Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №278/1832/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/1832/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анни Кривенької, розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася до Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області з позовом в якому просила суд вирішити питання стосовно встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як між сином та батьком, а також щодо визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

У обґрунтування заявленого ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_2 , який помер у 1994 році, є її батьком. Після смерті останнього відкрилася спадщина, що складалася із права власності на квартиру АДРЕСА_1 й спадкоємцями після смерті останнього була позивачка та її брат ОСОБА_3 .

Водночас, у вересні 2024 року ОСОБА_3 помер, не встигнувши оформити своїх спадкових справ відносно майна свого померлого батька. Позивачка, будучи єдиною спадкоємицею свого брата, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а саме права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , але у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане майно їй було відмовлено, оскільки із наданих ОСОБА_1 документів не можливо встановити родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як між сином та батьком, а також позивачкою нотаріусу не надано правовстановлюючих документів, які б засвідчували право власності її брата на вказане вище майно.

Ураховуючи зазначений перебіг подій, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з цим позовом.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

27 квітня 2026 року Житомирським районним судом Житомирської області в цій справі відкрито загальне позовне провадження.

04 червня 2026 року підготовчий розгляд справи завершений і вона призначена до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином. Разом із тим, від представника позивачки адвоката Петруняк В.М. на адресу суду надійшла заява про здійснення судового розгляду справи у її відсутність. Причини неявки інших учасників справи суду невідомі.

Окрім цього, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву та будь-яким іншим чином не висловив свого ставлення щодо заявлених вимог.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи зазначений перебіг подій, суд уважає за необхідне здійснювати розгляд цієї справи у заочному порядку відповідно до приписів ст. 280 ЦПК України.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

24 травня 1971 року народилася ОСОБА_4 батьками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 батьками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в віці 45 років в селі Болярка Житомирського району Житомирської області померла ОСОБА_6 (а.с. 19 зворот).

10 жовтня 1992 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладений шлюб після державної реєстрації якого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 » (а.с. 16 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в віці 54 років в селі Болярка Житомирського району Житомирської області помер ОСОБА_2 (а.с. 17 зворот).

17 серпня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 виданий висновок № 64, згідно з яким внести зміни до актового запису про смерть її батька в частині написання прізвища останнього не можливо, оскільки наявні у заявниці документи не можуть слугувати підставою для внесення відповідних змін (а.с. 22).

27 травня 2010 року рішенням Житомирського районного суду Житомирської області по справі № 2о-58/10 визнано, що ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги ОСОБА_2 й в порядку спадкування після останнього за нею визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 23-24).

Відомості про право власності ОСОБА_1 на вказане вище майно внесні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31 січня 2025 року (а.с. 24 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_4 в віці 50 років в селі Болярка Житомирського району Житомирської області помер ОСОБА_3 (а.с. 18 зворот).

03 березня 2026 року Василівським старостинським округом Виконавчого комітету Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області видана довідка № 75/03.5-10, згідно з якою відповідно до записів за 2024-2028 роки з погосподарської книги № 12 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 , 1939 року народження, та 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_1 , 1971 року народження (а.с. 30 зворот). Зазначене підтверджується й випискою з погосподарської книги (а.с. 31 зворот).

Того ж дня вказаним органом місцевого самоврядування видана довідка № 76/03.5-10, згідно з якою ОСОБА_2 , 1939 року народження, станом на день своєї смерті був зареєстрований та проживав за адерсою: АДРЕСА_2 . Станом на день смерті останнього та протягом шести місяців після його смерті за вказаною адресою були зареєстровані його донька ОСОБА_1 і син ОСОБА_3 (а.с. 31). Це підтверджується й довідкою зазначеного органу місцевого самоврядування № 74/03.5-10 від 03 березня 2026 року (а.с. 32).

У листі № 1187-01-17 від 10 червня 2026 року Житомирський обласний нотаріальний архів повідомив, що спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не заводилася (а.с. 75). Аналогічні відомості повідомлені суду Житомирською державною нотаріальною конторою у листі № 1412/01-16 від 11 червня 2026 року (а.с. 99).

01 грудня 2025 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Кулініч Н.А. винесена постанова № 261/02-31, згідно з якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане нерухоме майно після смерті ОСОБА_3 , оскільки із наданих заявницею документів не можливо встановити факт родинних зв`язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Окрім цього, приватний нотаріус зазначила, що ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після ОСОБА_2 , але не встиг оформити своїх спадкових прав щодо майна останнього (а.с. 91-93).

Допитані у ході судового розгляду справи свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 показали, що вони є друзями та сусідами сім`ї Слудківських й підтвердили факт того, що ОСОБА_3 був сином ОСОБА_2 .

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину та інше.

Водночас, у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Приписи ч. 1 ст. 319 ЦК України вказують на те, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

За правилами ст. 1222 Цивільного кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Нормою ст. 1223 Цивільного кодексу України передбачено, що, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року до вирішення спірних правовідносин, пов`язаних зі спадкуванням такої спадщини, застосовується законодавство, чинне на час відкриття спадщини, зокрема, відповідні норми ЦК УРСР.

Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції від 16 січня 2003 року, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року по справі № 6-138цс13 зроблено висновок, що відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР.

Ураховуючи викладене, можливо дійти висновку, що правовідносини, які є предметом розгляду у цій справі, виникли до набрання чинності ЦК України, а отже для вирішення справи підлягають застосуванню норми ЦК УРСР.

Відповідно до положень статті 524 ЦК УРСР (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений у статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме місцезнаходження майна або його основної частини.

У статті 527 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За правилом статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року по справі № 319/414/20 та від 16 листопада 2021 року по справі № 289/767/20 зроблено висновок, що: «якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно».

Водночас, ч. 1 ст. 551 ЦК УРСР вказує на те, що якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадоємців (спадкова трансмісія). Аналогічні приписи містяться й у ст. 1276 ЦК України.

Згідно із частиною 2 статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовано зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Судом установлено, що у січні 1994 року помер батько заявниці ОСОБА_2 спадкоємцями якого є позивачка та її брат ОСОБА_3 , які в рівних частках спадкували право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Водночас, брат позивачки за життя не встиг оформити своїх спадкових прав щодо майна батька, при цьому фактично вступив в управління спадковим майном, а отже відповідно до положень ЦК УРСР у цьому випадку спадкування майна померлого ОСОБА_3 відбувається у порядку спадкової трансмісії. Разом із тим, відповідно до матеріалів справи єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 є його сестра ОСОБА_1 .

Відтак, досліджені у ході судового розгляду справи письмові докази, а також покази свідків підтверджують факт того, що ОСОБА_3 дійсно був сином ОСОБА_2 .

Окрім цього, не оформлення ОСОБА_3 за життя своїх спадкових прав відносно майна його померлого батька ОСОБА_2 , на переконання суду, не повинно перешкоджати заявниці у реалізації її спадкових прав, а відтак за останньою належить визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

За таких обставин цей позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

У порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь заявниці підлягають до стягнення понесені останньою й документально підтверджені судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , код платника податків НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3095516618040, як за спадкоємцем другої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який народився в с. Болярка Житомирського району Житомирської області.

Стягнути з Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Богуславська, 31, с. Березівка, Житомирський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 04348220) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 копійки.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 06 жовтня 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький