Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №183/6188/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6188/26

№ 2/183/6073/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про:

-визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 39,9 кв. м, загальною площею 64,9 кв. м,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з цим позовом у порядку підсудності, визначеної розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Самарівському (Новомосковському) міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 травня 2002 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири серії АЕК, що був посвідчений приватним нотаріусом Сіверськодонецького міського нотаріально округу Луганської області Лопатенком В. В., став власником квартири житловою площею 39,9 кв. м, загальною площею 64,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений договір дарування квартири було зареєстровано 26 червня 2002 року Сіверськодонецьким бюро технічної інвентаризації за номером 662, що підтверджується відбитком реєстраційного напису на зазначеному договорі.

Після початку повномасштабного вторгнення військами країни-агресора через тимчасову окупацію міста Сіверськодонецьк Луганської області позивач був вимушений евакуюватись із зазначеного населеного пункту. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 було визначено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Відповідно до зазначеного Наказу Міністерства розвитку громад та територій України Сєвєродонецька міська територіальна громада, Луганської області (до якої належить м. Сіверськодонецьк) визнано тимчасово окупованою територією України з 25 червня 2022 року.

З метою подальшої реалізації права власника щодо звернення за відшкодуванням шкоди завданої країною-агресором позивач звернувся через ЦНАП до державного реєстратора за внесенням відомостей про право власності на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Проте, рішенням державного реєстратора № 82904360 від 19 січня 2026 року було відмовлено в державній реєстрації прав на нерухоме майно через те, що всі архівні інвентаризаційні справи на об`єкти нерухомості, розташовані в місті Сіверськодонецьк, яке на сьогоднішній день є окупованим, тому спеціалісти департаменту реєстраційних послуг Сіверськодонецької міської територіальної громади позбавлені можливості надавати довідки про реєстрацію права власності на нерухоме майно станом на 01 січня 2013 року, оскільки місто поки що перебуває в окупації.

Враховуючи відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення невизнаного права власності на квартиру, позивач вимушений звернутися з цим позовом у порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Постановленою суддею ухвалою від 22 травня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Від позивача витребувано для огляду в судовому засіданні оригінали, або нотаріально засвідчені копії доказів, доданих у копіях до позову у виді договору дарування, технічного паспорта та домової книги.

30 вересня 2026 року, на виконання вимог ухвали, позивач надав заяву про долучення до матеріалів справи нотаріально посвідченої копії договору дарування. Також у заяві позивач зазначив про неможливість подання нотаріально посвідчених копій технічного паспорта та домової книги, у зв`язку з відмовою нотаріусів посвідчити такі документи.

Постановленою судом ухвалою від 06 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти позову не заперечив.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, перевіривши доводи позовної заяви матеріалами справи, висновує таке.

З дослідженої судом, засвідченої ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, за № 1171, копії договору дарування квартири, вчиненого 31 травня 2002 року, посвідченого Лопатенком В. В. приватним нотаріусом Сєвєродонецької міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 2596, встановлено, що гр-ни ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подарували, а гр-н ОСОБА_1 прийняв в дар квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 . Відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, виданій Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації 29 травня 2002 року за № 1440, відчужувана квартира 3-кімнатна на 9-му поверсі 9-поверхового будинку, загальною площею – 64,9 кв. м, жилою площею – 39,9 кв. м. Друга сторінка договору містить реєстраційний напис на документі про право власності та печатку Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 з підписом посадової особи, запис відомостей в реєстрову книгу за № 662 від 26 червня 2002 року /а.с.38/.

З належним чином засвідченої копії технічного паспорта квартири АДРЕСА_2 , вбачається підтвердження відомостей про площу квартири (загальна – 64,9 кв. м, жила – 39,9 кв. м), дійсного власника ОСОБА_1 (договір дарування квартири). Технічний паспорт містить печатки Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк, підписи посадових осіб /а.с.8-9 зворот/.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Кендзьори В. Я., Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, від 19 січня 2026 року № 82904360, при розгляді заяви від 08 січня 2026 року за реєстраційним номером 70923657, відмовлено у проведенні реєстраційних дій. Підставами вказано те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження /а.с.10 зворот/.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07 березня 2025 року встановлено, що відомості щодо квартири АДРЕСА_2 відсутні /а.с.10/.

З копії витягу з реєстру територіальної громади від 06 березня 2025 року вбачається, що з 19 липня 2002 року місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.15 зворот/.

Розпорядженням начальника Сєвєродонецької міської військової адміністрації від 19 січня 2024 року № 47ВА у місті Сєвєродонецьку вулиця Курчатова перейменована на вулицю Князя Володимира.

Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 вересня 2024 року № 3984-IX перейменовано: Сєвєродонецький район на Сіверськодонецький район; місто Сєвєродонецьк Сєвєродонецького району на місто Сіверськодонецьк.

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність спору, що пов`язаний з невизнання державою факту належності позивачеві майна на праві власності через відсутність можливості отримати відомості щодо видачі правовстановлюючих документів для реєстрації права власності відповідно до діючого законодавства та відсутністю запису про право власності в Державному реєстрі права власності.

Вирішуючи позов суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права н; аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

У позивача наявний документ, що засвідчує його право власності (договір дарування квартири), однак відсутність можливості перевірки дійсності його видачі шляхом звернення до органу, який на момент переходу до позивача права власності здійснював державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв`язку з тимчасовою окупацією рф території України, позбавляє позивача можливості довести своє право.

Верховний суд України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

На день розгляду справи територія Сіверськодонецької міської територіальної громади є тимчасово окупованою в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 1-1, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з урахуванням положень абз. 2 п. 1 Постанови КМУ від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376. Внаслідок викладеного відновити документ, отримати його дублікат чи засвідчену з оригіналу копію як позивач, так і суд, позбавлені можливості.

Позивачем право власності набуте у 2002 році. Надані позивачем докази у виді договору дарування квартири, технічного паспорта посвідчені органом, що здійснював реєстрацію права власності на 2002 рік – Сєвєродонецьким БТІ з відповідними відмітками про реєстрацію права власності, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації квартири. Реєстрація місця проживання у спірній квартирі позивача підтверджує його доводи про набуття права власності на спірну квартиру.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем доведено його право власності на спірну квартиру, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує його права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 64,9 кв. м, житловою площею – 39,9 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складене та підписане 06 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач – Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код в ЄДРПОУ 44083662; місцезнаходження за адресою: Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, буд. 32.

Суддя Д. О. Парфьонов