Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №761/3818/26 — Київський апеляційний суд

справа № 761/3818/26 головуючий у суді І інстанції Романишена І.П.

провадження № 22-ц/824/15040/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Романишеної І.П., у м. Києві, повний текст рішення складено 18 червня 2026 року, у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» звернулося до суду з даним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позивних вимог просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району в м. Києва» основний борг у розмірі 21 874,32 грн., інфляційне збільшення у сумі - 2 719,60 грн., 3% річних у сумі - 669,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є наймачем та користувачем житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , та споживачем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» здійснює господарське відання житлового фонду Шевченківського району міста Києва, забезпечує обслуговування та надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, закріплених за ним житлових будинків, у тому числі, багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 . Щорічно через систему відкритих електронних торгів відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» укладає договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з їх переможцем згідно ДК 021:2015 98341140-8 Послуги допоміжні комбіновані щодо різних об?єктів, щодо «комплексного прибирання і утримання місць загального користування, сходових клітин, прибудинкової території, утримання і технічного обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних та комунікаційних мереж (централізованого опалення, централізованого водопостачання та водовідведення, централізованого постачання гарячої води, електропостачання)» у житлових будинках комунальної власності неадміністративного району «Лук?янівка» Шевченківського району міста Києва.

Тобто, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій споживачам багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , зокрема, надавалися: у 2020 році - Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фасад Констракшн», договір № 448 від 4 листопада 2019 року; у 2021 році - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС-ГАЗ», договір № 333 від 27 жовтня 2020 року; у 2022 році - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС-ГАЗ», договір № 2 від 6 січня 2022 року; у 2023 році - Приватним підприємством «Український центр управління нерухомістю», договір № 352 від 28 грудня 2022 року; у 2024 році - Приватним підприємством «Український центр управління нерухомістю», договір №11 від 03 січня 2024 року, договір № 226 від 27 березня 2024 року та договір № 349 від 28 червня 2024 року та договір № 456 від 26.09.2024 року; у 2025 році - Приватним підприємством «Український центр управління нерухомістю, договір № 637 від 31 грудня 2024 року. Відтак, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій споживачам будинку АДРЕСА_2 , у тому числі, житлового приміщення - квартири № 44 , надавалися безперебійно та на підставі критеріїв якості, встановлених чинним законодавством, фактичне споживання зазначеної житлово-комунальної послуги підтверджено відсутністю претензій з боку споживачів, оформлених у відповідності до законодавчо визначених вимог та наданих позивачу чи/або виконавцю послуг. Однак, відповідач не виконував свої обов`язки по своєчасному внесенню плати за спожиті комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка відповідно до заяви про зменшення позовних вимог загалом складає 21 874,32 грн. - основний борг; 2 719,60 грн. - інфляційне збільшення; 3% річних - 669,95 грн., а разом 25 263,87 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2026 року позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не дослідив і не надав жодної оцінки доводу про відсутність у позивача підтвердженого статусу законного управителя будинку. Суд не дослідив довід про недопустиме передоручення позивачем власних функцій третім особам та відсутність кошторису витрат на утримання будинку. Суд першої інстанції застосував теорію «публічної оферти» без дослідження, чи взагалі виникло його зобов`язання, як споживача. Суд формально відхилив довід про неналежність доказу сплати судового збору, не дослідивши його суті. Відмова у зупиненні провадження ґрунтується на висновку, який суд не обґрунтував належним чином. Інші доводи відзиву, залишені без оцінки та не спростовані судом щодо не підтвердженості початкового боргу у розмірі 232,64 грн., з якого позивач розпочинає розрахунок заборгованості без жодного пояснення підстав його виникнення; незмінності тарифу 575,64 грн./місяць протягом усіх періодів нарахування без підтвердження його правомірності саме для його будинку; недоведеності факту, що особи, зазначені в договорах з підрядними організаціями, надавали послуги саме його квартирі, а не мікрорайону в цілому. Із семи самостійних правових підстав для відмови в позові, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, оскаржуване рішення містить оцінку лише частини доводів, що стосуються періоду фактичного володіння Квартирою, позовної давності та нарахування 3% річних і інфляційних втрат. Найважливіший довід - про відсутність у позивача підтвердженого статусу законного управителя будинку, прямо названий у відзиві самостійною та достатньою підставою для відмови в позові, залишився повністю поза увагою суду першої інстанції. Це свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України), та про порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України), що є підставами для скасування рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 25.08.1987 року, а отже є користувачем квартири та споживачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.02.2011 року № 80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» здійснює господарське відання житлового фонду Шевченківського району міста Києва та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.

Відповідно до п. 2.1. Статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» підприємство створено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою.

Щорічно через систему відкритих електронних торгів відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» укладає договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з їх переможцем згідно ДК 021:2015 98341140-8 Послуги допоміжні комбіновані щодо різних об`єктів, щодо «комплексного прибирання і утримання місць загального користування, сходових клітин, прибудинкової території, утримання і технічного обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних та комунікаційних мереж (централізованого опалення, централізованого водопостачання та водовідведення, централізованого постачання гарячої води, електропостачання)» у житлових будинках комунальної власності неадміністративного району «Лук?янівка» Шевченківського району міста Києва.

Тобто, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій споживачам багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , зокрема, надавалися: у 2020 році - Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фасад Констракшн», договір №448 від 4 листопада 2019 року; у 2021 році - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС-ГАЗ», договір №333 від 27 жовтня 2020 року; у 2022 році - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС-ГАЗ», договір № 2 від 6 січня 2022 року; у 2023 році - Приватним підприємством «Український центр управління нерухомістю», договір № 352 від 28 грудня 2022 року; у 2024 році - Приватним підприємством «Український центр управління нерухомістю», договір №11 від 03 січня 2024 року, договір №226 від 27 березня 2024 року та договір № 349 від 28 червня 2024 року та договір № 456 від 26.09.2024 року; у 2025 році - Приватним підприємством «Український центр управління нерухомістю, договір № 637 від 31 грудня 2024 року.

Суд першої інстанції задовольняючі позовні вимоги виходив з того, що відповідач не спростував розмір заборгованості та не надав суду доказів щодо неналежного надання послуг позивачем, а також відсутності заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регламентуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1); без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості (п. 2); на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг (п. 4); на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості (п. 5); складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт (п. 9).

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до змісту частини третьої статті 6, частини першої статті 630 ЦК України, статей 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та є споживачем послуг з утримання будинку (експлуатаційних послуг), надання яких забезпечує КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач не оплачував послуги з утримання будинку, у зв`язку з чим за період з березня 2020 року по березень 2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_3 , наявна заборгованість в розмірі 34 911,57 грн.

Також судом встановлено, що нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території позивачем проводиться з урахуванням тарифів, затверджених розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року № 668.

ОСОБА_1 не надав доказів того, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» не надавало або надавало неналежним чином послуги з утримання будинку, а також на підтвердження того, що він звертався до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» із заявами щодо здійснення перерахунку розміру нарахувань через не надання послуг чи надання їх не належної якості.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача підтвердженого статусу законного управителя, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», утворене рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово - комунальним господарством міста Києва» та віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Відповідно до цього рішення Комунальне підприємство «Керуюча компанія Шевченківського району», код ЄДРПОУ 34966254. створене за рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 19 лютого 2007 року № 187, перейменовано у Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», код ЄДРПОУ 34966254.

Статутна діяльність Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» здійснюється за КВЕД-2010 - 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів. Ці послуги включають: загальне прибирання приміщень, догляд за ними, усунення сміття, забезпечення охорони та безпеки, доставку пошти, послуги портьє, прання та суміжні послуги допоміжного характеру. Цей клас також включає: обслуговування зайнятих урядом і органами державного управління будинків; управління житлом та іншим нерухомим майном у співвласності; діяльність житлово-експлуатаційних контор; діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та їх асоціацій; діяльність садових товариств, гаражних і житлово- будівельних кооперативів.

Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Згідно розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.02.2011 року № 80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» здійснює господарське відання житлового фонду Шевченківського району міста Києва та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.

Відповідно до п. 2.1. Статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» підприємство створено з метою забезпечення ефективного утримання, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою та отримання прибутку.

Таким чином, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» здійснює господарське відання житлового фонду Шевченківського району міста Києва, забезпечує обслуговування та надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, закріплених за ним житлових будинків, у тому числі, багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Щодо доводів апеляційної скарги про недопустиме передоручення позивачем власних функції третім особам та відсутність кошторису витрат на утримання будинку, апеляційний суд відхиляє як безпідставні, оскільки у п. 3 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV визначено, що балансоутримувач має право укладати договори на надання житлово-комунальних послуг.

Посилання в апеляційній скарзі, що він не отримував послуги, оскільки не мав доступу до квартири або/ не проживав у ній безперервно, колегія суддів відхиляє, оскільки факт не проживання відповідача у квартирі, в якій він зареєстрований, не звільняє його від обов`язку нести витрати з оплати послуг, які забезпечують утримання відповідного майна.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем комунальних послуг являється фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно із частиною третьою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Вказуючи на те, що у період з 04 березня 2020 року по 20 січня 2022 року не мав доступу до квартири, відповідач не звернув уваги на те, що за вказаний період позивачем не ставиться питання про стягнення заборгованості.

Доводи апеляційний скарги, що суд формально відхилив довід про неналежність доказу сплати судового збору, апеляційний суд відхиляє виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Таким чином, зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України перевіряється відповідно до Закону України «Про судовий збір». Обов`язок перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України покладається саме на суд. Відсутність відомостей про те, яка саме позовна заява оплачується судовим збором, не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем належної суми судового збору.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 909/1013/17.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було безпідставно відхилене клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 12020100100003029, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Положення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України закріплюють обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається іншим судом, зокрема у порядку кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Правовою підставою для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України є наявність іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства та перебуває на розгляді у компетентному суді.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 червня 2025 року у справі № 943/242/22, з урахуванням буквального формулювання правової норми (пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України), а також її системного тлумачення у сукупності з іншими нормами права, зокрема вказаними нормами КПК України, беручи до уваги закріплене у цій нормі загальне правило для усіх видів судочинства, у більшості з яких відсутня обов`язкова досудова стадія провадження, з огляду на основні засади судочинства та мету впровадження механізму зупинення провадження, передбачуваність строків такого зупинення, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що правовою підставою для зупинення провадження у цивільній справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України є саме судовий розгляд іншої справи (судове провадження).

Здійснення відповідним органом досудового розслідування окремої стадії кримінального провадження - досудового розслідування, не може виступати підставою для зупинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України. Інше тлумачення зазначеної норми може призвести до невиправданого затягування строків розгляду цивільної справи, неможливості ефективного захисту прав людини, за яким вона звернулася до суду, та порушення принципу правової визначеності.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки відповідач прострочив сплату за житлово-комунальні послуги, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних також підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.