Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №931/572/26 — Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/572/26

Провадження № 2/931/470/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання – Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Локачинської селищної ради Володимирського району Волинської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами,

в с т а н о в и в:

17 липня 2026 року від ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку до суду надійшов вказаний позов до Локачинської селищної ради Володимирського району Волинської області. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік – ОСОБА_2 . Після його смерті залишилося спадкове майно, що складається із земельної ділянки, загальною площею 2,0852 га для ведення особистого селянського господарства, земельної ділянки загальною площею 1,9683 га для ведення особистого селянського господарства, житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 . У квітні 2025 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Іларіонової Н.Р. із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на майно після смерті чоловіка. Оскільки на земельні ділянки у неї були правовстановлюючі документи, вона отримала свідоцтва про право на спадщину. Однак через те, що покійний чоловік не встиг за життя зареєструвати право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами і отримати правовстановлюючі документи на нього, їй приватним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та надано довідку-роз`яснення з рекомендацією звернутись до суду.

Просить визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 20 липня 2026 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 13 серпня 2026 року.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 13 серпня 2026 року задоволено клопотання позивача та витребувано у приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Іларіонової Н.Р. належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи № 4/2025 до майна померлого ОСОБА_2 , у зв`язку з чим оголошено перерву до 15 вересня 2026 року.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 15 вересня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 06 жовтня 2026 року.

Позивач у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 89). 06 серпня 2026 року подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити (а.с. 28)

Представник відповідача у судове засідання не з`явився також, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 88 на звороті). 03 серпня 2026 року від нього надійшла заява, у якій просить розглянути справу без його участі та ухвалити рішення на розсуд суду за наявними у справі матеріалами (а.с. 27).

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, копію матеріалів спадкової справи № 4/2025 до майна померлого ОСОБА_2 , суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Старий Загорів Володимирського району Волинської області, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 06 вересня 2024 року Локачинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 7, 45).

Після його смерті відкрилася спадщина.

Із довідки Локачинської селищної ради Волинської області від 22 січня 2025 року № 90 вбачається, що у відповідності із записами в погосподарській книзі № 3, за 2016-2023 роки по селу Старий Загорів Володимирського району Волинської області, погосподарський номер НОМЕР_2 , був приписаний та проживав в с. Старий Загорів Володимирського району Волинської області ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 157 від 06 вересня 2024 року). На день смерті ОСОБА_2 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним за вище вказаною адресою проживали і були зареєстровані на день смерті наступні особи: дружина – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , син – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , син – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , невістка – ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 , онук – ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 . У Старозагорівській сільській раді від імені ОСОБА_2 заповіт не посвідчувався (а.с. 47 на звороті).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено ч.1 ст.1217 ЦК України.

ОСОБА_2 за життя заповіту не склав, що підтверджується копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 79810974 від 24.01.2025 року (а.с. 46).

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач ОСОБА_1 є дружиною спадкодавця, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 02 лютого 1990 року (а.с. 48), а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , – його дітьми.

Згідно частин 1, 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що передбачено ч.1 ст. 1270 ЦК України.

24 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Іларіонової Н.Р. із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 , на підставі якої нотаріус завів спадкову справу № 4/2025 до майна померлого ОСОБА_2 (а.с. 41).

Однак, діти спадкодавця – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 24 січня 2025 року подали нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини (а.с. 44, 44 на звороті).

Інших спадкоємців за законом чи заповітом, які б прийняли спадщину, судом не встановлено, із копії матеріалів спадкової справи № 4/2025 до майна померлого ОСОБА_2 їх теж не вбачається.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину, подавши відповідну заяву в строк, встановлений статтею 1270 ЦК України.

10 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 , з метою оформлення своїх спадкових прав за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 щодо земельних ділянок, площею 1,9683 га, 2,0852 га, 0,60 га, 1 га та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , звернулася із відповідною заявою до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Іларіонової Н.Р. (а.с. 60).

10 квітня 2025 року приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Іларіоновою Н.Р. видано ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на земельні ділянки, площею 1,9683 га та 2,0852 га, що розташовані на території с. Старий Загорів Володимирського району Волинської області (а.с. 13, 14, 74, 83).

Крім того, нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо житлового будинку через відсутність відповідних правовстановлюючих документів на нього, про що складено довідку-роз`яснення від 10.04.2025 року № 33/02-14 (а.с. 85).

Відтак, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які є спадковими, а позивач через відсутність правовстановлюючих документів на спірний будинок позбавлена права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, а тому звернулася до суду.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», до компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснювався в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Із копії технічного паспорта від 16 серпня 2025 року на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 встановлено, що рік спорудження (реконструкції) житлового будинку – 1956 (до 05 серпня 1992 року) (а.с. 9-12).

Відповідно до копії виписки із погосподарської книги № 3 за 2016-2023 роки, по особовому рахунку № НОМЕР_4 , яка видана Локачинською селищною радою Волинської області від 27 березня 2025 № 237, будинок з надвірними будівлями і спорудами належав померлому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , АДРЕСА_1 . Свідоцтво на право власності на даний будинок не видавалося, речове право по даному об`єкту нерухомого майна не зареєстроване. Рік побудови будівлі 1956 р. (а.с. 8).

Враховуючи наведене, та оскільки житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами за АДРЕСА_1 побудований до 05 серпня 1992 року, він не підлягає прийняттю в експлуатацію, то виданий на нього технічний паспорт та відомості з погосподарської книги свідчать про набуття ОСОБА_2 права власності на нього.

Проте, як зазначено у п. 3.3. згаданого вище Листа ВССУ, перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позивач, як спадкоємець за законом майна померлого ОСОБА_2 , підставно просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом, так як інший правовий механізм оформлення таких прав відсутній. При цьому сам факт відсутності правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення таких прав, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна та права.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що на момент відкриття спадщини вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами належав спадкодавцю ОСОБА_2 , інші спадкоємці, окрім позивача, які прийняли спадщину та претендують на даний житловий будинок відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємиці при оформленні своїх спадкових прав, а тому позов необхідно задовольнити, визнавши за позивачем, як спадкоємицею за законом, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами.

Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 82, 223, 247, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 392, 1216-1218, 1223, 1268-1270 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Локачинської селищної ради Володимирського району Волинської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Старий Загорів Володимирського району Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 ;

Відповідач: Локачинська селищна рада Волинської області, адреса місцезнаходження: 45500, селище Локачі, вул. Миру, 37, Володимирський район, Волинська область, ЄДРПОУ 04332182;

Повний текст рішення складено – 06.10.2026 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко