Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №680/353/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 680/353/26

Провадження № 33/820/530/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Ланкевич К.С., захисника Валігури О.О., апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.4 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, -

встановила:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.

Постановою суду встановлено, що 04 травня 2026 року о 10 годині 35 хвилин в селищі Нова Ушиця, по вул. Ринковій, 6, ОСОБА_1 керував автомобілем Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 , із явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Після того як керований автомобіль було зупинено на вимогу поліцейського, до проведення огляду з метою визначення стану алкогольного сп`яніння або прийняття рішення про звільнення від проведення огляду, вжив алкоголь, а саме слабоалкогольний напій «Ром-кола» об`ємом 0,33 л., міцністю 8 %. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи у найближчому медичному закладі водій відмовився, що зафіксовано на портативні відеореєстратори motorola vb400: 477627, 476188, чим порушив п.2.10 «є» ПДР, за що передбачена відповідальність згідно із ст.130 ч.4 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.4 КУпАП, відносно нього закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить належного та чіткого опису складу правопорушення, він містить посилання на ДТП, яке не встановлено судом та не забезпечує однозначного визначення об`єктивної сторони правопорушення, що виключає визнання протоколу належним та допустимим доказом. Отже, у зв`язку з тим, що фабула викладена не у відповідності до диспозиції статті, стороні захисту незрозуміло від якого обвинувачення її слід захищатися.

Зазначає, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення містяться два примірники акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, також на них відсутня дата та час складання акту, на одному із них відсутній підпис особи, що його складав, отже він не бути ідентифікований як офіційний документ, а тому не відповідає критеріям допустимості доказу.

Посилається і на те, що матеріали справи не містять належних доказів його відмови від проходження огляду у порядку передбаченому законом, навпаки він неодноразово просив працівника поліції дозволити пройти такий огляд. Водночас, в матеріалах справи відсутній чіткий та однозначний запис його відмови у проходженні огляду та роз`яснення наслідків такої відмови. Разом з тим, з відеозапису не вбачається вручення направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. Також не зафіксовано будь-яких порушень мовлення чи його поведінки.

Крім того, зазначає, що суд без належної мотивації відхилив показання свідків, пославшись на їх дружні відносини.

На думку захисту, безпідставно також суд відкинув, з підстав спливу 2-х годинного строку, довідки №669, №670, які підтверджують його звернення до медичної установи та свідчать про відсутність у нього стану алкогольного сп`яніння на момент керування транспортним засобом.

Звертає увагу і на відеозапис події, який містить ряд невідповідностей. Зокрема, він не був безперервний, на ньому відсутня послідовність оформлення акту та направлення, а також він не містить фактичне вручення документів.

Також стверджує, що судом першої інстанції не було взято до уваги і те, що працівник поліції оголосив про складання відносно водія адміністративного протоколу за ст. 130 ч.1 КУпАП, а не ч.4 цієї статті; всі процесуальні документи складалися одночасно, а саме направлення, потім протокол, а пізніше – акт огляду; фактично направлення на огляд почало складатись об 11.30 год., проте у ньому вказано час 11.20 год., а на відео не вказано хвилини його складання; з відео не вбачається складання акту огляду і такий не був йому вручений, працівник поліції одразу запропонував підписати акт огляду; водій не був відсторонений від керування; склад інкримінованого адміністративного правопорушення не був роз`яснений, прохання про правову допомогу було проігноровано з боку працівника поліції.

Водночас, зазначає, що судом не було встановлено з якого часу були виявлені підстави для проведення огляду на стан сп`яніння.

Крім того, апелянт вказує на те, що на відеозаписі відсутні належні та допустимі докази факту вживання ним алкогольних напоїв, а обставини повідомлення ним про факт вживання не можуть бути достатнім та беззаперечним доказом його вини.

Вказані обставини, на думку захисту, є підставою для скасування постанови суду із закриттям провадження по справі.

Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Під час апеляційного перегляду справи захисник Валігура О.О. підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду з підстав викладених у ній.

Заслухавши сторону захисту, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Мотиви суду.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно ст. 130 ч. 4 КУпАП вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 4 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Зокрема відомостями із:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №656818 від 04 травня 2026 року, відповідно до якого 04 травня 2026 року о 10 годині 35 хвилин в селищі Нова Ушиця, по вул. Ринковій, 6, ОСОБА_1 керував автомобілем Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 , із явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Після того, як керований автомобіль було зупинено на вимогу поліцейського, до проведення огляду з метою визначення стану алкогольного сп`яніння або прийняття рішення про звільнення від проведення огляду, вжив алкоголь, а саме слабоалкогольний напій «Ром-кола» об`ємом 0,33 л., міцністю 8 %. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи у найближчому медичному закладі водій відмовився, що зафіксовано на портативні відеореєстратори motorola vb400: 477627, 476188, чим порушив п.2.10 «є» ПДР, за що передбачена відповідальність згідно із ст.130 ч.4 КУпАП (а.с.1)

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, а також факт його відмови від проведення огляду (а.с.3,4);

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КНП «Дунаєвецька БЛ», в якому вказано, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу( а.с. 5);

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, відповідно до якого 4 травня 2026 року о 10 год. 32 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений поліцейським, який вказав місце для зупинки, після чого проігнорував вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія та перебувати біля автомобіля, у зв`язку з чим автомобіль був обнесений конусами. Пізніше, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки чи у медичному закладі, оскільки нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, проте останній від проходження огляду відмовився, також повідомив, що у кафе випив алкогольний напій Ром-кола.

Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

За результатами апеляційного перегляду провадження апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 4 КУпАП.

Посилання ОСОБА_1 на те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить належного та чіткого опису складу правопорушення та містить посилання на ДТП, яке не встановлено судом, апеляційний відхиляє, враховуючи наступне.

Диспозиція ст. 130 ч. 4 КУпАП містить пряму законодавчу заборону на вживання особою, яка керувала транспортним засобом, алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. Ця норма закону є абсолютно визначеною та імперативною і діє незалежно від наявності чи відсутності аналогічної прямої заборони в Правилах дорожнього руху. Законодавець, встановлюючи таку відповідальність, мав на меті забезпечення об`єктивності процедури огляду водія на стан сп`яніння, передбаченої ст. 266 КУпАП, та унеможливлення уникнення відповідальності за керування транспортним засобом у нетверезому стані шляхом вживання алкоголю після зупинки транспортного засобу.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що недоліки у формулюванні протоколу про адміністративне правопорушення не впливають на правильність кваліфікації дій особи, оскільки диспозиція ст. 130 ч. 4 КУпАП є чіткою, імперативною та не допускає вживання алкоголю після зупинки транспортного засобу до проведення медичного огляду або прийняття рішення про звільнення від його проходження. Водночас, посилання у протоколі на ДТП, не спростовує складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 4 КУпАП.

Щодо тверджень ОСОБА_2 про те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення містяться два примірники акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, на яких відсутні дата та час їх складання, один із примірників не містить підпису особи, яка його склала, у зв`язку з чим такий акт не може бути ідентифікований як офіційний документ, а тому, на думку захисту, не відповідає критеріям допустимості доказу, то апеляційний суд виходить з того, що зазначені недоліки оформлення акта огляду не свідчать про його недопустимість як доказу, оскільки допустимість доказу визначається насамперед дотриманням вимог закону щодо порядку його отримання, а не окремими формальними недоліками його оформлення, які не вплинули на зміст зафіксованих у ньому відомостей та не порушили права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, відомості, викладені в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом, а тому зазначені ОСОБА_1 обставини не можуть бути підставою для визнання цього доказу недопустимим.

Апеляційний суд також не погоджується із твердженням ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять належних доказів його відмови від проходження огляду у порядку передбаченому законом, а також з доводами про те, що він просив працівника поліції пройти такий огляд на стан сп`яніння, оскільки як вбачається із відеозапису нагрудної камери поліцейського ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак останній повідомляв, що не є водієм, проходити огляд не бажав, що було розцінено поліцейським як відмова у проходженні огляду на стан сп`яніння. Також ОСОБА_1 був попереджений про те, що у разі відмови від проходження огляду на нього буде складений відповідний протокол. Разом з тим, як стверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 особисто підтвердив факт вживання ним алкогольного напою «Ром-кола» після зупинки транспортного засобу.

Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписах інформація є достатньою та підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо доводів про відсутність у матеріалах справи чіткого запису відмови від проходження огляду та роз`яснення наслідків такої відмови, то апеляційний суд виходить з того, що ОСОБА_1 відмовився у встановленому законом порядку пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, також йому були повідомлені наслідки відмови від проходження огляду.

З приводу доводів про те, що на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського не зафіксовано будь-яких порушень мовлення чи поведінки ОСОБА_1 , то апеляційний суд виходить з того, що ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, були безпосередньо виявлені працівником поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.1, 5), які складені у встановленому законом порядку. Підстав вважати зазначені відомості недостовірними або такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд не вбачає.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що суд без належної мотивації відхилив показання свідків, пославшись на їх дружні відносини, оскільки, як вбачається із їх показань суд першої інстанції надав цим показанням належну оцінку, обґрунтовано поставився до них критично не лише з огляду на дружні стосунки між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також дружніх відносин ОСОБА_5 із ОСОБА_3 . Водночас, із дослідженого відеозапису з місця події вбачається, що ОСОБА_3 намагався ввести працівників поліції в оману, видаючи себе за водія автомобіля, та перешкоджав виконанню ними службових обов`язків, що обґрунтовано було враховано судом першої інстанції при оцінці достовірності його показань.

Також апеляційний суд не приймає до уваги і доводи ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно відкинув довідки №669, №670 з підстав спливу 2-х годинного строку, оскільки зазначені документи були отримані внаслідок самостійного звернення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я без направлення та без участі працівників поліції, тобто поза процедурою, визначеною законодавством для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, відповідний огляд був проведений після спливу встановленого законом строку, у зв`язку з чим його результати не можуть достовірно відображати стан особи на момент вчинення адміністративного правопорушення.

Щодо тверджень про те, що відеозапис події, не є безперервний, містить ряд невідповідностей, то апеляційний суд зазначає, що на відеозаписі достатньо повно відображені обставини, які передували складанню протоколу, обставини зупинки ОСОБА_1 , його факт відмови у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки, так і в медичному закладі, а також відображені обставини, які дають чітке уявлення про зафіксовані на відеозаписі події. Відомостей, зафіксованих на відеозаписі, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення достатньо для встановлення обставин оформлення таких матеріалів та доведення вини ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні.

Отже, наявний відеозапис події є належним та допустимим доказом у справі. Відповідно місцевий суд обґрунтовано поклав такий в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 4 КУпАП.

З приводу аргументів про те, що відеозапис події не містить вручення ОСОБА_1 складених документів, то апеляційний суд зазначає, що останній відмовився від отримання протоколу про адміністративне правопорушення.

Щодо доводів про те, що працівник поліції оголосив про складання відносно водія адміністративного протоколу за ст. 130 ч.1 КУпАП, а не ч.4 даної статті, то із відеозапису також вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про складання відносно щодо нього адміністративного матеріалу за ст. 130 ч. 4 КУпАП у зв`язку із вживанням алкогольних напоїв після законної зупинки транспортного засобу. Отже, фактичні обставини справи ОСОБА_1 оголошувались, тобто він був обізнаний із суттю інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Також не заслуговують на увагу і посилання ОСОБА_1 на те, що процесуальні документи складалися одночасно, із порушенням послідовності, направлення на огляд, акт огляду та інші документи не були належним чином оформлені та вручені йому. Як вбачається з матеріалів справи, процесуальні документи складені уповноваженими особами, містяться в матеріалах справи, оформлені відповідно до вимог закону та не викликають сумнівів у їх достовірності. Також, ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитися із протоколом про адміністративне правопорушення, однак від його отримання від відмовився. Доводи щодо часу складання окремих документів або послідовності їх оформлення не свідчать про порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності та не впливають на допустимість цих доказів.

Не спростовує встановлених судом обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та не є підставою для закриття провадження у справі, і посилання апелянта на те, що він не був відсторонений від подальшого керування транспортного засобу.

Не заслуговують на увагу і доводи з приводу того, що поліцейськими було проігноровано прохання ОСОБА_1 про надання йому правової допомоги, оскільки жодний нормативно-правовий акт не передбачає обов`язку працівника поліції при огляді водія на стан сп`яніння та при складанні протоколу за результатами огляду забезпечити участь захисника. Разом з тим, як вбачається із матеріалів адміністративної справи ОСОБА_1 в повній мірі скористався своїми правами, у тому числі і послугами захисника в процесі судового розгляду.

Апеляційний суд також вважає, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості висловити свої доводи щодо обставин провадження, висловлювати правову позицію в ході апеляційного перегляду, скористався правом на оскарження постанови суду, а тому відсутні підстави вважати, що було порушено його права, в тому числі і право на захист.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не встановлено момент, з якого були виявлені підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки підставою для проведення огляду стали виявлені працівником поліції ознаки алкогольного сп`яніння.

Крім того, безпідставними є доводи апелянта про те, що відеозапис не містить належних та допустимих доказів факту вживання ним алкогольних напоїв, а його повідомлення про вживання слабоалкогольного напою не може бути достатнім доказом вини, оскільки, як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, ОСОБА_1 особисто підтвердив факт вживання ним слабоалкогольного напою після законної зупинки транспортного засобу. При цьому, будучи належним чином повідомленим про необхідність пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, він від проходження такого огляду відмовився. Зазначені обставини оцінюються судом у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, та підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 4 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними та необґрунтованими, а тому не беруться до уваги та не можуть бути підставою для зміни чи скасування постанови суду.

Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Порушень вимог ст.256 КУпАП в редакції, що була чинною на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не встановлено. А відомостей, які піддавали б сумніву достовірність зазначених у протоколі даних про обставини вчинення правопорушення, у справі немає.

Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ст.130 ч.4 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає відомостям характеризуючим особу правопорушника.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: