Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №279/6628/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа №279/6628/26

провадження 1-кп/279/787/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Коростень Житомирської області матеріали кримінальне провадження №120260000000001515 від 24.06.2026 року, виділеного в окреме провадження, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Горщик, Коростенського району, Житомирськоi областi, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, раніше не судимий,

у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 239, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 241 КК України.

В С Т А Н О В И В:

09.09.2026 року у даному кримінальному провадженні між прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю його захисника адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості згідно з вимогами ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Угоду затверджено на стадії судового слідства.

Відповідно до формулювання обвинувачення з обвинувального акта та угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення за таких обставин.

Установлено, що ОСОБА 1 будучи фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1822381200:07:000:0150 площею 17,477 га та власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822381200:07:000:0017 площею 1,7139 га, розташованих на території Горщиківської сільської ради Коростенського району Житомирської області, в період часу приблизно з 2024 по 28 вересня 2025 року, діючи у складі організованої групи спільно із ОСОБОЮ 2 та ОСОБА_4 як організатор, не будучи суб`єктом господарювання та не маючи відповідних дозволів на здійснення викидів в атмосферу шкідливих речовин, ігноруючи спеціальні норми, якимй передбаченого захист земель від забруднення, організував, розпочав та став керувати незаконною діяльністю із виготовлення деревного вугілля, що супроводжувались забрудненням земель на вказаних земельних ділянках шкідливими речовинами та відходами, небезпечними для довкілля.

У період приблизно з 2024 року по 28.09.2025 ОСОБА 1, ОСОБА_4 та ОСОБА 2, діючи у складі організованої групи, використовуючи територію вище вказаних земельних ділянок та піролізні печі, які сукупно утворюють виробничий комплекс із виготовлення деревного вугілля, функціонування якого супроводжувалось виділенням кожним із джерел забруднення шкідливих речовин, а також утворенням відходів у вигляді різної за своїм хімічним складом смолистої маси, сформованої внаслідок термічної обробки деревини, не забезпечивши дотримання вимог вищевказаних спеціальних правил, усупереч вимогам ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в частині невжиття ефективних заходів для зменшення обсягів утворених відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення суб`єктом права власності на відходи, здійснення операцій у сфері поводження з відходами без додержання санітарних та екологічних норм у спосіб, що не забезпечує безпеки для навколишнього природного середовища, ст. 46 Закону України «Про охорону земель» у частині не забезпечення вивезення відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення, невиконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечного поводження з ними, порушення заборони на несанкціоноване скидання і розміщення відходів на території міст та інших населених пунктів, що створило небезпеку для навколишнього природного середовища, ст. 33 Закону України «Про відходи», якою заборонено несанкціоноване скидання і розміщення відходів, ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», яка зобов`язує громадян здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, забрудненню навколишнього природного середовища, допустили неконтрольоване потрапляння в ґрунт земельних ділянок з кадастровими номерами 1822381200:07:000:0017 та 1822381200:07:000:0150 небезпечних речовин, вміст яких перевищує гранично допустимі концентрації, а саме: миш`як та нафтопродукти (неполярні органічні речовини), що створило небезпеку для довкілля.

Під час незаконного виготовлення деревного вугілля за допомогою піролізних печей, унаслідок порушення вище вказаних спеціальних правил щодо охорони земельних ресурсів ОСОБА_4 , своїми умисними діями допустив забруднення земель на земельній ділянці з кадастровим номером 1822381200:07:000:0017 шкідливими речовинами та відходами, небезпечними для довкілля, на загальній площі 1447 m2, що заподіяло шкоду довкіллю у розмірі 7489,99 грн (сім тисяч чотириста вісімдесят дев`ять гривень 99 копійок) та земель на земельній ділянці з кадастровим номером 1822381200:07:000:0150 шкідливими речовинами та відходами, небезпечними для довкілля, на загальній площі 2162 m2, що заподіяло шкоду довкіллю у розмірі 19930,94 грн (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять гривень 94 копійки), а всього на загальну суму 27420 грн 93 коп.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у забрудненні земель речовинами та відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля, вчиненого у складі організованої групи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 28, ч. 1 ст. 239 КК України.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу на викиди, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку суб`єктів господарювання, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 302 (далі - Порядок), дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл на викиди) - це документ дозвільного характеру у сфері охорони атмосферного повітря, який надає право суб`єктам господарювання експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Згідно з пунктом 4 Порядку, суб`єкт господарювання отримує дозвіл на викиди до початку експлуатації об`єкта, у тому числі до проведення пусконалагоджувальних робіт.

Статтею 31 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачене екологічне нормування, яке проводиться з метою встановлення в порядку, визначеному цим розділом, комплексу обов`язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1598 «Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, фізичних та біологічних факторів, викиди і вивільнення яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню» затверджено перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, до яких у тому числі віднесено вуглецю оксид, азоту оксид, сірки діоксид та речовини у вигляді твердих суспендованих часток.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Ке 309 від 27.06.2006 «Про затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел» зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2006 року за № 912/12786, затверджено нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Поряд з цим ОСОБА 1, ОСОБА_4 , ОСОБА 2, не маючи дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, діючи у складі організованої групи, у період з 18.08.2025 по 29.08.2025 та з 09.09.2025 по 28.09.2025, використовуючи чотири з наявних у їхньому розпорядженні 27 піролізних печей, які були попередньо встановлені за вказівкою організатора ОСОБИ 1 на наданій ним же іншим учасникам злочинної групи (виконавцям) у користування земельній ділянці з кадастровим номером 1822381200:07:000:0017, усупереч спеціальним правилам, а саме ст. ст. 11, 31, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Порядку проведення робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку суб`єктів господарювання, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 302, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1598 «Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, фізичних та біологічних факторів, викиди і вивільнення яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню», наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.06.2006 року № 309 «Про затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2006 року за № 912/12786, здійснювали незаконну діяльність з випалювання деревного вугілля, внаслідок чого здійснили наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (піролізними печами), зокрема №№ 1, 2, 3, 4, що спричинило забруднення атмосферного повітря шкідливими для довкілля речовинами, а саме: оксидами азоту, вуглецю, діоксидом сірки та речовинами у вигляді твердих суспендованих часток, які належать до найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин.

Унаслідок порушення ОСОБА_4 вищевказаних спеціальних правил під час виготовлення деревного вугілля за допомогою піролізних печей відбулося забруднення атмосферного повітря шкідливими для довкілля речовинами, що завдало шкоду у розмірі 552 103, 56 грн (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі сто три гривні 56 копійок) та створило небезпеку для довкілля.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у забрудненні атмосферного повітря, шкідливими для довкілля речовинами, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля, вчиненому у складі організованої групи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 241 КК України

Прокурор просив затвердити угоду на визначених умовах, зазначив, що угода укладена добровільно, надав матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 просили затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 239, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 241 КК України, за викладених в обвинувальному акті та угоді обставин.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Угода укладена 09.09.2026 року між прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_7 , з однієї сторони та обвинуваченим обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю його захисника адвоката ОСОБА_5 , з другої сторони.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 239, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 241 КК України є правильною. Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений визнав себе винними, відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком (ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 239,КК України) та нетяжким злочином ( ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 241 КК України) , та за вимогами п.1) ч.4 ст. 469 КПК України передбачено можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, щодо нетяжких злочинів.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб.

Сторони за угодою про визнання винуватості погодили призначення покарання з урахуванням положень ст.ст. 65-67, 289 КК України.

Також, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, суд вважає, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, та призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженого сторонами покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставина, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Під час досудового розслідування запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати суд покладає на обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів у провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, статтями 100, 368-371, 373, 374, 472, 474-476 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 09.09.2026 року між прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_7 , з однієї сторони та обвинуваченим обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю його захисника адвоката ОСОБА_5 , з другої сторони у кримінальному провадженні №120260000000001515 від 24.06.2026 року, щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 239, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 241 КК України.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 239, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 241 КК України та призначити узгоджене угодою покарання:

- за ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 239 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.;

- за ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 241 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 30600 грн. без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді у виді штрафу у розмірі однієї тисячі восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 30600 грн. без позбавлення права займати певні посали чи займатися певною діяльністю.

Частково скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва (справа №759/23201/25), а саме на майно, виявлене під час обшуку земельної ділянки з кадастровим номером: 1822381200:07:000:0017, а саме дві металеві цистерни для випалювання деревного вугілля №3 і №4.

Стягнути з ОСОБА_4 , на користь держави, витрати пов`язані з проведенням експертиз в сумі 20205,08 грн.

Речові докази: дві металеві цистерни для випалювання деревного вугілля №3 і №4, повернути власнику ОСОБА_4 ..

З підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, на вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а засудженим з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити засудженому, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 Кримінального кодексу України, а також тягне за собою наслідки, встановлені статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1