Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №161/8330/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8330/26

Провадження № 2/161/4832/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Коржик Н.В.

за участі:

представника позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя

В С Т А Н О В И В:

17.04.2026 позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 . За цей час за кошти подружжя було придбано автомобіль Nissan Qashqai, 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Спільне подружнє життя з ОСОБА_3 не склалося. Внаслідок втрати взаємних почуттів любові та взаємоповаги спільне господарство не ведуть, разом не проживають. Оскільки шлюб між ними не було зареєстровано, вона не має можливості поділити спільно набуте у шлюбі майно. Просить суд встановити факт, що вона та відповідач ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на частку транспортного засобу Nissan Qashqai, 2009 року випуску, чорного кольору; стягнути з відповідача на її користь судові витрати у справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2026 року у справі було відкрито загальне позовне провадження.

Від відповідача ОСОБА_3 відзив на позовну заяву на адресу суду не надходив.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні до викладеного в позовній заяві, додавши, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, період фактичних шлюбних відносин сторін - початок та закінчення цих відносин він вказати не може.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяви, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходили.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Зі згоди представника позивача суд вважає можливим ухвали у справі заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 17.07.2021 року3 ТСЦ 0741, є власником транспортного засобу Nissan Qashqai, 2009 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 13).

У своєму позові позивач ОСОБА_2 зазначає, що у невизначений період часу вона та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вказаний транспортний засіб був придбаний ними за спільні кошти подружжя.

Зі змісту даної позовної заяви також слідує, що заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя, фактично, є похідними від позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом з тим, згідно зі ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто, при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.12.2021 року по справі № 531/295/19, від якої суд касаційної інстанції на момент розгляду даного спору не відступав.

Тобто, Верховний Суд вказав, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

На обґрунтування заявлених позовних вимог про факт проживання однією сім`єю чоловік та жінки без реєстрації шлюбу позивачем було надано спільні з відповідачем фотографії (а.с. 32-57).

Однак, спільні фотографії сторін, на яких зафіксовано їх спільне дозвілля, не можуть бути підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а сам по собі факт перебування позивача з відповідачем у близьких стосунках чоловіка та жінки, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у Постанові від 12.12.2019 року по справі № 490/4949/17.

Також, в ході розгляду справи, за клопотанням представника позивача, судом було допитано свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що позивачка є рідною сестрою її чоловіка. Позивачка та відповідач проживали однією сім`єю близько семи років, гроші на придбання на автомобіля Nissan заробляли разом.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що позивачка ОСОБА_2 є її сусідкою. З 2020-2021 року разом з ОСОБА_7 почав проживати ОСОБА_8 . Ій відомо, що позивачка та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Спільними зусиллями сторони робили в будинку ремонт.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що сторони у справі знає як сусідів – ОСОБА_2 близько 10 років, а ОСОБА_3 – близько 5 років. Сторони проживали однією сім`єю, спільними силами робили в будинку ремонт, за спільні кошти придбали автомобіль. Про придбання автомобіля за спільні кошти йому відомо зі слів ОСОБА_3 .

Однак, суд вважає, що вищенаведені пояснення свідків не можуть бути підставою для доведеності факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з огляду на наступне.

Так, Верховний Суд у своїй Постанові від 12.12.2019 року по справі № 490/4949/17 дійшов правового висновку, що сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

На переконання суду пояснення свідків не підтверджують факту ведення сторонами спільного господарства на постійній основі, наявності у них спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Суд зауважує, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі № 466/3769/16, - показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності та стягнення грошової компенсації. Верховний Суд зазначив, що показання свідків та спільні фотографії не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Натомість, стороною позивача в ході розгляду даного спору, не надано документів, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази).

Суд вважає, що належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами твердження сторони позивача про те, що автомобіль Nissan Qashqai, 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 був придбаний сторонами спільно та за їх спільні кошти не доведене.

Надані стороною позивача скріншоти з месенджера (а.с. 58-62) суд до уваги не приймає, оскільки на них зафіксована переписка неідентифікованих осіб, яка жодним чином не підтверджує заявлені позивачкою вимоги. Таким чином, суд вважає, що даний доказ є неналежним та недопустимим доказом у даній справі.

Будь-які інші докази, ані позивачкою ОСОБА_2 , ані її представником, в ході розгляду справи, суду не надані не були.

Таким чином, суд вважає, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів ведення спільного господарства сторонами, наявності у них спільного бюджету, взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю, стороною позивача надано не було.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що передбачені законом правові підстави для встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу відсутні, у зв`язку з чим позов у даній частині задоволенню не підлягає, а оскільки решта позовних вимог (про визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя) є похідними від позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у їх задоволенні також слід відмовити.

Враховуючи те, що у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі, понесені судові витрати по справі, відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 06 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська