Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №583/2447/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/2447/25Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яценко Н. Г.

Номер провадження 33/816/406/26Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 583/2447/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.07.2025, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

установив:

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, оскільки відсутні докази щодо керування ним т/з і він не повинен був проходити огляд на стан сп`яніння, копію направлення на огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я не отримував, відеозапис не є безперервним, свідки в протоколі не зазначені. При цьому вважає пояснення його колишньої дружини ОСОБА_4 упередженими.

Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.07.2025 ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн із позбавленням права керування т/з на строк 1 рік. Стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, ОСОБА_5 28.05.2025 о 09 год. 35 хв. в м. Охтирка по пров. Штагера, 1 керував т/з Honda Accord, д. н. з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Будучи належним чином повідомленим про час, день і місце апеляційного розгляду, ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, від нього надійшла письмова заява про розгляд апеляційної скарги у його відсутності, тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без його участі, оскільки це не суперечить вимогам ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП і судовій практиці ЄСПЛ.

Перевіривши матеріали даної справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 343920 від 28.05.2025 (а. с. 2), суддя суду першої інстанції дійшла правильного висновку, що ОСОБА_5 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і, крім протоколу, об`єктивно підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

- письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , згідно яких 28.05.2025 близько 9 год. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виникла сварка, ОСОБА_5 вихватив з рук ОСОБА_4 сумку, сів в автомобіль і поїхав, потім повернувся через 4-5 хв. та віддав сумку Ушаковій (а. с. 6-8);

- відеозаписами події правопорушення з технічних засобів поліцейських, якими зафіксовано, що поліцейські приїхали на виклик про грабіж, встановили особу водія т/з, яким виявився ОСОБА_5 , під час спілкування виявили у останнього ознаки алкогольного сп`яніння, вимога поліцейських до ОСОБА_5 про необхідність проходження ним огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку або на місці, або в закладі охорони здоров`я, а також відмова ОСОБА_5 від огляду на стан сп`яніння (а. с. 3).

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення ОСОБА_4 і ОСОБА_6 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ці пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючи фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення вказаних свідків не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_5 до відповідальності, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винною, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.

З огляду на викладене, твердження ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі про упередженість свідка ОСОБА_4 є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_5 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає обов`язковому огляду на стан алкогольного сп`яніння, який проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.

Водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатом, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»).

Відеозаписи події правопорушення є об`єктивним доказом у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певної обставини, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо забезпечення можливості проходження ОСОБА_5 огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення, а той факт, що зафіксовані на них події за участю ОСОБА_5 мали місце у реальності та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.

Ці відеозаписи розкривають повну картину події, яка відбулась 28.05.2025 о 09:35 на пров. Штагера, 1 в м. Охтирка Сумської області за участю ОСОБА_5 , та містять усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП): 1) факт керування особою т/з і наявність у неї ознак алкогольного сп`яніння; 2) вимога поліцейського до цієї особи пройти огляд на стан сп`яніння; 3) відмова особи, яка керувала т/з, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, тому доводи апеляційної скарги про неналежність і недопустимість як доказів наявних у справі відеозаписів є необґрунтованими і також задоволенню не підлягають, так як вони не відповідають вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення, зокрема положенням ч. 1 ст. 251 КУпАП, згідно якої доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування т/з, актом огляду та тимчасового затримання т/з, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Незважаючи на те, що у момент приїзду поліції, т/з Honda Accord, д. н. з. НОМЕР_2 дійсно перебував в нерухомому стані на узбіччі дороги, апеляційний суд вважає, що факт керування ОСОБА_5 цим т/з знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки як поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було підтверджено, що ОСОБА_5 в ході сварки сів в автомобіль і поїхав, а потім повернувся, так і самим ОСОБА_5 (в своїх письмових поясненнях від 28.05.2025 (а. с. 6) і заяві про закриття провадження від 09.06.2025 (а. с. 12-15).

Виключно Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3), оскільки керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням т/з. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху (включаючи вимоги п. 2.5 ПДР) та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки.

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до ОСОБА_5 про проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відповідає легітимній меті та завданням КУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП)

Тобто, водієві забороняється керувати т/з із ознаками алкогольного сп`яніння у будь-якому випадку, незважаючи на наявність чи відсутність підстав для безпосередньої зупинки т/з поліцейськими, а правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту, коли т/з почав рухатись, хоч своїм ходом, хоч за допомогою буксирування, і не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з, а керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами).

Необхідно зауважити, що ОСОБА_5 заперечує лише факт вживання ним в той день алкогольних напоїв та факт зупинки т/з поліцейськими, не заперечуючи керування ним т/з.

Саме недотримання ОСОБА_5 імперативних вимог ПДР, а не дії інших осіб, призвело до складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, який містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП): суть правопорушення (об`єктивна сторона) – відмова особи, яка керує т/з, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, конкретний пункт ПДР – 2.5, що встановлює певний обов`язок для водія і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за невиконання водієм цього обов`язку – ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_5 як учасника дорожнього руху, внаслідок чого доводи останнього в апеляційній скарзі в цій частині також задоволенню не підлягають.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 про невручення йому копії направлення на проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідне письмове направлення згідно законодавства України про адміністративні правопорушення виготовляється і надається поліцейським безпосередньо працівнику закладу охорони здоров`я, який проводитиме медичний огляд водія чи особи, яка керувала т/з, за умови, коли останні виявили бажання пройти такий огляд. Якщо визначені особи відмовились проходити огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, то направлення не видається.

Не може апеляційний суд погодитись і з доводами апеляційної скарги про відсутність свідків в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в присутності двох свідків поліцейський складає протокол виключно у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 вказаного вище Порядку), що в цій справі дотримано. При цьому відсутність свідків в протоколі не є тією безумовною обставиною, яка тягне за собою скасування судового рішення, а матеріали справи містять письмові пояснення свідків на окремих аркушах, про що було наведено вище.

Вищенаведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_5 з ознаками алкогольного сп`яніння під час керування т/з, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає вимогам закону, які необхідно виконувати (п. 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Здійснене судом дослідження зазначеного вище відеозапису дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин саме ОСОБА_5 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння в установленому законом порядку, так як будь-який наявний у справі сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності та взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.07.2025 відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов