Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №523/7451/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1580/26

Номер справи місцевого суду: 523/7451/26

Головуючий у першій інстанції Нікітіна К. О.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М. М.,

при секретарі Узун Н. Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 09 липня 2026 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №037589 від 10.04.2026, ОСОБА_1 10 квітня 2026 року близько 21:00 год, знаходячись за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображав, погрожував, принижував честь та гідність, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Пересипського районного суду м. Одеси від 09 липня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень. Також стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 09 липня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судове засідання до апеляційного суду, ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином та завчасно.

20 серпня 2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, однак 03 вересня 2026 року з`єднання з ОСОБА_1 не відбулось.

03 вересня 2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі доводів, викладених у апеляційній скарзі, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Збирання нових доказів не входить до повноважень апеляційного суду.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Частина 1 статті 173-2 встановлює відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме за вчинення домашнього насильства психологічного характеру по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 , що виразилося в образах, погрозах, принижування честь та гідність, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №037589 від 10.04.2026, який в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги (а.с. 1);

2)рапортом про прийняття заяви про вчинення правопорушення від 10.04.2026, згідно якого 110.04.2026 о 21:13 год, до служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , її чоловік в алкогольному сп`янінні бешкетує, все навкруги перевертає, має в квартирі травматичний пістолет, але він його не чіпає (а.с. 3);

3)протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 10.04.2026 (а.с. 4);

4)письмовими пояснення ОСОБА_2 (а. с. 5);

5)формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с. 7);

6) копію термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_1 від 10.04.2026 серії АА №566728(а.с. 8).

7)поясненнями ОСОБА_2 , які вона надала в суді першої інстанції та вказала, що 10 квітня 2026 року вона після повернення з роботи прийшла додому та побачила чоловіка в стані алкогольного сп`яніння, тому з метою уникнення конфлікту пішла до своєї кімнати, проте, чоловік увірвався туди та почав провокувати сварку, кричав, ображав її із застосуванням нецензурної лексики. Зазначила, що подібна поведінка з його боку є систематичною, коли він перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Чоловік, знаючи, що вона любить квіти, навмисно відкриває вікна, внаслідок чого квіти падають. Крім того, він посітно знущався з її папуги, яка його дратувала. Замість того, щоб накинути на клітку тканину, він обливав її водою, дуже сильно стукав по клітці. Після події папуга взагалі зникла. Також потерпіла повідомила, що ОСОБА_1 постійно ображає її сина, який був військовослужбовцем Збройних Сил України, зараз є особою з інвалідністю 2 групи. Все зазначене завдавало їй психологічних страждань. На цей час подружжя перебуває у процесу розірвання шлюбу.

Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме в тому, що він вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 , що виразилося в образах, погрозах, принижування честь та гідність.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 фактично зводяться до того, що самі собі по собі конфліктні стосунки між ним та дружиною, не утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи не мітять достатніх доказів на підтвердження вчинення ним саме домашнього насильства.

Щодо даних тверджень апеляційний суд вважає зазначити наступне.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» (далі - Закон).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція), відповідно до положень якої "домашнє насильство" означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Отже, необхідною передумовою, з наявністю (існуванням) якої законодавець передбачає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП у зв`язку із скоєнням домашнього насильства фізичного та психологічного характеру, є встановлення тієї обставини, що неправомірна поведінкою кривдника, полягає, серед іншого, але не виключно, у вчиненні дій з нанесення потерпілій побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, унаслідок чого заподіюється шкода фізичному здоров`ю потерпілої, а також у разі настання наслідків, які викликають у особи, яка постраждала від домашнього насильства, побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Оцінюючи доводи скарги, що необхідно розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство», апеляційний суд вказує, що за наявності ознак умисних дій, спрямованих на приниження, образу, залякування чи заподіяння шкоди фізичному або психічному стану особи, з якою винний перебуває у сімейних чи близьких відносинах, такі дії набувають характеру домашнього насильства.

Визначальним при цьому є не форма прояву конфлікту, а його зміст і наслідки, зокрема те, чи спричинили вони моральні страждання, відчуття страху, емоційну залежність або приниження гідності потерпілої особи.

Навіть одноразова поведінка може бути розцінена як домашнє насильство, якщо вона за своїм змістом відповідає зазначеним ознакам і порушує права та свободи іншої особи.

Апеляційний суд звертає увагу, що звернення до поліції, пояснення потерпілої, винесення працівниками поліції термінового заборонного припису стосовно кривдника, вагомо свідчать про те, що у потерпілої є побоювання за свою безпеку, що є об`єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Також слід зазначити, що факт наявності між особами конфліктних відносин або розбіжностей у поглядах щодо певних життєвих питань не виключає можливості вчинення під час такого конфлікту домашнього насильства.

Визначальним для кваліфікації дій за статтею 173-2 КУпАП є не причина виникнення конфлікту, а характер конкретних дій, вчинених особою під час нього, та їх наслідки або можливість спричинення шкоди фізичному чи психологічному здоров`ю потерпілого.

У даному випадку підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є не сам факт існування суперечностей між подружжям, а встановлені судом дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні образ та погроз, що відповідно до положень статті 173-2 КУпАП утворює склад адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Зазначений висновок суду відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 09 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький