Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №156/974/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/974/26

Провадження № 3/156/479/26

Рядок статзвіту 307

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року сел. Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І. Є., розглянувши матеріали, які надійшли із Сектора поліцейської діяльності № 2 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою та мешканця: АДРЕСА_1 , непрацевлаштованого, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 28.03.2000 року, ідентифікаційний код невідомий,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

учасники справи:

особа, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 — не з`явився,

в с т а н о в и в :

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

31.07.2026 року близько 21:20 ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 : висловлював погрози нецензурною лайкою, що завдало суттєвої шкоди психологічному здоров`ю потерпілої.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ІІ. Пояснення учасників справи та забезпечення процесуальних прав

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Суд неодноразово викликав ОСОБА_1 в судові засідання шляхом направлення на адресу зареєстрвоаного місця проживання судових повісток, конверти з якими повернулися до суду з відмітками: «адресат відсутній». Також суд викликав ОСОБА_1 в судові засідання шляхом опублікування відповідних оголошень про виклик на сайті Судової влади України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені в тому числі статею 173-2 КУпАП розглядаються протягом доби (ч. 2 ст. 277 КУпАП).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП не є обов`язковою.

Беручи до уваги те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 достеменно знав про складання відносно нього адміністративного протоколу і що розгляд справи відбудеться о 16:15 год 06.10.2026року в Іваничівському районному суді Волинської області, не подав клопотань щодо надання доказів невинуватості чи будь-яких інших доказів, які б вказували чи мали місце події, зазначені в протоколі та обставини їх виникнення, тому суддя вважає, що є всі підстави для прийняття справедливого, законного та неупередженого рішення без участі такого.

ІІІ. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, - передбачає адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 1 Закону України «Про запобіганнята протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

ІV. Докази на підтвердження вини та висновок суду

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою посадовою особою органів Національної поліції відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП. Факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру стосовно ОСОБА_2 та його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, беззаперечно доведені «поза розумним сумнівом» та підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні матеріалів справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 209303 від 01.08.2026 року, у якому чітко викладено обставини правопорушення та міститься особистий підпис ОСОБА_1 про ознайомлення;

- рапортом чергового Сектора поліцейської діяльності № 2 (сел. Іваничі) (зареєстрованим в ЄО за № 11345 від 31.07.2026 року), у якому зафіксовано первинний виклик на лінію «102», факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, образи нецензурною лайкою та факт того, що він не впускав потерпілу до будинку, змусивши її перебувати на вулиці;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 31.07.2026 року, у якому ОСОБА_2 офіційно просить притягнути співмешканця до відповідальності за вчинення домашнього насильства;

-письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 31.07.2026 року, у яких вона послідовно та детально виклала факти образи її честі та гідності нецензурною лайкою, погроз фізичною розправою з боку ОСОБА_1 за місцем проживання;

- копією паспорта потерпілої ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , що засвідчує правильне написання її прізвища.

Суд враховує, що у зв`язку з виявленою помилкою у написанні прізвища потерпілої в первинному протоколі (де вона помилково була записана як « ОСОБА_3 »), постановою суду від 07.08.2026 року матеріали справи було повернуто до органів поліції на доопрацювання. Після усунення вказаних недоліків та долучення підтверджуючих документів (копії паспорта потерпілої), матеріали справи повторно надійшли до суду 20.08.2026 року в належно оформленому стані. Докази у справі є переконливими, достатніми та повністю спростовують будь-які сумніви щодо вини правопорушника.

При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.

Оцінюючи досліджені докази за внутрішнім переконанням, суддя вважає їх належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності — достатніми для повного та об`єктивного підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Доказів, які б спростовували встановлені судом обставини або свідчили про неправомірність дій працівників поліції, суду не надано, а дії поліції правопорушником не оскаржувалися.

V. Накладення адміністративного стягнення

Відповідно до вимог статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На виконання приписів статті 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника (працездатний, вперше притягується до адміністративної відповідальності), ступінь його вини, майновий стан (згідно з відомостями протоколу непрацевлаштований), суддя дійшов висновку, що для досягнення виховної мети та запобігання новим правопорушенням до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок. Саме таке стягнення є справедливим, співмірним вчиненому та достатнім для виховання особи й охорони суспільних інтересів. Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», та цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, відповідно до ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом. Направлення особи, яка вчинила домашнє насильство, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом, є правом, а не обов`язком суду.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою суд вирішив направити порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, у триденний строк з дня набрання нею законної сили направляється до суб`єкта, який згідно із законом відповідальний за виконання таких програм.

Згідно із ч. 6 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством. Суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, які організовують та забезпечують проходження кривдниками таких програм.

З урахуванням обставин справи, ступеня суспільної небезпеки діяння та особи порушника, суддя на даний час не вбачає крайньої необхідності в направленні ОСОБА_1 на проходження такої програми.

VІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись частиною 1 статті 173-2, статтями 33, 40-1, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», суд —

п о с т а н о в и в :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Встановити ОСОБА_1 строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу – 15 днів з дня вручення йому цієї постанови. Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Волинські області/с Павлівка/21081100; код за ЄДРПОУ: 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA798999980313010106000003466.

У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк стягнути в порядку примусового виконання цієї постанови з ОСОБА_1 в дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Строк пред`явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, та потерпілою особою протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя І. Є. Малюшевська