Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №158/1115/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1115/26

Провадження № 2-др/158/24/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Корецької В.В.

за участю секретаря - Процик Л.В.

представника позивачів первісним позовом,

відповідачів за зустрічним позовом – ОСОБА_1

представника відповідача за первісним позовом,

представника позивача за зустрічним позовом – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці заяву адвоката Радюк Зої Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у справі за первісним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 24.09.2026 року п позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно задоволено, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

29.09.2026 року від представника позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Радюк З.О. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в частині вирішення питання про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судових витрат повязаних зі сплатою судового збору у розмірі по 3355,75 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі по 10000 грн. кожній.

06.10.2026 року від представника ОСОБА_5 – адвоката Бохонковича В.Є. до суду надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, у якому просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, кожного зокрема, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як передбачено статтею 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

В силу ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 140 ЦПК України розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2026 року між ОСОБА_3 та адвокатом Радюк З.О. укладено договір про надання професійної правової допомоги №8/26. Крім того, 05.03.2026 року між ОСОБА_4 та адвокатом Радюк З.О. також укладено договір про надання професійної правової допомоги №9/26

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано наступні документи: розрахунки суми гонорару адвоката за надану професійну правову допомогу за договором від 25.09.2026 року, 28.09.2026 року, довідки про одержання гонорару від 25.09.2026 року, 28.09.2026 року.

Із вищевказаних документів вбачається, що адвокатом Радюк З.О. надано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступну правничу допомогу, а саме: консультація щодо вступу в спадщину та наступного оформлення спадкових прав; підготовка позовної заяви про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом та законом; ознайомлення із отриманою зустрічною позовною заявою, консультація щодо необхідності надання відзиву; підготовка та подання відзиву на зустрічну позовну заяву; підготовка та скерування адвокатського запиту; участь у 2 судових засіданнях, яка оцінена у розмірі по 10000 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних робіт, часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою Верховного Суду критерії, приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, підлягає зменшенню.

Враховуючи те, що судом при постановлені рішення по даній справі питання щодо розподілу судових витрат відповідно ст. 141 ЦПК України не вирішувалось, та з урахуванням вирішення спору, складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт; а також принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, в частині вирішення питання щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 6000 (шість тисяч) грн. та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі по 3355,75 грн., кожній.

Керуючись ст. 59 Конституції України, ст. ст. 15, 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3355 (три тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн. 75 коп. та на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3355 (три тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн. 75 коп. та на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

В іншій частині заявлених вимог - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька