Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №361/6277/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 361/6277/25

номер провадження: 22-ц/824/11784/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» - адвоката Гайдаманчука Олександра Вікторовича на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2026 року у складі судді Василишиної В.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора - 5» про поновлення постачання електричної енергії, визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі»), товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі - ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія»), комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора - 5» (далі - КП «Житлово-експлуатаційна контора - 5»), у якому просила:

- поновити їй як споживачу послуг з електропостачання право на споживання електричної енергії, яка є умовою належного забезпечення житлових умов у належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконними дії ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» щодо відключення 27 травня 2025 року постачання електроенергії до засобу обліку електроенергії квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати оператора системи ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» відновити становище, що існувало до 27 травня 2025 року, а саме, підключити постачання електроенергії до засобу обліку електроенергії квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та КП «Житлово-експлуатаційна контора - 5» спільно провести комплексне технічне обстеження засобів та приладів електромережі до точки розподілу електричної енергії в місці вводу (постачання) у квартиру АДРЕСА_2 за вищевказаною адресою. Позовна заява мотивована тим, що тривале відключення електропостачання позбавляє позивача можливості вирішення базових потреб.

22 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення вказаного вище позову шляхом зобов`язання ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі» та ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» відновити електропостачання квартири АДРЕСА_1 .

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що у провадженні суду перебуває цивільна справа № 361/6277/25 за її позовом про визнання права, припинення дій, які порушують право, та відновлення становища, яке існувало до порушення. 27 травня 2025 року відповідачі без належного попередження та з порушенням установленої процедури відключили електропостачання квартири позивачки на підставі акта № 564050, який, за її твердженням, не містить обов`язкових реквізитів, складений без участі споживача та не відповідає вимогам законодавства.

Зазначала, що тривала відсутність електропостачання позбавляє її та осіб, які проживають у квартирі, зокрема дитину, належних побутових умов, а також унеможливлює проведення судової електротехнічної експертизи щодо достовірності обліку електроенергії та причин можливого спотворення його показників. Посилаючись на пункт 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ або Правила) та правову позицію Верховного Суду у справі № 344/13201/23, позивачка вважала, що відновлення електропостачання на час розгляду справи є тимчасовим і співмірним заходом, який не вирішує спір по суті та спрямований на забезпечення ефективного захисту її прав.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Зобов`язано ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» відновити електропостачання у квартирі АДРЕСА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що після відключення електропостачання ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поновлення постачання електричної енергії та оскарження правомірності такого відключення, провадження у якому було відкрито. З огляду на положення пункту 7.11 ПРРЕЕ відкриття провадження після відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання, а реалізація цього положення має здійснюватися шляхом забезпечення позову. Урахувавши тривалість процедури відновлення електропостачання, можливе порушення прав споживача та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 344/13201/23, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого заходу забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» - адвокат Гайдаманчук О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вимога заяви щодо здійснення відновлення електропостачання до належної позивачу квартири є тотожною заявленим позовним вимогам про зобов`язання ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» підключити електропостачання (про що, навіть, зазначено в описовій частині оскаржуваної ухвали). Запропонований позивачем спосіб повністю співпадає із предметом позову, що стосується встановлення правомірності зазначених дій відповідача, який заперечує щодо незаконності дій щодо відключення та технічного підключення електропостачання.

Вказує, що в заяві позивача взагалі відсутні доводи, що невжиття судом забезпечення позову, може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача, ускладнити або зробити фактично неможливим виконання рішення суду у цій справі у майбутньому, з огляду на можливі негативні наслідки дій відповідача щодо припинення електричної енергії, тобто, позивачем взагалі не обґрунтовано, яким чином відключення квартири позивача від електропостачання унеможливить виконання рішення у разі задоволення позову та зобов`язання ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» відновити, крім іншого, електропостачання.

Крім того вважає, що у даній справі не потрібно приймати до уваги посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі №344/13201/23 з огляду на те, що спір у цій справі не пов`язаний із фактами оскарження порушень ПРРЕЕ та/або умов договорів, тому суд першої інстанції неправильно застосував положення п.7.11 ПРРЕЕ. Крім цього, матеріали справи не містять доказів того, що позивач після отриманого попередження про відключення від електропостачання та до відключення електропостачання звернувся до відповідачів з ухвалою про відкриття провадження у справі №361/6277/25 щодо оскарження фактів порушення.

Таким чином вважає, що в даному випадку, заявник має на меті забезпечити позов не щодо охорони своїх інтересів від можливих недобросовісних дій з боку ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», а фактично має намір відновити, як вказує, вже порушені його права та майновий інтерес, що є недопустимим, оскільки протиправність дій ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» ще не визнана судом.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Батечко О.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому простить її залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Зазначає, що якщо суд визнає необхідним уточнити спосіб забезпечення позову, змінити лише резолютивну частину ухвали та заборонити ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» і ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» припиняти або обмежувати електроживлення квартири АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням у справі №361/6277/25, залишивши апеляційну скаргу в іншій частині без задоволення. Посилається на те, що скаржник помилково стверджує, що спір не пов`язаний з оскарженням порушень ПРРЕЕ або умов договорів. У позові прямо оспорюються: відключення квартири 27 травня 2025 року; відсутність належного попередження; невизначеність виду заборгованості в акті №564050; достовірність комерційного обліку; відмова у проведенні комплексної технічної перевірки; а також законність нарахованої заборгованості. Позовні вимоги включають визнання дій щодо відключення незаконними, відновлення порушеного становища, проведення технічного обстеження та, залежно від результатів експертизи, коригування заборгованості. Отже, зв`язок між спором і пунктом 7.11 ПРРЕЕ є прямим. Також вказує, що заборона, встановлена ч.10 ст.150 ЦПК України, стосується заходів, які фактично підміняють остаточне рішення. Оскаржувана ухвала не встановлює незаконності акта №564050, не визначає правильності показів лічильників, не скасовує і не коригує борг, не вирішує питання технічного обстеження та не звільняє позивачку від оплати поточного споживання. Ухвала лише тимчасово підтримує електроживлення до вирішення спору. Зовнішня подібність тимчасового заходу до однієї з позовних вимог не означає їх юридичної тотожності: різними є підстава, строк дії та правові наслідки. Остаточна вимога ґрунтується на стверджуваній незаконності відключення і має постійний характер; забезпечення ґрунтується на п.7.11 ПРРЕЕ та діє лише до вирішення справи. Без такого розмежування імперативна вимога п.7.11 ПРРЕЕ і висновок Великої Палати Верховного Суду втратили б практичний зміст. Негативні наслідки для скаржника є обмеженими: електроживлення вже відновлено 05 травня 2026 року за актом №601325, технічна можливість виконання підтверджена, а поточне споживання підлягає обліку й оплаті. Натомість скасування заходу створить ризик повторного відключення житла, порушить стабільність умов проживання позивачки та членів її сім`ї, зокрема дитини з інвалідністю, і може перешкодити дослідженню технічних причин спірного обліку. Вважає, що баланс інтересів дотримано.

Відповідачі ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», КП «Житлово-експлуатаційна контора - 5» не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони у справі повідомлені судом апеляційної інстанції про судове засідання, призначене на 15 вересня 2026 року на 12 год 15 хв., завчасно, в установленому законом порядку, проте у судове засідання не з`явились, причину неявки суду не повідомили.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Батечко О.І. та відповідачі ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», КП «Житлово-експлуатаційна контора - 5» отримали судові повістки про виклик до суду в підсистемі «Електронний суд» 12 серпня 2026 року, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.164-168).

Також позивачка ОСОБА_1 особисто повідомлена Київським апеляційним судом про час і місце розгляду справи засобами поштового зв`язку за адресою її місця проживання: АДРЕСА_3 , про що свідчить її власноручний підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.169).

Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку (пункт 1); день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи (пункт 2); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3).

За таких обставин, сторони у справі вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи.

Крім того, 11 вересня 2026 року представник ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» Талаш В.В. подала до Київського апеляційного суду заяву, в якій просить провести розгляд справи без участі представника ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія».

15 вересня 2026 року представник ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» - адвокат Гайдаманчук О.В. також подав до Київського апеляційного суду заяву, в якій просить провести розгляд справи без участі представника ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі».

Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку сторін такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такий провий виковок викладений у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 211/5626/19 (провадження № 61-9748 св 22).

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи вчиняти певні дії (займатися певною діяльністю), а тому суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Обранням належного, відповідно до предмета позову, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 916/1974/18, предметом якої також були правовідносини щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення. Верховний Суд визнав заборону припинення й обмеження таких послуг пов`язаною з предметом спору та співмірною позовним вимогам, оскільки вона спрямована на запобігання порушенню прав споживачів до вирішення спору по суті.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 7.11 ПРРЕЕ на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскарженим фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Текстуальний аналіз цієї норми дозволяє визначити необхідні і достатні критерії застосування цієї норми права.

Велика Палата Верховного Суду, у пункті 107 постанови від 11 лютого 2026 року у справі № 344/13201/23 (провадження № 14-80цс25) виснувала, що у випадку звернення споживача до суду за захистом своїх прав безальтернативним та найефективнішим для практичного застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ є механізм забезпечення позову з постановленням ухвали про заборону відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.

Отже, тимчасова заборона відключення відповідної послуги на період судового розгляду є процесуальним способом збереження існуючого стану правовідносин і запобігання істотному порушенню прав споживача, а не вирішенням спору по суті.

У даній справі ОСОБА_1 оспорює правомірність припинення 27 травня 2025 року електропостачання належної їй квартири та просить: поновити її право як споживача на користування електричною енергією; визнати незаконними дії ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» і ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» щодо відключення електроенергії; зобов`язати ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» відновити становище, яке існувало до відключення, шляхом підключення електропостачання до засобу обліку; зобов`язати ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та КП «Житлово-експлуатаційна контора - 5» провести комплексне технічне обстеження електромережі.

Отже, предмет спору безпосередньо стосується правовідносин щодо постачання електричної енергії, правомірності її відключення та дотримання відповідачами вимог ПРРЕЕ.

Відтак, застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову безпосередньо пов`язаний із предметом спору, відповідає його меті та є співмірним із заявленими вимогами. Відновлення електропостачання на час розгляду справи має тимчасовий характер, спрямоване на запобігання подальшому порушенню прав споживача та забезпечення ефективного судового захисту.

Установивши наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином оцінив мету, необхідність і співмірність обраного заходу забезпечення позову, забезпечив розумний баланс інтересів сторін, правильно застосував положення ст.ст. 149, 150 ЦПК України та п.7.11 ПРРЕЕ, а також обґрунтовано врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 344/13201/23. Тому висновок суду про наявність підстав для забезпечення позову шляхом відновлення електропостачання є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» - адвокат Гайдаманчука О.В. про те, що застосований судом захід забезпечення позову є тотожним задоволенню однієї із заявлених позовних вимог та суперечить ч.10 ст.150 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».

Так, передбачена цією нормою заборона стосується заходів забезпечення позову, які фактично вирішують спір по суті. Водночас сам собою формальний збіг способу забезпечення позову з однією із позовних вимог не свідчить про їх тотожність. Для цього необхідно враховувати правову підставу, мету, строк дії та наслідки відповідного заходу.

У даній справі відновлення електропостачання на підставі оскаржуваної ухвали має тимчасовий характер, діє на час розгляду справи та спрямоване на реалізацію передбаченої пунктом 7.11 ПРРЕЕ гарантії захисту прав споживача. Натомість позовна вимога ґрунтується на стверджуваній незаконності відключення та спрямована на остаточне поновлення порушеного права.

Такий підхід узгоджується з вказаним вище висновком Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 107 постанови від 11 лютого 2026 року у справі № 344/13201/23, згідно з яким належним та найефективнішим механізмом реалізації пункту 7.11 ПРРЕЕ є забезпечення позову на час розгляду спору. Такі вказівки Великої Палати Верховного Суду є обов`язковими для судів відповідно до приписів ч.4 ст263 ЦПК України.

Оскільки електропостачання було припинено до відкриття провадження у справі, його тимчасове відновлення відповідає прямому припису пункту 7.11 ПРРЕЕ, за яким відкриття провадження після відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

При цьому оскаржуваною ухвалою не вирішено питання про законність відключення, наявність і розмір заборгованості та обґрунтованість заявлених позовних вимог. Отже, застосований захід не вирішує спір по суті та відрізняється від позовної вимоги правовою підставою, строком дії і наслідками, а тому не порушує вимог ч.10 ст.150 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та є намаганням переоцінити правильні висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Датою постанови апеляційного суду є дата складення повного її тексту, оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи без проголошення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частин) та в цьому випадку підлягають застосуванню положення другого речення ч.5 ст.268 ЦПК України, якою передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» - адвоката Гайдаманчука Олександра Вікторовича залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: