Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №440/14428/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 440/14428/23

адміністративне провадження № К/990/39184/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солошенко Людмила Євгенівна, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року (суддя: Ясиновський І.Г.), та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року (судді Чалий І.С., Ральченко І.М., Катунов В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач, ГУНП у Полтавській області), у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

- скасувати пункт 1 наказу ГУНП в Полтавській області від 21 серпня 2023 року №1546 «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині ОСОБА_1 ;

- скасувати наказ ГУНП в Полтавській області від 23 серпня 2023 року №430 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції сержанта поліції водія - поліцейського відділення № 1 взводу № 3 роти конвойної служби ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1 ;

- поновити на службі в поліції сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді водія-поліцейського відділення № 1 взводу № 3 роти конвойної служби ГУНП в Полтавській області з 24 серпня 2023 року;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня постановлення судового рішення.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваними наказами його протиправно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в поліції, оскільки висновок службового розслідування фактично ґрунтується на обставинах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України). При цьому, за твердженням позивача, на час застосування до нього дисциплінарного стягнення обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, був відсутній.

Крім того, позивач посилався на те, що дисциплінарною комісією не встановлено самостійного складу дисциплінарного проступку, допущено порушення порядку проведення службового розслідування та його права на захист, не надано можливості ознайомитися з матеріалами службового розслідування, а також порушено порядок ознайомлення з наказом від 21 серпня 2023 року № 1546, недотримання умов укладеного з ним контракту, неналежність і недопустимість відеозаписів, використаних під час службового розслідування, та непропорційність застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 з 10 березня 2021 року по 23 серпня 2023 року проходив службу в органах Національної поліції.

05 серпня 2023 року до ГУНП в Полтавській області надійшла доповідна записка начальника УГІ ГУНП в Полтавській області майора поліції Поплюйка С.О. про те, що 05 серпня 2023 року працівниками ГУНП в Полтавській області під час моніторингу мережі Інтернет у соціальній мережі «Facebook» на сторінці ОСОБА_2 виявлено критичну публікацію із закріпленими фотографіями та відеозаписом за наведеним посиланням, у якій зазначено, що 05 серпня 2023 року у проміжок часу з 10:00 до 12:00 на березі річки Хорол в с. Білики Миргородського району Полтавської області, невідомий громадянин викрав сумку з телефоном та грошима.

У дописі наведено припущення, що до крадіжки причетний поліцейський, який відпочивав поруч разом із дружиною та дитиною. Також зазначено, що чоловік повернув викрадену сумку з речами (у сумці знаходилися мобільний телефон «Айфон 7», ключі від автомобіля, документи, банківські картки та грошові кошти у розмірі 15000 грн) після демонстрації відео із камери спостереження, на якому зафіксовано момент крадіжки (розміщена на території домогосподарства).

З метою своєчасного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, наказом ГУНП в Полтавській області від 07 серпня 2023 року № 752 призначено проведення службового розслідування дисциплінарною комісією.

В межах проведення службового розслідування встановлено наступні обставини.

Так, установлено автора критичної публікації громадянку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її чоловіка громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , яких запрошено до Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області для написання заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Дисциплінарною комісією здійснено перегляд публікації розміщеної у соціальній мережі «Facebook», на сторінці «Yanina Biletska» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 публікація викладена 05 серпня 2023 року.

Цього ж дня ОСОБА_4 звернувся до Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області з письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення крадіжку сумки з речами, яка відбулася 05 серпня 2023 року на території пляжу річки Хорол в с. Білики, Миргородського району.

Означена подія зареєстрована до ІКС ІПНП (ЄО) Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 05 серпня 2023 року за № 4839, про що повідомлено Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Полтаві.

06 серпня 2023 року слідчим відділом Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області відомості за фактом таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, внесені до ЄРДР за №12023170550000969 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, розпочато досудове розслідування.

09 серпня 2023 року за вих. № 640/115/15/01-2023 до СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області направлено листа про надання інформації про хід досудового розслідування по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170550000969 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.

Відповідно до довідки наданої старшим слідчим СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області капітаном поліції Майданіченко Л.Ф. встановлено, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №120230170550000969 від 06 серпня 2023 року за фактом того, що 05 серпня 2023 року невстановлена особа шляхом вільного доступу в період дії військового стану здійснила крадіжку барсетки з документами та грошовими коштами, яка належить ОСОБА_4 , тим самим спричинила останньому матеріальної шкоди. До крадіжки імовірно причетний працівник поліції на прізвище ОСОБА_4 .

В ході досудового розслідування 06 серпня 2023 року проведено огляд чоловічої барсетки, яку надав потерпілий ОСОБА_4 .

Цього ж дня допитано в статусі потерпілого ОСОБА_4 , який повідомив про обставини викрадення 05 серпня 2023 року належної йому барсетки з речами, під час відпочинку на пляжі в с. Білики, Миргородського району.

Також вказав, що з означеного приводу дружина потерпілого виклала публікацію у соціальній мережі «Фейсбук», оскільки її сильно обурила вказана ситуація.

09 серпня 2023 року матеріали кримінального провадження скеровано до Миргородської окружної прокуратури для вирішення питання про визначення підслідності за першим слідчим відділом Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтаві.

07 серпня 2023 року членами дисциплінарної комісії з метою своєчасного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, опитування громадян, які були очевидцями подій, здійснено виїзд до м. Миргород, Полтавської області.

В ході проведення службового розслідування опитано ОСОБА_4 , який пояснив, що 05 серпня 2023 року близько з 10:30 він спільно з дружиною ОСОБА_3 та неповнолітнім сином відпочивали на березі річки в с. Білики, Миргородського району. З самого початку на пляжі знаходився один чоловік, який купався в водоймі. У подальшому ОСОБА_4 з родиною також пішли купатися до водойми, свою чорну шкірну сумку в якій знаходилися грошові кошти в сумі 15 000 грн, мобільний телефон «Айфон 7», документи, банківські карти, ключі від автомобіля та документи на автомобіль.

Опитуваний залишив сумку на перилі дерев`яного пірсу з лівої сторони на відстані близько 2-3 м. від водойми. Близько через 15 хвилин до вказаного пляжу прийшла невідома жінка з двома дітьми (хлопці віком близько 2 та 1 рік), з вказаною жінкою опитуваний деякий час спілкувався на різні побутові теми.

Після чого ОСОБА_4 з дружиною, сином та собакою відійшли в сторону від пляжу на відстань близько 10 м, щоб погратися з собакою та не заважати дітям відпочивати. Згодом, до пляжу прийшов невідомий чоловік (як потім стало відомо поліцейський ОСОБА_1 ), який підійшов до жінки, з якою опитуваний попередньо розмовляв, останні відпочивали та купалися в річці. Через 10 хвилин зазначені вище чоловік, дружина та двоє дітей кудись пішли. Через невеликий проміжок часу ОСОБА_4 повернувся до пірсу, щоб забрати свою сумку, але виявив, що вона зникла, оглянувши більш ретельно прилеглу місцевість, сумки він не знайшов. З метою отримання будь-якої інформації щодо обставин зникнення сумки ОСОБА_4 спочатку підійшов до чоловіка, який на час їхнього приїзду знаходився на березі річки, але останній жодної інформації вказати не зміг, проте надав телефон з якого ОСОБА_4 зателефонував на телефон, що знаходився у сумці, на момент дзвінку телефон був вимкнений. Далі опитаний побачив чоловіка, котрий охороняє приватне домогосподарство, на якому розміщенні камери відеоспостереження, що виходяться на місце, де знаходилася сумка. Даний чоловік погодився допомогти з отриманням відеозаписів, поки останній пішов переглядати відео та зберігати його на телефон, ОСОБА_4 направився по стежині, якою вказаний пляж залишав ОСОБА_1 з жінкою та двома дітьми, пройшовши по стежині ОСОБА_4 вийшов до домогосподарства, де побачив невідомого чоловіка, в якого почав розпитувати про ОСОБА_1 з родиною. Даний чоловік повідомив, що добре їх знає та відвів ОСОБА_4 до домогосподарства, де вони проживали, що знаходиться неподалік. Прийшовши до місця їхнього проживання опитуваний помітив на подвір`ї домогосподарства ОСОБА_1 , відразу запитав у нього чи не брав він сумку з речами з пірсу на пляжі, останній відповів, що не брав, в цей час вийшла його дружина, в якої опитуваний також запитав чи не брала вона сумку або можливо бачила хто її міг взяти, жінка відповіла, що сумки також не брала.

ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 та його дружині, що є доступ до відеозаписів з пляжу, після перегляду яких стане зрозуміло хто забрав сумку, на що ОСОБА_1 відповів: «дивіться». Повернувшись до приватного домогосподарства з камерами відео нагляду ОСОБА_4 почав переглядати відео, яке йому надав охоронець.

В цей час до них прийшла дружина ОСОБА_1 , яка почала бігати по території та сказала, що сумку могли забрати бобри з річки і через деякий час пішла в невідомому напрямку. Близько через 5-10 хвилин до пляжу повернувся ОСОБА_1 , який приніс з собою належну ОСОБА_4 сумку, на запитання опитуваного, як ОСОБА_1 може пояснити дану ситуацію останній відповів, що так буває.

Крім цього, ОСОБА_4 запитав у ОСОБА_1 чи не соромно йому за його дії, що в нього двоє дітей, останній відповів з посмішкою - троє, при цьому зробив опитуваному зауваження, що не потрібно залишати речі в непотрібних місцях. Також ОСОБА_4 запитав у ОСОБА_1 навіщо він вимкнув телефон, який знаходився в сумці, але останній чіткої відповіді не надав. Опитуваний перевірив вміст сумки, всі речі були на місці. Далі ОСОБА_1 сказав, що в даному випадку потерпілих не має, загалом він вів себе хвальковито та зухвало. Далі ОСОБА_4 з родиною сіли до автомобіля та залишили вказане місце. В цей ж день дружина опитуваного ОСОБА_3 виклала пост у соціальній мережі «Фейсбук», де детально описала обурливу ситуацію, яка з ними сталася, з метою попередження місцевих мешканців від подібних дій зі сторони родини поліцейського ОСОБА_1 .. Даний пост викликав суспільний резонанс серед місцевого населення, останні залишали гнівні коментарі під постом.

Аналогічне пояснення у ході службового розслідування щодо обставин крадіжки сумки чоловіка надала ОСОБА_3 .

Крім цього, зазначила, що вище описана ситуація її дуже обурила та вона цього ж дня виклала пост на своїй сторінці в соціальній мережі «Фейсбук», де з метою попередження аналогічних ситуацій описала події, що з ними трапилися. Даний пост викликав суспільний резонанс у населення, які під постом залишали гнівні коментарі.

Також, у межах службового розслідування надав пояснення ОСОБА_6 , який пояснив, що він працює охоронцем на території приватного домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

05 серпня 2023 року ОСОБА_6 знаходився на робочому місці, близько 11:40 до нього підійшов невідомий чоловік на ім`я ОСОБА_7 , який в цей час відпочивав з родиною на березі річки, що розташований поруч з місцем роботи. ОСОБА_7 попрохав допомоги, оскільки, як він повідомив, у нього викрали сумку з телефоном, документами та грошовими коштами, в той час коли він гуляв з родиною на пляжі дещо в стороні від речей. ОСОБА_6 повідомив, що зможе допомогти, оскільки на території домогосподарства, де він працює розміщенні камери відеоспостереження, які виходять на пляж. Також ОСОБА_7 повідомив опитуваному, що у крадіжці він підозрює чоловіка, який відпочивав на пляжі з жінкою та двома дітьми, які потім кудись зникли. Далі ОСОБА_6 зателефонував до свого начальника Щербаня Олександра , якому розповів про обставини викрадення сумки у ОСОБА_7 та попрохав його здійснити нарізку відеозаписів і надіслати їх на телефон опитуваного, на що останній згодився допомогти. В цей час ОСОБА_7 на деякий час пішов у невідомому напрямку, потім він повернувся та розповів, що знайшов чоловіка, який міг викрасти його сумку з речами, через декілька хвилин до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підійшла жінка, як у подальшому опитуваному стало зрозуміло це була дружина чоловіка, якого ОСОБА_7 підозрював у крадіжці сумки. Дана жінка говорила, що вони з чоловіком не причетні до крадіжки сумки та те що її могли стягнути бобри з річки. ОСОБА_7 їй відповів, що після перегляду відео стане зрозуміло хто її забрав, після чого жінка кудись пішла. Через декілька хвилин ОСОБА_6 отримав на телефон відеозаписи і вони з ОСОБА_7 стали їх переглядати. Під час перегляду відео до них підійшов чоловік з чоловічою сумкою в руках, побачивши якого ОСОБА_7 сказав, що то його сумка та запитав у чоловіка, який її приніс як вона у нього опинилася, той в свою чергу відповів дослівно: «Нічого залишати речі де попало». ОСОБА_7 забрав сумку, переглянув її вміст та сказав, що всі речі на місці. Також ОСОБА_7 сказав тому чоловіку із використанням нецензурних слів, що він міг вибачитися, той сказав не виражайся нецензурною лайкою та пішов.

Крім цього опитано ОСОБА_9 , який пояснив, що він працює охоронцем на території приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . 05 серпня 2023 року в опитуваного був вихідний день, цього дня на зміні знаходився ОСОБА_10 . Під час опитування ОСОБА_9 надав відеозаписи з камер відеоспостереження, розміщених на території приватного домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , за подіями від 05 серпня 2023 року.

Дисциплінарною комісією здійснено перегляд наданих відеозаписів (ch01_20230805112500, ch01_20230805114346, ch01_20230805121906 та document_5384361548489699352) з камер відеоспостереження, які розміщені на території приватного домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , за подіями від 05 серпня 2023 року.

Комісійним переглядом відеофайлів встановлено наступне.

Переглядом відео файлу document_5384361548489699352, тривалістю 00:00:27 встановлено, що зйомка розпочинається о 11:31 05 серпня 2023 року та ведеться на березі річки Хорол в с. Білики Миргородського району Полтавської області. На відеозаписі зображений берег водойми та дерев`яний пірс. Зі сторони водойми до кута пірсу підходить ОСОБА_11 , поруч з яким іде дитина. При цьому, ОСОБА_11 знімає з кута пірсу чорну сумку, декілька секунд на неї роздивляється та кладе її під ліву руку, потім бере за руку дитину і зникає з поля зору камери спостереження.

Наведений акт складено у одному примірнику та долучено до матеріалів службового розслідування.

Як зазначено в матеріалах службового розслідування, ОСОБА_1 , перебуваючи 05 серпня 2023 року на березі річки Хорол в с. Білики Миргородського району Полтавської області, після знаходження сумки чорного кольору, бачив навколо себе людей, повз яких проходив ідучи у бік місця проживання, яким міг належати вказаний предмет, однак не вжив заходів жодних дієвих заходів із встановлення законного володільця речей, які знайшов, а просто покинув пляж, що підтверджується отриманими у ході проведення службового розслідування відеозаписами з камер спостереження.

Також, в ході проведення службового розслідування опитано ОСОБА_1 , який пояснив, що 05 серпня 2023 року з 08:00 він був вдома та займався хатніми справами. Дружина ОСОБА_1 . ОСОБА_12 запропонувала піти на місцевий пляж, він зазначив, аби дружина з сином йшла, а він підійде пізніше. Приблизно о 10.50 дружина з сином пішла на річку та по дорозі зустріла свою рідну сестру ОСОБА_13 з сином. Сестра попрохала узяти її сина на річку.

ОСОБА_1 підійшов до річки о 11:30. Коли він прийшов на пляж то помітив на пустині, неподалік від місця відпочинку сумку. У подальшому, ОСОБА_1 пішов плавати у річці, та вийшовши побачив, що до сумки так ніхто і не підійшов. У подальшому, дружина сказала, що вже час іти додому, та ОСОБА_1 вирішив взяти сумку з собою, аби знайти її власника. Прийшовши додому з сином, приблизно о 12:20, ОСОБА_1 повісив сумку на теплиці біля дому та зайшов до будинку. Потім, прийшла дружина з сином сестри та попрохала за ним приглянути. Сидівши на подвір`ї через деякий час до ОСОБА_1 прийшов чоловік на повідомив, що у нього зникла сумка чорного кольору, у якій знаходився телефон та банківські картки.

Чоловік повідомив, що йде до охоронця дивитися відеозаписи з камер спостереження. ОСОБА_12 почувши дану розмову пішла разом із чоловіком. Приблизно о 12.35 до ОСОБА_1 додому прийшла теща ОСОБА_14 та останній залишив дітей на неї і пішов до теплиці, де висіла сумка.

ОСОБА_1 відкривши сумку побачив там мобільний телефон та банківські картки, та переконавшись, що сумка належить чоловікові пішов на пляж. Прийшовши на пляж ОСОБА_1 підійшов до чоловіка та запитав у нього чи це його сумка, на що чоловік відповів позитивно. ОСОБА_1 повідомив чоловікові, що знайшов цю сумку і забрав додому. Чоловік, взявши сумку, перевірив чи дійсно всі речі на місці та повідомив, що до ОСОБА_1 претензій немає. ОСОБА_1 запропонував чоловікові викликати поліцію, так як сам являється поліцейським, з метою складання акту знайдених речей. Чоловік відмовився та ОСОБА_1 попередив чоловіка у подальшому не залишати речі без нагляду. Після чого ОСОБА_1 пішов додому.

В ході проведення службового розслідування опитано ОСОБА_12 , яка пояснила, що користуючись статтею 63 Конституції України надавати пояснення відносно себе та свого чоловіка ОСОБА_1 у рамках службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Полтавській області від 07 серпня 2023 року № 752 остання відмовляється.

Крім того, в ході службового розслідування опитано безпосереднього керівника ОСОБА_1 командира взводу № 3 роти конвойної служби ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_15 , який пояснив, що 05 серпня 2023 року близько 19:00 до опитуваного зателефонував відповідальний від керівництва по Миргородському РВП ГУНП в Полтавській області та повідомив, що сержант поліції ОСОБА_1 можливо причетний до вчинення крадіжки сумки з речами.

Одразу після телефонної розмови старший лейтенант поліції ОСОБА_15 прибув до адміністративної будівлі Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, де йому роз`яснили, що в соціальній мережі «Фейсбук» з`явився пост в якому була викладена інформація про викрадення особистих речей працівником поліції ОСОБА_4 .

Далі опитуваний зателефонував до сержанта поліції ОСОБА_1 , якого попросив пояснити інформацію викладену у соціальній мережі, на що останній відповів, що все вирішилося. В цей час у приміщенні Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області опитуваний зустрів чоловіка, який виявився власником сумки, яку нібито викрав ОСОБА_1 . Даний чоловік розповів опитуваному про обставини викрадення сумки та показав на мобільному телефоні відеозапис з моментом зникнення сумки. На відео видно, що чоловік з дитиною бере сумку і йде у невідомому напрямку. Наступного дня старший лейтенант поліції ОСОБА_15 направився до місця проживання сержанта поліції ОСОБА_1 . Останній під час спілкування пояснив, що дійсно 05 серпня 2023 року відпочивав на березі річки Хорол спільно з дружиною та дітьми, коли він збирався йти додому то помітив, що на перилі пірсу висіла сумка, поряд з якою нікого не було, після чого він її забрав з собою. При цьому, як зазначає опитуваний, ОСОБА_1 чітко не зміг пояснити з якою метою він забрав сумку, лише вказав, що красти її не збирався та пізніше повернув сумку власнику.

18 серпня 2023 року начальником ГУНП в Полтавській області затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, яким, серед іншого, вирішено за порушення позивачем службової дисципліни, а саме недотримання вимог пунктів 1, 6 частини третьої 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, частини першої статті 337 глави 24 Цивільного кодексу України, затвердженого Законом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07 листопада 2018 року № 893, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, що виразилось у неповідомленні за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» про знайдене чуже майно на березі річки Хорол в с. Білики Миргородського району Полтавської області, яке надалі привласнене, поліцейського-водія відділення № 1 взводу № 3 роги конвойної служби ГУНП в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

Пунктом 1 наказу ГУНП в Полтавській області від 21 серпня 2023 року №1546 «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності» сержанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 23 серпня 2023 року №430 о/с сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статусу Національної поліції) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» 23 серпня 2023 року.

Не погодившись з наказами ГУНП в Полтавській області про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що кримінальна та дисциплінарна відповідальність поліцейського є самостійними видами юридичної відповідальності, а відсутність обвинувального вироку суду не перешкоджає застосуванню дисциплінарного стягнення за умови встановлення за результатами службового розслідування вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, який має самостійну фактичну та правову основу.

Суд установив, що 05 серпня 2023 року до ГУНП в Полтавській області надійшла доповідна записка начальника Управління головної інспекції щодо виявлення під час моніторингу мережі Інтернет у соціальній мережі Facebook публікації про зникнення на березі річки Хорол у селі Білики Миргородського району Полтавської області сумки з особистими речами та можливу причетність до події працівника поліції.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 07 серпня 2023 року №752 призначено службове розслідування.

У ході службового розслідування дисциплінарна комісія опитала власника сумки, його дружину та інших осіб, які володіли інформацією щодо обставин події, отримала відеозаписи та письмові пояснення ОСОБА_1

18 серпня 2023 року начальником ГУНП в Полтавській області затверджено висновок службового розслідування.

За результатами службового розслідування встановлено порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», пункту 1 частини першої статті 18 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію», частини першої статті 337 Цивільного кодексу України, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за № 223/33194, та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706.

Суд першої інстанції установив, зокрема, що, за поясненнями ОСОБА_1 , 05 серпня 2023 року на березі річки Хорол він виявив залишену без нагляду сумку, яку забрав із собою та переніс до свого домоволодіння.

У подальшому до домоволодіння ОСОБА_1 прийшов чоловік, який повідомив про зникнення чорної сумки, у якій знаходилися мобільний телефон та банківські картки. ОСОБА_1 не повідомив цю особу про те, що сумка перебуває у нього, та не повернув її одразу. Сумку було повернуто згодом.

Крім того, суд установив, що ОСОБА_1 не повідомив за номером екстреного виклику поліції « 102» про виявлення чужого майна.

З огляду на встановлені обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що неповідомлення органів поліції про виявлення чужого майна, перенесення сумки до власного домоволодіння, а також неповідомлення особи, яка безпосередньо звернулася до ОСОБА_1 з приводу її втрати, про місцезнаходження сумки свідчать про наявність у його діях дисциплінарного проступку, для встановлення якого не має визначального значення кримінально-правова кваліфікація відповідної поведінки.

Суд також дійшов висновку, що така поведінка не відповідає професійним та морально-етичним вимогам, установленим для поліцейського, дискредитує звання поліцейського та негативно впливає на авторитет Національної поліції України.

При цьому суд першої інстанції не встановив недоліків в організації та проведенні службового розслідування, а також істотних порушень установленої процедури, які могли б вплинути на обґрунтованість його висновків. Суд зазначив, що матеріали справи не містять ознак порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 звільнено не у зв`язку з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та не на підставі пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а у зв`язку із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 цього Закону.

Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком про встановлення в діях ОСОБА_1 самостійного складу дисциплінарного проступку та визнав застосоване до нього дисциплінарне стягнення правомірним і пропорційним.

Щодо посилань позивача на те, що його звільнення відбулось в порушення умов укладеного контракту у частині неповідомлення про намір розірвати контракт апеляційний суд зазначив, що такі спростовуються положеннями пункту 6 розділу VI цього ж контракту.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солошенко Людмила Євгенівна, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник указує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі №812/1706/15, від 28 листопада 2019 року у справі №802/1969/17-а, від 30 вересня 2021 року у справі №814/334/17, від 30 липня 2020 року у справі №802/1767/17-а, від 08 травня 2019 року у справі №807/196/17, від 21 липня 2022 року у справі №160/11795/20, від 09 лютого 2022 року у справі №160/12290/20.

За доводами касаційної скарги, суспільний резонанс навколо відповідної події не може замінювати необхідності встановлення самостійного складу дисциплінарного проступку, а матеріали кримінального провадження не можуть підтверджувати його вчинення без встановлення відповідних обставин у межах дисциплінарного провадження.

Скаржник також посилається на недопустимість окремих електронних доказів, порушення процедури службового розслідування, права на захист, порядку ознайомлення з наказом, умов контракту та непропорційність застосованого стягнення.

Після відкриття касаційного провадження представник позивача подав клопотання про врахування постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 травня 2025 року у справі №541/2/24, якою скасовано ухвалу Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 та призначено новий апеляційний розгляд.

Позиція відповідача

ГУНП в Полтавській області у відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Відповідач наголошує, що ОСОБА_1 притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, а встановлені під час службового розслідування обставини мають самостійне дисциплінарно-правове значення незалежно від результату кримінального провадження.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солошенко Людмила Євгенівна, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі № 440/14428/23.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2026 року (суддя: Загороднюк А.Г.) призначено справу до розгляду.

Релевантні джерела права

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських і порядок проходження служби визначає Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 цього Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

За частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські у разі вчинення протиправних діянь несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а підстави та порядок притягнення їх до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» установлено зміст Присяги поліцейського, відповідно до якої поліцейський, зокрема, присягає дотримуватися Конституції та законів України, поважати і охороняти права та свободи людини, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати службові обов`язки.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено припинення служби у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пункт 10 частини першої статті 77 цього Закону встановлює іншу, самостійну підставу припинення служби, пов`язану з набранням законної сили відповідним рішенням суду про притягнення поліцейського до кримінальної відповідальності або адміністративної відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією.

Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджено Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».

Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна полягає у дотриманні поліцейським Конституції та законів України, міжнародних договорів, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського та наказів керівників.

Пункти 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту зобов`язують поліцейського бути вірним Присязі поліцейського та утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України.

За статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком є протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, яка полягає в порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень і заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено види дисциплінарних стягнень, серед яких найбільш суворим є звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин учинення дисциплінарного проступку, причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості та розміру заподіяної шкоди.

Частина восьма статті 19 Дисциплінарного статуту встановлює, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України службове розслідування має встановити, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку, наявність чи відсутність порушень законів та інших нормативно-правових актів, ступінь вини, пом`якшуючі або обтяжуючі обставини, відомості, що характеризують поліцейського, наявність дисциплінарних стягнень, вид і розмір заподіяної шкоди, причини та умови вчинення дисциплінарного проступку.

Порядок ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року №100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за №223/33194.

Пунктом 6 розділу II цього Порядку передбачено, що поліцейський незалежно від місця перебування у разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою або повідомленням невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» та вживає передбачених законом заходів реагування.

Правила етичної поведінки поліцейських затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706.

Пунктом 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських установлено обов`язок поліцейського за будь-яких обставин і стосовно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час дотримуватися норм професійної етики.

За частинами першою та другою статті 337 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV особа, яка знайшла загублену річ, зобов`язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі, а якщо така особа чи місце її перебування невідомі - заявити про знахідку Національній поліції або органові місцевого самоврядування.

Законом України від 15 березня 2022 року №2123-IX «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» Дисциплінарний статут доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту визначено, що в період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених розділом V.

Частиною першою статті 29 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування у діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого - зауваження - до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд нагадує, що згідно з положеннями статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами фактичних обставин перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені рішенням чи постановою суду або були ними відхилені, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2024 року касаційне провадження у справі №440/14428/23 відкрито з огляду на наведення скаржником підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо необхідності встановлення самостійного складу дисциплінарного проступку поліцейського.

З урахуванням підстав відкриття касаційного провадження предметом касаційної перевірки насамперед є питання про те, чи застосували суди попередніх інстанцій норми законодавства про дисциплінарну відповідальність поліцейських відповідно до висновків Верховного Суду щодо необхідності самостійного встановлення дисциплінарного проступку та відмежування його від кримінально-правової оцінки тих самих фактичних обставин.

Вирішуючи питання про наявність передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження, Верховний Суд виходить із того, що саме по собі посилання скаржника на постанови Верховного Суду не свідчить про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку Верховного Суду.

Для застосування цієї касаційної підстави необхідно встановити, яку саме норму права застосував суд апеляційної інстанції; який висновок щодо застосування цієї норми сформульований Верховним Судом; чи є правовідносини, у яких сформульовано відповідний висновок, подібними до правовідносин у справі, що переглядається; та чи дійсно суд апеляційної інстанції застосував відповідну норму інакше, ніж це випливає з правового висновку Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 зазначила, що для встановлення подібності спірних правовідносин передусім необхідно оцінювати їх зміст, тобто права та обов`язки сторін, визначені нормами права, які підлягають застосуванню. Подібність правовідносин не вимагає тотожності всіх фактичних обставин, однак саме юридично значущі факти можуть обумовлювати різний результат застосування тієї самої норми права.

У постанові від 09 лютого 2022 року у справі №160/12290/20 Верховний Суд наголосив, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність дисциплінарного рішення належними, допустимими та достовірними доказами, а саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального провадження або проміжних результатів досудового розслідування не є достатнім для висновку про наявність дисциплінарного проступку.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що будь-які фактори, у тому числі суспільний резонанс навколо відповідної події, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку встановити наявність складу дисциплінарного проступку у діях поліцейського.

У постанові від 21 липня 2022 року у справі №160/11795/20 Верховний Суд розвинув цей підхід та вказав, що самого посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення. Необхідно конкретизувати, які саме дії чи бездіяльність поліцейського становлять дисциплінарне порушення та які нормативно встановлені обов`язки порушені.

Подібний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №802/1969/17-а та від 30 липня 2020 року у справі №802/1767/17-а.

Спільним для наведених правових висновків є не правило про неможливість притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності до набрання законної сили обвинувальним вироком, а вимога про те, щоб дисциплінарна відповідальність мала самостійну фактичну і правову основу.

Орган, який вирішує питання про застосування дисциплінарного стягнення, не вправі підміняти встановлення конкретної винної поведінки поліцейського простим відтворенням кримінального обвинувачення.

Саме в цьому аспекті фактичні обставини справи №440/14428/23 істотно відрізняються від тих обставин, за яких Верховний Суд сформулював наведені скаржником висновки.

У справі, яка переглядається, висновок про дисциплінарний проступок не зведено судами до факту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, існування кримінального провадження або кримінально-правової кваліфікації поведінки позивача за частиною четвертою статті 185 КК України.

Суди у справі встановили самостійну фактичну основу дисциплінарної відповідальності позивача.

Зокрема, з письмових пояснень самого ОСОБА_1 судами встановлено, що він побачив чужу сумку, забрав її з місця знаходження та переніс до власного домоволодіння.

У подальшому до нього безпосередньо звернувся чоловік та повідомив про втрату чорної сумки, у якій знаходилися мобільний телефон та банківські картки. ОСОБА_1 у цей момент не повідомив, що така сумка знаходиться у нього, та не повернув її одразу.

Суди також установили, що після знаходження чужого майна позивач не повідомив про відповідну подію за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102».

Отже, навіть без надання кримінально-правової оцінки діям позивача встановлено сукупність конкретних дій та бездіяльності, яка отримала самостійну дисциплінарно-правову оцінку.

Вказана поведінка співвіднесена судами з пунктами 1, 6 частини третьої статті 1 та статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктом 1 частини першої статті 18 та Присягою поліцейського, закріпленою у статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктом 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року №100, пунктом 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, та статтею 337 Цивільного кодексу України.

Тому твердження касатора про те, що суди у справі ототожнили дисциплінарний проступок із кримінальним правопорушенням, не відповідає змісту судових рішень.

Суд першої інстанції прямо відокремив кримінально-правову оцінку події від дисциплінарної та визначив, що встановлена поведінка позивача утворює фактичну основу дисциплінарного проступку.

Суд апеляційної інстанції з цим висновком погодився та правильно виходив із того, що реалізація дисциплінарного стягнення відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» є самостійною підставою припинення служби та не залежить від набрання законної сили обвинувальним вироком, передбаченим пунктом 10 частини першої цієї статті.

Такий висновок відповідає підходу Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, щодо самостійності дисциплінарної оцінки поведінки особи за наявності паралельного провадження іншого виду юридичної відповідальності.

Отже, суди застосували по суті той правовий підхід, на необхідності якого наголошував Верховний Суд у постановах, наведених скаржником: відокремили кримінальну відповідальність від дисциплінарної відповідальності та встановили конкретні факти, які мають самостійне дисциплінарно-правове значення.

Відмінність результатів розгляду наведених касатором справ від результату розгляду цієї справи обумовлена не різним застосуванням тієї самої норми права, а відмінністю встановленої фактичної основи дисциплінарної відповідальності.

За таких обставин доводи щодо неврахування висновків Верховного Суду у справах №812/1706/15, №802/1969/17-а, №814/334/17, №802/1767/17-а, №807/196/17, №160/11795/20, №160/12290/20 не підтверджують наявності передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави для скасування оскаржених судових рішень.

Колегія суддів звертає увагу, що встановлення того, з якою саме суб`єктивною метою ОСОБА_1 забрав сумку, чи достовірно окремий відеозапис відображає подію, чи зазнавали відеофайли змін, а також надання одним доказам переваги над іншими вимагало б повторного дослідження та оцінки доказів.

Такі дії суд касаційної інстанції вчиняти не вправі.

Частина друга статті 341 КАС України забороняє суду касаційної інстанції вирішувати питання про достовірність доказу, перевагу одних доказів над іншими, збирати або приймати нові докази чи додатково перевіряти докази.

Це не означає, що питання належності, допустимості та достовірності доказів не має значення у дисциплінарному провадженні.

Однак у межах цього касаційного провадження Верховний Суд не може підмінити суди першої та апеляційної інстанцій та здійснити новий розгляд фактичних обставин спору.

Касаційне провадження ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2024 року відкрито за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а не за пунктом 4 цієї частини у зв`язку з передбаченими статтею 353 КАС України порушеннями процесуального порядку встановлення обставин та дослідження доказів.

Більше того, встановлена судами дисциплінарна фактична основа не ґрунтується виключно на спірних відеозаписах, оскільки істотні для дисциплінарної кваліфікації обставини підтверджуються в тому числі власними поясненнями позивача.

Тому доводи касаційної скарги в цій частині фактично спрямовані на іншу оцінку встановлених судами обставин, що виходить за визначені статтею 341 КАС України межі касаційного перегляду.

Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 травня 2025 року у справі №541/2/24, якою скасовано ухвалу Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року та призначено новий апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , не змінює наведеного висновку.

Зазначеною постановою не встановлено відсутність фактичної поведінки ОСОБА_1 , яка стала предметом службового розслідування, та не вирішено питання законності наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 21 серпня 2023 року №1546 «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Скасування рішення апеляційного суду в кримінальному провадженні не усуває самостійної підстави звільнення, установленої пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», та не перетворює цей адміністративний спір на перевірку кримінальної винуватості позивача.

Верховний Суд у цій справі перевіряє дисциплінарно-правову оцінку фактів, установлених судами попередніх інстанцій, а не наявність у поведінці ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Верховний Суд погоджується з доводом касатора в тій частині, що сам по собі суспільний резонанс не може утворювати дисциплінарний проступок та не може замінювати доказування конкретної протиправної винної поведінки поліцейського.

Проте саме такого підходу суди попередніх інстанцій у цій справі не застосували.

Публікація в соціальній мережі Facebook була приводом для призначення службового розслідування, але не єдиною доказовою підставою його висновків.

Негативна реакція громадськості оцінена судами як один із наслідків уже встановленої поведінки позивача та фактор, що характеризує її вплив на авторитет поліції.

Отже, причинно-наслідковий зв`язок у висновках судів побудовано не за формулою «суспільний резонанс - дисциплінарний проступок», а за іншою послідовністю: конкретна поведінка поліцейського - порушення спеціальних службових та етичних обов`язків - негативний вплив такої поведінки на авторитет Національної поліції України.

Тому висновок Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2022 року у справі №160/12290/20 судами у справі, яка переглядається, враховано по суті.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо непропорційності звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд виходить із такого.

Принцип пропорційності у справах щодо дисциплінарної відповідальності поліцейських випливає як із пункту 8 частини другої статті 2 КАС України, відповідно до якого адміністративний суд перевіряє, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, так і безпосередньо зі спеціальних положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Частина восьма статті 19 Дисциплінарного статуту зобов`язує керівника під час визначення виду стягнення врахувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких його вчинено, особу порушника, ступінь вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби.

В умовах дії воєнного стану ці критерії застосовуються у системному зв`язку зі статтею 29 Дисциплінарного статуту.

Верховний Суд у своїй усталеній практиці наголошував, що визначення конкретного виду дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень уповноваженого керівника.

Звільнення зі служби є крайнім дисциплінарним заходом, однак застосування такого виду стягнення не потребує обов`язкового попереднього застосування до поліцейського всіх менш суворих дисциплінарних стягнень та не вимагає наведення окремого обґрунтування неможливості застосування кожного з них.

Зокрема, такий підхід викладено у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №806/647/15, від 07 лютого 2020 року у справі №260/1118/18, від 21 січня 2021 року у справі №826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/1578/2020, від 09 лютого 2022 року у справі №160/12290/20.

Особливості застосування статті 29 Дисциплінарного статуту в період дії воєнного стану Верховний Суд детально роз`яснив, зокрема, у постановах від 23 листопада 2023 року у справі №420/14443/22, у справі №260/5566/22 та від 10 червня 2026 року у справі №500/6648/23.

У цих постановах Верховний Суд виходив із того, що визначене частиною другою статті 29 Дисциплінарного статуту правило про застосування стягнень у порядку зростання означає не обов`язкову механічну послідовність застосування до особи кожного виду дисциплінарного стягнення, а необхідність обирати із передбаченої законом градації той захід, який відповідає характеру конкретного дисциплінарного проступку та є йому співмірним.

Інше тлумачення статті 29 Дисциплінарного статуту, за якого найсуворіше стягнення могло б бути застосовано лише після послідовного використання всіх попередніх видів стягнень, фактично усунуло б із процедури визначення дисциплінарного заходу оцінку характеру самого проступку та призвело б до однакового підходу до порушень, суттєво різних за ступенем тяжкості.

Отже, відсутність у поліцейського чинного дисциплінарного стягнення сама по собі не створює імунітету від застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Вирішальним є те, чи відповідає таке стягнення характеру конкретного проступку та чи враховані критерії, визначені частиною восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту.

Водночас дискреційний характер повноваження керівника не означає його абсолютності та не усуває судового контролю.

Адміністративний суд не вправі підміняти дисциплінарний орган у питанні вибору найбільш доцільного виду стягнення, однак зобов`язаний перевірити, чи ґрунтувався такий вибір на установлених законом критеріях, чи відповідає він меті дисциплінарної відповідальності та чи не створює очевидної диспропорції між характером порушення і несприятливими наслідками для поліцейського.

Тому при оцінці пропорційності звільнення у цій справі необхідно виходити не з абстрактного твердження про те, що звільнення є найсуворішим стягненням, а з конкретного характеру встановленої судами поведінки ОСОБА_1 .

По-перше, установлене порушення не полягало лише у технічному невиконанні формального службового обов`язку повідомити за номером « 102».

Суди встановили сукупність послідовних дій і бездіяльності: позивач забрав чуже майно з місця його знаходження, переніс його до власного домоволодіння, не повідомив про знахідку у визначений для поліцейського спосіб, а після безпосереднього звернення особи, яка повідомила про втрату саме чорної сумки з телефоном та банківськими картками, не повідомив їй одразу про перебування речі у нього.

Отже, дисциплінарна оцінка стосується не одиничної технічної помилки, а поведінки в цілому.

По-друге, оцінюючи ступінь вини, суди виходили з того, що ОСОБА_1 як діючий поліцейський повинен був усвідомлювати спеціальні вимоги до поведінки із чужим майном та обов`язок діяти у спосіб, який виключає сумнів у добросовісності його поведінки.

Особливий правовий статус поліцейського передбачає підвищений стандарт правомірної та етичної поведінки не лише під час безпосереднього виконання службових повноважень, а й поза службою.

Це прямо випливає із пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, за яким поліцейський і в неробочий час зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

По-третє, значення має поведінка позивача після того, як можливість установлення власника речі перестала бути невизначеною.

За встановленими судами обставинами власник сам прибув до домоволодіння позивача та повідомив про втрату сумки з характерними речами.

Незважаючи на це, позивач одразу не повідомив про перебування сумки у нього.

Така поведінка об`єктивно посилює ступінь порушення порівняно із ситуацією, коли поліцейський лише несвоєчасно виконав формальність щодо реєстрації знайденої речі, але від початку діяв відкрито та спрямовано на негайне повернення речі власнику.

По-четверте, повернення сумки та відсутність нестачі її вмісту не усувають дисциплінарного проступку і не зобов`язують автоматично застосувати м`якше дисциплінарне стягнення.

Ці обставини підлягають врахуванню при визначенні характеру та наслідків проступку, однак повинні оцінюватися у сукупності з усією поведінкою позивача, у тому числі з моментом і обставинами повернення майна.

Сам факт подальшого усунення або ненастання майнової шкоди не нівелює порушення спеціальних професійно-етичних обов`язків поліцейського та не усуває можливого негативного впливу такої поведінки на довіру до поліції.

По-п`яте, наслідки дисциплінарного проступку у цій категорії правовідносин не обмежуються лише матеріальною шкодою конкретному власнику речі.

Завдання Національної поліції та характер публічної служби передбачають особливе значення довіри населення до поліцейського як представника державної влади.

Тому поведінка, яка об`єктивно створює у громадян обґрунтовані сумніви щодо доброчесності, законослухняності та здатності поліцейського неухильно виконувати закон, може мати істотні дисциплінарні наслідки і за відсутності остаточної майнової шкоди.

При цьому колегія суддів повторно наголошує: суспільний резонанс не є доказом самого проступку. Однак після того, як самостійна протиправна дисциплінарна поведінка встановлена іншими доказами, її фактичний негативний вплив на авторитет поліції може бути врахований під час оцінки тяжкості наслідків та співмірності дисциплінарного стягнення.

По-шосте, Верховний Суд враховує доводи позивача щодо його попередньої поведінки та ставлення до служби.

Проте позитивна характеристика особи або відсутність чинних дисциплінарних стягнень, навіть якщо виходити з таких обставин, не має наперед установленої сили та не виключає застосування звільнення, якщо характер конкретного проступку свідчить про несумісність установленої поведінки з подальшим проходженням служби.

Верховний Суд у постанові від 10 червня 2026 року у справі №500/6648/23 безпосередньо зазначив, що довід про неможливість застосування звільнення за відсутності чинного попереднього дисциплінарного стягнення ґрунтується на помилковому розумінні статті 29 Дисциплінарного статуту.

Отже, попередня бездоганна служба є одним із критеріїв пропорційності, але не має характеру абсолютної перешкоди для застосування найсуворішого дисциплінарного заходу.

По-сьоме, під час службового розслідування не встановлено обставин, які пом`якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність ОСОБА_1 .

Ця обставина також не дає підстав автоматично ані посилити, ані пом`якшити дисциплінарний захід, однак свідчить про те, що при виборі стягнення вирішальне значення набули характер самого проступку, його фактичні обставини, ступінь вини, ставлення позивача до відповідної поведінки та її вплив на авторитет поліції.

По-восьме, метою дисциплінарного стягнення є не лише покарання поліцейського.

Дисциплінарна відповідальність спрямована на забезпечення такого рівня службової дисципліни, який є необхідним для виконання Національною поліцією її публічних завдань, а також на підтримання довіри суспільства до осіб, які наділені владними повноваженнями щодо охорони прав громадян, запобігання правопорушенням та реагування на них.

