Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №161/16506/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16506/26

Провадження № 2-а/161/224/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючої судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикрдонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикрдонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про скасування постанови. Зазначає, що 21 липня 2026 року інспектор прикордонної служби 1 категорії групи контролю другої лінії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 склав стосовно нього постанову про накладення адміністративного стягнення № 006258E (далі – оскаржувана постанова) за ч. 1 ст. 202 КУпАП та застосував стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. За змістом вказаної постанови та протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 006566E від 21 липня 2026 року, «21.07.2026 року о 11:55 у міжнародному ППр через ДКУ для залізничного сполучення «Чоп(Дружба/ Страж)» гр. ОСОБА_1 порушив режим в ППр, а саме здійснював фото і відеофіксацію в зоні прикордонного контролю», чим нібито порушив вимоги абзацу 3 «Порядку дій посадових осіб органів ОДК ДПСУ, здійснення контролю за його додержанням, а також організації із забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в ППр через ДКУ», затвердженого наказом адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.08.2011 № 627, та абзацу 12 пункту 7.9 наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 05.02.2018 № 52». Позивач вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі — закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вказує, що в оскаржуваній постанові та протоколі зазначено лише узагальнене твердження про те, що він «здійснював фото і відеофіксацію». Проте до матеріалів постанови та протоколу не додано жодних належних та допустимих доказів: відсутні вилучені фото чи відеоматеріали, відсутній акт огляду його технічних засобів, відсутні свідчення свідків. У протоколі у графі «свідки» зазначено: «відсутні». Крім того, зазначає, що посадова особа ДПСУ інкримінує йому порушення відомчих наказів (наказ адміністрації ДПСУ № 627 від 29.08.2011, наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 52 від 05.02.2018). Проте відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями. Твердження про вчинення правопорушення є суто суб`єктивним припущенням інспектора, що суперечить принципу презумпції невинуватості, адже воно не підкріплюється належними та допустимими доказами. Також, всупереч вимогам ст. 268 КУпАП та ч. 1 ст. 63 Конституції України, йому не було належним чином роз`яснено його процесуальні права. Матеріали постанови не містять й доказів того, що інспектор Краснов О. Ю. є уповноваженою посадовою особою відповідно до ст. 222-1 КУпАП на розгляд даної категорії справ та накладення стягнення.

На підставі викладеного, просив суд скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.

05 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про поновлення процесуального строку. Вказує, що оскаржувана ним постанова була винесена 21 липня 2026 року, строк на її оскарження становить 10 днів та спливав 31 липня 2026 року о 23:59. Спроба підписати та відправити позовну заяву в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» здійснювалася мною увечері 31 липня 2026 року. Однак під час спроби подання документа виникли технічні проблеми та затримки у роботі вебпорталу ЄСІТС під час формування квитанції та підписання документа КЕП, у зв`язку з чим система зафіксувала відправку документа 1 серпня 2026 року о 00:01. Таким способом фактичний пропуск процесуального строку є незначним і становить всього 2 хвилини, що було викликано виключно технічною затримкою сервісу та не залежало від його волі. Він діяв добросовісно та вживав усіх залежних від нього заходів для своєчасного звернення до суду. Такий мінімальний пропуск не порушує принципів процесуальної економії та правової визначеності, а відмова у поновленні строку за цих обставин буде виявом надмірного формалізму та обмеженням мого права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Просить суд визнати причини пропуску строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення № 006258E від 21 липня 2026 року поважними та поновити йому процесуальний строк для звернення до суду з позовною заявою про скасування постанови № 006258E від 21 липня 2026 року. До клопотання долучає доказ на підтвердження часу подання позовної заяви (знімок екрана із зазначенням часу завантаження докуменів) та доказ на підтвердження часу накладання КЕП та затримок у роботі порталу «Електронний суд» (картка руху справи).

07 вересня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову зазначає, що твердження Позивача про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з нібито відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, є безпідставними, юридично неспроможними та повністю спростовуються нормами чинного законодавства України. Зазначає, що Порядком дій посадових осіб органів охорони державного кордону України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в пунктах пропуску через державний кордон», затвердженим наказом Адміністрації ДПСУ від 29.08.2011 року № 627 та Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону «Про режим в пункті пропуску «Чоп» на державному кордоні з Словацькою Республікою та зони прикордонного контролю» від 05.02.2018 року № 52 встановлено пряму заборону на здійснення фото-, відеозйомки та іншої фіксації в зоні прикордонного контролю без офіційного дозволу (погодження) службових осіб ДПСУ. Оскільки гр. ОСОБА_1 здійснював фіксацію в зоні прикордонного контролю залізничного пункту пропуску за відсутності такого дозволу, у його діях наявний повний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 202 КУпАП, а подія правопорушення є доведеною. Уповноваженою особою Відповідача було беззаперечно з`ясовано та встановлено наступне: гр. ОСОБА_1 здійснював фото- та відеофіксацію в зоні прикордонного контролю залізничного пункту пропуску «Чоп (Дружба/Страж)», що є прямим порушенням встановленого режиму; позивач усвідомлював протиправний характер своїх дій, перебуваючи на режимному об`єкті, де діють спеціальні обмеження, однак проігнорував їх; позивач є осудною особою, яка досягла віку адміністративної відповідальності, та підлягає притягненню до неї за частиною першою статті 202 КУпАП. Всі ці обставини були належним чином оцінені уповноваженою особою відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служб « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) головним сержантом ОСОБА_3 , та відображені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 006566E від 21.07.2026 року. Відповідно до ст. 251 КУпАП, саме протокол є одним із головних доказів у справі, на підставі якого уповноважена посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Складання протоколу та подальше винесення постанови № 006258E свідчить про те, що інспектор діяв суворо в межах процедури, з`ясувавши всі передбачені ст. 280 КУпАП факти безпосередньо під час виявлення правопорушення у пункті пропуску. Відтак, твердження Позивача про зворотне є голослівними та спростовуються матеріалами справи. Окремо Відповідач наголошує на безпідставності тверджень Позивача про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, оскільки факт протиправної поведінки визнано самим Позивачем письмово у його власних поясненнях від 21.07.2026 року. Так, у пункті 6 наданих особистих пояснень гр. ОСОБА_1 зазначив: «На прохання службової особи я видалив відео яке знімав на місці мого перебування, і цим самими усунув склад правопорушення зі своїх дій». Твердження про відсутність матеріальних доказів фіксації повністю нівелюється письмовими поясненнями самого Позивача від 21 липня 2026 року, які згідно зі статтею 251 КУпАП є самостійним та належним доказом у справі. Самовільне видалення Позивачем відзнятих матеріалів з метою приховання доказів унеможливило їхнє долучення до матеріалів справи, що, однак, не звільняє його від відповідальності за вже вчинене правопорушення. Чинне законодавство України (зокрема КУпАП) не містить імперативної вимоги щодо обов`язкового вилучення технічних засобів (мобільних телефонів) чи складання актів їхнього огляду під час фіксації правопорушення за статею 202 КУпАП. Також, зазначає, що правопорушення було вчинено безпосередньо в зоні прикордонного контролю міжнародного залізничного пункту пропуску «Чоп (Дружба/Страж)», де діє особливий правовий режим. Доступ сторонніх цивільних осіб у цю зону суворо обмежений Законом України «Про прикордонний контроль», тому відсутність сторонніх цивільних свідків у зазначений час і в зазначеному місці є об`єктивною реальністю, а не процесуальним порушенням. При цьому, факт вчинення проступку повністю підтверджується іншими належними доказами: протоколом серії ЗхРУ № 006566E, постановою № 006258E та письмовими рапортами військовослужбовців прикордонного наряду, які безпосередньо виявили правопорушення під час виконання завдань з охорони державного кордону. Наказ Адміністрації ДПСУ № 627 (зареєстрований у Мін`юсті) та Наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 52 видані на виконання Законів України, мають належну юридичну силу та є обов`язковими для виконання. Подія правопорушення підтверджується не припущеннями, а сукупністю належних доказів: протоколом ЗхРУ № 006566E, рапортами прикордонного наряду та письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , де він власноруч зафіксував факт здійснення та подальшого видалення відеозапису.У свою чергу, вказує, що к бланках протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 006566E та оскаржуваної постанови № 006258E від 21 липня 2026 року наявні спеціальні друковані графи, де чітко викладено зміст статті 268 КУпАП та статті 63 Конституції України. У вказаних графах гр. ОСОБА_1 поставив свої особисті підписи. Підписуючи ці документи в день їхнього складання безпосередньо в пункті пропуску, Позивач офіційно засвідчив, що права та обов`язкові йому були роз`яснені та зрозумілі. Його теперішні твердження у позовній заяві мають на меті штучно створити уявлення про процесуальні порушення, яких насправді не було. Щодо тверджень позивача про недоведеність повноважень посадової особи ДПСУ зазначає, що Штаб- сержант ОСОБА_2 на момент винесення постанови перебував в прикордонному наряді «старший прикордонних нарядів у пункті пропуску» відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону. Він є військовослужбовцем ДПСУ та відповідно до своїх службових (посадових) обов`язків, положень ст. 222-1 КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби матеріалів справ про адміністративні правопорушення, є офіційно уповноваженою особою на здійснення прикордонного контролю, виявлення правопорушень, складання протоколів та винесення постанов за статтею 202 КУпАП безпосередньо на території пункту пропуску. Чинне законодавство України не зобов`язує інспектора долучати до кожної постанови копію, наказу про призначення на посаду чи витяг з прикордонної служби. Достатнім та належним підтвердженням його повноважень є зазначення його повної посади, звання та анкетних даних у самому тексті постанови та протоколу, що й було зроблено згідно з вимогами ст. 283 КУпАП. Таким чином, інспектор Краснов О. Ю. діяв у межах наданої йому законом компетенції. Щодо тверджень Позивача про те, що на місці його перебування нібито були відсутні будь-які інформаційні знаки, таблички чи стенди, які б попереджали про заборону фото- та відеофіксації, Відповідач зазначає, що вказана інформація повністю не відповідає дійсності та спростовується фактичними обставинами. Міжнародний пункт пропуску для залізничного сполучення «Чоп (Дружба/ Страж)» є режимним об`єктом стратегічного значення, де встановлено особливий порядок допуску, перебування та пересування осіб. Відповідно до принципу правової обізнаності, кожна особа, яка перебуває на території пункту пропуску, зобов`язана неухильно дотримуватися встановлених режимних правил та самостійно контролювати власну поведінку, уникаючи вчинення дій, що можуть зашкодити безпеці державного кордону. Керівництвом НОМЕР_1 прикордонного загону у повному обсязі вжито всіх необхідних заходів для належного інформування громадян про діючі обмеження в зоні прикордонного контролю. Зокрема, на території пункту пропуску, у місцях прямування пасажирів та безпосередньо в зоні здійснення контролю розміщено стаціонарні інформаційні стенди з витягами з режимних правил, а також спеціальні попереджувальні таблички (знаки), які наочно вказують на сувору заборону проведення фото-, відеозйомки. На території пункту пропуску «Чоп (Дружба/Страж)», чітко зафіксовано наявність, доступність для огляду та читабельність зазначених інформаційних знаків, що перебували в полі зору Позивача під час вчинення правопорушення. Таким чином, гр. ОСОБА_1 мав усі об`єктивні можливості ознайомитися із забороною на зйомку, проте свідомо проігнорував наявні попереджувальні таблички. Просить у задоволенні позову відмовити та у зв`язку із критично великим службовим навантаженням на відділ адміністративно-юрисдикційної діяльності загону, залученням персоналу до виконання спеціальних оборонних завдань та тривалими службовими відрядженнями визнати поважними причинами пропуску відповідачем процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та поновити цей строк.

11 вересня 2026 року позивач подав відповідь на відзив. Вказує, що відповідач зобов`язаний додати до відзиву всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Представник НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ Видиш Юлія Сергіївна не була позбавлена права та процесуальної можливості подати докази для підтвердження своїх аргументів. Проте, незважаючи на це, вона не додала до відзиву належних та допустимих доказів для аргументування своєї позиції. Зокрема, у своєму відзиві відповідач активно посилається на рапорт інспектора Краснова О.Ю. як на ключовий доказ обставин справи, проте не додає його як доказ до матеріалів відзиву. Також, відповідач не лише не надав відеозаписів із стаціонарних камер спостереження чи бодікамер службових осіб НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, а й не надав навіть тих внутрішніх документів ДПСУ, на які безпосередньо посилається у текстовій частині відзиву. За таких обставин позиція Відповідача є голослівною та не підтвердженою належними доказами. Також, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що інспектор ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_4 має процесуальне право та відповідні службові повноваження виносити постанови про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст. 202 КУпАП. У своєму відзиві відповідач хибно трактує пояснення позивача як «визнання вини», позаяк у додаткових поясненнях чітко зазначено лише те, що позивач видалив відео, яке знімав на місці свого перебування. Час та місце перебування позивача під час зйомки не деталізоване. Матеріалами справи не доведено та ніде не зазначено, що це відео знімалося безпосередньо на території прикордонного пункту пропуску чи стосувалося режимних об`єктів з обмеженим доступом. Відповідач не надав жодного технічного акта, відеозапису з камер спостереження пункту пропуску чи запису з бодікамер прикордонного наряду, які б зафіксували факт та точну локацію здійснення відеозйомки позивачем на території пункту пропуску. Окремо зазначає, що рапорт співробітника прикордонної служби не може слугувати єдиним доказом вини, оскільки є документом внутрішнього користування ДПСУ і без належної відео/фотофіксації відображає лише суб`єктивну позицію посадової особи ДПСУ. Також, просить відмовити НОМЕР_1 прикордонному загону (в/ч НОМЕР_2 ) у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та залишити відзив без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 КАС України. У разі розгляду відзиву по суті прийняти цю відповідь на відзив та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити. Пояснив, що жодних доказів того, що він здійснював відеозйомку, у матеріалах справи немає. Відеофіксація даної події відсутня. Зазначив, що неможливо встановити, де саме проходять межі пункту пропуску та чи перебувало місце, де відбувалася подія, у межах такого пункту пропуску; доказів того, що це був саме режимний об?єкт або зона прикордонного контролю, немає. Позивач зазначив, що ОСОБА_2 він взагалі не бачив. За його словами, була інспектор, яка кудись носила постанову і принесла її з підписом ОСОБА_2 .. Також позивач зазначив, що, на його думку, з боку відповідача мала місце особиста неприязнь до нього, у зв`язку з чим щодо нього було складено протокол. Пояснив, що перед цим він перетинав кордон в іншому місці, однак його не пропустили для виїзду за межі України. Позивач пояснив, що здійснював відеозйомку сварки з інспектором, однак нічого іншого на відео не потрапляло. Також зазначив, що на місці не було жодної таблички чи попередження про те, що це режимний об?єкт, а тому він не знав і не міг знати, чи перебуває у зоні прикордонного контролю, чи це звичайне приміщення цивільного вокзалу.

Позивач також зазначив, що в матеріалах справи є посилання на рапорт ОСОБА_2 , однак його до матеріалів справи не надано. Крім того, позивач пояснив, що відеозапис його змусили видалити. Зазначив, що подія відбувалася у приміщенні вокзалу, де перебувало багато людей,

однак жодної особи як свідка працівниками прикордонної служби залучено не було.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилась, попередньо подала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку судом було задоволено, однак підключити її до судового засідання не вдалося з причин, що не залежали від суду.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як встановлено судом, оскаржувана постанова була винесена 21 липня 2026 року, останнім днем строку на оскарження постанови було 31 липня 2026 року.

3 наданого заявником знімка екрана вбачається, що позовну заяву було завантажено до підсистеми «Електронний суд» 31 липня о 23 год. 51 хв., тобто до закінчення встановленого строку.

З огляду на наведене, а також посилання заявника на технічні проблеми під час завершення процедури подання та підписання документа, суд вважає, що заявником вживалися необхідні дії для звернення до суду в межах установленого строку, а пропуск строку був зумовлений обставинами, які не залежали від його волі.

Відтак суд визнає наведені причини пропуску строку поважними та вважає за необхідне поновити строк на оскарження постанови.

Крім того, судом встановлено, що представником відповідача відзив на позовну заяву подано з пропуском встановленого судом строку.

Одночасно представник відповідача просила поновити строк на його подання, посилаючись на службове навантаження на відділ адміністративно-юрисдикційної діяльності загону, залучення персоналу до виконання оборонних завдань та тривалі службові відрядження.

Враховуючи наведені обставини, суд визнає причини пропуску строку на подання відзиву поважними, поновлює строк на його подання та приймає відзив до розгляду.

Судом встановлено, що 21 липня 2026 року інспектором прикордонної служби 1 категорії ОСОБА_3 було складено щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №006566Е. Зі змісту протоколу слідує, що 21.07.2026 року о 11:55 у міжнародному ППр через ДКУ для залізничного сполучення «Чоп(Дружба/ Страж)» (територія Чопської ТГ Ужгородського району Закарпатської області) гр. ОСОБА_1 порушив режим в ППр, а саме здійснював фото і відеофіксацію в зоні прикордонного контролю. Своїми діями порушив вимоги абзацу 3 «Порядку дій посадових осіб органів ОДК ДПСУ, щодо встановлення режиму в ППр через ДКУ, здійснення контролю за його додержанням, а також організації із забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в ППр через ДКУ», затвердженого наказом АПДСУ від 29.08.2011 № 627, абзац 12 пункту 7.9 Наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону «Про режим в ППр «Чоп» та зони ПК від 05.02.2018 № 52, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 202 КУпАП.

21 липня 2026 року інспектором прикордонної служби 1 категорії групи контролю другої лінії та поглибленої перевірки документів відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_2 було винесено постанову №006258Е, із змісту якої слідує, що 21.07.2026 року о 11:55 у міжнародному ППр через ДКУ для залізничного сполучення «Чоп(Дружба/ Страж)» (територія Чопської ТГ Ужгородського району Закарпатської області) гр. ОСОБА_1 порушив режим в ППр, а саме здійснював фото і відеофіксацію в зоні прикордонного контролю. Своїми діями порушив вимоги абзацу 3 «Порядку дій посадових осіб органів ОДК ДПСУ, щодо встановлення режиму в ППр через ДКУ, здійснення контролю за його додержанням, а також організації із забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в ППр через ДКУ», затвердженого наказом АПДСУ від 29.08.2011 № 627, абзац 12 пункту 7.9 Наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону «Про режим в ППр «Чоп» та зони ПК від 05.02.2018 № 52. Враховуючи, що гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 202 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Частиною 1 ст. 202 КУпАП передбачена відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду – виїзду.

Відповідно до п. 2.14 Порядку дій посадових осіб органів ОДК ДПСУ, щодо встановлення режиму в ППр через ДКУ, здійснення контролю за його додержанням, а також організації із забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в ППр через ДКУ», затвердженого наказом АПДСУ від 29.08.2011 № 627 у зонах прикордонного контролю встановлюються додаткові режимні правила, які визначаються окремим розділом у наказі начальника органу охорони державного кордону про визначення зон прикордонного контролю.

Згідно з абз. 12 п. 7.9 Наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону «Про режим в пункті пропуску «Чоп» на державному кордоні з Словацькою Республікою та зони прикордонного контролю» від 05.02.2018 року № 52 під час перебування в зоні прикордонного контролю особам, які перетинають державний кордон, забороняється без дозволу або розпорядження посадової особи складу прикордонних нарядів використовувати засоби аудіо, фото та відео документування.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В обгрунтування своїх заперечень щодо законності постанови та відсутності в своїх діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 202 КУпАП, ОСОБА_1 посилається, зокрема, на те що відповідачем не доведено, що здійснена ним відеофіксація відбувалась саме у межах зони прикордонного контролю, на яку поширювалися відповідні режимні обмеження.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас із наданих суду матеріалів не вбачається належного підтвердження того, що відеофіксація, факт здійснення якої зазначено в оскаржуваній постанові, відбувалася саме у межах зони прикордонного контролю, на яку поширювалися відповідні режимні обмеження.

Зокрема, відповідачем не надано суду об?єктивних даних, які б дозволяли встановити конкретне місце здійснення позивачем відеофіксації та співвіднести його з межами режимної зони. Відсутні відповідні фото-, відеоматеріали, схема чи інші документи, які б підтверджували місце перебування позивача та його належність до відповідної режимної зони.

Крім того, відповідачем не залучено та не надано суду показань свідків, які б безпосередньо спостерігали здійснення позивачем відеофіксації саме у зоні прикордонного контролю та могли б підтвердити місце, обставини і характер вчинення інкримінованих йому дій.

Саме по собі зазначення в оскаржуваній постанові про те, що позивач здійснював відеофіксацію в зоні прикордонного контролю, за умови заперечення позивачем цієї обставини, не є достатнім доказом факту вчинення адміністративного правопорушення та не звільняє відповідача від обов?язку довести зазначену обставину належними доказами.

При цьому суд враховує пояснення позивача, який заперечує факт вчинення правопорушення та зазначає про відсутність обставин, які б підтверджували здійснення ним забороненої фото- чи відеофіксації. Вказані пояснення відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані.

Крім того, у матеріалах справи відсутній сам відеозапис, який, за твердженням відповідача, підтверджує факт здійснення позивачем забороненої відеофіксації. За відсутності такого запису суд позбавлений можливості безпосередньо перевірити обставини здійснення відеозйомки, її зміст, місце та спосіб проведення.

Посилання на рапорт працівника прикордонної служби також не може бути покладено в основу висновку про доведеність зазначених обставин, оскільки відповідний рапорт до матеріалів справи не долучений та суду не наданий.

Таким чином, відповідачем не доведено ключової обставини, необхідної для встановлення складу адміністративного правопорушення, а саме того, що позивач здійснював інкриміновану йому відеофіксацію саме в межах режимної зони та що його діями було порушено встановлений режим у пункті пропуску через державний кордон.

Вищенаведена обставина є самостійною та достатньою підставою ставити під сумнів законність та обгрунтованість оскаржуваної постанови.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

При зверненні до суду позивачем 31 липня 2026 року сплачено судовий збір у розмірі 532, 48 грн., однак рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2026 року №10-р(ІІ)/2026 визнано такими, що відповідають Конституції України(є конституційними), абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року№ 3674- VI зі змінами. Вказане свідчить про те, що справляння судового збору за розгляд справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, не передбачено зазначеним Законом, тому сплачену позивачем суму судового збору слід повернути останньому.

На підставі ст.ст. 7, 245, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подання позовної заяви.

Позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикрдонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №006258Е від 21 липня 2026 року, винесену інспектором прикордонної служби 1 категорії групи контролю другої лінії та поглибленої перевірки документів відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 202 КУпАП - закрити.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 532 ( п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп., сплачений згідно платіжної інструкції №М8С7-НХХЕ-3Н1Т-93Т2 від 31 липня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій