Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №756/12921/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/12921/25 Головуючий у І інстанції Ковальова В.М.

Провадження № 33/824/4553/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Фідірко Яни Сергіївни на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25 серпня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 25 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно постанови, ОСОБА_1 17 липня 2026 о 12 год 05 хв у місті Києві на проспекті Оболонському, 26, керуючи транспортним засобом MG ZS, державний номерний знак НОМЕР_2 , під час руху, а саме виїзду з паркінгу, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну та скоїв наїзд на перешкоду, а саме на автоматичні ворота паркінгу, у результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки.

Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 «б» та п. 10.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП

Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Фідірко Я.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25 серпня 2026 року скасувати, провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, в порушення норм чинного законодавства, розглянув дану справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Фідірко Я.С.

Вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 72178 від 17 липня 2026 року складений з істотними порушеннями, оскільки в ньому міститься посилання лише на той факт, що ворота є автоматичними, однак не відображено їх конструктивних особливостей, що в даному випадку має істотне значення, так як йдеться про автоматичні ролетні ворота, обладнані системою зчитування номерних знаків та датчиками безпеки, що не відображено в протоколі.

Також не відображено факт справності чи несправності датчика, який мав запобігати закриттю воріт у разі перебування транспортного засобу в зоні їх дії (доказів на підтвердження справності чи несправності датчика до протоколу не додано).

Таким чином, захисник ОСОБА_1 - адвокат Фідірко Я.С. стверджує про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки її підзахисний, керуючи транспортним засобом MG ZS, державний номерний знак НОМЕР_2 , дочекався відкриття воріт та розпочав рух, перебуваючи в межах зони дії датчиків зчитування номерних знаків, а відтак правомірно очікував, що ворота, обладнані автоматичною системою безпеки, не зачиняться, доки транспортний засіб перебуває в зазначеній зоні (п. 1.4 ПДР).

Звертає увагу апеляційного суду на те, що під час керування транспортним засобом водій не зобов`язаний передбачати можливу несправність технічних систем третіх осіб, які перебувають поза межами його контролю, особливо коли така система декларується виробником (власником) як така, що автоматично забезпечує безпечний проїзд.

Крім того, підлягає врахуванню обмежена оглядовість, зумовлена габаритами та конструктивними особливостями керованого транспортного засобу, що додатково позбавляло водія можливості своєчасно виявити та запобігти некерованому опусканню воріт.

Враховуючи вищевикладене, сторона захисту вважає, що ОСОБА_1 , виїжджаючи з паркінгу, не передбачав, не повинен був і не міг передбачити настання шкідливих наслідків унаслідок передчасного некерованого опускання воріт, що виключає його вину як у формі умислу, так і необережності.

Належним чином повідомлені ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Фідірко Я.С. в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явились.

Матеріали справи містять докази належного повідомлення захисника ОСОБА_1 - адвоката Фідірко Я.С., а саме звіт про доставку вихідної кореспонденції суду сформований автоматично через систему АСЕД «Апеляція».

ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи в суді апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст. 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, ч. 3 ст. 178, ст. 185, 185-1, ст. 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Таким чином, враховуючи положення ст. 268 та ст. 277-2 КУпАП у разі належного повідомлення про дату, час та місце слухання справи, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Фідірко Я.С.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.

Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів тощо.

Згідно з п. 2.3 «б» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

П. 10.1 цих ПДР України визначено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 зазначених положень ПДР , ґрунтується на наявних у справі доказах, зокрема:

- у даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 721785 від 17 липня 2026 року, який складено уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, вчиненого ОСОБА_1 ;

- у схемі місця ДТП від 17 липня 2026 року, в якій відображені наявні пошкодження транспортного засобу MG ZS, державний номерний знак НОМЕР_2 , отримані внаслідок ДТП: лобове скло, дах, рейлінги;

- у письмових поясненнях самого ОСОБА_1 , з яких слідує, що 17 липня 2026 року о 12 год. 05 хв., останній, виїжджаючи з паркінгу та знаходячись в зоні видимості воріт, виконав поворот праворуч, орієнтуючись на розмітку паркінгу, після чого ворота почали відкриватись. В подальшому він зрозумів, що виїзд з паркінгу знаходиться трішки далі за колоною, здав назад, рухаючись заднім ходом, об`їхав колону, що зайняло близько 1 хв., почав рух в напрямку автоматичних воріт, які були повністю відкриті. Початок закриття воріт ОСОБА_1 не бачив, оскільки в напівосвітлене приміщення паркінгу вривалось дуже яскраве денне світло. Також зазначив, що не вбачає своєї вини.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у протоколі опису конструктивних особливостей воріт, апеляційний суд відхиляє, оскільки даний протокол містить достатній опис події для правильної кваліфікації діяння за ст. 124 КУпАП: зазначено місце, час, транспортний засіб, характер маневру (виїзд з паркінгу) та перешкоду (автоматичні ворота), на яку скоєно наїзд, а відсутність у протоколі детального опису конструкції воріт (тип приводу, наявність системи зчитування номерних знаків) не впливає на кваліфікацію правопорушення, так як диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за сам факт порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна, незалежно від технічних характеристик об`єкта, на який скоєно наїзд.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання на несправність датчика воріт не виключає відповідальності ОСОБА_1 , оскільки обов`язок водія переконатися в безпечності руху, передбачений п. 10.1 ПДР, не поставлено в залежність від справності обладнання, яке належить іншій особі та перебуває поза контролем водія. Саме встановлена зміна обстановки (початок закриття воріт) покладала на водія обов`язок стежити за цією зміною відповідно до п. 2.3 «б» ПДР і утриматися від продовження руху до переконання в його безпечності.

Крім того, стороною захисту не надано належних доказів несправності воріт в момент ДТП.

Щодо доводів апеляційної скарги про правомірні сподівання водія на підставі п. 1.4 ПДР, апеляційний суд зазначає наступне.

Принцип правомірних сподівань на дотримання правил іншими учасниками дорожнього руху, закріплений у п. 1.4 ПДР, стосується поведінки інших учасників дорожнього руху, а не справності технічного обладнання третіх осіб.

Крім того, аналізуючи пояснення ОСОБА_1 , надані ним безпосередньо після ДТП, суд апеляційної інстанції встановив, що ворота перед початком виїзду транспортного засобу з паркінгу повністю відкрилися, однак ОСОБА_1 , за його власними поясненнями, після відкриття воріт спрямував рух не в тому напрямку, внаслідок чого минуло близько однієї хвилини, протягом якої ворота почали зачинятися.

Зазначена обставина, встановлена на підставі пояснень самого ОСОБА_1 , спростовує довід апеляційної скарги про раптовість та непередбачуваність зміни положення воріт. Проміжок часу тривалістю близько однієї хвилини, що минув з моменту повного відкриття воріт до початку їх зачинення, об`єктивно надавав водієві достатню можливість спостерігати за станом воріт та своєчасно відреагувати на зміну дорожньої обстановки відповідно до вимог п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху, чого ОСОБА_1 не вчинив.

Доводи апеляційної скарги про обмежену оглядовість під час виїзду з паркінгу, апеляційний суд критично оцінює, оскільки обмежена оглядовість не звільняє водія від обов`язку, передбаченого п. 10.1 ПДР.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 спостерігаючи за воротами як почали відкриватись, мав об`єктивну можливість і був зобов`язаний відстежити динаміку їх руху (часу) щодо відкриття та закриття.

Отже, висновок суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - є правильним і при розгляді справи суддею місцевого суду були повно, всебічно та об`єктивно з`ясовані всі обставини справи та дана їм належна оцінка, а тому доводи та підстави, за яких скаржник просить скасувати постанову судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про не доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідають обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються. З зазначених підстав постанова місцевого суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Фідірко Яни Сергіївни залишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній