Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №161/19813/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19813/26

Провадження № 3/161/4775/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Луцьк 01 жовтня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Філюк Т.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1

- за ч.ч. 1,2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення

В С Т А Н О В И В:

До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 604212 від 10 вересня 2026 року вбачається, що 10.09.2026 року о 22:00год. за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме, висловлював погрози, образи, використовував нецензурну лайку, штовхав та давав стусани в присутності малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим була завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю дітей.

Також, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 604213 від 10 вересня 2026 року вбачається, що 10.09.2026 року о 22:00год. за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме, висловлював погрози, образи, використовував нецензурну лайку, штовхав та давав стусани, чим була завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 .

Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч. ч.1,2 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Татарин В.М. вказувала, що ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушеннях не визнає. Вказувала. що між подружжям виникла сварка, однак вони вже примирились. Просила провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 - складу адміністративних правопорушень, про що подала письмове клопотання.

30 вересня 2026 року від потерпілої ОСОБА_2 надійшла заява у якій вона вказує, що будь-яких претензій до ОСОБА_1 не має, конфлікт між ними вичерпано, вони примирилися. Будь - якого насильства останній відносно неї та дітей не вчиняв.

Заслухавши пояснення захисника Татарин В.М., дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з?ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, суд може розглянути справу тільки в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, за вказаним у ньому матеріальним законом і тільки стосовно тієї особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно із ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст.173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого (ч.1). Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи (ч.2).

Суб`єкт правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, загальний особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Об`єктом правопорушення є громадський порядок і громадська безпека.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції діянь, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання шкоди для фізичного чи психічного здоров`я потерпілого.

При цьому,норма ч.1ст.173-2 КУпАП є бланкетною та потребує звернення до інших нормативно-правових актів, які визначають поняття домашнього насильства та його форм, зокрема до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Чинне національне та міжнародне законодавство вирізняє чотири форми домашнього насильства:економічне,психологічне,сексуальне та фізичне.

Згідно з п. 4 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Відповідно доп.14ст.1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з ч. 17 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Наявний конфлікт між членами сім`ї може, але не обов`язково, з часом трансформуватися та набути ознак домашнього насильства.

У свою чергу домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

У випадку психологічного насильства важливим є наявність спрямованості таких діянь на обмеження волевиявлення особи або контроль у репродуктивній сфері, а також умова, що такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Ці умови не є альтернативними та мають оцінюватися у їх сукупності.

Суд звертає увагу на те, що законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

В протоколах про адміністративні правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , такі дії відбувалися в присутності малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, виражається у вчиненні певних діянь, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Протокол про адміністративне правопорушення від 10 вересня 2026 року та додані до нього матеріали, не містять жодних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, які б підпадали під диспозицію ст. 173-2 КУпАП відносно потерпілої ОСОБА_2 .

Звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП, базуються виключно на поясненнях ОСОБА_2 (потерпілої).

До протоколу про адміністративне правопорушення додані такі документи: 1) копія пояснень, заяви ОСОБА_2 , яка просить притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення домашнього насильства від 10.09. 2026 року; 2) копії термінових заборонних приписів відносно ОСОБА_1 від 10 вересня 2026 року.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для складання вказаного протоколу та реєстрації правопорушення стали письмова заява та письмові пояснення ОСОБА_2 .

При цьому матеріали справи не містять відомостей про перевірку працівниками поліції тих обставин, які зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення (можливих свідків події, фото,відео фіксації вчинення правопорушення).З пояснень захисника ОСОБА_1 - Татарин В.М. в судовому засіданні слідує, що між подружжям виникла конфліктна ситуація, яка наразі вирішена, претензій один до одного сторони не мають. Натомість доказів вчинення домашнього насильства фізичного та психологічного характеру матеріали справи не містять.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 діяв з умислом спричинити потерпілій ОСОБА_2 емоційну невпевненість, завдати шкоди її психічному здоров`ю, також відсутні докази вчинення фізичного насильства. Сам лише факт існування конфліктної ситуації між сторонами, які проживають спільно, не може свідчити про вчинення психологічного та фізичного насильства у розумінні вимог ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.

Таким чином, факт вчинення правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_2 та неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не підтверджений жодним доказом.

Відповідно до положень ст. 255 КУпАП обов`язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ.

Згідно із положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, протоколи про адміністративні правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч.ч.1,2 ст. 173-2 КУпАП, не можуть бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно ОСОБА_2 та неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки фактичні обставини стосовно вчинення психологічного насильства та завдання психічної шкоди потерпілим, викладені у протоколах, не підтверджуються сукупністю доказів.

Відповідно до вимог п. 1) ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Наведене дає підстави для висновку, що підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КпАП України - немає, а тому справа відносно нього підлягає закриттю.

Керуючись ст. 36, 40-1, 283, 284, 287 КУпАП, на підставі ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. ч.1,2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі ст. 247 п.1 КУпАП в зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т. М. Філюк