Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №369/4454/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №369/4454/26

Номер провадження 22-ц/816/2960/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Черних О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Заїки Дмитра Євгенійовича , який діє в інтересах ОСОБА_2 ,

на додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 серпня 2026 року, ухвалене у складі судді Катрич О.М., у м. Суми,

у цивільній справі за заявою представника позивача Заїки Дмитра Євгенійовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики оформленого розпискою,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

04.03.2026 ОСОБА_2 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми із позовом до ОСОБА_3 , в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 5 000,00 доларів США та судові витрати.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 серпня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики, оформленого розпискою від 08.01.2025, у розмірі 5 000,00 доларів США, а також судовий збір в сумі 1 728,20 грн.

13.07.2026 ОСОБА_2 , через свого представника Заїку Д.Є. , звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми із заявою про відшкодування судових витрат.

Додатковим рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 серпня 2026 року частково задоволено заяву представника позивача Заїки Д.Є. та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, не вирішено, а на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано суду договір про надання правничої допомоги, рахунок-фактуру та платіжну інструкцію, відповідно до яких вартість наданих послуг становить 20 000 грн. При цьому суд зазначив, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Оцінюючи заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність їх часткового відшкодування, з урахуванням реального часу, витраченого адвокатом на підготовку і подання позову, умов договору про надання правничої допомоги, обсягу наданої правничої допомоги, а також складності справи, яка є малозначною справою, співмірності, доцільності та необхідності понесених позивачем витрат. Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їх розміру, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням 09.09.2026 представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Заїка Д.Є. подав до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 серпня 2026 року у справі № 369/4454/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву представника позивача Заїки Д.Є. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу, оскільки відповідачем не подавалося заяв чи клопотань щодо зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, у тому числі не доведено їх неспівмірності з критеріями, визначеними частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Натомість з боку позивача розмір заявлених витрат підтверджено сукупністю доказів: копіями договору про надання правничої допомоги № 260226/01 від 26.02.2026, рахунку-фактури № 260226/01 від 26.02.2026, платіжної інструкції № @2PL605221 від 27.02.2026 та квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1.549450967.1 від 27.02.2026.

За таких обставин передбачені частиною п`ятою статті 137 ЦПК України підстави для зменшення витрат були відсутні, однак суд першої інстанції зменшив розмір витрат, заявлених позивачем до відшкодування, з 20 000,00 грн до 5 000,00 грн. З огляду на викладене, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм ЦПК України, у результаті чого з відповідача на користь позивача було стягнуто лише 25% від повної суми документально підтверджених та фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом цієї справи.

Щодо подання відзиву на апеляційну скаргу

ОСОБА_3 не скористався наданим йому частиною 1 статті 360 ЦПК України правом подати відзив на апеляційну скаргу у строк, встановлений судом апеляційної інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція апеляційного суду щодо явки учасників справи та можливості апеляційного розгляду

05.10.2026 представник позивача Заїка Д.Є. звернувся до суду із заявою, в якій просив розглянути апеляційну скаргу за відсутності позивача та його представника.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилися.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

З огляду на викладене та керуючись статтею 372 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача, його представника та відповідачів і ухвалив розглянути справу в цьому судовому засіданні.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).

Як передбачено частинами 2, 3, 8, 12 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Отже ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року № 686/5757/23 виснувала, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15-ц та постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 681/947/24 та інших постановах.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, оскільки сам факт документального підтвердження сплати 20 000 грн не є безумовною підставою для відшкодування саме цієї суми. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Суд першої інстанції, оцінюючи заявлений розмір витрат, врахував реальний час, витрачений адвокатом на підготовку і подання позову, умови договору про надання правової допомоги, обсяг наданої правової допомоги, складність справи, яка є малозначною справою, співмірність, доцільність та необхідність понесених позивачем витрат, і дійшов висновку, що витрати у заявленому розмірі не відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.

Посилання апеляційної скарги на те, що відповідачем не подавалося заяв чи клопотань щодо зменшення розміру витрат та не доведено їх неспівмірності, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, і не зобов`язаний присуджувати стороні всі її витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору. Наявність договору, рахунку-фактури та платіжних документів підтверджує вартість послуг та їх оплату, однак не підтверджує співмірність 20 000 грн зі складністю справи, обсягом наданої правничої допомоги та часом, витраченим адвокатом.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 260226/01 від 26.02.2026, відповідно до якого вартість послуг становить 20 000,00 грн, копію рахунку-фактури № 260226/01 від 26.02.2026, згідно з яким вартість наданих послуг визначена у розмірі 20 000 грн за юридичні послуги (представництво в суді першої інстанції), платіжну інструкцію № @2PL605221 від 27.02.2026 та квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 1.549450967.1 від 27.02.2026. Водночас зазначені документи підтверджують погоджений сторонами договору розмір вартості послуг та їх оплату, але самі по собі не підтверджують співмірність заявлених до відшкодування 20 000 грн із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та обсягом наданих адвокатом послуг.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про стягнення 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідає встановленим обставинам щодо реальності, необхідності та розумності витрат, тоді як доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування співмірності саме 20 000 грн із складністю справи, обсягом наданої правничої допомоги та часом, витраченим адвокатом. Тому підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у повному заявленому розмірі 20 000 грн не встановлено.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача Заїки Дмитра Євгенійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 серпня 2026 року у справі № 369/4454/26 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.М. Худик

Судді: А.О. Замченко

О.М. Черних