Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №161/14953/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14953/26

Провадження № 2-др/161/125/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: судді Гриня О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Пилипчук В.Ф. звернувся до суду з вищевказаною заявою.

Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.09.2026 в цивільній справі № 161/14953/26 позов ОСОБА_1 задоволено частково, шлюб між сторонами розірвано. Ухвалено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.07.2026 і до досягнення старшою дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судового збору. Ухвалою суду від 23.09.2026 виправлено описку в абзаці третьому резолютивної частини рішення.

До ухвалення рішення у справі, представник позивача – адвокат Пилипчук В. Ф. подав заяву про те, що докази розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення, орієнтовний розмір яких становить 15 000,00 грн., а в заяві про ухвалення додаткового рішення зазначив, що витрати підтверджені документально, а відповідач клопотання про зменшення їх розміру не подавав. На його думку, за таких обставин суд не вправі зменшувати розмір витрат з власної ініціативи. Заявник посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду від 26.06.2025 у справі № 140/3868/24 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21.

Враховуючи наведене, просить суд стягнути з відповідача в користь позивача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до вимог ч.3 ст.270 ЦПК України оскільки суд вирішує лише питання про судові витрати, ухвалення додатково судового рішення ухвалюється без повідомлення учасників справи.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

Відповідно до ч.1 ,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і їх вартості. Розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з п. 3 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ч.3 ст. 141 ЦПК України зобов`язує суд при розподілі витрат ураховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, поведінку сторін та їхні дії щодо досудового вирішення спору.

За частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів.

Відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано наступні документи: ордер від 09.07.2026; договір про надання правничої допомоги від 09.07.2026 з фіксованим гонораром 15 000,00 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордера б/н від 09.07.2026 на 15 000,00 грн.; детальний опис робіт (наданих послуг) від 25.09.2026. Згідно з детальним описом робіт адвокат надав такі послуги:

1.надання правничої інформації, консультації і роз`яснень, огляд судової практики Верховного Суду – 1 год., 1 000,00 грн.

2.складання позовної заяви з додатками від 13.07.2026 – 7 год., 7 500,00 грн.

3.складання клопотання про приєднання додаткових письмових доказів та дослідження їх у судовому засіданні від 03.08.2026 – 2 год., 2 500,00 грн.

4.складання заяви про надання доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу від 29.07.2026 – 1 год., 1 500,00 грн.

5.складання заяви про ухвалення додаткового рішення від 25.09.2026 – 4 год., 2 500,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з частини третьої статті 141 ЦПК України випливають такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність, необхідність і розумність розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Відшкодуванню підлягають лише витрати, які були фактичними і неминучими, а їх розмір – обґрунтованим (додаткова постанова від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; рішення ЄСПЛ «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, § 268).

Зобов`язання, які склалися між адвокатом і клієнтом, зокрема щодо фіксованого гонорару, не є обов`язковими для суду при розподілі витрат. Суд оцінює, чи були витрати фактично понесені та чи були вони необхідними (пункти 133, 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Щодо доводів представника позивача про неможливість відступити від заявленої суми без заперечень відповідача, то суд їх відхиляє.

Процесуальний закон розрізняє два самостійні механізми. Перший – зменшення витрат з мотивів їх неспівмірності за частинами четвертою – шостою статті 137 ЦПК України, яке здійснюється за клопотанням іншої сторони. Другий – розподіл витрат за частинами другою, третьою статті 141 ЦПК України.

Під час розподілу суд за наявності заперечень сторони або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на правничу допомогу або присудити їх частково. При цьому суд має конкретно визначити, які саме витрати не підлягають відшкодуванню, і навести обґрунтування (пункти 141, 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

У тій самій постанові (пункти 148, 149) Велика Палата наголосила, що подання доказів витрат не є безумовною підставою для їх відшкодування в заявленому розмірі. Розмір має відповідати критеріям реальності та розумності. За відсутності клопотання іншої сторони Велика Палата зменшила витрати з 5 000,00 грн. до 3 000 грн.

Ухвалою від 25.03.2026 у справі № 372/6826/24 (провадження № 14-7цс26) Велика Палата Верховного Суду відмовилася відступати від постанови у справі № 686/5757/23. Вона вказала, що її висновки у справах № 755/9215/15-ц, № 922/1964/21 та № 911/3312/21, застосовані у справі № 686/5757/23, залишаються незмінними. Навіть колегія суддів Касаційного цивільного суду, яка ініціювала відступ, визнавала: за критеріями пов`язаності витрат з розглядом справи, поведінки сторони та досудового врегулювання (пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 141 ЦПК України) суд діє і з власної ініціативи.

Такий підхід послідовно застосовує Верховний Суд і надалі (додаткова ухвала Касаційного цивільного суду від 17.12.2025 у справі № 757/64192/19; додаткова ухвала Касаційного господарського суду від 20.03.2026 у справі № 910/4700/25, де за відсутності заперечень витрати знижено з 50 000,00 грн. до 10 000,00 грн.).

Крім того, пропорційний розподіл витрат при частковому задоволенні позову (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України) є імперативним і не залежить від наявності клопотання.

Постанови, на які посилається заявник (№ 140/3868/24 та № 9901/459/21), ухвалені в адміністративному судочинстві за нормами КАС України. У справі № 9901/459/21, як вбачається з викладу самого заявника, суд оцінював розумність витрат за обставинами конкретної справи. Висновку про те, що суд у цивільному процесі позбавлений права застосовувати частину третю статті 141 ЦПК України, ці постанови не містять. За наявності різних підходів суд застосовує останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Надаючи оцінку кожної заявленої у детальному описі робіт від 25.09.2026 послуги, суд зазначає наступне.

1. Надання правничої інформації, консультації і роз`яснень з правничих питань по вказаній справі, огляд судової практики Верховного Суду (1 000,00 грн.) - не підлягає відшкодуванню. Консультування клієнта, вивчення документів і практики є складовою підготовки позовної заяви, а не окремою послугою. Заявлені окремо, такі витрати не відповідають критерію неминучості (додаткова ухвала Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 757/64192/19). В позовній заяві наявне посилання на одну постанову Верховного Суду.

2. Складання позовної заяви з додатками від 13.07.2026 (7 500,00 грн.) – послуга пов`язана з розглядом справи. Водночас справи про розірвання шлюбу та стягнення аліментів є малозначними в силу закону (п. 3, 4 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Спір є типовим, з усталеною практикою, без складних фактичних обставин. Позовна заява обсягом близько чотирьох сторінок викладена за стандартною структурою; додатками є типові документи. Справу розглянуто в письмовому провадженні, відповідач відзив на позов не подавав. За таких обставин 7 годин роботи і 7 500 грн. не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору (п. 2 ч.3 ст.141 ЦПК України). Суд ураховує й те, що на відповідача покладено обов`язок сплачувати 10 000 грн аліментів щомісячно на двох дітей, а стягнення витрат не може бути способом надмірного збагачення сторони (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17). Розумною потребою для цієї справи суд визнає 5 000 грн.

3. Складання клопотання про приєднання додаткових письмових доказів та дослідження їх у судовому засіданні від 03.08.2026 (2 500,00 грн.) - не підлягає відшкодуванню. Відповідно до частини другої статті 83 ЦПК України позивач подає докази разом з позовною заявою. Подання доказів окремим клопотанням зумовлене неповнотою позовних матеріалів, тобто діями самої позивачки, а не потребою розгляду справи. Позовна заява прямо містила застереження, що довідку про дохід буде надано в судовому засіданні. «Дослідження у судовому засіданні», зазначене в описі робіт, не відбувалося, справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників. Такі витрати не є необхідними та неминучими.

4. Складання заяви про надання доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу від 29.07.2026 (1 500,00 грн.) не підлягає відшкодуванню.

5. Складання заяви про ухвалення додаткового рішення від 25.09.2026 не підлягає відшкодуванню.

Обидві заяви спрямовані виключно на стягнення судових витрат і не пов`язані з розглядом спору по суті (п. 1 ч.3 ст. 141 ЦПК України). Заява про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів витрат, тому витрати на її підготовку не відшкодовуються (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22; додаткова постанова Касаційного цивільного суду від 31.07.2024 у справі № 758/11022/21; додаткова ухвала Касаційного цивільного суду від 17.12.2025 у справі № 757/64192/19).

Суд зауважує, що фіксований гонорар 15 000,00 грн. визначено та сплачено 09.07.2026 – до виконання більшості перелічених робіт. Отже, розподіл цієї суми між окремими послугами в описі має умовний характер і сам по собі не підтверджує необхідності кожної з них.

Позов містив дві вимоги. Вимогу про розірвання шлюбу задоволено повністю. Вимогу про стягнення аліментів задоволено на 50 %: замість заявлених 10 000,00 грн. на кожну дитину присуджено 5 000,00 грн.

Позовна заява однаковою мірою обґрунтовує обидві вимоги, тому визнані 5 000,00 грн суд розподіляє між ними порівну. На вимогу про розірвання шлюбу припадає 3 000 грн, які підлягають стягненню повністю. На вимогу про стягнення аліментів припадає 2 000 грн., з яких стягненню підлягає 50 %, тобто 1 000 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Решта витрат залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 133,137, 247, 259, 270 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 ).

Додаткове рішення складено та підписано 05 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь