Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №522/7597/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1604/26

Номер справи місцевого суду: 522/7597/25

Головуючий у першій інстанції Осіік Д. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М. М., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бандиш Ганна Іванівна на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Також стягнуто на користь держави у розмірі 605,60 гривень.

17 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бандиш Г. І. звернулась до суду з апеляційною скаргою на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови суду.

В обґрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження зазначено, що ОСОБА_1 не отримувала постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року, лише 17 липня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бандиш Г. І. ознайомилась з матеріалами справи, зробила необхідні копії та отримала повний текст оскаржуваної постанови суду.

У зв`язку із вищевикладеним обставинами ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бандиш Г. І. просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року та поновити процесуальний строк.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційну скаргу подано із пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Мельник проти України», норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).

Також, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

На підставі матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що 26 березня 2025 року був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №282572, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім того, апеляційним судом був досліджений наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудним відеокамер працівників поліції, з якого встановлено, що 26 березня 2025 року близько 21:28 год, за адресою м. Одесі, вул. Приморська, 22, працівники поліції зупинивши транспортний засіб «Nissan Micra», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , запропонували останній пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що водій відмовились, далі працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозапису також встановлено, що працівники поліції прочитали ОСОБА_1 складений відносно неї протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №282572, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в тому числі повідомили, що розгляд справи за вказаним протоколом відбудеться в Приморському районному судді м. Одеси, на що ОСОБА_1 повідомили працівникам поліції, що не буде підписувати складений протокол (диск а.с. 7).

Матеріалами справи також встановлено, що суд першої інстанції неодноразово направляв ОСОБА_1 судові повістки про виклик до суду, однак направлена судом поштова кореспонденції повернулась до суду не вручена (а.с. 10-12, 15-17, 22-23).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнання винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При цьому, із апеляційною скаргою на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду лише 17 липня 2026 року, тобто із значним пропуском встановленого законом строку.

На підставі вищевикладених обставин, апеляційний суд вважає, що достовірно знаючи про складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №282572 від 26.03.2025, та про розгляд справи в Приморському районному суді м. Одеси, ОСОБА_1 розпорядився своїми правами на власний розсуд та протягом тривалого періоду часу не цікавилась результатом розгляду даної справи, не вживала заходів, щоб дізнатися про стан відомого їй судового провадження, та жодним чином не реалізовувала своє право на доступ до судового рішення та оскарження його в апеляційному порядку, у визначений вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП строк, хоча не була позбавлена такої можливості.

Законом передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов`язки, покладені на неї законом.

Вирішуючи питання щодо поважності пропуску строку на оскарження, апеляційний суд враховує правовий висновок Верховного Суду України викладений в ухвалі по справі №5-45кз17 від 24 лютого 2017 року, відповідно до якого несвоєчасне отримання копії судового рішення саме по собі не може бути визнано поважною причиною пропуску строку. Визнати поважною причиною можливо лише в сукупності з іншими обставинами, обумовленими поважністю, з огляду на які цей строк було пропущено. Особа має також можливість реалізувати своє право на доступ до судових рішень через Єдиний державний реєстр судових рішень шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

ОСОБА_1 зобов`язана була цікавитись інформацією про рух адміністративної справи учасником якої вона є, та про наявність якої їй було достовірно відомо, проте, остання знехтувала своїми процесуальними правами й обов`язками, та ухилилась від отримання інформації про стан справи про адміністративне правопорушення.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, та добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Слід також зазначити, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).

ОСОБА_1 реалізувала своє право керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановленими нормами чинного законодавства.

Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення.

Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бандиш Г. І. подав апеляційну скаргу після закінчення встановленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року, враховуючи, що ОСОБА_1 зобов`язана цікавитись інформацією про рух справ учасниками якої вона є, та те, що несвоєчасне отримання копії судового рішення саме по собі не може бути визнано поважною причиною пропуску строку, апеляційний суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бандиш Ганна Іванівна про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року – відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бандиш Ганна Іванівна на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький