Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №759/13220/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/13220/26 Головуючий у суді І інстанції Жмудь В.О.

Провадження № 33/824/3844/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Босенка Олександра Михайловича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Босенка Олександра Михайловича на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 03 липня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який здобув вищу освіту, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративні стягнення за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Згідно зі ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 27 квітня 2026 року о 21:30 керував транспортним засобом «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , та рухався по вул. Зодчих 60/1 у м. Києві з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудні БК № 477764, БК № 472858. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 27 квітня 2026 року о 21:30, керуючи транспортним засобом ««Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , та рухаючись по вул. Зодчих, 60/1 у м. Києві заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб «Сhevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Босенко О.М. 10 липня 2026 року подав апеляційну скаргу, а 15 липня 2026 року - додаткові письмові пояснення, в яких просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу вказаних адміністративних правопорушень.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно та однобічно дослідив обставини справи, проігнорував доводи сторони захисту та поклав в основу своїх висновків припущення.

Стверджує, що ОСОБА_1 взагалі не керував транспортним засобом у стані сп`яніння, а працівники поліції не зафіксували факту руху автомобіля під його керуванням. Після побутового конфлікту він вийшов із квартири та сів до автомобіля, при цьому не мав наміру їхати та двигун не запускав. Рух автомобіля, за його твердженням, відбувся внаслідок самовільного кочення через те, що транспортний засіб не був належним чином зафіксований стоянковим гальмом. При цьому свідок ОСОБА_3 , на пояснення якого послався суд, зазначав, що автомобіль ОСОБА_1 продовжував рухатися самостійно та, на його думку, не стояв на ручному гальмі.

Показання свідків не підтверджують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зокрема, ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_1 перебував у салоні автомобіля, а його ноги знаходилися на асфальті, тоді як ОСОБА_2 (дружина) пояснювала, що чоловік нікуди не їхав.

Захисник посилається також на відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, з яких, за його твердженням, вбачається, що на момент прибуття працівників поліції автомобіль був зачинений, двигун вимкнений, а самого ОСОБА_1 в автомобілі не було; він повідомляв поліцейському про відсутність у нього ключів від автомобіля, а його дружина пояснювала, що він нікуди не їхав. Вважає, що наведені обставини спростовують висновок суду про керування автомобілем та свідчать про відсутність складу правопорушень, передбачених статтями 124 та 130 КУпАП.

За відсутності доведеного факту керування транспортним засобом не було підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, у тому числі за відмову від проходження огляду. Необхідною умовою такої відповідальності є доведення факту керування транспортним засобом. Звертає увагу на те, що працівники поліції не усунули ОСОБА_1 від керування транспортним засобом у порядку, передбаченому статтею 266 КУпАП, а посвідчення водія було вилучено за відсутності, на його думку, встановленого факту керування.

Окремо адвокат Босенко О.М. посилається на недопустимість доказів, отриманих, на його думку, з порушенням вимог закону. Стверджує, що на відеозаписі з нагрудної камери зафіксовано, як працівник поліції фактично диктував ОСОБА_3 зміст письмових пояснень, у зв`язку з чим вважає ці пояснення штучно сформованим доказом. Також протоколи про адміністративні правопорушення фактично заповнював один працівник поліції, тоді як у них зазначено дані іншого інспектора, який їх підписав. Звертає увагу на недоліки направлення на медичний огляд, зокрема невідповідність зазначеного в ньому часу складання протоколу, зазначення іншої посадової особи та відсутність вручення направлення на місці події.

Працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд у медичному закладі, а тому він не міг відмовитися від такої процедури. Водночас у матеріалах справи міститься направлення на огляд, у якому зазначено, що особу до закладу охорони здоров`я доставив командир ОСОБА_4 , що, на думку захисника, суперечить висновку суду про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладі. Крім того, працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 передбачені законом права та процесуальні наслідки процедури огляду.

Вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином відеозаписи з нагрудних камер, хоча послався на них у постанові, а також безпідставно зазначив про відмову ОСОБА_1 від підписання схеми ДТП. Стверджує, що схема ДТП фіксує лише статичне положення транспортних засобів після події та не містить даних, які підтверджували б здійснення ним керування автомобілем і причинний зв`язок між його діями та зіткненням. Крім того, звертає увагу на відсутність у матеріалах справи рапорту працівників поліції, який, на думку захисника, мав обґрунтовувати законність їхніх первинних дій та встановлення факту керування.

Також захисник посилається на практику ЄСПЛ щодо недопустимості перебрання судом функцій обвинувачення, зокрема на рішення у справі «Малофєєва проти Росії», зазначаючи, що суд не вправі самостійно усувати недоліки доказової бази, відшукувати докази замість органу, який склав протокол, або самостійно доповнювати обставини правопорушення. Вважає, що у цій справі відсутність об`єктивних доказів керування транспортним засобом та наведені процесуальні порушення не дають можливості вважати вину ОСОБА_1 доведеною поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Босенко О.М. підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні.

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини сьомої статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є в тому числі своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в статті 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначені вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані та висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.

Відповідно до положень п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як судом першої, так і судом апеляційної інстанції були досліджені докази у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до яких убачається наступне.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27 квітня 2026 року серії ЕПР1 № 651612 27 квітня 2026 о 21:30 хв у м. Києві по вул. Зодчих, 60/1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27 квітня 2026 року серії ЕПР1 № 651597 27 квітня 2026 о 21:30 у м. Києві по вул. Зодчих, 60/1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , у дворі будинку рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Сhevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 . Автомобілі отримали пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Із вказаних протоколів встановлено, що в них зазначено місце вчинення і суть адміністративних правопорушень, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дані правопорушення. Також протоколи про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Матеріали даного провадження також містять відеозапис події, який є доказом у справі.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо того, що матеріалами справи не доводиться факт керування ОСОБА_1 автомобілем, отже він не був водієм і не був зобов`язаний проходити огляд на стан сп`яніння, а також нести відповідальність за ст.124 КУпАП, суд апеляційної інстанції дослідив відеозапис події, взяв до уваги пояснення потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 .

Як убачається із зазначеного відеозапису, прибувши на місце події на виклик потерпілого ОСОБА_3 , працівники поліції намагались встановити особу чоловіка ( ОСОБА_1 ), на якого як на водія транспортного засобу «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , вказав потерпілий ОСОБА_3 , неодноразово вимагали від ОСОБА_1 вказати своє прізвище та ім`я, надати документи. Проте останній знаходився у явно нетверезому стані, не розумів, що від нього вимагають, вимоги поліцейських не виконував. Процедура встановлення особи тривала понад двадцять хвилин.

Також на відео зафіксовано, що власник транспортного засобу «Сhevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 , в який в`їхав транспортний засіб «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 пояснив працівникам поліції, що припаркував свій автомобіль біля будинку. Знаходячись в квартирі почув звук сигналізації свого автомобіля. Вийшов на вулицю і побачив, що в його автомобіль в`їхав автомобіль «Skoda Octavia». ОСОБА_1 знаходився на сидінні водія, проте розвернувшись в бік водійської двері і його ноги вже знаходились назовні.

В судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_3 детально пояснив, що коли він вийшов на вулицю, то побачив, що в його транспортний засіб «Сhevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 , втиснутий транспортний засіб «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , біля якого знаходився чоловік та жінка, ще один чоловік був за кермом транспортного засобу (як він потім дізнався це був ОСОБА_1 ) і його жінка намагалася забрати з транспортного засобу. ОСОБА_1 намагався закрити транспортний засіб, пояснити щось він не міг, оскільки був в стані алкогольного сп`яніння, пояснювала його дружина. Розмова між ним ( ОСОБА_3 ) та дружиною ОСОБА_1 потім перейшла у сварку. Після чого він викликав патрульну поліцію. Він зрозумів, що дружина намагалася витягнути з транспортного засобу ОСОБА_1 , який сидів в середині, його ноги були на асфальті. Чи був заведений транспортний засіб він не пам`ятає. Він відігнав свій транспортний засіб, але транспортний засіб ОСОБА_1 продовжував рухатися, логічно допустити, що він не стояв на ручному гальмі. Пояснення писав самостійно, працівники поліції йому пояснення не надиктовували.

Також на відео зафіксовано, що ОСОБА_1 працівникам поліції пояснював, що він бувший працівник міліції, працював в ДАІ, він на автомобілі не їхав, просив відноситись до нього поблажливо. На питання працівника поліції про те, як сталось ДТП, відповіді уникнув.

На відео також присутня дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , яка брала активну участь у спілкуванні з працівниками поліції та з потерпілим. Із її слів вбачається, що вона протягом 40 хвилин мала розмову з потерпілим щодо відшкодування збитків, завданих в ДТП, проте він викликав працівників поліції.

В судовому засіданні суду першої інстанції допитана як свідок ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_1 є її чоловіком. Вони посварилися і вона пішла додому. Чоловіка довго не було і вона пішла його шукати, на вулиці побачила, що стоїть їх транспортний засіб, чоловік сидів у ньому. На якому сидінні він сидів вона не пам`ятає. Чоловік був у стані алкогольного сп`яніння, вона забрала ключі від транспортного засобу, який стояв на місці, не рухався, ключі були в кишені чи в руці чоловіка.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , є доведеним поза розумним сумнівом. Посилання сторони захисту на те, що з пояснень ОСОБА_3 вбачається, що коли він відігнав свій автомобіль від автомобіля ОСОБА_1 , то автомобіль останнього продовжував скочуватись, що могло свідчити про те, що автомобіль не перебував на стоянковому гальмі і саме тому він скотився на автомобіль ОСОБА_3 , не спростовують висновків суду.

Як вбачається із пояснень ОСОБА_3 , на його автомобілі спрацювала сигналізація. Тобто на автомобіль був сторонній вплив. Коли він вийшов з будинку, виявив, що в його автомобіль заднім ходом в`їхав автомобіль ОСОБА_1 . В цей час ОСОБА_1 знаходився на водійському сидінні свого транспортного засобу і поряд стояла його дружина та ще один чоловік. На думку ОСОБА_3 дружина хотіла витягнути ОСОБА_1 із-за керма.

Таким чином, нерозривність в часі спрацювання сигналізації, а також виявлення в цей час ОСОБА_3 на водійському сидінні транспортного засобу «Skoda Octavia» саме ОСОБА_1 , який перебував в неадекватному стані внаслідок сильного алкогольного сп`яніння, доводить те, що саме внаслідок дій ОСОБА_1 , як водія, транспортний засіб «Skoda Octavia» почав рух заднім ходом і зіткнувся з транспортним засобом «Сhevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 .

При цьому не має значення той факт, чи включив ОСОБА_1 задній хід і транспортний засіб почав рух, чи зняв автомобіль зі стоянкового гальма, не тримав його на гальмах і транспортний засіб покотився назад, в будь-якому разі саме в результаті дій водія ОСОБА_1 транспортний засіб почав свій рух. Іншого розумного пояснення руху транспортного засобу «Skoda Octavia» заднім ходом матеріали справи не містять.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушенні п. 10.9 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпек чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Також не підтверджуються відеозаписом доводи скаржника про те, що пояснення ОСОБА_3 були надиктовані працівником поліції. Як вбачається із відеозапису, працівник поліції надав ОСОБА_3 бланк пояснень і роз`яснив де саме зазначати анкетні дані, а де писати пояснення по суті. Тобто зміст пояснень ОСОБА_3 викладались самостійно.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за № 1103 (далі - Порядок).

Відповідно до п. п. 2, 3, 6, 7 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд першої інстанції правильно встановив, що працівниками поліції були дотримані наведені вище норми, які регулюють порядок проведення огляду водії на стан сп`яніння, ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, отже на нього правомірно був складений протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП України.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у медичному закладі, оскільки працівники поліції йому такого огляду не пропонували, спростовуються змістом дослідженого апеляційним судом відеозапису.

Так, на відеозаписі о 22:39:46 працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці або у медичному закладі. Після цього дружина ОСОБА_1 запропонувала поїхати до їх особистого лікаря-нарколога наступного ранку, тоді як сам ОСОБА_1 належним чином на пропозицію працівників поліції не відреагував, поводився неадекватно та відповідав нерозбірливо.

Надалі, о 22:42:20 ОСОБА_1 зазначив: «я пойду домой и все», що в сукупності з попередньою пропозицією працівників поліції пройти огляд на місці або у медичному закладі та його подальшою поведінкою свідчить про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення працівниками поліції прав скаржника на дачу пояснень, то вони також спростовуються відеозаписом. Між працівниками поліції дійсно відбулась розмова щодо надання письмових пояснень ОСОБА_1 , проте не відібрання таких пояснень було зумовлено лише тим, що ОСОБА_1 внаслідок сильного алкогольного сп`яніння перебував в стані, який не обстановці, не надавав відповіді на елементарні, неодноразово поставлені йому питання ні працівниками поліції, ні його дружині, не орієнтувався в просторі, внаслідок чого падав на землю. Тобто працівники поліції вірно оцінили фізичний стан ОСОБА_1 і неможливість надання ним пояснень у письмовому вигляді при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення. Проте усні пояснення ОСОБА_1 були зафіксовані відеозаписом і суд міг надати їм свою оцінку.

Аналізуючи наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вина у вчиненні цих правопорушень повністю доведена та встановлена згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 1070512) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Суд зазначає, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням та власної оцінки захисником обставин справи, однак не підтверджують наявності істотних порушень закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9, 2.5. ПДР, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, і доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.

За таких обставин постанова Святошинського районного суду м. Києва від 03 липня 2026 року відповідає вимогам закону, обґрунтованих підстав для її зміни чи скасування не вбачається, у зв`язку із чим апеляційний суд залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Босенка Олександра Михайловича залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 03 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.А. Голуб