Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №183/11258/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/11258/25

№ 2/183/3633/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Фролової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Лук`яненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЕАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/0133/82/0160027 від 04.07.2016 в розмірі в розмірі 11 123,70 грн. та судових витрат.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №010/0133/82/0160027 від 04.08.2016. Згідно з умовами заяви-договору відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-72, у відповідності до умов якого, АТ «Райффайзен Банк» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні

АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі(ах) боржників.

Відповідно до Реєстру Боржників №2 від 26.07.2024 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-72 F від 24.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11 123,70 грн.

Ухвалою судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вказаною ухвалою суду визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглядати дану справу за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач відзив на позов не подав, у судове засідання повторно не з`явися, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причина неявки суду не відома, а тому суд, виходячи з положень ст. 280 ЦПК України, провів заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 22.09.2026, є дата складення повного судового рішення 28.09.2026.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.08.2016 між відповідачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0133/82/0160027, згідно з яким, на підставі заяви клієнта, банк надав грошові кошти на кредитний рахунок клієнта в межах поточного ліміту грошові кошти, у розмірі та на умовах, встановлених договором, кредит надається шляхом зарахування грошових коштів а кредитний рахунок одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних операцій за кредитним рахунком. Відповідно до умов Договору: розмір поточного ліміту кредиту на дату укладення договору складає 5 000,00 грн, в подальшому встановлюється та визначається відповідно до статті 1 Договору; строк протягом якого клієнт користується та здійснює погашення кредиту 48 місяців, що починається з 04.08.2016 та закінчується 04.08.2020; процентна ставка фіксована 42% річних. Згідно з п.1.13 договору, без укладення додаткових угод до договору, Банк має право продовжити строк користування кредитом на той самий строк, за умови, що на останній робочий день строку користування кредитом банк не отримав листа клієнта про відмову від продовження строку користування кредитом. Статтею 3 договору визначений порядок погашення заборгованості та процентів за користування кредитом.

Крім того, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підписав Умови видачі кредиту, які є додатком 3 1 до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0133/82/0160027.

Позивачем до позовної заяви додано, заяву на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» та довідку про умови кредитування про орієнтовну вартість кредиту, підписані ОСОБА_1 04.08.2016.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Райффайзен Банк Аваль»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу ч. 1ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0133/82/0160027 від 04.08.2016.

В подальшому, 24.07.2024, між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-72, у відповідності до умов якого

АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказані у реєстрах боржників. Згідно з п.п.2.2. договору відступлення права вимоги, відступлення новому кредитору прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2. договору, та з моменту підписання сторонами реєстру(ів) боржників. Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах і договорах забезпечення, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників та поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення (п.п.2.3. Договору відступлення права вимоги).

Відповідно до платіжної інструкції №372 від 24.07.2024 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» оплатив АТ «Райффайзен Банк» за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №114/2-72 від 24.07.2024 суму у розмірі 9 954 359,21 грн.

29.11.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду №1 до договору відступлення прав вимоги №114/2-72F від 17.07.2025.(а.с.39).

Відповідно до реєстру боржників до додаткової угоди №7 від 04.03.2026 до договору відступлення прав вимоги №114/2-78F від 24.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , номер кредитного договору №010/0133/82/0160027 від 04 серпня 2016, загальна сума заборгованості 11 323,70 грн.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір відступлення права вимоги, який оформлений та підписаний належним чином, витяг з реєстру боржників, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором про відступлення права вимоги.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір факторингу та реєстр боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі кредитного договору №010/0133/82/0160027 від 04.08.2016.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 11 123,70 грн, суд зазначає наступне.

За вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються

ч. 2 ст. 625ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору №010/0133/82/0160027 від 04 серпня 2016, строк користування кредитом становить 48 місяців, з 04.08.2016 по 04.08.2020 (п.1.4 Договору). Разом з цим, п.1.13 Договору визначено, що Банк має право продовжити строк користування кредитом, без укладення додаткових угод, на той самий строк за умови, що на останній робочий день строку користування кредитом, банк не отримав листа клієнта про відмову від продовження строку користування кредитом.

Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження відмови відповідача у продовженні строку кредитування, відповідач на спростування цих обставин доказів не подавав і кредитування за наведених у правочині умов не заперечував.

На підтвердження наявності заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості по картковому кредиту №010/0133/82/0160027 від 04.08.2016.

Згідно з наданим ТОВ «ЄАПБ» розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0133/82/0160027 від 04.08.2016, станом на 31.08.2025 становить 11 123,70 грн та складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 11 123,70 грн.

Доказів щодо повернення кредиту та спростування вказаного розміру заборгованості за кредитом відповідачем суду не надано. Отже, зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі відповідачем не виконані, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 11 123,70 грн.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати які складаються з судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 11 123,70 грн., що судом задоволено в повному обсязі.

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3028,00 грн.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №010/0133/82/0160027 від 04.08.2016 у розмірі 11 123,70 грн (одинадцять тисяч сто двадцять три) грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено і підписано 28 вересня 2026 року.

Суддя В.О. Фролова