Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №279/4784/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/4784/26

Номер рядка звіту 79

Провадження № 2/279/3053/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Будальянс Груп" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Будальянс Груп" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати при звільненні.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що він працював на Товаристві з обмеженою відповідальністю "БК "Будальянс Груп" в період з 08.07.2022 по 18.12.2024 року на посаді дорожнього робітника 5 розряду. 17.12.2024 року він подав заяву на звільнення, 18.12.2024 йому видали трудову книжку невнісши запис про його звільнення та не було виплачено всі належні суми передбачені на день звільнення за період: вересень-грудень 2024 року, що згідно довідки ГУ ПФУ форми ОК-5 становить 42992, 84 грн. 22 травня 2026 року він звернувся до адвоката за правовою допомогою для вирішення цього питання, так як на мої неодноразові дзвінки відповідач не відповідає і заборгованість не виплачує. 25.05.2026 року мій адвокат звернувся на адресу відповідача з адвокатським запитом про видачу довідки про заборгованість. Однак на момент подачі позову відповіді від Відповідача не надійшло. Таким чином, наявна заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з вересня-грудня 2024 року на загальну суму 42992 грн. 84 коп., яку він просить стягнути на його користь, та понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлявся належним чиом.

Дослідивши письмові матеріали справи в їх укупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за змістом ст.20 зазначеного кодексу, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оплату праці", частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата -це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до статті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові.

Згідно зі статтями 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум (див. постанову Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 757/23764/20).

Звертаючись до суду, позивач посилалася на те, що він працював на Товаристві з обмеженою відповідальністю "БК "Будальянс Груп" в період з 08.07.2022 по 18.12.2024 року на посаді дорожнього робітника 5 розряду. 17.12.2024 року подав заяву на звільнення, однак 18.12.2024 йому віддали трудову книжку невнісши запис про його звільнення та не було виплачено всі належні суми передбачені на день звільнення за період: вересень-грудень 2024 року.

Згідно з ч.1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

На підтвердження факту несплати заробітної плати у певні періоди, позивач надав копію трудової книжки, яка містить запис про його працевлаштування (запис про звільнення не містить); довідку Пенсійного фонду України за формою ОК-5 відносно ОСОБА_2 (сформована 21.05.2026 року), в якій наявні платежі зі страхових внесків за вересень-грудень 2025 року.

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про те, що довідка Пенсійного фонду України за формою ОК-5 відносно ОСОБА_1 про суми виплачених доходів та утриманих податків містять індивідуальні відомості про застраховану особу або ж суми задекларованих до виплати коштів і сплачених податків; копія трудової книжки свідчить про те, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ "БК "Будальянс Груп" проте ці документи не доводять припинення трудових відносин позивача та відповідача, та не доводять факту невиплати відповідачем заробітної плати позивачу при звільненні.

Враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушень з боку відповідача щодо нарахованої та невиплаченої заробітної плати при звільненні (питання щодо видачі наказу про звільнення, внесення запису в трудову книжку) позивачем не порушується), за положеннями ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, суд приймає до уваги належні та допустимі докази. В даному випадку до суду не подані належні докази, що містять інформацію щодо предмета доказування, за таких умов заявлений позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України,ст. ст. 115, 116, КЗпП України,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Будальянс Груп" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати при звільненні відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації/проживання/знаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 .

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Будальянс Груп", адреса місця реєстрації/проживання/знаходження: 33023, м. Рівне, вул. Клима Савури, буд. 14А, Рівненська область, ЄДРПОУ 40445002.

Суддя: Невмержицька О.А.