Саме тому при оцінці пропорційності поведінки поліцейського істотним є не тільки те, чи заподіяно конкретній особі майнову шкоду, а й те, чи сумісна встановлена поведінка з продовженням виконання особою поліцейських повноважень.

За встановлених судами обставин висновок дисциплінарного органу про несумісність такої поведінки з подальшим проходженням служби не є очевидно необґрунтованим або довільним.

Застосування більш м`якого дисциплінарного заходу в цій ситуації не є єдиним можливим правомірним рішенням лише з огляду на те, що майно в підсумку було повернуто, що кримінальне провадження не завершилося обвинувальним вироком, який набрав законної сили, або що під час службового розслідування не встановлено обтяжуючих обставин.

У цьому контексті ця справа відрізняється від тих справ, у яких Верховний Суд визнавав звільнення непропорційним у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування найсуворішого дисциплінарного заходу.

Зокрема, визначальним у таких справах було те, що частина поставлених особі у вину порушень не була доведена, попереднє дисциплінарне стягнення, на якому будувалася градація відповідальності, було скасоване, або висновок службового розслідування не містив індивідуальної оцінки характеру проступку.

Натомість у справі №440/14428/23 суди встановили конкретну самостійну поведінку, яка утворює дисциплінарний проступок, і перевірили характер цього проступку, ступінь вини, обставини його вчинення, ставлення позивача до події та наслідки для авторитету поліції.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення як крайній дисциплінарний захід відповідає ступеню тяжкості установленого проступку та вини позивача, враховує його попередню поведінку і ставлення до служби.

Апеляційний суд, своєю чергою, перевірив це питання та зазначив, що дисциплінарним органом ураховано тяжкість проступку, обставини його вчинення, шкоду, заподіяну авторитету поліції, ставлення позивача до вчиненого та несумісність установленої поведінки з подальшим проходженням служби.

За таких обставин висновки судів про пропорційність дисциплінарного стягнення ґрунтуються не лише на загальній вказівці на дискрецію керівника чи на абстрактному твердженні про необхідність підтримання авторитету поліції, а на оцінці конкретних юридично значущих обставин проступку.

Колегія суддів також ураховує актуальну правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 червня 2026 року у справі №500/6648/23, за якою положення статті 29 Дисциплінарного статуту повинні застосовуватися у системному зв`язку з частиною восьмою статті 19 цього Статуту; поняття «порядок зростання» не означає обов`язкової послідовності дисциплінарних стягнень, а керівник повинен обрати із установленої законом градації той захід, який відповідає суті конкретного проступку та є йому співмірним.

Застосовуючи цей висновок до встановлених у справі №440/14428/23 обставин, Верховний Суд не вбачає підстав уважати, що суди попередніх інстанцій надали уповноваженому керівнику необмежену дискрецію або усунули судовий контроль за пропорційністю.

Навпаки, суди перевірили конкретні обставини, передбачені спеціальним дисциплінарним законодавством, та дійшли мотивованого висновку про співмірність обраного дисциплінарного заходу характеру встановленого проступку.

Доводи касаційної скарги у цій частині фактично виражають незгоду з результатом такої оцінки, однак не доводять неправильного застосування судами частини восьмої статті 19 чи статті 29 Дисциплінарного статуту.

Крім того, переоцінка характеру та доказового значення вже встановлених судами фактичних обставин з метою визначення іншого виду дисциплінарного стягнення виходила б за межі повноважень касаційного суду, встановлені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

За сукупністю наведеного Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції не виходить за межі установленої законом дискреції, переслідує легітимну мету забезпечення належного рівня службової дисципліни та довіри до Національної поліції України і за встановлених судами фактичних обставин не є явно неспівмірним характеру дисциплінарного проступку.

Щодо доводів про ненадання можливості ознайомитися з матеріалами службового розслідування та скористатися правничою допомогою апеляційний суд установив, що матеріали справи не містять заяв позивача про надання матеріалів службового розслідування для ознайомлення або про бажання скористатися правничою допомогою, тоді як письмові пояснення в ході службового розслідування позивач надавав.

Переоцінка зазначених установлених фактичних обставин не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо умов контракту суд апеляційної інстанції встановив, що пунктом 3 розділу VI укладеного контракту передбачена можливість його дострокового припинення з ініціативи органу поліції з підстав, установлених Законом України «Про Національну поліцію», а відповідно до пункту 6 розділу VI днем припинення контракту є, зокрема, день видання наказу про звільнення зі служби в поліції у порядку та з підстав, визначених Законом.

Тому наведені доводи не спростовують законності застосування пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Щодо доводів про порушення права на участь у розгляді справи судом першої інстанції Верховний Суд ураховує, що Полтавський окружний адміністративний суд неодноразово відкладав судові засідання з урахуванням зайнятості представника позивача, а засідання 17 червня 2024 року було призначено на дату і час, які попередньо узгоджувалися із позивачем та його представником.

Позивач та його представник у це судове засідання не з`явилися.

Крім того, зазначений довід не становив тієї підстави касаційного перегляду, з якої ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження.

Інші доводи касаційної скарги або не охоплюються підставою касаційного перегляду, визначеною в ухвалі Верховного Суду від 06 грудня 2024 року, або фактично спрямовані на переоцінку встановлених судами обставин і доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до частин першої та другої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо таке порушення не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Переглянувши оскаржені судові рішення у визначених статтею 341 КАС України межах, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або такого порушення норм процесуального права, яке є підставою для їх скасування.

Суди у цій справі правильно розмежували кримінальну і дисциплінарну відповідальність позивача, установили самостійну фактичну основу дисциплінарного проступку та надали їй правову оцінку відповідно до Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року №100, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, та статті 337 Цивільного кодексу України.

Правові висновки Верховного Суду, на які посилається касатор на обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарженим рішенням не суперечать.

Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції перевірено судами за критеріями характеру проступку, обставин його вчинення, ступеня вини, попередньої поведінки, ставлення до служби та наслідків установленої поведінки для авторитету поліції.

Підстав уважати, що суди неправильно застосували частину восьму статті 19 або статтю 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Верховний Суд не встановив.

Таким чином, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, свого підтвердження під час касаційного перегляду не знайшли.

З огляду на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Висновки щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Солошенко Людмила Євгенівна, залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №440/14428/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов