Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №183/6284/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6284/26

№ 2/183/6133/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – державного реєстратора прав на нерухоме майно Печеніжинської селищної ради Івано-Франківської області Чемерис Уляни Михайлівни, про:

-визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,9 кв. м та житловою площею 36,40 кв. м,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася до суду з цим позовом у порядку підсудності, визначеної розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року №1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Самарівському (Новомосковському) міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачеві на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування, посвідченим 22 червня 2000 року Сердюк Ніною Іванівною, приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 1682. Договір містить відтиск штампу з написами та печаткою, підписом посадової особи Сєвєродонецького міського бюро технічної інвентаризації, згідно з яким 19 липня 2000 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстроване за ОСОБА_1 та записано в реєстрову книгу за реєстром № 425.

Відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , складеного 17 липня 2000 року, вбачається, що загальна площа квартири 53,9 кв. м, а житлова – 36,40 кв. м. Також зазначено відомості про власника, яким записана ОСОБА_1 . Технічний паспорт містить печатки Сєвєродонецького бюро технічної інвентаризації, а також підписи посадових осіб.

До 2013 року реєстрація права власності на квартири, житлові будинки, приміщення проводилася Бюро технічної інвентаризації із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення). З огляду на те, що договір дарування від 22 червня 2000 року записано 19 липня 2000 в реєстрову книгу за реєстром № 425, про що проставлений відповідний штамп Сєвєродонецького бюро технічної інвентаризації, позивач вважає, що речове право на нерухоме майно є дійсним, оскільки його реєстрація проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

05 березня 2026 року позивач звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Печеніжинської селищної ради, Івано-Франківської області Чемерис Уляни Михайлівни із заявою за реєстраційним номером № 71812922, з метою проведення державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого 22 червня 2000 року Сердюк Ніною Іванівною, приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1682. Рішенням державного реєстратора № 83809412 від 18 березня 2026 року у проведенні реєстраційних дій відмовлено у зв`язку з наявністю обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, неможливо підтвердити наявність проведеної державної реєстрації права власності на паперових носіях. Фактично, має місце невизнання права власності позивача на її квартиру, що підтверджує наявність спору про право цивільне. Такий спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин, а відтак не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Підставою невизнання відповідачем права власності позивача є неможливість підтвердити наявність проведеної державної реєстрації права власності на паперових носіях.

Враховуючи відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення невизнаного права власності на квартиру, позивач вимушена звернутися з цим позовом у порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Постановленою суддею ухвалою від 25 травня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Від позивача витребувано для огляду в судовому засіданні оригінали, або нотаріально засвідчені копії доказів, доданих у копіях до позову у виді договору дарування та технічного паспорта.

23 липня 2026 року, на виконання вимог ухвали, до суду надійшли нотаріально посвідчена копія та оригінал доказів.

Постановленою судом ухвалою від 06 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач, представник відповідача в судове засідання не з`явилися, представники надали заяви про розгляд справи, проведення всіх судових засідань без їх участі. У заявах представник позивача підтримала позов, представник відповідача просив вирішити справу відповідно до вимог чинного законодавства, процесуальну позицію у справі поклав на розсуд суду.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, перевіривши доводи позовної заяви матеріалами справи висновує таке.

З дослідженої судом, засвідченої Трачук В. Є., приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу, за № 708, копії договору дарування, вчиненого 22 червня 2000 року, посвідченого Сердюк Н. І., приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1682, встановлено, що гр. ОСОБА_2 подарувала, а гр. ОСОБА_1 прийняла у дар квартиру, розташовану в АДРЕСА_3 . Згідно довідки-характеристики Сєвєродонецького бюро технічної інвентаризації від 21 червня 2000 року за № 1279, квартира АДРЕСА_2 – 3-кімнатна, розташована на 2-му поверху 5-поверхового будинку, загальна площа 53,9 кв. м, у тому числі житлова площа 36,4 кв. м. Друга сторінка договору містить підпис, печатку нотаріуса, реєстраційний напис на документі про право власності та печатку Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 з підписом посадової особи, запис відомостей в реєстрову книгу за № 425 від 19 липня 2000 року /а.с.30/.

З оглянутого судом оригінала, який повністю відповідає долученій до позову копії технічного паспорта квартири АДРЕСА_1 вбачається підтвердження відомостей про площу квартири (загальна – 53,9 кв. м, житлова – 36,4 кв. м), дійсного власника ОСОБА_1 (договір дарування). Технічний паспорт містить відтиск печатки Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк, підписи посадових осіб /а.с.30-а/.

З відмітки у копії паспорта громадянки України – позивача, серія НОМЕР_1 вбачається, що з 22 серпня 2000 року місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.7-8/.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чемерис У. М., Печеніжинської селищної ради, Івано-Франківської області, від 18 березня 2026 року №83809412, при розгляді заяви від 05 березня 2026 року за реєстраційним номером 71812922, відмовлено у проведенні реєстраційних дій. Підставами вказано те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження /а.с.14/.

Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 вересня 2024 року № 3984-IX перейменовано: Сєвєродонецький район на Сіверськодонецький район; місто Сєвєродонецьк Сєвєродонецького району на місто Сіверськодонецьк.

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність спору, що пов`язаний з невизнання державою факту належності позивачеві майна на праві власності через відсутність можливості отримати відомості щодо видачі правовстановлюючих документів для реєстрації права власності відповідно до діючого законодавства та відсутністю запису про право власності в Державному реєстрі права власності.

Вирішуючи позов суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права н; аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

У позивача наявний документ, що засвідчує її право власності (договір дарування), однак відсутність можливості перевірки дійсності його видачі шляхом звернення до органу, який на момент переходу до позивача права власності здійснював державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв`язку з тимчасовою окупацією рф території України, позбавляє позивача можливості довести своє право.

Верховний суд України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

На день розгляду справи територія Сєвєродонецької міської територіальної громади є тимчасово окупованою в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 1-1, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з урахуванням положень абз. 2 п. 1 Постанови КМУ від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376. Внаслідок викладеного відновити документ, отримати його дублікат чи засвідчену з оригіналу копію як позивач, так і суд, позбавлені можливості.

Позивачем право власності набуте у 2000 році. Надані позивачем докази у виді договору дарування, технічного паспорта посвідчені органом, що здійснював реєстрацію права власності на 2000 рік – Сєвєродонецьким БТІ з відповідними відмітками про реєстрацію права власності, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації квартири. Реєстрація місця проживання у спірній квартирі позивача підтверджує її доводи про набуття права власності на спірну квартиру.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем доведено її право власності на спірну квартиру, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує її права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею – 53,9 кв. м, житловою площею – 36,4 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складене та підписане 06 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; проживає, як ВПО за адресою: АДРЕСА_4 ;

відповідач – Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код в ЄДРПОУ 44083662; місцезнаходження за адресою: Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, буд. 32;

третя особа – державний реєстратор прав на нерухоме майно Печеніжинської селищної ради Івано-Франківської області Чемерис Уляна Михайлівна, код в ЄДРПОУ 40157159; місцезнаходження за адресою: Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с-ще Печеніжин, вул. Незалежності, буд. 15.

Суддя Д. О. Парфьонов