Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №657/118/15-ц — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 657/118/15-ц Головуючий в І інстанції: Хомик І.І.

Номер провадження: 22-ц/819/1283/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

учасники справи:

стягувач – ОСОБА_1 ;

боржник (заявник, скаржник, заінтересована особа) – ОСОБА_2 ;

заінтересована особа – Олешківський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 серпня 2026 року, постановлену у складі судді Хомик І.І. в селищі Велика Олександрівка, дата складення повної ухвали – не зазначено, у справі за скаргою адвоката Рясного Владислава Денисовича, який діє від імені ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Олешківський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на дії та рішення державного виконавця у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад скарги, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

15 серпня 2026 року адвокат Рясний Владислав Денисович, який діє від імені ОСОБА_2 , звернувся через підсистему "Електронний суд" до суду з вказаною скаргою, в якій просив поновити строки на звернення із скаргою, скасувати постанову заступника начальника Олешківського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Андрійченко А.В. від 15.08.2023 року по виконавчому провадженню №47816155, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Скарга обґрунтована наступним.

У провадженні Олешківського відділу ДВС знаходиться виконавчий лист №657/118/15-ц, виданий 17.02.2015 року, на виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області про стягнення з ОСОБА_2 , аліментів на користь ОСОБА_1 , на утримання дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 від заробітної плати та не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повнолітнього віку, починаючи з 26.01.2015 року.

15.08.2023 року заступником начальника Олешківського відділу ДВС Андрійченко А.В. було ухвалено постанову (в рамках ВП №47816155) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, згідно з якою було вирішено встановити тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно з виконавчим листом №657/118/15-ц, виданим 17.02.2015 року.

Проте, суд не врахував, що обов`язки скаржника безпосередньо пов`язані з керуванням транспортними засобами, а посвідчення водія є необхідною умовою виконання роботи та отримання заробітної плати, яка є єдиним джерелом його доходу.

Так, ОСОБА_2 постійно та систематично надає послуги водія, зокрема надає послуги ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 . Це підтверджується цивільно-правовими угодами.

В свою чергу, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, видом економічної діяльності останнього є надання послуг з перевезення речей, переїзду (КВЕД 49.42) (додається копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_2 ).

Вказане вище тимчасове обмеження позбавляє ОСОБА_2 можливості надавати послуги з перевезення вантажів та керування транспортними засобами, з метою отримання відповідного доходу, із якого і мають вираховувати грошові кошти у якості аліментів на утримання двох дітей. Фактично, основним обов`язком скаржника за вказаними вище цивільно-правовими угодами про надання послуг є керування транспортним засобом, перевезення вантажів, речей, тощо. Зазначені послуги надаються замовникам з метою перевезення їх вантажів, речей що фактично є обов`язком водія.

Таким чином, рішення державного виконавця про тимчасове обмеження у користуванні всіма видами транспортних засобів позбавляє скаржника можливості влаштуватись на роботу і як наслідок позбавляє єдиного джерела для існування, фактично перешкоджає йому отримувати грошові кошти в якості доходу від діяльності, яка пов`язана з наданням скаржником відповідної послуги третім особам з перевезення транспортними засобами, що є наслідком виникнення об`єктивної неможливості щодо сплати аліментів на утримання дітей скаржника.

Крім того, у скаржника наявні захворювання, які не надають можливості пересуватись без транспортного засобу.

Враховуючи наведено, просив задовольнити скаргу.

Оскаржуваною ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 серпня 2026 року вказану скаргу було повернуто.

Повертаючи скаргу, суд першої інстанції, пославшись на ч.5 ст.448 ЦПК України, виходив з того, що, як вбачається з поданої скарги, скаржником не зазначено та не надано доказу на підтвердження направлення копії скарги іншим учасникам справи, а саме заінтересованій особі ОСОБА_1 , що передбачено п.2 ч.4 ст.448 ЦПК України.

На вказану ухвалу ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити матеріали скарги на новий розгляд для вирішення питання про відкриття провадження у справі. При цьому скаржник послався на порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, вказав, що суд не прийняв до уваги те, що вказана скарга була подана через підсистему "Електронний суд" і додатки №№ 19 і 24 підтверджують направлення скарги з копіями доданих документів відповідно стягувачу ОСОБА_1 та Олешківському відділу ДВС. З приводу направлення копії скарги з копіями доданих до неї документів стягувачу ОСОБА_1 зазначив, що її останнє відоме зареєстроване місце проживання була тимчасово окупована територія або територія, на якій ведуться бойові дії, а саме адреса: АДРЕСА_1 . А тому неможливо направити на вказану адресу лист із скаргою з доданими додатками, про що надати підтвердження, а саме квитанцію з АТ "Укрпошта" з описом вкладення. Натомість скаржник надав інформацію щодо фактичного місця проживання ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_2 , внаслідок чого скарга з додатками була надіслана на адресу фактичного проживання стягувача, що підтверджується додатком № 19 ("Квитанція з описом на підтвердження надсилання даної скарги стягувачу").

Заслухавши доповідь судді, пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається таке.

Ця скарга подана через підсистему "Електронний суд" 15 серпня 2026 року. Додатки №№ 19 і 24 до скарги підтверджують направлення скарги з копіями доданих документів відповідно стягувачу ОСОБА_1 та Олешківському відділу ДВС.

Оскаржуваною ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 серпня 2026 року вказану скаргу було повернуто.

Повертаючи скаргу, суд першої інстанції, пославшись на ч.5 ст.448 ЦПК України, виходив з того, що, як вбачається з поданої скарги, скаржником не зазначено та не надано доказу на підтвердження направлення копії скарги іншим учасникам справи, а саме заінтересованій особі ОСОБА_1 , що передбачено п.2 ч.4 ст.448 ЦПК України.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

За приписами ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст.129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, – доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року; "Беллет проти Франції" від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

За положеннями ст.447 ЦПК України

--- судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина 1);

--- суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом (частина 2).

Згідно з ч.1 ст.447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У п.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" судам роз`яснено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.4 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Натомість, за положеннями ст.448 ЦПК України ("Подання скарги та прийняття її до розгляду"):

--- скарга повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються;

5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження;

6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа;

7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця;

8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги (частина 3);

--- до скарги додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися;

2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (частина 4);

--- суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду (частина 5).

За приписами ч.7 ст.43 ЦПК України:

--- у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи (абзац 1);

--- такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету – у паперовій формі листом з описом вкладення (абзац 2).

Отже, як вже вказувалось, у справі встановлено, що скарга подана через підсистему "Електронний суд" 15 серпня 2026 року. Додатки №№ 19 і 24 до скарги підтверджують направлення скарги з копіями доданих документів відповідно стягувачу ОСОБА_1 та Олешківському відділу ДВС. При цьому фактична адреса стягувача ОСОБА_1 зазначена наступна: АДРЕСА_2 . Адже її останнє відоме зареєстроване місце проживання була тимчасово окупована територія або територія, на якій ведуться бойові дії, а саме адреса: АДРЕСА_1 . Відтак неможливо направити на вказану адресу лист із скаргою з доданими додатками.

Відповідно до 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України":

--- якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання (абзац 1);

--- суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії (абзац 2);

--- з опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (абзац 3).

Отже, у цій справі необхідно враховувати вказані обставини, подання скарги на дії та рішення державного виконавця в електронній формі через електронний кабінет, відсутність у стягувача ОСОБА_1 електронного кабінету чи відсутність відомостей про наявність в нього електронного кабінету, останнє відоме зареєстроване місце проживання стягувача на тимчасово окупованій території, що унеможливлює надіслання йому документів у паперовій формі листом з описом вкладення (відповідно до абзацу 2 ч.7 ст.43 ЦПК України), а також наявність фактичної відомої адреси стягувача, яка знаходиться на підконтрольній Уряду України території, куди й була надіслана скарга з додатками, що підтверджується додатком № 19.

Суд же належної уваги на зазначене не звернув, не врахував положення вказаних норм процесуального й матеріального законів та їх дотримання скаржником при поданні скарги, помилково вважав, що скаржником не зазначено та не надано доказу на підтвердження направлення копії скарги іншим учасникам справи, а саме заінтересованій особі ОСОБА_1 , що передбачено п.2 ч.4 ст.448 ЦПК України, відтак невірно зазначив про порушення процесуальних норм при поданні скарги, а тому помилково застосував норми процесуального права, якими встановлені вимоги до змісту і форми скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За приписами п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин апеляційний суд не може визнати законною і обґрунтованою оскаржувану ухвалу, що відповідно до п.6 ч.1 ст.374 та п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставою для її скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Херсонський апеляційний суд, як суд апеляційної інстанції, за результатом апеляційного перегляду скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, не ухвалюючи власного судового рішення, тому розподіл судових витрат не здійснюється, адже вказане питання підлягає вирішенню при остаточному розгляді справи по суті.

Керуючись ст.ст.367, п.6 ч.1 ст.374 та п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 серпня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повної постанови – 06 жовтня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська