Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №577/78/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/78/26

Номер провадження 22-ц/816/2800/26

Категорія - 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Замченко А.О.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

у присутності:

представника позивача Висоцької Х.О. (в режимі відеоконференції)

представника відповідача Величко М.Г. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ,

на заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Рідзевської І.О. у м. Конотоп Сумської області,

у цивільній справі за позовом Моторного (транспортне) страхового бюро України до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

19 грудня 2025 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі – МТСБУ) в особі представника Висоцької Х.О. звернулось до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з позовом в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь МТСБУ суму сплаченого майнового відшкодування в розмірі 101 525,07 грн., витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 30 квітня 2020 року о 09:20 на автодорозі Вишгород-Ровжі водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху при повороті ліворуч не переконався, що це буде безпечно та не надав перевагу в русі транспортному засобу «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , та здійснив з ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно з відомостями Централізованої бази даних МТСБУ, даними довідки НПУ про обставини ДТП та повідомлення про ДТП вбачається, що відповідач керував автомобілем без полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП застрахована не була.

За фактом даної ДТП МТСБУ було відкрито регламентну справу № 67614, проведено огляд пошкодженого транспортного засобу та автотоварознавче дослідження, за результатами якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням зносу становила 99 765,07 грн. В зв`язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону № 1961-IV, МТСБУ 01.07.2025 здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 99 765,07 грн. Крім того, МТСБУ було сплачено 1 760,00 грн. за послуги експерта. Оскільки на момент завдання шкоди потерпілому цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, після здійснення регламентної виплати у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача, що і стало підставою для звернення до суду.

Заочним рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2026 року позов МТСБУ задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь МТСБУ 99 765,07 грн – регламентна виплата за шкоду пов`язану з пошкодженням транспортного засобу; 1 760 грн. – витрати пов`язані зі встановлення розміру збитків; сплачений судовий збір збору – 2 422,40, а всього – 103 947,47 грн.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню, оскільки постановою Конотопського міськрайонного суду від 12.12.2022 провадження стосовно притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, було закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а відповідно до постанови водій автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 10.4 ПДР України, що призвело до ДТП. На час скоєння даної ДТП водій автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 не був забезпечений чинним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а відповідно до звіту № 7772/05/20 про оцінку транспортного засобу вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням зносу, становила 99 765,07 грн.

Суд виходив із того, що МТСБУ виконало покладений на нього законом обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, виплатило ОСОБА_3 завдану відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду в розмірі 99 765,07 грн. та сплатило витрати, пов`язані із залученням експерта для визначення розміру завданої майнової шкоди, в розмірі 1 760,00 грн., у зв`язку з чим у нього виникло право регресної вимоги до ОСОБА_2 , особи, протиправними діями якої завдано шкоди власнику пошкодженого в ДТП транспортного засобу. З огляду на це суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 липня 2026 року заяву представника ОСОБА_2 – адвоката Величко М.Г. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 12.08.2026 ОСОБА_2 , через свого представника Величко М.Г., подав до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.02.2026 у справі № 577/78/26 повністю і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог МТСБУ.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції є поверхневими, а обставини, на які посилається суд, є недоведеними позивачем. Відповідач не мав можливості приймати участь у розгляді справи та захищати себе, оскільки перебував на службі та виконував обов`язки, пов`язані зі стримуванням збройної агресії рф та захистом Батьківщини, а можливість захисту та звернення до суду з`явилася тільки 21 травня 2026 року.

Скаржник зазначає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 було закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, при цьому під час судового розгляду не з`ясовувалося питання винуватості особи, наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, не були належним чином зібрані та розглянуті докази, оцінка доказам не надавалася. Вина ОСОБА_2 не доводиться нічим, окрім слів поліції, водночас існують об`єктивні підстави вважати, що саме ОСОБА_3 спричинила ДТП. На підтвердження цього зазначено обставини щодо руху на дорозі, яка має по одній смузі у кожну сторону, розділені суцільною смугою, а також те, що ОСОБА_3 , перетнувши суцільну смугу та не включивши показчик повороту, здійснила зіткнення з автомобілем ОСОБА_2 .

З матеріалів справи по ДТП вина ОСОБА_2 не встановлюється та наявні підстави вважати, що винуватцем події є інший учасник дорожнього руху, у зв`язку з чим перекладення на відповідача матеріальної відповідальності неможливе та суперечить принципам справедливого та неупередженого дослідження обставин справи. Зазначено, що немає жодного рішення, належного доказу, обґрунтування того, що ОСОБА_2 спричинив ДТП, а тому на нього не може бути покладена цивільна відповідальність.

Узагальнені доводи та заперечення відзиву на апеляційну скаргу

23.09.2026 позивач МТСБУ, через свого представника ОСОБА_4 , подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відзив на апеляційну скаргу аргументований тим, що додаткові докази, на які посилається скаржник, не можуть бути враховані апеляційним судом, оскільки доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, не надано. Зазначено, що після укладення 25.05.2026 договору про надання правничої допомоги сторона відповідача мала можливість збирати докази, однак до розгляду заяви про перегляд заочного рішення таких заходів не вживала, запитів не направляла, а адвокатський запит до поліції направлено лише 09.08.2026, після чого 12.08.2026 подано апеляційну скаргу. За таких обставин виключного випадку, який би дозволяв скаржнику надавати апеляційному суду нові докази, немає, а їх врахування порушуватиме принципи рівності та змагальності.

Щодо доводів скаржника про те, що винуватцем ДТП є інший учасник ДТП, у відзиві зазначено, що такі твердження є припущеннями, оскільки не підтверджуються жодними доказами, а відповідач не надає жодних доказів щодо існування судових справ стосовно ОСОБА_3 ; перевіркою через офіційний сайт «Судова влада України» встановлено лише одну судову справу, яка не пов`язана з обставинами даної справи. Крім того, аргументи скаржника є тотожними тим, що були викладені в заяві про перегляд заочного рішення та вже були предметом розгляду судом.

У відзиві наголошено, що провадження стосовно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП було закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, що не є реабілітуючою підставою та не спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП; при цьому відповідачем не надано належних доказів щодо відсутності його вини у вчиненні ДТП. Посилання апелянта на постанову Дніпровського апеляційного суду, за змістом відзиву, не має жодного правового значення, тоді як наведені правові позиції Верховного Суду та практика Сумського апеляційного суду є релевантними спірним правовідносинам.

Позиція апеляційного суду щодо явки учасників справи та можливості апеляційного розгляду

У судове засідання в режимі відеоконференції з`явилися представники позивача ОСОБА_4 та скаржника ОСОБА_1

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи його повідомлено належним чином. Поштове відправлення, надіслане на його адресу, повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Водночас інтереси ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції представляє адвокат Величко М.Г., яка бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

З огляду на викладене, неявка ОСОБА_2 не перешкоджає апеляційному розгляду справи, оскільки його інтереси представляє адвокат, який бере участь у судовому засіданні. Крім того, наявних у матеріалах справи доказів достатньо для перевірки доводів апеляційної скарги та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Щодо долучення додаткових матеріалів до матеріалів справи

Під час розгляду справи в апеляційному суді представник відповідача заявила клопотання про долучення до матеріалів справи скріншота із сервісу Google Maps щодо місця дорожньо-транспортної пригоди, повідомлення, розміщеного на офіційному вебсайті МТСБУ.

Позивач заперечував проти задоволення зазначеного клопотання. Водночас до клопотання було долучено копію витягу з протоколу № 22/2026 від 12 березня 2026 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №638/12578/17, від 15.04.2020 у справі №409/2909/18 зроблено висновок про те, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Колегія суддів установила, що зазначені матеріали не подавалися сторонами до суду першої інстанції. Водночас у поданому клопотанні не наведено обґрунтувань щодо причин неподання цих матеріалів під час розгляду справи судом першої інстанції та не надано доказів того, що можливість їх подання раніше була об`єктивно відсутня або не залежала від волі відповідної сторони.

За таких обставин передбачених частиною третьою статті 367 ЦПК України виняткових підстав для прийняття зазначених доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про неприйняття цих документів як доказу в даній справі.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.12.2022 провадження стосовно притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, було закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно вказаної постанови, 30.04.2020 о 09:20 год на автодорозі Вишгород-Ровжі водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху при повороті ліворуч не переконався, що це буде безпечно та не надав перевагу в русі транспортному засобу «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , та здійснив з ним зіткнення, чим порушив вимоги п.10.4 ПДР України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с. 6).

Автомобіль «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 15).

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована в НАСК «Оранта» на підставі полісу цивільно-правової обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 18134426 (а.с. 12).

На час ДТП водій автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 не був забезпечений чинним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с. 8).

06.05.2020 року власник автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 подала до МТСБУ заяву про отримання страхового відшкодування (а.с. 11).

За фактом даної ДТП МТСБУ було відкрито регламентну справу № 67614. На виконання своїх обов`язків, передбачених п. 34.1 ст. 34 Закону № 1961-IV, МТСБУ направило свого представника (працівника або експерта) для проведення огляду пошкодженого транспортного засобу. Внаслідок такого огляду, який був здійснений 25.05.2020, та проведення автотоварознавчого дослідження було складено звіт № 7772/05/20 від 26.05.2020.

Відповідно до звіту № 7772/05/20 про оцінку транспортного засобу вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням зносу, становила 99 765,07 грн (а.с. 13-21).

Відповідно до наказу МТСБУ та довідки від 30.06.2025 № 1, заявниці була виплачена сума страхового відшкодування в розмірі 99 765,07 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №21745 від 01.07.2025 (а.с. 22-23).

Крім того, МТСБУ було сплачено на користь ТОВ «Сател Груп» грошові кошти у розмірі 1 760,00 грн. за послуги експерта у справі № 67614, згідно рах. № СФ-0000097 від 27.05.2020, т.з. НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 1479753 від 26.06.2020 (а.с. 21 зв).

МТСБУ виконало покладений на нього законом обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Щодо обов`язковості страхування цивільно-правової відповідальності та підстав для здійснення МТСБУ регламентної виплати за відсутності чинного договору ОСЦПВ

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених належними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

За змістом статей 12, 13 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 6 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинним на дату ДТП та дату виплати) (далі – Закон № 1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3720-IX на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів.

Згідно з частиною другою статті 7 цього Закону № 3720-IX керування на території України транспортним засобом, щодо якого відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, законодавством установлено обов`язок особи забезпечити наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до початку використання транспортного засобу в дорожньому русі.

Разом з тим відсутність такого договору у винної у дорожньо-транспортній пригоді особи сама по собі не є підставою для відмови потерпілій особі у передбаченому законом відшкодуванні шкоди.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 3720-IX Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, законодавець прямо передбачив відсутність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу, яким заподіяно шкоду, як окрему підставу для здійснення МТСБУ регламентної виплати.

При цьому відповідно до частини другої статті 18 Закону України № 3720-IX у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у встановленому цим Законом порядку зобов`язане здійснити таку виплату.

Отже, положення зазначених норм права у їх системному взаємозв`язку свідчать про те, що за відсутності на момент дорожньо-транспортної пригоди чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу, яким заподіяно шкоду, саме МТСБУ є суб`єктом, на якого законом покладено обов`язок здійснення регламентної виплати потерпілій особі за наявності інших передбачених законом умов.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 37 Закону № 3720-IX МТСБУ після здійснення регламентної виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з частиною третьою статті 37 Закону № 3720-IX вимоги, передбачені частинами першою і другою цієї статті, встановлюються у розмірі суми страхової (регламентної) виплати та фактичних витрат, понесених страховиком (МТСБУ) у зв`язку з її здійсненням.

Щодо цивільно-правової відповідальності, страхового відшкодування та правового значення закриття адміністративної справи у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.12.2022 провадження стосовно притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, було закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 6). Зазначене судове рішення має преюдиційне значення для цієї справи та виключає можливість повторного встановлення судом вини відповідача або надання іншої оцінки їхнім діям.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).

У зазначеній постанові Верховний Суд роз`яснив, що преюдиційними є факти, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, і такі факти не підлягають повторному доказуванню в іншій справі.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що суд вдався до встановлення вини особи скоєнні ДТП, незважаючи на наявність преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили, та встановлює відсутність в діях цієї особи складу адміністративного правопорушення. Верховний Суд вказав, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

За викладених обставин Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду не встановила підстав для відступлення від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що закінчення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, саме по собі не свідчить про відсутність вини особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та не має реабілітуючого характеру.

Так, у постанові від 29.04.2020 у справі № 686/4557/18 Верховний Суд прямо зазначив: «… закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП».

Зазначений правовий висновок Верховний Суд підтвердив і у постанові від 26.10.2022 у справі № 645/6088/18, вказавши: «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП».

При цьому у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 559/4086/24 (провадження № 61-1116св26) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду додатково конкретизував правове значення постанови у справі про адміністративне правопорушення для розгляду цивільного спору. Суд зазначив:

«при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395 сво 18));

встановлені у справі про адміністративне правопорушення обставини є обов`язковими для суду, що вирішує зазначений цивільній спір з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. При цьому, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, не впливає на вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в цьому випадку суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова відповіді на питання про те, чи мала місце ДТП та чи сталася вона з вини особа, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення».

