Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №202/816/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/816/25

Провадження № 2/202/379/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі

головуючого судді Мариніна О.В.

за участі секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача 47 457,28 грн заборгованості за кредитним договором № 22034000401263 від 04.09.2020, з яких 34 685,10 грн. прострочений кредит і 12 772,18 грн. прострочені комісії. Позов обґрунтовано тим, що АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» надало відповідачу кредит у сумі 52 624 грн. строком на 36 місяців (кінцева дата повернення — 04.09.2023), із яких 6 624 грн банк перерахував страховику за договором страхування життя. Відповідач сплатив лише 42 701,36 грн., останній платіж — 04.04.2022. З 01.03.2022 банк запровадив «кредитні канікули» щодо погашення основного боргу. Через невиконання відповідачем зобов`язань банк вимагав дострокового повернення кредиту шляхом текстового повідомлення, і за версією позивача строк виконання настав 27.09.2023. Після цієї дати комісії й штрафні санкції не нараховувалися. За договором факторингу від 11.04.2024 банк відступив позивачу право вимоги, у тому числі за цим договором. Розмір боргу станом на 10.04.2024 підтверджено розрахунком банку та виписками за рахунками.

Відповідач відзив на позов не подав, жодних заяв по суті не надіслав. Будучі повідомленим про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився.

Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач був належним чином повідомлений, не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 04.09.2020 відповідач і банк уклали кредитний договір № 22034000401263 у паперовій формі.

Невід`ємною частиною договору є Універсальний договір банківського обслуговування (УДБО) і заява-згода про приєднання.

Згідно з пунктами 1.1–1.4 договору банк надав кредит 52 624 грн .на 36 місяців, кінцева дата повернення 04.09.2023. Процентна ставка становить 0,001 % річних на строкову заборгованість і 56 % річних на прострочену.

Крім процентів, договір передбачає щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості, розмір якої змінюється за періодами кредитування й визначений у графіку платежів (розділ 4 договору).

Банк зарахував кошти на рахунок відповідача й за його дорученням перерахував 6 624 грн. страховику, що підтверджується випискою по рахунку.

За даними позивача відповідач сплатив банку 42 701,36 грн. Із них у погашення основного боргу зараховано 17 938,90 грн (52 624,00 – 34 685,10), решту 24 762,46 грн становлять комісії та проценти.

11.04.2024 банк (клієнт) і позивач (фактор) уклали договір факторингу та підписали акт приймання-передачі прав вимоги.

Позивач сплатив 5 400 004,00 грн (платіжна інструкція № 18 від 11.04.2024).

Позивач має ліцензію на надання послуг із факторингу (рішення НБУ № 21/1311 від 11.09.2020). Розрахунок заборгованості складено банком станом на 10.04.2024. Позивач стверджує, що власних нарахувань не здійснював.

За ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець надає кошти позичальникові на умовах, встановлених договором, а позичальник повертає кредит і сплачує проценти.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 629, 1049 ЦК України зобов`язання виконується належним чином і в установлений строк, а позичальник зобов`язаний повернути позику в строк і в порядку, визначених договором.

Кредитор у зобов`язанні може бути змінений внаслідок відступлення права вимоги (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

За ч. 2 ст. 18 Закону «Про споживче кредитування» відступлення допускається на користь фінансової установи, яка має право надавати послуги з факторингу.

Позивач має відповідну ліцензію. Договір факторингу, акт приймання-передачі та платіжна інструкція про оплату підтверджують, що право вимоги за договором відповідача перейшло до позивача 11.04.2024.

Відповідач доказів на спростування цього не подав, тому суд визнає позивача новим кредитором і належним позивачем, оскільки до нього перейшли права банку лише в тому обсязі, що існували на 11.04.2024.

Так, судом перевірено, що після відступлення права вимоги з 11.04.2024 позивач прямо нарахувань не здійснював, а заявлена сума збігається з розрахунком банку станом на 10.04.2024. Борг із 27.09.2023 до 10.04.2024 не змінювався, а позивач заявив лише ті суми, що існували на момент переходу права.

Факт отримання кредиту підтверджено випискою по рахунку, а умови про строк і порядок повернення кредитним договором.

Обсяг сплачених платежів і залишок основного боргу підтверджені виписками.

Тому вимога в частині стягнення 34 685,10 грн. кредиту ґрунтується на ст. ст. 526, 530, 1049, 1054 ЦК України й підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії, суд враховує, що Закон «Про споживче кредитування» дозволяє кредитодавцю встановити комісію за обслуговування кредитної заборгованості, і сама по собі наявність такої комісії в договорі не робить її нікчемною. Водночас це не звільняє суд від перевірки того, чи є комісія в конкретному договорі платою за реальні послуги, що надаються споживачеві, і чи не порушує вона рівновагу прав і обов`язків сторін. Така перевірка належить до компетенції суду й у випадку, коли відповідач не подав відзиву, адже договір укладено зі споживачем (ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів»).

Виходячи з того, що позивачем не надано доказів надання послуг, які становлять предмет комісії, окрім дій, що банк вчиняє у власному інтересі при веденні кредитного портфеля й обліку заборгованості та які фактично надавалися відповідачу, і не надав доказів їх надання за кожний період, а договір не визначає складу послуг, які покриває комісія, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення комісії не підлягає задоволенню,

При цьому суд зважає, що комісія нараховується щомісяця від початкової суми кредиту й не зменшується зі зменшенням залишку боргу.

Окрім того, вона діяла в період «кредитних канікул», коли відповідач був звільнений від погашення тіла кредиту.

В той час, як процентна ставка за користування кредитом становить лише 0,001 % річних, за даними позивача, сплачені й нараховані комісії разом становлять близько 71 % суми кредиту.

За таких умов комісія фактично є прихованою платою за користування кредитом, яка в обхід умови про процентну ставку збільшує вартість кредиту для споживача, тоді як відповідно до ст. 1048 ЦК України, ст. 8 Закону «Про споживче кредитування» вартість кредиту має бути прозорою та передбачуваною для споживача.

Така умова створює істотний дисбаланс прав і обов`язків сторін на шкоду споживачеві і є несправедливою у розумінні ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів», тому не породжує для відповідача обов`язку її сплачувати.

Суд зазначає, що питання про зарахування раніше сплачених відповідачем сум комісії в рахунок погашення тіла кредиту не є предметом цього спору. Відповідач вимог про це не заявляв, зустрічного позову не подавав, а суд вирішує справу в межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням вимог на 73,08 %, на користь позивача слід стягнути 1 770,40 грн. судового збору (2 422,40 ? 73,08 %).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач надав договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, реєстр боржників від 18.11.2024 і акт приймання-передачі наданих послуг № 4 від 16.12.2024 на 7 200 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг і часом, необхідним для їх виконання.

Справа є малозначною, належить до типових спорів про стягнення заборгованості за кредитом, не потребувала значного обсягу роботи та дослідження доказів, а підготовлений позов містить типові доводи.

З огляду на це суд вважає розумним і справедливим розмір витрат 5000,00 грн., що також буде приблизно пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 279 ЦПК України, ст. ст. 509, 512–514, 526, 530, 625, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43575686, адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69) заборгованість за кредитним договором № 22034000401263 від 04.09.2020 у розмірі 34 685,10 грн., що складається із залишку простроченого кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 12 772,18 грн. комісії — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» 1 770,40 грн. понесені витрати зі сплати судового збору та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Індустріальним районним судом м. Дніпра за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін