних, та підписаний його сторонами.

Відповідно до статей 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом прийняття пропозиції іншої сторони та його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, підписаний у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

У постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду зазначив, що застосування одноразового ідентифікатора допускається законом, однак суд повинен перевірити фіксацію змісту електронного договору та дослідити докази його укладення.

Наданий суду договір містить відомості про особу позичальника, суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок надання та повернення коштів, а також реквізити електронного підпису відповідачки. Договір підписано одноразовим ідентифікатором UPYV, який надіслано 22.10.2025 о 12:21:18 та введено відповідачкою о 12:21:42. Паспорт споживчого кредиту підписано окремим одноразовим ідентифікатором 8349.

Виконання кредитодавцем обов`язку щодо надання коштів підтверджується довідкою про ініціювання платіжної операції від 18.05.2026 №FSC727523429/18052026/Э, відповідно до якої 22.10.2025 здійснено переказ 3200 грн на платіжну картку, зазначену відповідачкою під час оформлення кредиту.

Крім того, на виконання ухвали суду від 12.08.2026 АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» листом від 16.09.2026 №12829/2/80890-БТ підтвердило, що платіжну картку №5167-59XX-XXXX-1309 емітовано на ім`я ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 на її картковий рахунок зараховано 3200 грн. До відповіді банку долучено виписку, яка відображає відповідну операцію.

Суд дослідив текст договору з індивідуальними умовами кредитування, відомостями про відповідачку та реквізитами її електронного підпису, оцінивши ці докази в сукупності з документами щодо фактичного зарахування коштів. Отже, укладення договору та отримання відповідачкою кредиту в сумі 3200 грн підтверджені належними доказами.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити своє право грошової вимоги до третьої особи.

У постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16 Велика Палата Верховного Суду визначила, що предметом договору факторингу є право грошової вимоги, а метою – отримання клієнтом фінансування за рахунок її відступлення фактору. Відповідні ознаки факторингу також враховані Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 11.10.2019 у справі №910/13731/18.

23.12.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №МВ-ТП79. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до цього договору ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передало право вимоги до ОСОБА_1 за договором №FSC727523429 від 22.10.2025.

08.05.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» укладено договір факторингу №08/0526-01. Витяг з реєстру прав вимоги №1 від 08.05.2026 містить відомості про відповідачку, номер і дату кредитного договору, а також склад заборгованості: 3200 грн основного боргу, 5696 грн процентів та 1600 грн неустойки.

Суд оцінює договори факторингу разом із реєстрами переданих вимог, у яких індивідуалізовано відповідачку та її кредитне зобов`язання. Сукупність цих документів підтверджує послідовне відступлення права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а надалі – до ТОВ «ІЗІ ФІНАНС». Отже, ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» набуло право вимагати виконання відповідачкою зобов`язань у межах переданого йому права вимоги.

Щодо дострокового повернення кредиту.

За статтями 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» за передбачених цією нормою умов кредитодавець має право вимагати дострокового повернення споживчого кредиту, якщо таке право встановлено договором. При цьому споживачу має бути надано встановлений законом строк для виконання вимоги та усунення порушення.

Пунктом 9.1.1.7 договору передбачено право кредитодавця вимагати повернення кредиту в повному обсязі в разі затримання сплати процентів щонайменше на один місяць шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення чи розірвання договору.

У постанові від 04.07.2023 у справі №553/1501/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що підтверджене направлення споживачу вимоги про дострокове повернення кредиту дозволяє вирішити позов по суті, якщо на час ухвалення рішення строк її виконання сплив і вимога не втратила чинності. Цей висновок сформульовано щодо законодавства, чинного для розглянутих у тій справі правовідносин. У цій справі застосовується частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», а наведений підхід враховується щодо значення повідомлення позичальника та надання строку для усунення порушення.

У зв`язку з тривалим простроченням сплати процентів позивач склав повідомлення від 11.06.2026 про дострокове розірвання договору та досудову вимогу про повернення всієї заборгованості з наданням 30 календарних днів для її погашення. Квитанцією ЄСІТС №8289582 підтверджено доставку 10.08.2026 о 09:09 до зареєстрованого електронного кабінету відповідачки позовної заяви з додатками, серед яких зазначені повідомлення про дострокове розірвання договору та досудова вимога.

Оцінивши зміст вимоги, передбачений договором спосіб комунікації та підтвердження доставки відповідних документів відповідачці, суд вважає порядок повідомлення про дострокове повернення кредиту дотриманим.

На час вирішення справи тридцятиденний строк для виконання вимоги сплив. Доказів погашення заборгованості або усунення порушення, яке стало підставою для дострокової вимоги, відповідачкою не надано. Отже, строк виконання зобов`язання щодо повернення всієї суми кредиту настав.

Щодо розміру заборгованості та врахування оплати.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

У постанові від 07.06.2023 у справі №234/3840/15-ц Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду зазначив, що розмір кредитної заборгованості визначається умовами договору та законом. Суд має встановити доведену суму боргу й за необхідності перевірити розрахунок самостійно.

З наданого розрахунку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» встановлено, що на дату відступлення права вимоги 23.12.2025 заборгованість за процентами становила 1984 грн.

За розрахунком ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за період 24.12.2025-08.05.2026 включно нараховано проценти за 136 днів користування кредитом за ставкою 1% на день від суми 3200 грн, тобто по 32 грн на день. Сума процентів за цей період становить 4352 грн.

Таким чином, загальна сума нарахованих процентів становить 6336 грн: 1984 грн + 4352 грн.

10.03.2026 відповідачкою здійснено платіж у розмірі 640 грн, який зараховано на погашення процентів. Після врахування цієї оплати залишок заборгованості за процентами становить 5696 грн: 6336 грн - 640 грн.

Доказів повернення основної суми кредиту матеріали справи не містять. Отже, заборгованість за кредитом становить 3200 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 розмежувала проценти як плату за правомірне користування кредитом за статтею 1048 ЦК України та проценти як відповідальність за прострочення за статтею 625 ЦК України. Проценти за користування кредитом нараховуються в межах погодженого строку кредитування; після його закінчення застосовуються правила про наслідки порушення грошового зобов`язання.

Передбачений договором 30-денний дисконтний період визначає умови застосування знижки та строки сплати процентів протягом цього періоду. Його закінчення не є закінченням погодженого сторонами строку кредитування, оскільки договір прямо передбачає право користування коштами до закінчення строку його дії або дострокового розірвання.

Заявлені до стягнення проценти нараховані до 08.05.2026, тобто до повідомлення позивача про дострокове розірвання договору. Тому ці нарахування є платою за користування кредитом у межах погодженого строку. Підстав для їх кваліфікації як платежів за статтею 625 ЦК України суд не встановив.

Суд перевірив склад заборгованості, застосовану процентну ставку, період нарахування та врахування здійсненої оплати. Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню, становить 8896 грн: 3200 грн основного боргу та 5696 грн процентів.

Наведені у документах кредиторів штрафні санкції в розмірі 1600 грн позивач до позовних вимог не включив. Комісія за надання кредиту становить 0 грн, вимог про стягнення платежів за статтею 625 ЦК України не заявлено. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд вирішує справу в межах заявлених вимог.

За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Неподання відповідачкою відзиву не звільняє позивача від доказування заявлених вимог. У цій справі позивач підтвердив укладення договору, надання кредиту, перехід права вимоги та розмір заборгованості, тоді як доказів її погашення, крім врахованого платежу 640 грн, не надано.

Оцінивши докази відповідно до статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 8896 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Сплата позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн підтверджується платіжною інструкцією від 07.08.2026 №MCEA-11A7-E965-K1BA. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову зазначені витрати підлягають стягненню з відповідачки.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір від 06.07.2026 №06/07/26-01, додаткову угоду, акт прийому-передачі наданих послуг від 10.08.2026 та платіжну інструкцію від 07.07.2026 №6BEP-849H-8457-T75E про сплату 5000 грн.

В акті зазначено такі послуги: вивчення матеріалів справи – 500 грн, складання позовної заяви – 4000 грн, підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів – 500 грн.

За статтями 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. При їх розподілі відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України суд враховує зв`язок витрат з розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність їх розміру до предмета спору, ціни позову та значення справи для сторін.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні компенсації правничих витрат суд має враховувати їх дійсність, необхідність та розумність розміру з огляду на обставини конкретної справи.

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду розмежувала визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподіл між сторонами. Домовленість адвоката і клієнта щодо гонорару не зумовлює автоматичної компенсації всієї суми іншою стороною. При розподілі суд оцінює необхідність витрат і може залишити їх частину за стороною, на користь якої ухвалено рішення.

Суд визнає документально підтвердженим понесення позивачем витрат у сумі 5000 грн. Водночас при визначенні частини, яка підлягає компенсації відповідачкою, враховує ціну позову 8896 грн, наявність одного кредитного договору, обсяг досліджених матеріалів та підготовлених процесуальних документів, а також розгляд справи без участі представника позивача.

Вивчення матеріалів і підготовка клопотання про витребування банківської інформації були складовими опрацювання єдиного предмета спору та доказування обставин, викладених у позові. Оцінивши ці послуги в сукупності, складність справи та її значення для сторін, суд вважає обґрунтованим і пропорційним покладення на відповідачку 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» заборгованість за договором кредитної лінії №FSC727523429 від 22.10.2025 у розмірі 8896 грн, з яких 3200 грн – заборгованість за кредитом, 5696 грн – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Решту витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн покласти на позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40224607, місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 21, корпус В, офіс 1.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий О. А. Шишко