З урахуванням наведених обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. На час ДТП водій автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , не був забезпечений чинним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.12.2022 встановлено обставини дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_2 вимог п. 10.4 ПДР України. Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою та не спростовує факту наявності вини особи у скоєнні ДТП.

За таких обставин МТСБУ мало всі підстави для здійснення регламентної виплати потерпілій особі, оскільки на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Volkswagen» не була застрахована. МТСБУ відкрило регламентну справу № 67614, провело огляд пошкодженого транспортного засобу та автотоварознавче дослідження, за результатами якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становила 99 765,07 грн, яку МТСБУ виплатило потерпілій особі, а також сплатило 1 760,00 грн за послуги експерта. Отже, МТСБУ виконало покладений на нього законом обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З огляду на те, що МТСБУ здійснило регламентну виплату за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, у МТСБУ виникло право регресної вимоги до винної особи. При цьому закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності не впливає на вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, оскільки встановлені у справі про адміністративне правопорушення обставини є обов`язковими для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Відтак висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі є правильними.

Щодо доводів апеляційної скарги про поширення на відповідача рішення Наглядової ради МТСБУ щодо утримання від реалізації права зворотної вимоги (регресу) зі стягнення заборгованості, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про поширення на спірні правовідносини рішення Наглядової ради МТСБУ щодо утримання від реалізації права зворотної вимоги (регресу) зі стягнення заборгованості, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вони не відповідають змісту та умовам зазначеного рішення, а також установленим у справі обставинам щодо часу виникнення спірних правовідносин.

Як убачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода, у зв`язку з якою МТСБУ здійснило регламентну виплату та звернулося з регресною вимогою до відповідача, сталася 30 квітня 2020 року (а.с. 6). Водночас із наданої самим апелянтом копії військового квитка вбачається, що військову службу у військовій частині НОМЕР_3 ОСОБА_2 розпочав 19 жовтня 2020 року (а.с. 51-53), тобто через декілька місяців після спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, на момент дорожньо-транспортної пригоди 30 квітня 2020 року ОСОБА_2 військовослужбовцем не був. Натомість довідка за формою 5 (а.с. 53 зв.), на яку посилається апелянт, видана військовою частиною НОМЕР_3 лише 7 травня 2026 року та підтверджує проходження відповідачем військової служби на момент її видачі, а не на момент виникнення спірних правовідносин.

При цьому саме по собі набуття особою статусу військовослужбовця після вчинення дорожньо-транспортної пригоди не змінює її правового статусу на момент заподіяння шкоди та не припиняє вже виниклих цивільно-правових зобов`язань.

Більше того, Наглядова рада МТСБУ не прийняла безумовного рішення про відмову від реалізації права регресної вимоги до всіх осіб, які на будь-який момент у подальшому набули статусу військовослужбовця. Передбачено утримання МТСБУ від реалізації права зворотної вимоги лише щодо заборгованості за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортних пригод, «що настали чи настануть протягом дії воєнного стану в Україні та трьох місяців після його припинення чи скасування».

Таким чином, уже з огляду на часові межі, визначені самим рішенням Наглядової ради МТСБУ, зазначене рішення не може бути застосоване до спірної ДТП, яка сталася 30 квітня 2020 року, тобто до запровадження в Україні воєнного стану.

Ця обставина є самостійною та достатньою підставою для відхилення відповідного доводу апеляційної скарги.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують встановлених судом обставин та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а скаргу – без задоволення.

За змістом пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Суд першої інстанції правильно встановив, що на час ДТП водій автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , не був забезпечений чинним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а МТСБУ на виконання покладеного законом обов`язку здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 99 765,07 грн та понесло витрати на визначення розміру завданої майнової шкоди в розмірі 1 760,00 грн.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою та не спростовує факту наявності вини особи у вчиненні ДТП. МТСБУ мало всі підстави для здійснення регламентної виплати, а після її здійснення у нього виникло право регресної вимоги до особи, яка завдала шкоди. Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а доводи апеляційної скарги правильності цих висновків не спростовують.

Висновки суду щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги – без задоволення, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у суді першої інстанції, відсутні. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом МТСБУ сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, який відповідно до рішення суду першої інстанції покладено на відповідача. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги перерозподілу не підлягають.

Інші процесуальні питання розгляду апеляційної скарги

Згідно ст. 384 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

За ч. 1 ст. 389 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно ч 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, зокрема, судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків встановлених цією статтею.

Оскільки предметом розгляду у цій справі є позов, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, постанова апеляційного суду згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 82, 141, 263, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.М. Худик

Судді: В.І. Криворотенко

А.О. Замченко