Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №686/748/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/748/26

Провадження № 22-ц/820/2147/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2026 року, суддя Мазурок О.В., у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

У січні 2026 року ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат, 3% річних і судових витрат.

В обґрунтування позову зазначив, що постановою Господарського суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року у справі №924/869/22 Будинкоуправління №2 квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

21 листопада 2024 року відбувся електронний аукціон №BRD001-UA-20241111-01374 з продажу права вимоги дебіторської заборгованості БУ №2 квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький станом на 01 лютого 2024 року. Переможцем аукціону став ФОП ОСОБА_1

29 листопада 2024 року між БУ №2 квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №1 купівлі-продажу права вимоги, за яким позивач набув права грошової вимоги до 509 фізичних осіб за комунальними платежами, зокрема, за особовим рахунком № НОМЕР_1 щодо квартири АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою обліковувалася заборгованість у розмірі 400 грн. Згідно із випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 , у період з жовтня 2020 року до січня 2022 року включно надано житлово-комунальних послуг на суму 807,52 грн, а відступлене позивачеві право вимоги визначене в сумі 400 грн.

ОСОБА_2 є власницею 1/3 частки цієї квартири. Оскільки заборгованість не сплачена, позивач просив стягнути із ОСОБА_2 400 грн основного боргу, 80,69 грн інфляційних втрат і 22,52 грн як 3% річних, а всього 503,21 грн, а також здійснити розподіл судових витрат у справі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2026 року провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_3 закрито у зв`язку із його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2026 року в задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів наявності у ОСОБА_2 заборгованості в заявленому розмірі. Згідно з особовою карткою за рахунком № НОМЕР_1 заборгованість за період з жовтня 2020 року до січня 2022 року становила 45,08 грн.

Також суд послався на відомості про здійснені платежі, відсутність доказів прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 та довідку КП «УМК «Озерна» про відсутність заборгованості перед цим підприємством.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування скарги зазначив, що ОСОБА_2 відповідає за зобов`язаннями не як спадкоємиця ОСОБА_3 , а як співвласниця квартири та споживачка житлово-комунальних послуг.

Виписка по особовому рахунку і часткові платежі підтверджують фактичне надання та споживання послуг, а витяг зі списку боржників, договір купівлі-продажу права вимоги та матеріали аукціону-перехід до позивача права вимоги в сумі 400 грн.

Довідка КП «УМК «Озерна» не стосується спірної заборгованості, оскільки позивач набув право вимоги, яке належало іншому виконавцю, БУ №2 квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький.

В судове засідання учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи судом, не з явилися.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що БУ №2 квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький надавало житлово-комунальні послуги за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим щодо квартири АДРЕСА_1 .

У період з жовтня 2020 року до січня 2022 року включно ОСОБА_2 була власницею 1/3 частки вказаної квартири. Факт користування послугами підтверджено випискою за особовим рахунком, нарахуваннями та частковими платежами.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року у справі №924/869/22, БУ №2 квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно з договором №1 купівлі-продажу права вимоги від 29 листопада 2024 року, первісний кредитор передав ФОП ОСОБА_1 права грошової вимоги до 509 боржників за комунальними платежами, на загальну суму 1560757,91 грн, згідно зі списком власників та квартиронаймачів. До складу переданого портфеля увійшла і вимога за особовим рахунком № НОМЕР_1 у сумі 400 грн.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами і тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

У частині першій статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування в порядку регресу.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц, від 19 серпня 2020 року у справі №703/2200/15-ц та від 14 листопада 2019 року у справі №464/2736/15-ц.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи в період виникнення заборгованості, а саме з березня 2020 року до січня 2022 року включно, співвласником квартири АДРЕСА_1 , в розмірі 1/3 частки, була ОСОБА_2 , а тому відповідно до закону вона зобов`язана була оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суд першої інстанції, неправильно застосувавши норми матеріального права, не врахував, що ОСОБА_2 солідарно з іншими співвласниками відповідає за сплату житлово-комунальних послуг з утримання належного їй майна та у випадку стягнення з неї всієї суми заборгованості має право звернутися в порядку регресу до інших співвласників.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №464/2736/15-ц.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 , яка будучи співвласником квартири АДРЕСА_1 , належно своїх обов`язків з утримання квартири не виконувала, тому з неї на користь ФОП ОСОБА_1 , який набув право вимоги замість Будинкоуправління №2 квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, підлягає до стягнення заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2020 року до січня 2022 року включно.

Витяг зі списку боржників станом на 01 лютого 2024 року містить відомості про передачу в складі портфеля вимоги по особовому рахунку № НОМЕР_1 , закріпленому за квартирою АДРЕСА_1 , в сумі 400 грн. Водночас, цей витяг підтверджує обсяг вимоги, заявлений до продажу, але сам по собі не визначає фактичного залишку заборгованості за конкретним рахунком.

Згідно з особовим рахунком № НОМЕР_1 про нарахування та оплату комунальних послуг, що надавались споживачам квартири АДРЕСА_1 , непогашений залишок за період з жовтня 2020 року до січня 2022 року становив 45,08 грн, відтак саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сума боргу ОСОБА_2 за відповідний період становила 45,08 грн, інфляційні втрати на суму підтвердженого боргу за заявлений позивачем період з 02 лютого 2024 року до 18 грудня 2025 року становитимуть 9,09 грн: 45,08 грн?1,20171356-45,08 грн=9,09 грн.

Відповідно, 3% річних, за період з 02 лютого до 31 грудня 2024 року становитимуть 1,23 грн (45,08 грн?3%?334 дні?366 днів), а за період з 01 січня до 18 грудня 2025 року - 1,30 грн (45,08 грн?3%?352 дні?365 днів). Таким чином, загальний розмір 3% річних становитиме 2,53 грн.

Таким чином, зі ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 підлягає стягненню 56,70 грн, з яких 45,08 грн - заборгованість за житлово-комунальні послуги, 9,09 грн - інфляційні втрати та 2,53 грн - 3% річних, в решті вимог про стягнення основного боргу, інфляційних втрат і 3% річних слід відмовити.

Щодо вимог ФОП ОСОБА_1 про стягнення витрат з надання правничої допомоги у судах першої та апеляційної інстанцій колегія суддів зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

За змістом частин першої, другої та третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, § 268)).

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Втім, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року, №922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Оцінка реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру здійснюється з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Оцінка суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі №522/7662/23).

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 та АБ «Юлії Біжко» укладено договір про надання професійної правничої допомоги №14/02 від 14 липня 2025 року, а також додатки №1 та №2 до договору.

Згідно з пунктами 8.1, 8.2, 8.4 8.1. договору за послуги, що надаються відповідно до цього договору, замовник зобов`язується сплачувати адвокатському бюро гонорар (винагороду).

Сума гонорару (винагороди) за послуги, що надаються адвокатським бюро, та порядок проведення розрахунків між сторонами визначається додатком №2 до цього договору. Факт надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг, який підписується сторонами та є разом з наданим адвокатським бюро рахунком підставою для перерахування суми гонорару (винагороди).

Відповідно до пунктів 2.1, 4.1.1, 4.1.3 даного договору адвокатське бюро зобов`язалося надати правничу допомогу щодо стягнення дебіторської заборгованості за житлово-комунальні послуги, зокрема проаналізувати документи щодо правовідносин замовника з боржниками та підготувати позовну заяву.

Додатком №1 від 14 липня 2025 року сторони погодили, що правничу допомогу за договором надаватиме адвокат Біжко Ю.О. Замовник надав цьому адвокату право, зокрема, подавати та підписувати від його імені заяви, позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, брати участь у судових засіданнях і вчиняти інші процесуальні дії, необхідні для представництва його інтересів у судах.

У додатку №2 від 14 липня 2025 року зазначено, що вартість однієї години праці адвоката становить 2000 грн, а додаткова винагорода у формі гонорару успіху визначена у розмірі 20% від ціни позову. Погодинна винагорода підлягає сплаті протягом 30 днів, а гонорар успіху - протягом 90 днів із дня набрання рішенням суду законної сили.

Матеріали справи не містять підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих адвокатським бюро послуг ФОП Галкіну Г.О. та, відповідно, прийняття таких послуг останнім, переліку наданих послуг, у зв`язку з чим підстав для стягнення з відповідача витрат з надання правничої допомоги в суді першої інстанції не вбачається.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено частково, на 11,27 % (56,70 грн/503,21 грн?100%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 109,18 грн (968,96 грн?11,27%/100%) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та 163,80 грн (1453,44 грн?11,27 %/100%) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 56,70 грн, з яких 45,08 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги, 9,09 грн інфляційних втрат та 2,53 грн 3% річних.

У решті позову відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 109,18 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 163,80 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай