Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №492/849/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1823/26

Номер справи місцевого суду: 492/849/26

Головуючий у першій інстанції Черевата В. І.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Арцизького районного суду Одеської області від 15 липня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №671870, 21.05.2026 о 16 год. 31 хв. ОСОБА_1 , по вул. Центральна у с. Веселий Кут Болградського району Одеської області, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився з застосуванням технічних засобів відеозапису, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Арцизького районного суду Одеської області від 15.07.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,6 грн.

27.07.2026 адвокат Реу Р. В., в інтересах ОСОБА_1 вперше звернувся до суду із апеляційної скаргою.

Постановою Одеського апеляційного суду від 13.08.2026 апеляційну скаргу адвоката Реу Р.В., в інтересах ОСОБА_1 на постанову Арцизького районного суду Одеської області від 15.07.2026 по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП повернуто особі, яка її подала.

Підставою для повернення апеляційної скарги Реу Р.В., в інтересах ОСОБА_1 на постанову Арцизького районного суду Одеської області від 15.07.2026 слугувало те, що така апеляційна скарга була подана з порушенням вимог ч. 2 ст. 271 КУпАП, а саме адвокат не надав до апеляційної скарги передбачених законом доказів щодо наявності у нього повноважень на подання апеляційної скарги.

17.08.2026 адвокат Реу Р. В., в інтересах ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на постанову Арцизького районного суду Одеської області від 15.07.2026, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Арцизького районного суду Одеської області від 15.07.2026, скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт вказує, що копія оскаржуваного рішення суду першої інстанції надійшла на особисту електронну пошту захисника саме 16.07.2026, та у десятиденний строк після отримання копії постанови Арцизького районного суду Одеської області від 15.07.2026 звернувся до суду з апеляційною скаргою. Копію постанови Одеського апеляційного суду від 13.08.2026 захисник ОСОБА_1 – Реу Р.В. отримав в особистий кабінет в підсистемі Електронний суд ЕСІТС саме 14.08.2026 о 21:55 год., та на наступний робочий день звернувся повторно до суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду першої інстанції є необгрунтованою, та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, у судовому засіданні Арцизького районного суду Одеської області, суддя першої інстанції розглянув вказану справу у відсутності водія ОСОБА_1 який був відсутній у судовому засіданні з поважної причини, так як на даний час виконував бойове завдання, але суд не звернув на це увагу та продовжив розгляд справи, хоча захисник наголошував суду про неможливість прийняття остаточного рішення по справі, не вислухавши пояснення ОСОБА_1 , що є порушенням його права на захист. Суд першої інстанції не звернув увагу на допущені порушення вимог чинного Законодавства працівником поліції при оформленні матеріалу про адміністративне правопорушення, а саме у розбіжності у часі скоєння правопорушення, вказаного в протоколі від 21.05.2026, та не надав оцінку такому. Відеозаписи, що містяться в матеріалах справи, не містять чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. В протоколі про адмінінстративне правопорушення серії ЕПР1 №671870 не вказані ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 . Суд першої інстанції у оскаржуваній постанові вказує, що ОСОБА_2 знаходився відповідно до оглянутих відеофайлів в стані алкогольного сп?яніння, хоча протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №671870 складений за порушення пункту 2.5 ПДР, а саме відмову від проходження огляду на стан сп?яніння, що за своєю природою є різними порушеннями вимог Закону.

В судове засідання, призначене на 25.09.2026 особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 приєднався до судового засідання в режимі відеоконференції. Не заперечував проти розгляду справи у відсутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Підтримав доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.

Апеляційним судом встановлено, що Арцизький районний суд Одеської області прийняв оскаржувану постанову саме 15.07.2026.

Відповідно до довідки Арцизького районного суду Одеської області про доставку електронного документа, копія постанови Арцизького районного суду Одеської області від 15.07.2026 доставлена до особистого електронного кабінету ОСОБА_3 саме 16.07.2026 о 04:40:02 год.

Вперше сторона захисту звернулась до суду першої інстанції з апеляційною скаргою саме 27.07.2026.

Постановою Одеського апеляційного суду від 13.08.2026 апеляційну скаргу адвоката Реу Р.В., в інтересах ОСОБА_1 на постанову Арцизького районного суду Одеської області від 15.07.2026 по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП повернуто особі, яка її подала.

Відповідно до довідки Одеського апеляційного суду про доставку електронного документа, копія постанови Одеського апеляційного суду від 13.08.2026 доставлена до особистого електронного кабінету ОСОБА_3 саме 14.08.2026 (п`ятниця) о 22:02:03 год.

Повторно ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник Реу Р.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою саме 17.08.2026 (понеділок), тобто у наступний робочий день.

Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та поновлення строку на апеляційне оскарження, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), згідно якої огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно п. 9 Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Так, суд дійшов вірного висновку про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №671870 від 21.05.2026, зміст якого відповідає фактичним обставинам справи (а.с. 1);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до КПН "Арцизька центральна опорна лікарня" від 21.05.2026 (а.с. 6);

- довідкою про повторність, відповідно до якої, згідно облікових даних ЄДР МВС України, гр. ОСОБА_1 не притягався впродовж року до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП (а.с. 9);

- відеозаписом (а.с. 10), який, містить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зупинку транспортного засобу, та, крім іншого, містить розмову із працівниками поліції, які повідомляють ОСОБА_1 про наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння, неодноразово пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager чи в медичному закладі, однак, ОСОБА_1 неодноразово ухиляється від надання чіткої відповіді на законну вимогу співробіників поліції. Внаслідок чого, працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Сукупність вищевказаних доказів підтверджують те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння фактично своїми діями та поведінкою відмовився від проходження огляду в установленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд відхиляє довід сторони захисту стосовно того, що суд першої інстанції розглянув вказану справу у відсутності водія ОСОБА_1 який був відсутній у судовому засіданні з поважної причини, так як на даний час виконував бойове завдання, але суд не звернув на це увагу та продовжив розгляд справи, хоча захисник наголошував суду про неможливість прийняття остаточного рішення по справі, не вислухавши пояснення ОСОБА_1 , що є порушенням його права на захист з огляду на таке.

Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що під час відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, положення ч. 1 ст. 130 КУпАП не входить до переліку правопорушень при розгляді справ про яке передбачена обов`язкова участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Жодних документів на підтвердження того, що ОСОБА_1 на теперішній момент приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, через що останній не зміг прибути до суду для надання особистих пояснень, матеріали справи не містять.

З матеріалів справи встановлено, що інтереси ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляв адвокат Реу Р.В. на підставі ордеру серії ВН №1736120 від 30.06.2026 (а.с. 20) та Витягу з Договору про надання правової допомоги №29-05/2026-28 від 29.05.2026 (а.с. 21).

30.06.2026 адвокат Реу Р.В. звернувся до Арцизького районного суду Одеської області з клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеного на 01.07.2026, та ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 19).

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Арцизького районного суду Одеської області Гамурар І.О. (а.с. 24), судове засідання, призначене на 01.07.2026 о 10:50, відкладено на 15.07.2026 о 14:20 год. у зв`язку з надходженням заяви захисника Міліша Д.М. про відкладення розгляду справи.

14.07.2026 захисник ОСОБА_1 - Реу Р.В. ознайомився з матеріалами справи.

15.07.2026 захисник ОСОБА_1 - Реу Р.В. приймав участь в судовому засіданні, надав особисті пояснення, що підтверджується протоколом судового засідання від 15.07.2026 (а.с. 26).

Апеляційний суд наголошує, що реалізація права на захист передбачає не лише надання стороні можливості користуватися процесуальними правами, а й необхідність добросовісного їх здійснення. Саме по собі формальне посилання на необхідність відкладення розгляду справи через перебування ОСОБА_1 на бойовому завданні, без долучення відповідних доказів, не може бути достатньою підставою для відкладення судового розгляду.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовано виходив із відсутності конкретних та поважних причин, які б об`єктивно перешкоджали стороні захисту реалізувати свої процесуальні права. При цьому право ОСОБА_1 на захист не було обмежено, оскільки його інтереси у суді представляв обраний ним захисник, якому було надано достатній час для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки до її розгляду.

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції було створено стороні захисту належні умови для реалізації процесуальних прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КпАП України, а тому на думку апеляційного суду, право на захист порушено не було.

Апеляційний суд наголошує, що недоліки протоколу про адміністративне правопорушення, на які звертає увагу сторона захисту, жодним чином не впливають на ступінь доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, оскільки вся послідовність подій, що відбувалася, зафіксована відеозаписом.

Відеозаписи, що містяться в матеріалах справи є одним із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, на якому зафіксована подія правопорушення, який суд оцінює в сукупності з іншими долученими до протоколу доказами, які досліджені судом, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Недоліки відеозаписів, на які посилається сторона захисту, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційним судом не приймаються до уваги.

Апеляційний суд відхиляє довід сторони захисту стосовно того, що на відеозаписі не зафіксовано чітку відмову від проходження огляду, оскільки під час всієї розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 ухилявся від надання такої з метою уникнення покарання.

З моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, сторона захисту не зверталися зі скаргами щодо незаконності дій поліцейських при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто незаконність дій поліції не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Викладені доводи не спростовують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наявності інших доказів, які в своїй сукупності підтверджують обставини, які викладені в протоколі, підстав вважати вказані докази неналежними у суду відсутні.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується доказами, які досліджувались в суді першої інстанції та перевірені апеляційним судом.

Порушень норм процесуального або матеріального права не встановлено під час апеляційного перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Арцизького районного суду Одеської області від 15 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Арцизького районного суду Одеської області від 15 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова