Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №183/9123/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/9123/25

№ 2/183/2901/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором №849229986 від 06 липня 2021 року у розмірі 85 665,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (надалі - позивач, ТОВ «ФК «Ейс»), звернулося до суду з цим позовом, у якому, крім основної вимоги, просило стягнути з ОСОБА_1 (надалі - відповідач, Позичальник) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (надалі - Первісний кредитор, Кредитодавець) та відповідачем укладено кредитний договір № 849229986 у формі електронного документа на суму 22 000,00 грн. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV636AH. Перед укладенням договору відповідач подав за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця заявку на отримання кредиту, у якій зазначив персональні дані, номер телефону, адресу електронної пошти та платіжну картку № НОМЕР_1 .

На виконання умов кредитного договору Первісний кредитор 06 липня 2021 року перерахував для зарахування на вказану відповідачем платіжну картку грошові кошти у розмірі 22 000,00 грн.

Позивач послався на те, що відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав. За розрахунками Первісного кредитора та наступного кредитора - ТОВ «Таліон Плюс» - після врахування здійснених відповідачем платежів загальна заборгованість становить 85 665,00 грн, з яких 22 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 63 665,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Також позивач зазначив, що право вимоги за кредитним договором послідовно відступалося: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та Реєстром прав вимоги №154 від 05 жовтня 2021 року; від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та Реєстром прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року; від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» за договором факторингу № 08/07/25-Е від 08 липня 2025 року та Реєстром Боржників від 08 липня 2025 року.

Постановленою суддею ухвалою від 29 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху. 30 вересня 2025 року позивач подав заяву про усунення недоліків.

Постановленою суддею ухвалою від 03 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено її в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Постановленою судом ухвалою від 04 березня 2026 року витребувано докази у справу, отримані судом 26 березня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у поданій заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення рішення в заочному порядку.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

У зв`язку з повторною неявкою належним чином повідомленого відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзиву, за наявності згоди позивача на заочний розгляд, суд відповідно до статті 280 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

06 липня 2021 року від імені ОСОБА_1 подано заявку до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на отримання грошових коштів у кредит. У заявці зазначено: договір (оферта) № 849229986, сума кредиту 22 000,00 грн, строк кредиту 30 днів, фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 та платіжна картка № НОМЕР_1 /а.с.15/.

Того ж дня між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як Позичальником, укладено договір кредитної лінії № 849229986. За пунктом 1.1 договору Кредитодавець зобов`язався надати Позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в межах кредитного ліміту 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а Позичальник - повернути кредит і сплатити проценти відповідно до договору, додатків до нього та Правил надання грошових коштів у позику продукту «СМАРТ». Пунктом 1.7 договору визначено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту - Дисконтний період. Пунктом 1.8 передбачено можливість продовження Дисконтного періоду за умови сплати всіх фактично нарахованих процентів та активації продовження в інформаційній системі Кредитодавця. За пунктами 1.9.1-1.9.3 договору протягом первісного Дисконтного періоду застосовувалася дисконтна ставка 0,34% від суми кредиту за кожний день користування; за умови належного продовження - індивідуальна ставка 0,85% на день; у разі користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови щодо дисконтної та індивідуальної ставок скасовувалися і за період Дисконтного періоду застосовувалася базова ставка 1,70% на день. Пунктами 1.11-1.13 договору сторони передбачили, що у разі продовження користування коштами після закінчення Дисконтного періоду строк дії кредитної лінії продовжується, а строк повернення основної суми кредиту переноситься щоденно, але не більш як на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду. З наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати проценти за ставкою 2,30% від фактичної суми залишку кредиту за кожний день користування ним /а.с.23 зворот-24 зворот/.

З довідки щодо дій Позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі вбачається, що заявку подано 06 липня 2021 року о 10:38; одноразовий ідентифікатор MNV636AH відправлено на номер 0972816268 о 10:39:34 та введено Позичальником о 10:39:59; переказ кредитних коштів ініційовано о 10:40:08. Договір містить електронний підпис відповідача цим одноразовим ідентифікатором /а.с.14/.

Надання кредиту підтверджується платіжним дорученням від 06 липня 2021 року, згідно з яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало 22 000,00 грн для зарахування ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 за договором № 849229986 /а.с.10/. Крім того, з відповіді АТ «Сенс Банк», наданої суду на виконання ухвали про витребування доказів, установлено належність відповідачеві відповідного рахунку та зарахування на нього кредитних коштів у сумі 22 000,00 грн 06 липня 2021 року /а.с.86, 87/.

Таким чином, сукупність заявки, кредитного договору, відомостей інформаційно-телекомунікаційної системи, платіжного документа та відповіді банку взаємно узгоджується та підтверджує як укладення кредитного договору відповідачем, так і фактичне отримання ним кредитних коштів.

З розрахунку заборгованості Первісного кредитора вбачається, що 06 липня 2021 року відповідачеві видано 22 000,00 грн. У подальшому ним здійснено платежі: 05 серпня 2021 року - 2 244,00 грн, 07 вересня 2021 року - 15,00 грн, 08 вересня 2021 року - 265,00 грн, 24 вересня 2021 року - 1 280,00 грн та 02 жовтня 2021 року - 5,00 грн, усього 3 809,00 грн /а.с.32/. Розрахунок також відображає нарахування протягом первісного 30-денного строку по 74,80 грн на день, що відповідає 0,34% від 22 000,00 грн. Після внесення 05 серпня 2021 року 2244,00 грн та продовження Дисконтного періоду нарахування здійснювалося по 187,00 грн на день, що відповідає ставці 0,85%. У зв`язку з невиконанням умов наступного продовження розрахунок містить перерахунок процентів відповідно до пункту 1.9.3 договору та подальше нарахування по 506,00 грн на день, що становить 2,30% від суми кредиту. Станом на 05 жовтня 2021 року заборгованість становила 56 317,00 грн, з яких 22 000,00 грн - тіло кредиту та 34 317,00 грн - проценти.

Після переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» останнім продовжено передбачені договором нарахування по 506,00 грн на день до 02 грудня 2021 року включно. Після цієї дати нових процентів у наданому розрахунку не нараховувалося. У результаті загальна заборгованість за процентами склала 63 665,00 грн, а загальна заборгованість - 85 665,00 грн.

Перевіривши арифметичну узгодженість розрахунків із передбаченими договором ставками, періодами та відображеними платежами відповідача, суд не встановив арифметичних суперечностей у заявленій до стягнення сумі. Доказів сплати відповідачем основного боргу або процентів понад відображені в розрахунку 3 809,00 грн матеріали справи не містять.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 /а.с.51-52 зворот/. Додатковою угодою № 26 від 31 грудня 2020 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року та договір викладено у новій редакції, тому на момент передачі права вимоги 05 жовтня 2021 року він був чинним /а.с.54-55 зворот/. На виконання цього договору 05 жовтня 2021 року складено Реєстр прав вимоги № 154, у якому під № 864 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , кредитний договір № 849229986 від 06 липня 2021 року та загальну заборгованість 56 317,00 грн, з яких 22 000,00 грн - основний борг та 34 317,00 грн - проценти /а.с.49-50/. Виконання факторингової операції додатково підтверджується актом звірки взаємних розрахунків та протоколом узгодження /а.с.48/.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 /а.с.45-46/. Додатковими угодами, зокрема № 2 від 03 серпня 2021 року та № 3 від 30 грудня 2022 року, строк дії цього договору продовжено до 30 грудня 2024 року включно /а.с.47, 47 зворот/. За Реєстром прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до нового кредитора передано право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 849229986 у сумі 85 665,00 грн /а.с.43-44/. Факт здійснення фінансування за цим реєстром підтверджується платіжною інструкцією від 30 травня 2023 року № 4097 на користь ТОВ «Таліон Плюс» з призначенням платежу щодо оплати за відступлення прав вимоги за Реєстром № 9 /а.с.42, 48/.

08 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 08/07/25-Е /а.с.39-40 зворот/. Відповідно до Реєстру Боржників до цього договору ОСОБА_1 включено під № 260, із зазначенням кредитного договору №849229986, загальної суми боргу 85 665,00 грн, простроченого тіла 22 000,00 грн та прострочених процентів 63 665,00 грн /а.с.37-38/. Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 08 липня 2025 року підтверджено передачу Реєстру та перехід прав вимоги до позивача. Надані платіжні інструкції підтверджують здійснення позивачем фінансування за договором факторингу /а.с.33, 33 зворот, 34/.

Отже, надані документи у сукупності підтверджують перехід права вимоги за кредитним договором № 849229986 від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», надалі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та, зрештою, до позивача.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі, а письмова форма є дотриманою, якщо зміст правочину зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та він підписаний його стороною (сторонами). Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а підписання електронного правочину може здійснюватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відомості про направлення та введення відповідачем одноразового ідентифікатора, а також відповідність зазначених у договорі даних відомостям заявки та банківським реквізитам підтверджують волевиявлення відповідача на укладення договору.

За статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статей 1048, 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, а позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу погодженого сторонами строку кредитування або після пред`явлення вимоги за частиною другою статті 1050 ЦК України. У цій справі проценти, що складають предмет позову, нараховані до 02 грудня 2021 року, тобто в межах передбаченого сторонами договором періоду користування кредитом з урахуванням погодженого механізму продовження строку кредитної лінії не більш як на 90 календарних днів після закінчення Дисконтного періоду. Нарахувань після завершення цього періоду позивач до стягнення не заявляє.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Матеріали справи підтверджують наявність у позивача права вимоги до відповідача саме за кредитним договором № 849229986 та в заявленому обсязі. Відповідач доказів протилежного, доказів припинення зобов`язання або виконання його в іншому розмірі суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведений факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Договору, зобов`язань перед позивачем, як правонаступника Первісного кредитора, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченим відсоткам. Перевіряючи розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками суд ураховує, що розмір відсотків відповідає положенням Кредитного договору, нарахований у межах строку його дії та відповідно до ставки, вказаній у договорі. Доказів сплати тіла кредиту, відсотків суду не надано. Відтак, наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Також у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються, у тому числі, з витрат на правову допомогу, у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зауважила на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.».

Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер /а.с.59/, довіреність /а.с.25/, договір про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09 липня 2025 року з протоколом погодження вартості послуг /а.с.29/, додаткову угоду № 25770503931 до Договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09 липня 2025 року /а.с.28/, акт прийому-передачі наданих послуг від 17 липня 2025 року, до складу яких включено: складання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» 2 години на суму 5 000,00 грн; вивчення матеріалів справи 2 години на суму 1000,00 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації 1 година на суму 500,00 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 1 година на суму 500,00 грн /а.с.27/.

Доказів на підтвердження сплати позивачем представникові коштів на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн суду не надано. Суд зауважує, що позивач у позовній заяві не заявляв клопотання про надання додаткового строку для подання доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, оплати за актом від 17 липня 2025 року. Однак суд ураховує й те, що умовами Договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09 липня 2025 року встановлено оплату Клієнтом гонорару в залежності від ухвалення рішення на користь Клієнта та звільнення Клієнта від оплати Гонорару у випадку рішення не на його користь.

Разом з тим, у питанні критеріїв, які застосовуються при визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд дотримується висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Верховний Суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд ураховує, що ст. 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини, у п. 80 Рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) вказав, що відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру, у п. 34 Рішенні у справі «Гімадуліна та інші проти України» (Заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06), яке набуло статус остаточного 20 березня 2010 року, та у п. 268 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04), яке набуло статус остаточного 02 червня 2014 року, п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11) від 26 лютого 2015 року нагадав, що відповідно до його практики заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У п. 154 Рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» судом висвітлене нагадування, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, пункт 2 правила 60 Регламенту передбачає, що будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має зазначати конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково. Також вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову, проведення у справі двох судових засідань, подання представником позивача заяви про розгляд справи без його участі, з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд убачає наявність підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, з 7 000,00 грн до 3 000,00 грн, оскільки розмір витрат на правову допомогу є вочевидь не співмірним ціні позову та не розумним.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд виснував про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії №849229986 від 06 липня 2021 року у розмірі 85 665 (вісімдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 22 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 63 665,00 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати в сумі 5 422 (п`ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду складене та підписане 06 жовтня 2026 року у порядку черговості, після відновлення електропостачання в приміщення суду та закінчення терміну тимчасової непрацездатності головуючого судді.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код в ЄДРПОУ 42986956; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, оф. 310-А; рахунок: НОМЕР_4 в АТ «Універсал Банк», код в ЄДРПОУ АТ «Універсал Банк» 21133352, МФО 322001;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов