Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №650/489/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/489/26 Головуючий у 1-й інстанції: Хомик І.І.

Номер провадження: 22-ц/819/1286/26 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач): Воронцової Л.П.,

суддів: Майданіка В.В.,

Склярської І.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс",

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2026 року, ухвалене суддею Хомик І.І., в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 19 листопада 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, укладено Договір про споживчий кредит № 3942203, відповідно до умов якого відповідачу безготівково шляхом переказу коштів на картковий рахунок надано кредит у розмірі 20 000 грн на строк 30 днів зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі 7 500 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до Розділу 2 договору, сторонами узгоджені умови щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.

26 липня 2024 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3942203.

Оскільки відповідач належним чином не виконувала своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 42 391 грн 41 коп., із якої: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) становить 16 780 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 23 611 грн 41 коп., заборгованість за комісіями - 2 000 грн.

У зв`язку із зазначеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором № 3942203 від 19 листопада 2021 року у розмірі 42 391 грн 41 коп., судові витрати, понесені на сплату судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2026 року позов ТОВ "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач належним чином не виконала обов`язки за укладеним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 42 391 грн 41 коп. за кредитним договором є обґрунтованими. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено, суд стягнув з відповідача суму судових витрат, понесених на оплату судового збору та професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 вересня 2026 року справа розподілена колегії суддів Херсонського апеляційного суду у складі головуючого (суддя-доповідач) Воронцової Л.П., судді: Майданік В.В., Склярська І.В.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 09 вересня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків.

16 вересня 2026 року скаржник усунула недоліки апеляційної скарги.

Ухвалами Херсонського апеляційного суду від 17 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи із зазначенням дати 06 жовтня 2026 року.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправомірно стягнув із відповідача заборгованість за Договором № 3942203 від 19 листопада 2021 року у розмірі 42 391 грн 41 коп., оскільки пред`явлена до стягнення сума заборгованості за відсотками, що становить 23 611 грн 41 коп. значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту та є неспівмірною з порушенням відповідача або реальними збитками позивача. Крім того, суд безпідставно стягнув із відповідача судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн, які є завищеними та документально не підтвердженими.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Факторинг Партнерс" вважало доводи апеляційної скарги безпідставними, просило відмовити у задоволенні скарги.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 листопада 2021 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua підписала анкету-заяву на кредит № 3942203 на суму 20 000 грн на строк 30 днів зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 10,00 % одноразово та процентів у розмірі 1,25 % за кожен день користування кредитом.

19 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Мілоан" в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток укладено Договір про споживчий кредит № 3942203 шляхом підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором V24935, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 19 листопада 2021 року (строк кредитування) (п. 1.3.).Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 19 грудня 2021 року (п. 1.4.). Комісія за надання кредиту становить 2 000 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1). Проценти за користування кредитом становлять 7500 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6).

Згідно з п. 2.2.1.-2.2.2. Договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору. Умовами п. 2.3. Договору передбачена пролонгація строку кредитування на пільгових та стандартних (базових) умовах.

19 листопада 2021 року ОСОБА_1 підписала Додаток № 1 " Графік платежів" та Додаток 2 " Паспорт споживчого кредиту" до Договору про споживчий кредит №3942203 від 19 листопада 2021 року.

Відповідно до довідки ТОВ "Мілоан" про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікована Товариством одноразовим ідентифікатором V24935, направленим їй 19 листопада 2021 року на номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до квитанції № 1826923526 від 02.03.2021 відповідачу направлено кредитні кошти в розмірі 20 000 грн на платіжну карту № НОМЕР_2 , призначення платіжної операції: кошти згідно договору 3942203.

У відомостях про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ "Мілоан", зазначено рух коштів відповідача ОСОБА_1 щодо нарахувань кредитних коштів, комісій, процентів та погашення заборгованості за період з 19 листопада 2021 року по 04 березня 2022 року. Загальна сума заборгованості за договором про споживчий кредит відповідача складає 44 491 грн 41 коп., з якої: заборгованість за кредитом (залишок по кредиту) - 16 780 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 25 711 грн 41 коп.; Заборгованість за комісією за надання кредиту - 2 000 грн.

Відповідно до договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року, укладеного між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Факторинг Партнерс", Акта приймання-передачі Реєстру Боржників та Реєстру боржників (додаток 3 до договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року) ТОВ "Мілоан" відступило на користь позивача за плату 3 310 395,81 грн належні йому права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3942203.

Розрахунок між сторонами за договором факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року підтверджується платіжною інструкцією № 448090005 від 26 липня 2024 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "Факторинг Партнерс", заборгованість ОСОБА_1 складає 42 391 грн 41 коп., із якої: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) становить 16 780 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 23 611 грн 41 коп., заборгованість за комісіями - 2 000 грн. У розрахунку відображено зарахування 18 березня 2025 року та 02 квітня 2025 року кредитором сплачених позичальником коштів на загальну суму 2 100 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 19 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Мілоан" в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, шляхом підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором V24935 укладено Договір про споживчий кредит № 3942203, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 20 000 грн строком на 30 днів з 19 листопада 2021 року зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 2000 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1) та процентів за користування кредитом у сумі 7 500грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2).

Факт укладення вказаного кредитного договору та отримання грошових коштів на виконання умов договору відповідачем не заперечується.

26 липня 2024 року ТОВ "Мілоан" скористалося своїм правом згідно зі статтями 512, 514 ЦК України та відступило ТОВ "Факторинг Партнерс" згідно з договором факторингу № 26-07/2024 право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 3942203 від 19 листопада 2021 року, при цьому ТОВ "Факторинг Партнерс" набуло статусу кредитора щодо боржника.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "Факторинг Партнерс", заборгованість ОСОБА_1 складає 42 391 грн 41 коп., із якої: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) становить 16 780 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 23 611 грн 41 коп., заборгованість за комісіями - 2 000 грн.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач належним чином довів існування договірних відносин між відповідачем та первісним кредитором, факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором, а відтак пославшись на вищенаведений розрахунок заборгованості, вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції скаржник ОСОБА_1 посилається на несправедливість умов кредитного договору та неспівмірність нарахованих відсотків, а тому вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є безпідставними.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18) зазначено, що встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти".

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Факторинг Партнерс" просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 3942203 від 19 листопада 2021 року у розмірі 42 391 грн 41 коп., із якої: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) становить 16 780 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 23 611 грн 41 коп., заборгованість за комісіями - 2 000 грн.

На підтвердження вказаної заборгованості позивачем надано копію договору № 3942203 від 19 листопада 2021 року, відомість про щоденні нарахування та погашення, складену первісним кредитором ТОВ "Мілоан" та розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , складений ТОВ "Факторинг Партнерс"

Як вбачається із умов Договору про споживчий кредит №3942203 від 19 листопада 2021 року, сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000 грн; кредит надається строком на 30 днів з 19 листопада 2021 року (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 19 грудня 2021 року (п. 1.2.-1.4.).

Відповідно до п. 1.5.1., 1.5.2., 1.6. Договору, комісія за надання кредиту: 2000 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 7500.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з п. 2.1.2. Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Згідно із пунктом 2.2.3. кредитного договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору, продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування: строк продовження: 3 дні - максимальний розмір комісії 3% від поточного залишку кредиту; 7 днів - комісія: 5% від поточного залишку кредиту; 15 днів - комісія: 10 % від поточного залишку кредиту

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Із відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ "Мілоан" вбачається, що 19 листопада 2021 року ОСОБА_1 надано кредит на суму 20 000 грн та нараховано комісію за надання кредиту у розмірі 2000 грн, що складає 10 % від суми кредиту, що передбачено п. 1.5.1. Договору.

У період з 20 листопада 2021 року по 19 листопада 2021 року, тобто у строк, передбачений п. 1.3. Договору проценти за користування кредитом нараховано за ставкою 1,25 від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що передбачено п. 1.5.2. Договору.

18 грудня 2021 року ОСОБА_1 сплатила 1000 грн - комісії за управління та обслуговування кредиту (5 % від фактичного залишку кредиту), внесла 1000 грн на погашення тіла кредиту та 1800 грн - на погашення процентів за користування кредитом, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на пільгових умовах на 7 днів.

У період з 19 грудня 2021 року по 26 грудня 2021 року ОСОБА_1 застосовано процентну ставку 1,25 від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, визначену п.1.5.2 Договору, що відповідає умовам п. 2.3.1.1. Договору (пролонгація на пільгових умовах).

26 грудня 2021 року ОСОБА_1 сплатила 570 грн комісії за управління та обслуговування кредиту (3 % від фактичного залишку кредиту), внесла 570 грн на погашення тіла кредиту та 930 грн - на погашення процентів за користування кредитом, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на пільгових умовах на 3 дні.

У період з 27 грудня 2021 року по 29 грудня ОСОБА_1 застосовано процентну ставку 1,25 від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, визначену п.1.5.2 Договору, що відповідає умовам п. 2.3.1.1. Договору (пролонгація на пільгових умовах).

З 30 грудня 2021 року ОСОБА_1 продовжила користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, внаслідок чого пролонговано строк кредитування на стандартних умовах та по 02 січня 2022 року застосовано процентну ставку, визначену п. 1.6. договору (5% від фактичного залишку кредиту), що відповідає умовам п. 2.3.1.2. Договору.

02 січня 2022 року ОСОБА_1 сплатила 921 грн комісії за управління та обслуговування кредиту (5 % від фактичного залишку кредиту), внесла 921 грн на погашення тіла кредиту та 921,50 грн - на погашення процентів за користування кредитом, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на пільгових умовах на 7 днів.

У період з 03 січня 2022 року по 09 січня 2022 року ОСОБА_1 застосовано процентну ставку 1,25 від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, визначену п.1.5.2 Договору, що відповідає умовам п. 2.3.1.1. Договору (пролонгація на пільгових умовах).

З 10 січня 2022 року ОСОБА_1 продовжила користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, внаслідок чого пролонговано строк кредитування на стандартних умовах та по 25 січня 2022 року застосовано процентну ставку, визначену п. 1.6. договору (5 % від фактичного залишку кредиту), що відповідає умовам п. 2..3.1.2. Договору.

26 січня 2022 року ОСОБА_1 сплатила 100 грн комісії за управління та обслуговування кредиту, внесла 729 грн на погашення тіла кредиту та 1108 грн - на погашення процентів за користування кредитом.

У період з 27 січня 2022 року по 10 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року ОСОБА_1 застосовано процентну ставку у розмірі 0,01 % та 0,69 % від фактичного залишку кредиту, що не перевищує процентну ставку, визначену у п.1.5.2, 1.6 Договору.

Таким чином, вбачається, що ОСОБА_1 пролонговано визначений у п. 1.3. строк кредитування та враховуючи строки пролонгації на пільгових умовах (з 19 грудня 2021 року по 29 грудня 2021 року, з 03 січня 2022 року по 09 січня 2022 року) та на стандартних умовах (з 30 грудня 2021 року по 02 січня 2022 року (3 дні), з 10 січня 2022 року по 04 березня 2022 року (54 дні), що не перевищує максимально можливий строк пролонгації на стандартних умовах у 60 днів (п. 2.3.1.2.), отже проценти за користування кредитом нараховано згідно зі статтею 1048 ЦК України в межах строку кредитування та у розмірі, що передбачений умовами кредитного договору.

Відтак, визначена у розрахунку позивача заборгованість відповідача за основним зобов`язанням (тілом кредиту) у розмірі 16 780 грн та заборгованість за нарахованими процентами - 23 611 грн 41 коп. обрахована арифметично вірно.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Наведене законодавче формулювання "може бути визнано недійсним" прямо вказує на те, що недійсність несправедливої умови договору не настає в силу самого закону (як це притаманно нікчемним правочинам відповідно до частини другої статті 215 ЦК України), а встановлюється судом за результатом розгляду відповідної вимоги заінтересованої сторони. Це є визначальною ознакою оспорюваного, а не нікчемного правочину (його частини) оспорюваний правочин є дійсним, доки його недійсність не встановлена судом (частина третя статті 215 ЦК України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виснувала:

"суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору;

"натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, Об`єднана палата вважала за необхідне відступити від висновків, які сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24)".

Отже, при вирішенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості суд не може оцінювати положення кредитного договору на предмет їх справедливості, вирішувати питання чи є нараховані проценти непропорційно великими та чи відповідають вони засадам справедливості, добросовісності й розумності, за відсутності окремої позовної заяви споживача про оспорення відповідних умов договору.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 не пред`явила відповідних зустрічних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, тому суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Ураховуючи вищезазначене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності нарахування відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 23 611 грн 41 коп.

Разом з цим, у п. 1.5.1 Договору встановлено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 2000 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 та від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що умова Договору про споживчий кредит №3942203 від 19 листопада 2021 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 2 000 грн суперечить положенням статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" і є нікчемною з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 2 000 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 сплачувала комісію за управління та обслуговування кредиту з метою пролонгації кредитування, а саме: 18 грудня 2021 року у розмірі 1 000 грн, 26 грудня 2021 року - 570 грн 02 січня 2022 року - 921 грн, 26 січня 2022 року - 100 грн, а загалом 2 591 грн.

Відтак, враховуючи, що кредитором сплачена боржником сума в розмірі 2 591 грн була спрямована на погашення комісії, оцінку якій надано вище, та вимоги статті 534 ЦК України наявні підстави для зарахування цієї суми на сплату відсотків.

Отже, стягненню із відповідача підлягають відсотки за користування кредитом в розмірі 21 020 грн 41 коп. (23 611 грн 41 коп. - 2 591 грн), а загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором Договору про споживчий кредит №3942203 від 19 листопада 2021 року, з урахуванням вищенаведеного становить 37 800 грн. 41 коп. (16 780 грн ( тіло кредиту) + (21 020 грн 41 коп. відсотки)).

Таким чином, рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшити суму заборгованості за Договором про споживчий кредит №3942203 від 19 листопада 2021 року, стягнутої із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" із 42 391 грн 41 коп. до 37 800 грн. 41 коп.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Згідно з приписами частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено апеляційним судом, у межах розгляду даної цивільної справи в суді першої інстанції ТОВ "Факторинг Партнерс" надавалась професійна правнича допомога адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістантс" на підставі договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року.

Розмір ставок адвокатської винагороди/гонорару визначено у прайс-листі адвокатського об`єднання "Лігал Ассістантс", затвердженому Рішенням Загальних зборів № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року.

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 1368 від 01 грудня 2025, сторони за договором № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року ТОВ "Факторинг Партнерс" та адвокатське об`єднання "Лігал Ассістантс" погодили надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , договір № 3942203.

Згідно з витягом з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року, адвокатське об`єднання "Лігал Ассістантс" надало ТОВ "Факторинг Партнерс" послуги у зв`язку з розглядом даної цивільної справи на загальну суму 16 000 грн, із яких: надання усної консультації з вивченням документів - 4 000 грн (2 год.), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 12 000 грн (4 год.).

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач безпідставно посилається на недоведеність понесених судових витрат, що спростовується вищенаведеними доказами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21); з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах 3-5, 9 статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Таким чином, враховуючи заперечення відповідача щодо непропорційності розміру витрат до предмета спору, колегія суддів оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, часткове задоволення позовних вимог, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшла висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 16 000 грн є завищеним, підлягає частковому задоволенню у сумі 4 000 грн, що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Отже, рішення суду в частині компенсації позивачу за рахунок відповідача понесених витрат на правничу допомогу підлягає зміні, а сума стягнутих витрат зменшенню з 16 000 грн до 4 000 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Наведена невідповідність висновків суду обставинам справи відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в частині визначення розміру заборгованості відповідача та понесених судових витрат.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ТОВ "Факторинг Партнерс" звернулося до суду з позовом про стягнення із відповідача кредитної заборгованості у розмірі 42 391 грн 41 коп., за подання позовної заяви було сплачено судовий збір в розмір 2 662 грн 40 коп., оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 37 800 грн. 41 коп., тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2374 грн 06 коп. (89,17 % задоволених позовних вимог), і відповідно зменшити стягнуту судом першої інстанції суму судового збору.

Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, з позивача ТОВ "Факторинг Партнерс" на її користь слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 540 грн 63 коп. (4 992. х 10,83 %) .

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким, чином, в порядку перерозподілу судових витрат на підставі частини 10 статті 141 ЦПК України остаточно слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" різницю судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1833 грн 43 коп. (2374 грн 06 коп. - 540 грн 63 коп.).

Керуючись статтями 367, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2026 року змінити.

Зменшити розмір загальної суми заборгованості, стягнутої із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" за Договором про споживчий кредит №3942203 від 19 листопада 2021 року, із 42 391 грн 41 коп. до 37 800 грн. 41 коп.

Зменшити стягнуту із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" суму судового збору за подання позовної заяви із 2 662 грн 40 коп. до 1833 грн 43 коп. та витрат, понесених на професійну правничу допомогу із 16 000 грн до 4 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді: В.В. Майданік

І.В. Склярська